Економічна сутність та склад накладних витрат, що підлягають розподілу

Вступ

Нові умови господарювання обумовили істотні зміни методології й організації бухгалтерського обліку. Значно розширилися повноваження організацій по відображенню власних господарських операцій. Вони самостійно вибирають методи оцінки виробничих запасів і способи числення собівартості, розробляють облікову політику, визначають конкретні методики, форми і техніку ведення й організації бухгалтерського обліку. Іншими словами, у даний час централізовано встановлюються тільки загальні правила бухгалтерського обліку, а конкретизація їх і механізм виконання розробляються в кожній організації самостійно, виходячи з умов його діяльності.

В умовах ринкової економіки основа економічного розвитку - прибуток, найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерела його життєдіяльності. Зростання прибутку створює фінансову основу для здійснення розширеного відтворення підприємства і задоволення соціальних і матеріальних потреб засновників і працівників. За рахунок прибутку виконуються зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками, іншими організаціями. У сучасних умовах зведений (інтегруючий) показник, що характеризує фінансовий результат діяльності організації - валовий прибуток чи збиток. Звичайно, фінансові результати формуються в процесі реалізації виробленої продукції.

Продукція до торговельної мережі підприємств громадського харчування надходить на підставі угод (замовлень), що укладаються з оптовими торговельними підприємствами чи безпосередньо з виробниками. Основну масу сировини та товарів ці підприємства отримують від місцевих постачальників.

Головною складовою частиною роздрібного товарообігу є продаж продуктів населенню за готівку. Обсяг реалізації визначається виручкою за продану продукцію. Торгова виручка відображається в наступних документах: на підприємствах, обладнаних касовими апаратами - в книгах касирів-операціоністів і в касових звітах; на підприємствах, що не мають касових апаратів, - в товарно-касових звітах. Виручка, вказана в цих звітах, повинна бути підтверджена документами, що засвідчують здачу виручки до банку.

Саме обліку витрат, що підлягають розподілу, підприємств громадського харчування присвячена дана робота.

Мета роботи – розкрити загальну методику обліку розподілу витрат і вивчити їх практичне застосування в умовах ПП «Агропрод».

Задачами даної курсової роботи є:

- вивчення сучасного господарського стану досліджуваного підприємства;

- проведення аналізу системи формування і розподілу витрат підприємства громадського харчування;

- аналіз існуючої системи обліку витрат в умовах конкретного підприємства.

Об’єктом дослідження слугувало приватне підприємство “Агропрод”.

Теоретичною і методологічною основою дослідження служили праці вітчизняних учених із проблем бухгалтерського обліку, ключові положення (стандарти) бухгалтерського обліку, базові державні нормативні акти.

Економічна сутність та склад накладних витрат, що підлягають розподілу

Порядок обліку витрат регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку од­ночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'я­зань[6].

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до змен­шення власного капіталу підприємства (за винятком змен­шення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу влас­никами), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одно­часно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певно­го періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (напри­клад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами[6].

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

Погашення одержаних позик.

Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, ви­трати на збут та інші операційні витрати.

Під загальновиробничими розуміють витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню роботою цехів та інших підрозділів основних і допоміжного виробництв. До них належать зокрема:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо);

- витрати на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць тощо;

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, покращенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів) купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу;

- відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами й якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища та ін.

Синтетичний облік зазначених витрат ведеться на збірно-розподільчому рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведуть по кожному цеху, окремо за прийнятою номенклатурою статей у відомості № 12 (або відповідній машинограмі). Місячні підсумки відомостей переносять до журналу-ордера № 10.
Розподіл загальновиробничих витрат. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і перемінні.

До перемінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Такі витрати наприкінці місяця списуються з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» на дебет рахунка 23 «Виробництво». До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Такі витрати розподіляють між затратами на виробництво і собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) згідно з методикою, наведеною в додатку до Положення (стандарту) 16. Положення передбачає віднесення до складу витрат звітного періоду постійних накладних загальновиробничих витрат виходячи з нормальної виробничої потужності. Різниця між сумою постійних загальновиробничих витрат і їх сумою, обчисленою з урахуванням нормальної виробничої потужності, підлягає включенню до собівартості реалізованої готової продукції.

Розподілена сума загальновиробничих витрат списується з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» на дебет рахунків:
23 «Виробництво» (в сумі, що відноситься до затрат виробництва),
90 «Собівартість реалізації» (в сумі, що відноситься до собівартості реалізованої продукції).

Загальновиробничі витрати, списані на рахунок виробництва, розподіляються між окремими об'єктами витрат (видами продукції, що виготовляється, роботами, послугами) пропорційно заробітній платі виробничих робітників або іншому базису, встановленому галузевою інструкцією. Так, на підприємствах хімічної і нафтопереробної промисловості загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно сумі прямих затрат по переробці; на підприємствах кольорової металургії) добувної промисловості — пропорційно кількості добутої продукції; на підприємствах енергетики — пропорційно витратам умовного палива тощо.