Комерційна таємниця

Вступ

Юридичне визначення комерційної таємниці наводиться не часто. Як правило, вважається, що комерційна таємниця належить до будь-якої конфіденційної інформації в сфері технології або бізнесу. Прикладами комерційної таємниці є будь-яка інформація про новий метод виробництва, ноу-хау, хімічні формули, креслення і прототипи, методи продажу, методи розповсюдження, дані, отримані завдяки експериментальному використанню нового продукту, результати клінічних випробувань нового препарату, оптимальні умови для роботи або виробничих процесів, бізнес-графіки, відомості про ціну договору, списки клієнтів, рекламні стратегії і нові напрямки у R& D. Хоча остаточне рішення про те, що інформація становить комерційну таємницю, залежатиме від обставин кожної конкретної справи, явно недобросовісна практика стосовно секретної інформації включає промислове або комерційне шпигунство, порушення контрактів і порушення довіри.

Захист

Залежно від правової системи, захист комерційної таємниці є частиною загальної концепції захисту від недобросовісної конкуренції або ґрунтується на конкретних положеннях чи прецедентному праві щодо захисту конфіденційної інформації.

Промислові секрети охороняються без будь-яких процедурних формальностей. Однак, існують деякі умови для того, щоб певна інформація вважалася комерційною таємницею.

Переваги та недоліки

Через ці умови, вартість витрат на утримання певної інформації, як комерційної таємниці може зрости в довгостроковій перспективі, якщо порівняти захист певної інформації за допомогою інших засобів, таких як винаходи або промислові зразки. Захист нової технологічної інформації як винаходу або комерційної таємниці часто є ключовим бізнес-рішенням, що включає низку факторів.

Деякі переваги комерційної таємниці включають:

· Захист інформації як комерційної таємниці має перевагу у тому, що він не обмежений в часі (захист винаходів та промислових зразків) триває в загальному до 20 років). Інформація може комерційною таємницею, доти поки секрет не відомий широкій публіці.

· Комерційна таємниця не пов’язана з реєстраційними витратами (хоча значні витрати можуть бути пов’язані із її зберіганням).

· Захист комерційної таємниця починається негайно.

· Захист комерційної таємниці не вимагає дотримання таких формальностей, як розкриття інформації в відповідних державних органах.

· Є, однак, деякі конкретні недоліки захисту конфіденційної ділової інформації як комерційної таємниці, особливо коли інформація відповідає критеріям патентоспроможності.

· Якщо секрет втілений в інноваційний продукт, інші особи мають можливість контролювати його, розкрити та проаналізувати його, а також відкрити для себе таємницю й мати після цього право її використання.

· Захист комерційної таємниці винаходу насправді не забезпечує особливе право виключення третіх сторін, що мають на меті його комерційне використання. Тільки патенти і корисні моделі можуть забезпечити цей тип захисту.

· Коли таємниця стає відкритою для громадськості, будь-яка людина може мати доступ до неї і використовувати її за своїм бажанням.

· Забезпечення захисту комерційної таємниці складніше, ніж об’єктів на які видаються патенти.

· Рівень захисту, який надається комерційній таємниці варіюється в різних країнах, але зазвичай вважається слабким, якщо порівняти із захистом, що надається патентом.

Захист нерозкритої інформації відповідно до Угоди ТРІПС та Паризької конвенції

Угода ТРІПС вимагає, щоб нерозкрита інформація отримувала вигоду з захисту. Відповідно до статті 39.2 захист повинен застосовуватися до інформації, яка є секретом, що має комерційну цінність, оскільки є секретною, і було зроблено належні кроки, щодо її збереження.

Угода не вимагає, щоб нерозкрита інформація розглядалась як форма власності, але вона вимагає, щоб людина, яка законно володіє такою інформацією, намагалась запобігти від дій, що сприяє її розкриттю, придбання або використання іншими особами без згоди власника прав, або будь-якими іншими методами що суперечать добросовісній комерційній практиці.

У такій ситуації зацікавлені члени уряду повинні захистити дані від нечесного комерційного використання. Крім цього, держави-члени повинні захищати такі дані від розкриття, окрім випадків, де необхідно захищати громадськість, або доки не будуть вжиті заходи для забезпечення того, щоб ці дані охоронялися від недобросовісного комерційного використання.

Незважаючи на те, що Паризька конвенція не затверджує комерційну таємницю як таку, слід зазначити, що стаття 10-bis про недобросовісну конкуренцію зазначає що Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Посилання

Ресурси ВОІВ щодо малого та середнього бізнесу і комерційної таємниці https://www.wipo.int/sme/en/ip_business/trade_secrets/trade_secrets.htm