Тема 3. Визначення вартостей грошей у часі та її використання і фін. розрахунках.

1. Необхідність і сутність визначення вартості грошей у часі.

Ключову роль у фін. розрахунках відіграє оцінка вартості грошей у часі. У відповідності з цією концепцією однакова сума грошей в різні періоди часу має неоднакову вартість. Основними причинами втрачання вартості грошей є:

1) інфляція;

2) ризик – через невпевненість у майбутньому ризик вкладення грошових коштів з часом зростає, тому більшість підприємців цінують сьогоднішні гроші і погоджуються вкладати їх лише у випадку достатньо високої компенсації як винагороди за ризик;

3) ліквідність – здатність швидко реалізувати якісь ресурси.

Часова вартість грошей як результат впливу вище зазначених факторів може розглядатись з позицій:

-теперішньої вартості майбутніх грошових потоків (дисконтування);

-майбутньої вартості грошей, які є в розпорядженні на поточний момент часу (компаундування) – нарощення %.

2. Майбутня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей – це сума, в яку перетворяться інвестовані в даний момент кошти через певний період часу з урахуванням ставки %. В основі розрахунку лежить процес нарощування, який являє собою поетапне збільшення вкладеної суми шляхом приєднання до початкової величини суми %-ів.

3.Теперішня вартість і норма дисконтування.

Теперішня вартість майбутніх грошових потоків служить основою для порівняння прибутковості різних інвестиційних проектів.

Теперішня вартість – це грошова вартість майбутніх доходів та витрат з поправкою на ставку дисконту.

Дисконтна ставка – це % ставка, яка застосовується для дисконтування майбутніх платежів і враховує рівні інфляції в країні та ризики окремих проектів.

Для оцінки ставок дисконту використовують наступні правила:

1) з двох майбутніх надходжень вищу норму дисконту матиме те, що надійде пізніше;

2) чим нижче рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту;

3) ставки дисконту зростають прямо пропорційно зростанню % на фін. ринках;

4) ризик може зменшуватись якщо спостерігається тенденція до зниження інфляції та % на фін. ринках.

4. Поняття аннуітету.

Ряд послідовних платежів, що здійснюються через рівні проміжки часу називаються фін. рентою або аннуітетом. Такі платежі виникають при інвестуванні грошових засобів в різноманітні програми, створенні грошових фондів різноманітного призначення та погашення банківської заборгованості.

Майбутня вартість аннуітету – це сума всіх потоків платежів з нарахованими на них % на кінець періоду, тобто на дату останньої виплати. Вона показує, яку величину має капітал, що вкладається через рівні проміжки часу разом з нарахованими %.

Тема 4

1.Сутність та задачі управління активами

Активи – це всі види майна підприємства, що належать йому на праві власності і використ для здійснення статутної діяльності.

Оборотні активи- це частина майна признач для реалізації або споживання протягом одного операційного циклу або одного календарного року.

До них відносять:

-сировина і матеріали

-готова продукція

-дебіторська заборгованість

- грошові кошти та їх еквіваленти

-незавершене будівництво

Необоротні активи- це майно, яке бере участь в багатьох виробничих циклах, на яке нараховується амортизація:

- Будівлі, споруди

- Обладнання

- Нематеріальні активи

- Незавершене будівництво

- Довгострокові фінансові інвестиції та інше

Та частина оборотного капіталу, яка постійно перебуває у сфері вир-ва назив оборотними фондами (сировина і запаси, незавершене вир-во, напівфабрикати). Друга частина оборотного капіталу перебуває у сфері обігу –назив фондами обігу (гроші, готова продукція, дебіторська заборгованість).

Операційний цикл(виробничий цикл) – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господ діяльності та моментом реалізації виготовлення продукції або надання послуг.

Фінансовий цикл являє собою період обертання грошових коштів в інвестовані оборотні активи починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину і закінчуючи моментом інкасації дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.

2. Головні завдання управління оборотними активами на різних етапах діяльності під-ва

До основних завдань управління оборотними активами належать:

· забезпечення безперебійності виробничого процесу та скорочення фін. циклу

Чим менша тривалість фін циклу тим менше ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб під-ва. Для скорочення фін циклу під-ву необхідно збільшити оборотність ДЗ або зменшити оборотність кредиторської.

На тривалість фін циклу впливає:

1. – тривалість операц циклу

- сезонність попиту

- рівень інфляції

- темпи росту в-ва

- стан кон’юктури ринку

2. прискорення оборотності загальної суми оборотних активів це завдання реаліз шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів що обертаються повільно. До активів з високою оборотністю належать:

- грошові кошти

- готова прод яка користується попитом

- запаси сировини за якими не створ

До активів з низькою оборотністю належать:

- готова продукція яка не користується великим попитом

- дебіторська заборгованість

- фін ін-ти терміном більше 6 міс.

Прискорення оборотних активів може відбуватися за рахунок:

- на стадії формування запасів (ліквідація зайвих запасів, вибір постач, раціональна організація запасів)

- на стадії в-ва (запровадження інноваційних технологій з метою економії сировини та матеріалів та підвищ прод праці)

- на стадії реалізації продукції (пошук покупців, яким не потрібно давати відстрочку)

3. забезпечення ліквідності оборотних активів достатніх для підтримки платоспром під-ва

4. забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів

5. мінімізація ризиків і втрат пов’язаних з формуванням та використанням оборотних активів

Кожному виду оборотних активів відповідає той чи інший ризик (грошові кошти та інфляція, матеріальні ресурси, псування, форс-мажори, ДЗ- неповернення, фін вклад – ризик втрати доходу)

Крім того необхідно враховувати ризики формування оборотних активів

-недостатність грошових коштів призводить до перебоїв у в-ві, невиконання фін зобов’язань

- недостатність виробничих запасів призводить до перебоїв у в-ві, недоотримання доходу

- наявність зайвих активів спричинює додаткові витрати та витрати потенційного доходу.

3. Управління запасами під-ва. Управління дебіторською заборгованістю. Управління грошовими коштами

Одним з найбільш важливих завдань управління запасами є визначення їх оптим величини на складі, величина запасів залежить від:

- попиту на прод

- сезонність в-ва

- від розміру складу

- коливання ціни

- від термінів зберігання

- від тривалості переробки

- від умов постачання

Правильно визначені запаси забезпечення безперебійної роботи під-ва при збоях у постач та важкопрогнозованому збуті.

Розмір будь якого елементу оборотних активів повинен бути мін. для умов функціонального під-ва і в той же час достатнім щоб не створ перешкод виробничого процесу.

Норматив оборотних активів авансованих в сировину, матеріали та напівфабрикати визнач

М = В * n

В – одноденні вит-ти сировини, матеріалів, напівфабрикатів

n – норма оборотних активів в днях

n= П+С+Т+А+Д

П- поточний складський запас

С- страховий запас

Т – транспортний запас

А- технологічний запас

Д – підготовчий запас

Поточний запас- призначений забезпечити безперервність процесу в-ваміж поставками матріалів. Основою для розрахунку є середня тривалість інтервалу між двома суміжними поставками сировини і матеріалів.

Страховий запас- необхідний для гарантії безперервності виробничого процесу у випадку порушень термінів або умов поставок, одержання некомплект або брак партій та ін. форс-мажорних обставин, як правило прийм в розмірі до 50% складського запасу, але може бути збільш. у випадку віддаленості постачальника або спожив. дефіцит. унікальної сировини.

Транспортний запас- створ. на період розриву між термінами вантажообігу та документ. оскільки при поставках на далекій відстані термін надходження розрах. документів випереджає терміни надходження матеріальних цінностей.

Технологічний запас- створ. на період часу для підготовки матеріалів до в-ва враховується час на лабораторні дослідження та аналіз.

Підготовчий – це час необхідний на відвантаження, прийом та складування матеріалів.

ДЗ- це актив, який не приносить прибутку, однак наявність певної величини ДЗ, є норм. результ. господарської діяльності в умовах конкуренції. Оптимізація обсягу ДЗ є основною метою фін. менеджера.

Дебіторська і кредит. заборгованість знецінюється в умовах інфляції, тому доцільним є зменшення ДЗ та збільшення КЗ в певних межах.

У країні з розвиненою ринковою економікою наявність дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про активне використання комерц кредиту.

ДЗ поділяється на такі види:

- ДЗ за товари термін оплати яких не настав (80%)

- ДЗ за товари термін сплати за який минув

- ДЗ по розрахунках з бюджетом

- ДЗ по розрах з персоналом та ін.

Етапи управління ДЗ:

· аналіз ДЗ за минулі періоди – здійснюється за допомогою наступних коеф.: коеф. відволікання оборотних активів (питома вага ДЗ в загальній сумі активів); строк інкасації ДЗ; к-сть оборотів ДЗ за визначений період, тощо.

· планування розміру оптим. ДЗ на наступний період.

Розвиток ринкових відносин та інфраструктури ринку дозволяє використовувати сучасні методи управління ДЗ, метою пришвидшення її оборотності та рефінансування в ін.. види активів. Для цього використовують факторинг, облік векселів, форфейтинг.

Факторинг – являє собою фін. операцію при якій під-во – продавець передає право отрим. грошей за відвантажену продукцію банку, за здійснення такої операції банк стягує з продавця визначену комісію, яка встан. від суми платежу.

Етапи факторингу:

1. продавець здійсн. відвантаження готової продукції покупцю на умовах відстрочки платежу

2. продавець переуступає банку право грош. вимоги за товар

3. після отримання платіжних документів банк перераховує продавцю до 95% суми платежу

4. боржник сплачує банку спец. рахунок плату за відвантажену прод.

5. банк направляє залишки платежу на рахунок продавця.

Факторингова операція дозволяє під-ву рефінансув.більшу частину ДЗ скоротивши тривалість фінансового та операц. циклу.

Управління грошовими коштами

Грошові кошти та їх еквіваленти є найбільш ліквідними видами активів, які дозвол. погасити поточні борги під-ва.До їх складу належать:

- готівка в касі

- кошти на рахунках в банку

- кошти в дорозі

- короткострокові ЦП

Величина грошових коштів свідчить про рівень абсолютної ліквідності під-ва.

Основні засади управління грошовими коштами:

1. підтримка мін. необхідної суми грош. коштів для безперебійного здійсн. поточних розрахунків

2. створення резерву вільних грош. коштів для розширення виробничої діяльності

3. формування резерву грош. коштів на випадок неочікуваних вит-т або втрат в процесі господ. діяльн.

4. трансформація вільних грошових коштів у високорентабельні фінансові інструменти.

4.Управління необоротними активами

Основними задачами управління необоротними активами є:

1.визначення потреби в нарощені необоротних активів для розширення вир-в

2.визначення можливих способів розширення основних виробничих фондів

3.заберзпеч. ефективності використання основних засобів та матеріальних активів

4.формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів, тобто мінімізація їх структури