Порядок проведення санації підприємств

Прийняття рішення про проведення досудової санації підприємство за участю представників уповноваженого органу та кредиторів у місячний термін складає план санації та подає його на затвердження уповноваженому органу.

План досудової санації має містити:

− реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);

− відомості про фінансово-господарський стан;

− заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду. Відстрочення або розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення;

− розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів; визначення джерел фінансування заходів (зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти Державного бюджету, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

− умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу на інвестора тощо);

− очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

У місячний термін уповноважений орган розглядає та затверджує або відхиляє поданий підприємством план досудової санації. Рішення про відхилення плану досудової санації приймається уповноваженим органом, якщо запропоновані заходи не забезпечують відновлення платоспроможності підприємства. Термін проведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В окремих випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців.

Контроль за виконанням плану досудової санації здійснює уповноважений орган.

Право вибору умов проведення санації залишається за боржником у випадку, коли він сам звернувся до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом. При цьому умови проведення санації державних підприємств шляхом їх реорганізації узгоджуються з особою, уповноваженою управляти державним майном, і Антимонопольним комітетом України в його компетенції, або з відповідним органом приватизації, за умови проведення санації шляхом приватизації.

Якщо в санації підприємства-боржника виявили бажання в участі кілька громадян або юридичних осіб, то вибір санаторів здійснюється відповідними органами на конкурсній основі.

Якщо порушено справу про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передавання підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе боргів підприємства боржника.

Проведення санації передбачає подачу громадянами та юридичними особами, які бажають взяти в ній участь, у місячний термін заяви до господарського суду із зазначенням у ній зобов’язань переведення на них боргу. Після прийняття судом рішення про проведення санації її учасники в особі керуючого

санацією у тримісячний термін повинні розробити план санації, в якому повинні містити зобов’язанням про задоволення вимог усіх кредиторів підприємства-боржника в узгоджені з

ним терміни.

Схвалений комітетом кредиторів план санації подається до господарського суду на затвердження не пізніше як за п’ять днів з дати схвалення. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію план санації боржника не було подано до господарського суду, останній має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури.

За п’ятнадцять днів до завершення санації керуючий санацією зобов’язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт.

До звіту додається реєстр вимог кредиторів.

За результати розгляду звіту збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

− про виконання плану санації і завершення її процедури та відновлення платоспроможності боржника;

− про звернення до господарського суду з клопотанням про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;

− про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури санації;

− про звернення до господарського суду з клопотанням про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

− про укладення мирової угоди.

Господарський суд визнає боржника банкрутом і розпочинає ліквідаційну процедуру, якщо збори кредиторів не прийняли жодного з цих рішень або в установлені строки не здійснені

розрахунки з кредиторами.

За наявності згоди кредиторів на перехід боргу і заміну боржника у випадку, якщо він сам звернувся до господарського суду, господарський суд виносить постанову про зупинення

розгляду справи. У цьому разі в постанові господарський суд затверджує узгоджені з кредиторами, санаторами і боржниками умови санації юридичної особи — боржника із зазначенням термінів її проведення.

Мирова угода — процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами про відстрочення та розстрочення сплати належних кредиторам платежів або про зменшення

суми боргів за згодою сторін.

Мирова угода укладається переважно тоді, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до господарського суду про порушення справи про своє банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів.

Проект мирової угоди разом зі списком усіх кредиторів та дебіторів з визначенням сум заборгованості, балансом та іншими документами, що підтверджують фінансово-майновий стан,

та заявою про порушення справи про банкрутство боржник подає до господарського суду.

Поданий до суду проект мирової угоди підлягає затвердженню цим судом.

Затверджена господарським судом мирова угода є підставою для припинення справи про банкрутство боржника.

З дня затвердження судом мирової угоди припиняються повноваження господарського керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час дії мирової угоди господарський керуючий не має права розпоряджатися майном боржника, а лише здійснює контроль за ефективністю використання цього майна.

У разі розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною вимоги кредиторів у незадоволеній частині відновлюються в повному обсязі.

Контроль за санацією здійснює господарський суд, який ухвалив рішення про її проведення.

Проведення санації передбачає здійснення системи організаційних і фінансових заходів.

Організаційні заходи передбачають:

− злиття збиткового підприємства з фінансово здоровим;

− зміну форми власності на підприємстві;

− закриття нерентабельних виробництв;

− введення зовнішнього управління майном;

− продаж частини майна підприємства-боржника або передача його в оренду;

− орієнтацію програми виробництва та продажу на потреби ринку;

− перегляд і створення системи контролю витрат;

− зміну загальної виробничої структури підприємства шляхом створення на базі його підрозділів самостійних госпрозрахункових одиниць;

− перегляд та зміну виробничого процесу, технологій виробництва;

− перевірку компетенції керівників і спеціалістів з подальшою їх заміною за потреби;

− створення спеціальних служб контролю за діяльністю підприємства.

Фінансові заходи включають:

− погашення боргів підприємства;

− реструктуризацію боргів, переоформлення короткострокових кредитів у довгострокові;

− випуск та розміщення цінних паперів для мобілізації додаткових фінансових ресурсів та збільшення капіталу підприємства.

Особливе місце у процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові віносини, що виникають у процесі мобілізації та використання фінансових джерел санації.

Мета фінансової санації — покрити поточні збитки і усунути причини їх виникнення, поновити або зберегти ліквідність і платоспроможність підприємства, скоротити всі види заборгованостей, сформувати фонди фінансових ресурсів, необхідні для проведення санаційних заходів. Якщо мобілізованих фінансових ресурсів з децентралізованих джерел не вистачило для проведення санації або реструктуризації, то в окремих випадках може бути прийняте рішення про надання підприємству державної фінансової підтримки.

Фінансова підтримка державою підприємств може здійснюватися шляхом централізованої санації у вигляді прямого бюджетного фінансування і непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств можливе на умовах повернення (бюджетні кредити) та неповернення (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємства, яке перебуває на межі банкрутства).

Одним з методів державної фінансової допомоги підприємства є санаційна підтримка у формі повного або часткового викупу державою акцій підприємств, які перебувають у фінансовій кризі. Відіграючи роль санатора, держава має керуватися передусім народногосподарською ефективністю виробництва і зниженням рівня безробіття. Головна мета державних інвестицій — сприяти поновленню ліквідності підприємств та забезпеченню їх ефективної діяльності. Можливе надання державних гарантій для отримання вітчизняними підприємствами внутрішніх кредитів, особливо під програми санації та реструктуризації виробництва.

Одним з методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у формі списання або реструктуризації податкового кредитування, надання цільових податкових пільг підприємствам, які безпосередньо потребують санації, тощо. Крім того, платникам податків може надаватись відстрочення та розстрочення за платежами до бюджету на

умовах податкового кредиту з виплатою 0, 5 % облікової ставки НБУ.

Для санаційних заходів особливе значення має фіскальна підтримка, пов’язана з лізинговою формою фінансування підприємств, а також участь у ній найбільших кредиторів, які мають можливість пролонгувати терміни виплати заборгованості. Використання того чи іншого методу санації залежить від конкретних характеристик підприємств, їх народногосподарського та регіонального значення.

Ефективність санації оцінюється за такими основними показниками: прибутковістю, платоспроможністю та ліквідністю; приростом вартості активів внаслідок здійснення санації.

Санацію вважають успішною, якщо після її здійснення підприємство виходить з фінансової кризи і забезпечує платоспроможність та прибутковість.