Види депозитів та їх характеристика з метою обліку

Облік депозитних операцій

Згідно з Положенням «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними осо­бами», затвердженим постановою Правління Національного бан­ку України № 516 від 03.12.2003 року: вкладна (депозитна) опе­рація - операція банку із залучення грошових коштів або банків­ських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформ­ленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

Вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготі­вковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або бан­ківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк збері­гання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до зако­нодавства України та умов договору.

У світовій практиці використовується багато різноманітних депозитів, призначених для залучення коштів клієнтів, причому кожен з них має особливості, що цілком відповідають потребам клієнтів при здійсненні грошових заощаджень та оплати за по­слуги.

Найбільш поширеними в розвинутих країнах є трансакційні депозити, до яких належать:

- звичайні безвідсоткові депозити до запитання (поточніра­
хунки), що не приносять будь-яких відсоткових доходів, але
полегшують для клієнта здійснення розрахунків, забезпечу­
ють збереження коштів, а також фіксують будь-які операції
за чеками;

- вклади до запитання, що передбачають виплату відсотків. До
них'належать депозитні рахунки грошового ринку (ММDАs) і рахунки Супер НАУ (SNOWs), що пропонують плаваючі від­соткові ставки на грошовому ринку, але приймають підписні чеки або за розпорядженням клієнта переказують гроші для оплати товарів та послуг. ММDАs є короткотерміновими де­позитами, відкриваються як для громадян, так і для фірм. Ра­хунки SNOWs використовуються тільки громадянами, мають більш низьку відсоткову ставку, ніж ММDАs, тому що корот­котермінові кредити за SNOWs видаються клієнтам частіше, ніж за рахунками ММDАs.

Недоліком депозитів (вкладів) до запитання для банку є неста­більність їх розміру та, як наслідок, складність прогнозуван­ня. Це, у свою чергу, обмежує можливість їх використання ба­нком для кредитних та інвестиційних операцій, тому власни­кам поточних рахунків сплачується низький депозитний про­цент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів, стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їх додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладни­кам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. У світовій практиці строк дії таких вкладів звичайно не обго­ворюється, але у вітчизняній практиці банки інколи обгово­рюють в договорі строк дії, на який укладається угода, напри­клад, один рік. Це робиться з метою запобігання вимог клієн­тів щодо зміни процентних ставок, а також умов договору;

- ощадні, або строкові рахунки призначені для залучення кош­тів клієнтів, які бажають зберегти гроші в очікуванні майбут­ніх витрат або виникнення необхідності в фінансових коштах.

Строкові депозити - це кошти, розміщені в банку на певний строк.

Вони бувають різних видів: депозитні і ощадні сертифікати, пенсійні ощадні рахунки. За терміновим депозитом установлю­ються фіксовані терміни (30, 60, 90 або 180 днів) і фіксовані відсо­ткові ставки, значно вищі, ніж за трансакційними рахунками.

Строкові вклади для банків є більш стабільним та прогнозова­ним видом депозитів.

Однією з форм депозитів (вкладів) на певний термін є ощадні вклади. Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу в Ощадному банку видається іменне свідоцтво про внесок у формі ощадної книжки (в інших банках ощадний вклад може оформлюватися угодою або ощадним сертифікатом), у якій відображаються всі опе­рації за рахунком. Ощадні вклади передбачають тривале існуван­ня на рахунках стабільних залишків коштів, які використовують­ся в активних банківських операціях.

Ураховуючи світовий досвід і зважаючи на національні особ­ливості формування ресурсів банків з депозитних та недепозит-них джерел, з метою обліку визначених видів коштів введені та використовуються відповідні рахунки (вкладні (депозитні) опе­рації відображаються за рахунками Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку банків України, затвердженого постановою Правлін­ня НБУ № 280 від 17.06.2004, залежно від категорії контраген­тів, виду вкладу (депозиту) та строків їх використання, а також відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредит­них, вкладних (депозитних) операцій та формування і викорис­тання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердже­ної постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року):

- для обліку коштів на поточних рахунках клієнтів фізичних та
юридичних осіб, бюджетів різних рівнів, бюджетних установ
та позабюджетних фондів, а також рахунки для обліку кош­
тів недепозитного походження, позичених на міжбанківсько-
му ринку, у т.ч. у НБУ:

2600 АП «Кошти на. вимогу суб' єктів господарювання»;

2604 П «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання»;

2605АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення опе­рацій з використанням платіжних карток»;

2650 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ»;

2655 АП «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

2513 П «Кошти Державного казначейства України»;

1300 П «Кореспондентський рахунок НБУ в банку»;

1600 АП «Кореспондентські рахунки інших банків»;

- для обліку цілеспрямовано залучених на депозитні рахунки
кошти від клієнтів, банків та НБУ:

2610 П «Короткострокові вклади (депозити) суб'єктів господа­рювання»;

2615 П «Довгострокові вклади (депозити) суб'єктів господарю­вання»;

2630 П «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб»;

2635 П «Довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб»;

2651П «Короткострокові вклади (депозити) небанківських фі­нансових установ»;

2652 П «Довгострокові вклади (депозити) небанківських фінан­сових установ»;

1332 П «Короткострокові вклади (депозити) НБУ»;

1334 П «Довгострокові вклади (депозити) НБУ»;

1610 П «Депозити овернайт інших банків»;

1612 П «Короткострокові вклади (депозити) інших банків»;

1613 П «Довгострокові вклади (депозити) інших банків».

Для розуміння депозитного характеру першого виду рахунків слід виходити з того, що залишки на них банк використовує ре­сурси. При цьому з погляду менеджменту існує умовно-постійна частина залишків коштів на поточних рахунках, яка формує ста­більний ресурс банку.

Друга група рахунків використовується з метою обліку кош­тів, залучених від різних груп контрагентів. При цьому з погляду банківських операцій кошти від фізичних та юридичних осіб за­лучаються, а кошти від банків та НБУ позичаються, тобто є ре­сурсом недепозитного походження.

Інші види депозитів можна визначити та охарактеризувати залежно від таких класифікаційних ознак:

1. За строком:

- депозити до запитання;

- строкові (довгострокові та короткострокові).

При класифікації вкладів (депозитів) за строковістю врахову­ється механізм видачі вкладу чи його частини. Наявні рахунки для врахування строковості наведені вище.

2. За ознакою резидентності:

- вклади (депозити) резидентів;

- вклади (депозити) нерезидентів.

При цьому важливо враховувати, що нерезиденти також пред­ставлені різними суб'єктами:

- іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідчення
про проживання в Україні;

- громадяни України, які постійно проживають за межами
України;

- іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні
відповідно до візи, відкритої строком до одного року, за наяв­ності підтвердження джерел надходження коштів у грошовій одиниці України.

3. За характером дострокового повернення грошових коштів або банківських металів:

- з попереднім повідомленням банку (депозитні рахунки);

- без попереднього повідомлення про повернення (поточні
рахунки).

4. За способом оформлення:

- шляхом укладення договору банківського рахунку;

- шляхом укладення-договору банківського вкладу;

- з видачею ощадної книжки;

- з видачею ощадного (депозитного) сертифіката.

5. За видом валюти вкладу (депозиту):

- у національній валюті;

- в іноземній валюті;

- банківські метали.

Останній підхід обумовлений необхідністю врахування курсу іноземної валюти чи ціни банківського метала, а також їх зміни.

Відповідно до принципу побудови бухгалтерського обліку -превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економіч­ного змісту, а не лише за їх юридичною формою. Тобто, облік де­позитних операцій передбачає розгляд депозиту як щодо джере­ла ресурсу банку (при залученні коштів клієнтів на банківські ра­хунки), так і джерела отримання доходу (при розміщенні коштів банку на рахунках в інших банках та в НБУ). Останні операції виконуються виключно на міжбанківському ринку та облікову­ються за відповідними рахунками:

1212 А «Короткострокові вклади (депозити) у НБУ»;

1510 А «Депозити овернайт, що розміщені в інших банках»;

1512 А «Короткострокові вклади (депозити), що розміщені в

інших банках»;

1513 А «Довгострокові вклади (депозити), що розміщені в

інших банках»;

1514 А «Довгострокові вклади (депозити), що розміщені на

умовах субординованого боргу».