Організаційна структура управління – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість виробничих, управлінських та інших підрозділів.

⇐ ПредыдущаяСтр 43 из 66Следующая ⇒

В ОСУ кожний її елемент має конкретне місце та відповідні зв’язки, що забезпечують їх взаємодію.Зв’язки структурних елементів системи поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні. Виділяють такі типи організаційної структури управління: лінійна ОСУ, функціональна ОСУ, лінійно-функціональна ОСУ, дивізіональна ОСУ, матрична ОСУ. Оцінити ефективність організаційної структури підприємства досить складно. Для загальної кількісної оцінки ефективності організаційної структури та організаційного розвитку підприємства можна рекомендувати таку систему технічних показників:

- середня автономність одного структурного підрозділу організаційної структури – характеризує рівень автономності роботи структурного підрозділу та визначається відношенням трудомісткості робіт, які виконуються підрозділом, до повної трудомісткості всіх робіт, що виконуються підприємством;

- коефіцієнт контролю – показує кількість підлеглих на одного керівника, що дає змогу висловити думку щодо раціональності розподілу повноважень та визначається відношенням середньої кількості працівників, що працюють в організаційній структурі чи її підрозділі, до кількості керівників певного рівня;

- показник кваліфікації управління – відображає реальну тривалість підготовки одного працівника для виконання певних функцій та визначається як сума тривалості загальнотеоретичної підготовки, спеціального навчання за даною спеціальністю (фахом) та тривалості практичного досвіду роботи за даною спеціальністю;

- гнучкість організаційної структури – відображає здатність працівників організаційної структури замінювати в разі необхідності один одного та визначається відношенням чисельності працівників, що можуть виконувати не тільки безпосередні функції, а і суміжні, до загальної чисельності працівників певного підрозділу організаційної структури;

- рівень фондоозброєності управлінського персоналу – показує рівень технічного оснащення управлінської праці та визначається відношенням балансової вартості технічного оснащення до чисельності управлінців за певний період;

- коефіцієнт децентралізації структури – відображає рівень децентралізації структури управління та визначається відношенням чисельності управлінців первинних ланок до чисельності управлінців вищої ланки управління;

- коефіцієнт еластичності структури – відтворює зв’язок між організаційною структурою управління та стратегічним розвитком підприємства та визначається співвідношенням кількості реорганізацій до кількості впроваджених нових стратегій;

- коефіцієнт раціональності структури – відображає рівень забезпеченості підприємства управлінським персоналом та визначається відношенням фактичної чисельності управлінців до нормативної.

За аналогічною схемою можна розробити більш детальну систему показників виходячи з цілей аналізу та наявних ресурсів. Тим більше вже розроблені спеціальні показники, що характеризують якість, складність, ієрархічність системи управління, рівень прийняття та об’єктивну спрямованість управлінських рішень тощо. Також необхідно взяти до уваги, що виокремлення підрозділів в самостійні підрозділи буде економічно доцільним у тому разі, коли техніко-економічні характеристики кожного зі знову створених підприємств поліпшаться.

Рівень організації виробництва визначається такою системою показників:

- коефіцієнт прогресивності організації виробництва – відображає частку прогресивних виробничих процесів у їхньому загальному обсязі та визначається відношенням кількості прогресивних виробничих процесів до загальної кількості виробничих процесів підприємства;

- коефіцієнт використання засобів праці – відображає рівень використання можливостей обладнання та визначається відношенням кількості виготовлених деталей до нормативної продуктивності обладнання;

- коефіцієнт завантаження обладнання – характеризує рівень завантаження обладнання в годинах та визначається відношенням тривалості простоїв обладнання до реального фонду робочого часу;

- коефіцієнт централізації допоміжних процесів – відображає частку централізовано виконаних допоміжних операцій у їхній загальній кількості та визначається за формулою

, (5.7)

де Q_р, Q_т – обсяги централізовано виконаних ремонтних та транспортних операцій; Q_зр, Q_зт – загальні обсяги ремонтних та транспортних операцій.

При цьому також розраховуються показники тривалості виробничого циклу, типу виробничого процесу, рівня універсальності технологічного обладнання тощо;

- неефективне використання трудових ресурсів. При аудиті ефективності використання трудових ресурсів необхідно з’ясувати рівень забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, оцінити їх освітньо-кваліфікаційні характеристики, а також визначити резерви підвищення ефективності їх використання.Аналіз використання трудових ресурсів проводиться на підставі даних статистичних форм звітності. Детально аналізуються причини, які призвели до втрат робочого часу (зниження обсягів виробництва та реалізації за браком замовлень, сировини, через втрату ринків збуту, високу ціну продукції, низьку конкурентоспроможність тощо), а також робляться висновки щодо відповідності (невідповідності) чисельності персоналу потребам виробництва. Для оцінки відповідності кваліфікації робітників складності виконуваних ними робіт використовують показник, що визначається як середньоарифметична зважена середніх тарифних розрядів. Для характеристики руху робочої сили на підприємстві розраховують та аналізують динаміку таких показників:

- коефіцієнт обороту персоналу за наймом - визначається відношенням чисельності прийнятого персоналу на роботу до середньоспискової чисельності персоналу;

- коефіцієнт обороту персоналу за вибуттям – визначається відношенням чисельності звільненого з роботи персоналу до середньоспискової чисельності персоналу;

- коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства – визначаєтьсявідношенням чисельності працівників, що відпрацювали весь рік до середньоспискової чисельності персоналу.

Важливою складовою аналізу трудових ресурсів підприємства є вивчення ефективності використання фонду робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за період, що аналізується. Такий аналіз проводиться для кожної категорії робітників кожного виробничого підрозділу та в цілому для підприємства. Також необхідно проаналізувати фонд оплати праці. У процесі аналізу можна визначити умовне вивільнення (залучення) персоналу у зв’язку зі зміною обсягів виробництва продукції за формулою

DЧП_у = DЧП_ф - DЧП_п * DЧП_п, (5.8)

де DЧП_у – умовне зменшення (приріст) чисельності персоналу; DЧП_ф, DЧП_п – відповідно фактична та планова чисельність персоналу; DЧП_п – індекс зміни обсягу виробництва за період, що аналізується.

Також до причин кризи підприємства можна віднести: неефективну цінову політику; дефіцит власних оборотних коштів тощо.

2.3 Аналіз сильних сторін діяльності підприємства та оцінка можливості усунення причин кризи.На цьому етапі проведення санаційного аудиту аналізуються сильні сторони підприємства та визначаються можливості виходу з кризи. При цьому застосовується СВОТ-аналіз (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Форма для застосування СВОТ-аналізу

Фактори	Оцінка середовища	Оцінка підприємства
Можливості	Загрози	Сильні сторони	Слабкі сторони
Короткострокові	Довго- строкові	Короко-строкові	Довго- строкові	Короко-строкові	Довго- строкові	Кортко-строкові	Довго-строкові
1 Залежні від діяльності підприємства
1.1
1.2
.............
2 Незалежні від діяльності підприємства
2.1
2.2
...........

Необхідно мати на увазі, що СВОТ-аналіз не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу упорядкувати процес обміркування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок.

Аудит фінансового стану підприємства дає змогу зробити висновок щодо санаційної спроможності підприємства. Якщо підприємство має ресурси для відновлення платоспроможності, то наступним кроком є аудит запропонованих санаційних заходів та джерел фінансування цих заходів.

Об’єкт 3 – Аудит окремих санаційних процедур.

Заходи з фінансового оздоровлення підприємства наведені у Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та у Положенні про порядок погодження планів санації та мирових угод. В умовах кризи виникає необхідність виявляти та мобілізувати внутрішні резерви поліпшення фінансового стану. Ми вже відзначали, що це може бути реструктуризація активів, збільшення виручки, зниження витрат.

Нижче розглянемо методику аудиту деяких заходів:

3.1 Встановлення максимальних обсягів виробництва перспективних видів продукції.У даному випадку необхідно мати на увазі, що встановлення максимальних обсягів виробництва перспективних видів продукції повинне мати ресурсне обґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать виробнича потужність, персонал і матеріали. Тому при аудиті цього заходу необхідно встановити спроможність підприємства для виготовлення перспективних видів продукції, тобто проаналізувати пропускну спроможність устаткування та ступінь завантаження устаткування, кількість робітників на роботах з нормованою трудомісткістю та за нормами обслуговування та зіставити фактичні показники з розрахунковими.

Обґрунтування виробничої потужності для умов багатопродуктового виробництва з груповим розміщенням устаткування має форму порівняння обчислень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах. Відношення цих величин характеризує ступінь завантаження устаткування:

, (5.9)

де К_з – коефіцієнт завантаження устаткування певної технологічної групи; Т_з – завантаження устаткування виробничою програмою у плановому періоді, машино-годин; Т_пс – сумарний час роботи устаткування групи у плановому періоді, який називають пропускною спроможністю цієї групи, машино-годин.

Завантаження устаткування обчислюється на основі планового обсягу продукції і затрат часу на її обробку:

, (5.10)

де n – кількість найменувань виробів, що обробляються на даній групі устаткування; N_i – кількість виробів і-го найменування у натуральному виразі; t_i– витрати часу на обробку одного виробу і-го найменування на даній групі устаткування, годин.

Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи визначається за формулою

Т_пс = Т_рm_о _,(5.11)

де Т_р – час роботи одного агрегату за розрахунковий період, годин;

m_о– кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі.

Час роботи одного агрегату обчислюється за формулою

, (5.12)

де Т_н – номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегату (машини) в плановому періоді, годин; b – планові втрати часу на ремонт агрегату, %;

Т_н = (Д_рt_з - Д_сt_с)k_з, (5.13)

де Д_р – кількість робочих днів у плановому періоді; t_з– тривалість робочої зміни, годин; Д_с – кількість змін зі скороченою робочою зміною; t_с – тривалість скорочення робочої зміни, годин; k_з – коефіцієнт змінності роботи.

Обґрунтування виробничої програми трудовими ресурсами обмежується тими категоріями працівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва.

Кількість робітників, потрібна для визначення запланованого обсягу роботи, визначається різними методами: залежно від специфіки виконуваних робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місяцями тощо. Кількість робітників на роботах з нормованою трудомісткістю визначається за формулою

, (5.14)

де Т_пл – середньооблікова кількість робітників; Т_п – фонд робочого часу одного працівника у плановому періоді, годин; к_н – коефіцієнт виконання норм.

Фонд часу роботи одного середньооблікового робітника визначається на основі кількості робочих днів у плановому періоді, передбачених законом невиходів на роботу і середньої тривалості робочого дня:

Т_п = Д_п * t_дс, (5.15)

де t_дс – середня тривалість робочого дня, годин; Д_п – середня кількість днів виходу на роботу у плановому періоді одного робітника:

Д_п =Д_р - Д_н _, (5.16)

де Д_р – кількість робочих днів у плановому періоді за календарем;

Д_н – середня кількість днів невиходу на роботу згідно із законодавством (відпустки, хвороби тощо).

Якщо у складі робітників є такі, що мають скорочений робочий день, то середня тривалість робочого дня менша від номінальної тривалості.

Коли виготовляється один вид продукції або виконується однорідна робота, кількість робітників можна визначити за нормами виробітку:

, (5.17)

де В_д – денна норма виробітку одного робітника у натуральному виразі;

N – плановий обсяг продукції у натуральному виразі.

Кількість робітників за нормами обслуговування визначається за формулою

, (5.18)

де Ч_яв – явочна кількість робітників; m – кількість устаткування, що потребує обслуговування; m_p – кількість змін роботи.

Явочна кількість робітників перераховується в облікову згідно з процентом втрат робочого часу:

, (5.19)

де h – процент втрат робочого часу.

3.2 Оптимізація залишків запасів та інтервалів поставки матеріалів.На підприємстві запаси належать до об'єктів, що постійно поповнюються, а отже, вимагають постійних капіталовкладень і впливають на рівень ефективності діяльності підприємства. Однак більшість підприємств недооцінюють потреб у них і несуть додаткові витрати на їхнє поповнення. Особливу увагу варто приділяти виробничим запасам підприємства, тому що вони займають значне місце у структурі запасів. До них відносять: сировину і матеріали, допоміжні матеріали; напівфабрикати і комплектуючі; вторинні відходи виробництва; паливо; тару і тарні матеріали; запасні частини; малоцінні і швидковикористовувані предмети.

Оптимізація витрат на збереження і розміщення запасів здійснюється за допомогою АВС-аналізу (контроль запасів за допомогою їхньої класифікації). При даному методі класифікація запасів проводиться відповідно до визначеного показника їхнього значення.

Також застосовується XYZ-аналіз, де класифікація витрат проводиться відповідно до характеру їхнього споживання.

Формули розрахунку оптимального розміру запасів наведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 – Формули для розрахунку оптимального розміру запасів [67]

Показник Формула для розрахунку

1. Розмір одного замовлення , де Q – розмір одного замовлення; S – обсяг реалізації на рік; N – кількість замовлень на рік

1. Середній розмір наявності запасів протягом періоду реалізації партії , де A – середній розмір запасів у наявності

3. Загальні витрати на збереження , де T₁ – загальні витрати на збереження; p – ціна покупки одиниці запасів у постачальника; C – середні витрати збереження (у відсотках від вартості запасів)

4. Загальні витрати розміщення і транспортування запасів , де T₂ – загальні витрати на розміщення і транспортування запасів; F – витрати на розміщення одного замовлення і його розміщення

5. Загальні витрати управління запасами , де T – загальні витрати управління запасами

6. Оптимальний розмір запасів , де Q^о - оптимальний розмір запасів

7.Оптимальна кількість замовлень на рік , де N⁰ – оптимальна кількість замовлень на рік

8. Оптимальна кількість днів між замовленнями , де t^o – оптимальна кількість днів між замовленнями

9. Рівень запасів після розміщення нового замовлення , де Q_o – рівень запасів, після якою варто розміщувати замовлення; t_n – період постачання; q – обсяг реалізації товарних запасів за день

Також необхідно враховувати, що при відпуску запасів у виробництво згідно з П(С)БО 9 «Запаси» застосовуються різні методи оцінки, що впливають на собівартість продукції.

Об'єкт 4 – Оцінка ефективності плану санації.

При оцінці ефективності плану санації доцільно використовувати формулу

Ес = ДП: СВ, (5.20)

де Ес – ефективність санації; ДП – очікуваний додатковий прибуток за результатами реалізації плану санації; СВ – санаційні вкладення;

ДП = ПСд – ПП, (5.21)

де ПСд – дисконтований прибуток підприємства після проведення санації; ПП – прибуток (збиток) підприємства до проведення санації.

ПСд =ПСо: (1+R)^N, (5.22)

де ПСо – очікуваний прибуток підприємства після проведення санації; R – ставка дисконту; N – строк санації, років.

Також при оцінці ефективності можна використовувати додаткову вартість підприємства, яка створена у результаті використання санаційних заходів:

ДВ = РВ – ЛВ, (5.23)

де ДВ – додаткова вартість підприємства, що створена у результаті реалізації плану санації; РВ – прогнозна ринкова вартість підприємства після проведення санації; ЛВ – ліквідаційна вартість підприємства до проведення санації.

Якщо відбувається злиття чи приєднання підприємств (як санаційна міра), то

ДС = РВп – (РВ₁ + РВ₂), (5.24)

де РВп – прогнозна ринкова вартість створеного підприємства після проведення санації; РВ₁, РВ₂ – ринкова вартість підприємств, що поєднуються в ході санації.

⇐ Предыдущая 38 39 40 41 424344 45 46 47 Следующая ⇒

© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.