Висновок. Отже, ми зробили невеличкий огляд подій, які відбувались наприкінці Х століття у Київській Русі за часів князя Володимира Святославича – тобто власне

Отже, ми зробили невеличкий огляд подій, які відбувались наприкінці Х століття у Київській Русі за часів князя Володимира Святославича – тобто власне прийняття християнства як головної державної релігії, події, які цьому передували (а саме спроба язичницької реформи, «вибір релігії» та інші), перебіг та наслідки цього процесу. Яке ж історичне значення цього процесу?

Християнізація Русі мала великий вплив на розвиток її культури та державності. Зміна релігії спричинила великі світоглядні зміни в людей – політеістична поганська релігія змінилась на монотеістичну – православне християнство (яке правда потерпіло досить великих видозмін протягом століть – відбулась так звана «асиміляція» деяких язичницьких вірувань та традицій з віруваннями та есхатологічними уявленнями релігіїї християнської). Щодо змін в культурі, то християнізація Русі справила великий вплив на розвиток кам'яної, архітектури, створила умови для виникнення такого виду мистецтва як іконопис, який набув самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послабились, і почали створюватися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Також запровадження християнства сприяло розвитку освіти та книгописання. Звичайно, ці зміни не були одномоментними, але все ж таки, як ми бачимо, вже за сто років, в ХІ сторіччі й пізніше, християнство досить міцно займає свої позиції в Київській Русі. І, безумовно, велике значення в історії мала постать хрестителя Русі – князя Володимира Святославича.

Тобто позитивні зміни, які принесло за собою прийняття християнства досить численні. Так, були й негативні моменти – але все ж таки переоцінити роль цієї події в історії нашого народу неможливо. Завдяки цій епохальній події взагалі визначилося майбутнє Київської держави - Русь стала пов`язаною в першу чергу з християнським Заходом, а не з ісламським Сходом.

Саме через своє велике значення, питання про запровадження християнства на Русі завжди цікавило істориків: кількість наукових праць, статтей, монографій, нарисів на цю тему не підлягає підрахунку. На жаль, серед дійсно наукових та обґрунтованих робіт зустрічається багато і справжніх вигадок та «історичної фантастики», які подаються під виглядом наукових досліджень.

Але спільним у всіх цих досліджень є те, що ніхто із дослідників просто не може применшувати значення володимирового хрещення Русі – одієї з найвизначніших подій нашої історії, яке стало поворотною подією у житті наших предків і, можна сказати, навіть вплинули на наші життя.

БАРОККО

Стиль бароко виник в Італії наприкінці XVI в. і прийшов на зміну стилю Відродження в результаті кризи гуманістичної ренесансної культури.Во XVII в. бароко поширився в більшості європейських країн. Причому в одних наслідували італійських першоджерел, в інших - сприйняли лише окремі, найбільш відповідні пануючої в країні смакам і художнім традиціям особливості стилю. Так у Франції в XVII в. бароко знаходить вираження лише в деяких рисах церков і в інтер'єрах будинків при тому, що основним стильовим напрямком Франції XVII в. Був класицизм.

Стиль бароко був суперечливим і неоднозначним. Так у різних країнах він

виражав Ідею дворянської культури часів світанку абсолютизму, боротьби за

національна єдність, смаки бюргерства.

У бароко в порівнянні з ренесансом класичні форми здобувають інший

характер і інше композиційне бачення. На зміну раціональної

тектоничности приходить атектоничность, ренесансна графічність змінюється

мальовничістю, пластику, що стала основним засобом художньої

виразності, створює неспокійну гру світлотіні, у планах і формах

панують складні криволінійні обриси, статичність ренесансних

композицій змінюється бурхливою динамікою форм, групуються колони і

пілястри [ 1 ], фасади й інтер'єри будинків насичуються скульптурами, в

інтер'єрах широко використовується позолота, ліплення, різьблення, мальовничі

плафони, що ілюзорно зображують небо з летять по ньому ангелам,

разверзшейся склепіннями та ін

Переваги стилю проявилися у винятково сильних за художньою

виразності принципах створення архітектурних ансамблів і дивному

вмінні органічно вписувати архітектуру в навколишню природу. головне в

ньому - вразити уяву людини незвичайним, вплинути на його почуття.

На Україні бароко характеризується своєрідними особливостями,

Зокрема використанням традицій народного мистецтва. його самобутній

стиль найбільш яскраво проявився в архітектурі Лівобережжя і Слобожанщини [ 2 ],

возз'єднаних з Росією в результаті визвольної війни українського

народу 1648-1654 рр..

На західних землях України, що залишилися під владою польських магнатів, справа

дещо інакше. Іншими були замовники, їхні смаки та вимоги, іншими були й

архітектори, в основному іноземці, іншими були традиційні прийоми

будівництва та будівельні матеріали, підсилювалася політика католицької

експансії [ 3 ]. Саме цією політикою пояснюється будівництво великої

кількості католицьких монастирів у Галичині, на Волині, Поділлі і

Правобережжя.

Одним з перших будівель, що повністю відповідали архітектурному стилю

бароко, був єзуїтський костел [ 4 ] Петра і Павла у Львові, побудований в

1610-1630 рр.. італійським зодчим Джакомо Бріано. У плані - це базиліка [ 5 ]

з типовим для середньовічної архітектури високо піднятим центральним нефом

і аркбутанами [ 6 ] над бічними нефами, тобто рисами, висхідними до

готичної архітектури. Будівля костелу майже повністю копіює римську

церква капітулу єзуїтів Іль Джезу, побудовану у 1575 р. одним з

засновників стилю бароко Джакомо делла Порта. Іль Джезу стає

прикладом для численних католицьких церков у багатьох країнах. під

Львові за його зразком з тими чи іншими відмінностями будуються костьол Стрітення

(1642-1644 рр.., Архіт. Дж. Б. Джізлені), Вознесенський костел у Рудках

(1728 р.). характерними для стилю бароко були також численні

невеликі однонефні костели. Риси бароко стали властиві й іншим типам

будівель- палацовим, замковим та іншим. (Будівля королівського арсеналу у

Львові, 1635 р.)

Після завершення визвольної війни й возз'єднання України з Росією,

почався новий етап в історії української архітектури. на возз'єднаних

землях бурхливо ростуть міста, розвиваються ремесла, торгівля, формується

новий уклад життя. На землі Лівобережжя та Слобожанщини з Правобережної

Україна, залишилася під владою Польщі, цілими селами і містами

переселяється українське населення, грунтуються нові міста і села,

ростуть і забудовуються старі. Західні центри української культури -Львів,

Луцьк, Острог поступово втрачають своє значення, поступаючись місцем Києву,