Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Кислотно-основні буферні системи і розчини






Буферними називають розчини, рН яких практично на змінюється від додавання до них невеликих кількостей сильної кислоти або лугу, а також при розведенні. Найпростіший буферний розчин - це суміш слабкої кислоти і солі, що має з цією кислотою загальний аніон (наприклад, суміш оцтової кислоти СН3СООН і ацетату натрію СН3СООNa), або суміш слабкої основи і солі, що має з цією підставою загальний катіон (наприклад, суміш гідроксиду амонію NH4OH з хлоридом амонію NH4Cl).

Класифікація кислотно-основних буферних систем. Буферні системи можуть бути трьох типів:

1. Кислотний - слабка кислота і її аніон А - / НА:

· Ацетатна буферна система СН3СОО- / СН3СООН в розчині СН3СООNa і СН3СООН, область дії рН 3, 8 - 5, 8.

· Водень-карбонатна система НСО3- / Н2СО3 в розчині NaНСО3 та Н2СО3, область її дії - рН 5, 4 - 7, 4.

2. Основний - слабка основа і його катіон В / ВН+:

· Аміачна буферна система NH3 / NH4+ в розчині NH3 та NH4Cl, область її дії - рН 8, 2 - 10, 2.

3. Аніони кислої і середньої солі або двох кислих солей:

· Карбонатна буферна система СО32- / НСО3- в розчині Na2CO3 і NaHCO3, область її дії рН 9, 3 - 11, 3.

· Фосфатна буферна система НРО42- / Н2РО4- в розчині Nа2НРО4 і NаН2РО4, область її дії рН 6, 2 - 8, 2.

Ці сольові буферні системи можна віднести до 1-го типу, тому що одна з солей цих буферних систем виконує функцію слабкої кислоти. Так, в фосфатної буферної системі аніон Н2РО4- є слабкою кислотою.

Кислотно-основний баланс — частина гомеостазу організму, що полягає у підтриманні сталості водневого показника (pH) у рідинах тіла, в людини: близько 7, 4 в артеріальній крові, 7, 35 у венозній крові і тканинній рідині, приблизно 7, 0 у цитозолі клітин. Точна регуляція кислотно-основного балансу необхідна у зв'язку із тим, що концентрація іонів H+ впливає на функції більшості білків організму, зокрема ферментів, гемоглобіну, цитохромів тощо. Підвищення pH крові (тобто зміщення реакції в сторону лужної) відносно норми називається алкалозом, зниження (зміщення в сторону більш кислої реакції) — ацидозом.

Невеликі кількості лугів, і, особливо, кислот постійно утворюються в організмі. Наприклад продуктом білкового катаболізму є аміак, який підвищує pH позаклітинної рідини. Розщеплення багатьох фосфоровмісних сполук призводить до утворення ортофосфатної кислоти; продуктом анаеробного окиснення глюкози є молочна кислота; метаболізм жирних кислот призводить до вивільнення у кров кетонових тіл; вуглекислий газ, що переноситься кров'ю, взаємодіє із водою з утворенням карбонатної кислоти. Щоб протистояти суттєвій зміні водневого показника рідин тіла організм має кілька пристосувальних механізмів: (1) хімічні буфери, (2) регуляція частоти і глибини дихання центрами у стовбурі мозку і (3) регуляція кислотно-основної рівноваги нирками. Буферні системи є першою ланкою захисту організму від порушення кислотно-основного гомеостазу, вони спрацьовують за частки секунди по зміщенню pH від нормального значення. Дихальні центри реагують за 1—3 хвилини, в той час як видільній системі необхідні години і дні для здійснення впливу на водневий показник. Проте цей останній механізм є найбільш потужним.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.