Картина друга.

Павлiк Морозов мандрує тайгою, несучi на могутнiх плечах мiшок з мертвою матiр'ю. Мандруючи так, вiн зненацька влазить просто в лiгво Сфiнкса, який годує здоровенними цицьками маленьких сфiнксенят.

Сфiнкс.
Ага! Людиною воняє смачно як!
К обiду ти менi з'явився вчасно,
Давно пацанчiками я не ласувала.
І як менi ти не вiдповiси
На три мої загадки хитрожопi,
То з'їм тебе негайно.
Павлік.
Не бздю нiкого я!
Давай загадки, сука iз цицьками.
Розгадував я й не такi кроссворди,
Складали їх євреї хитромудрi,
Хотiли наїбать - не получилось.
Із ними не рiвнятися тобi,
Потвора ти дрiмуча.
Сфінкс.
Так слухай. Що це таке:
Не буряк, не морковка,
А червона головка?
Павлік (не хвильку не вагаясь)
Пiонерка в червонiй хустинцi.
Що, з'їла, сука?
Сфінкс.
Хвалитись постривай.
Скажи, що це таке:
Лiтає і смертю засiває?
Павлік.
Фашистський лiтак.
Сфінкс.
І тут вгадав, паскуда!
Слухай же останню.
Що це таке:
Орел лiтає - народ визволяє?
Павлік.
Радянський лiтак.
Сфінкс.
І тут вгадав. Іди своїм шляхом.
Розумний ти, а я їм тiльки дурнiв.
Павлік.
Нi, постривай, бо зараз моя черга загадувать,
І як ти щас менi не зможеш вiдповiсти,
То тебе з говном змiшаю я
Разом з твоїми цуценятами.
Що це таке, вiдповiдай негайно:
Сичав, сичав, та й замовк,
Вигляда з нори, як вовк?
Сфінкс.
То, може, то скажена барсучиха.
Павлік.
Тупа пизда! Це - Гєбєльс!

Павлiк страшною силою епiчного героя пиздить Сфiнкса мiшком з мертвою матiр'ю. Сфiнкс пада мертвий. Павлiк з насолодою душить маленьких сфiнксенят, якi жалiбно скавучать. Тихцем, нiким не помiченi, з-за сосни визирають Сука i Блядь. Обличчя у них розмальованi грязюкою, як це роблять на бойовому завданнi американськi рейнджери в джунглях Індокитаю.

Блядь.
Який вiн гарний, Сука!
Сука.
Ах, я не можу на нього дивиться,
Бо я уссусь в труси!

Павлiк в цей час здирає з Сфiнкса шкуру i надягає на себе, як Геракл. Потворна шкура щiльно облягає його могутню постать, так що сфiнксовi цицьки гойдаються на плечах, як здоровеннi еполєти.

Павлік (до ерiнiй)
Не треба там ховатися, дiвчата,
Все бачу я. Ви краще йдiть сюда.
Скажiть менi, чи любите ви сєкс?
Блядь (виступає вперед)
Конєчно!
Сука (пошепки)
Ти, Блядь, дурна, забула ти про Зєвса,
Вiн на котлєти порубає нас.
Блядь.
Я Пушкiна читала на турбазi. Там сказано,
Що краще меньше жити, но їбатись,
Нiж жити дохуя таким життям убогим,
Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя,
Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клiмакс
І пиздить кобрами отруєними по попереку хворому.
Казав крилатий гад, щоб ми про пацанiв не смiли й думать.
Та я їбала жизть таку, подружка.
У дико лiгво це я раком щас полiзу
І хай весь свiт накриється пиздой,
Безсмертниє боги, Олiмп i океан
І небо все нехай к хуям розпроєбеться
Разом з амбалом тим, що його пiдпира!

Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфiнксового лiгва. За нею лiзе Павлiк Морозов, чіпляючись сфiнксовими цицьками за вхiд.

Сука.
Оце подружка вткнула!
Так менi сейчас зробилося завiдно.
Колись i я дiвчатком молоденьким
Курила план, ширялася потроху,
А потiм, сидячи на теплих трубах
У подворотнi ззадi гастронома
Я цiлувалася з хiпками
І спiвала про Mishelle.
К хуям вiйну! Робiть любов, дебiли!

Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки, чавкання, рипiння i таке iнше. Через галявину сумно мандрує храм Аполона на курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загіпнотизованi пiонери, Щукiн i Альонушка. Альонушка веде за собою на мотузку свого брата Іванушку. Іванушка - бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком. Альонушка i Іванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм, не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, їх зустрiчають гостинно. Храм Аполона сумно зникає в тайзi разом з учнями. Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева свої шпигунськi спостереження, м'ягко планiрує на галявину.

Філін.
Мовчать боги, принишкли океани,
Везувiї таять в собi свiй попiл,
Камiння i вогонь священий. Храми
Стоять, зарослi будяком i хмизом,
У хмизi тiм скульптури охуєних
Розмiрiв лежать розкиданi,
І дивляться незрячими очима
В безодню неба. Замовкли всi,
Чекаючи коней iз вершниками,
З косами й вагою.
Та щось не йдуть, проклятi.
Або б уже сказали, що не прийдуть,
Або скажiть, коли,
Бо вже нема нiякого терпiння їх чекати.
Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбойоби!
Навiщо, мама Мудрая Сова,
Мене ти народила!

Фiлiн за своїм звичаєм хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите рипiння дерев i нелюдське гарчання вривається на iдилiчну галявину. З'являється Павєл Власов у всiй своїй красi. Вiн одразу ж помiчає блядство у своїх володiннях i слоноподiбними ногами розчавлює бридке лiгво Сфiнкса. Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: " Ага! Ага! Прийшли! " i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо вилазить з-пiд вонючої груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було побудовано цю звiрячу бiрлогу.

Павлік.
Якого хуя ти, амбал невмитий,
Прийшов сюда мiшать моїм зайняттям?
Тепер своїм улюбленим прийомом
Зроблю з тебе навiки iмпотента.

Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Роздається звук, нiби вдарили в дзвона.

Павлік.
Що, не подобається?
Павел Власов.
Нi.
(З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний першому, результатiв нiяких).
Павлік.
Тодi знайомся iз моїм мiшком смертельним,
Із матiр'ю могутньою моєю.
Я її вбив, вона ж тебе уб'є.

Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: " Мать! Мать! " хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком. Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу своїм здоровенним кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на мармизи блядєй, якi спостерігають величне видовище, тремтячи вiд жаху. Маленьке козенятко Іванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мекає. Тiльки Фiлiн продовжує iстерично битися лобом в стовбури на своїй рiзосецi, iстерично повторюя: " Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де?! Де конi, блядь, де конi?! " В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева.

Завіса

Лесь Подерв'янський