Порядок фінансування санаційних заходів

Як ми вже з'ясували, згідно із законодавством України санація підприємств може бути як досудовою, так і судовою.

У разі виявлення ознак неплатоспроможності боржника або якщо загроза банкрутства діагностована на пізній стадії кризи й має катастрофічний характер, а механізми внутрішньої її нейтралізації не дозволяють досягти необхідного ефекту з відновлення фінансового становища, підприємство повинно ініціювати свою санацію. Цей вид санації називається “досудова санація”.

Досудова санація розглядається як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника з метою уникнення порушення провадження у справі про визнання банкрутом боржника[27].

Ініціювати досудову санацію, крім підприємств-боржників, можуть також кредитори, засновники або інші особи. Власником майна боржника державного або приватного підприємства, засновниками боржника-юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами у межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів і відновлення платоспроможності боржника. Надання фінансової допомоги боржнику зобов’язує його взяти на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали таку допомогу.

При проведенні досудової санації на підприємстві створюється робоча група, до складу якої входять представники боржника, кредиторів, потенційні інвестори, яка розробляє план санації. У разі надходження пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється за їх участю. План досудової санації містить таку інформацію: відомості про фінансовий стан підприємства-боржника; заходи щодо відновлення платоспроможності; розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів; визначення джерел фінансування заходів; термін проведення досудової санації.

Досудову санацію щодо державних підприємств необхідно застосовувати згідно із рекомендаціями, які наведені у Порядку проведення досудової санації державних підприємств[28].

Згідно із даним порядком, план досудової санації державних підприємств розробляється у місячний термін із дня прийняття рішення щодо її проведення і подається на затвердження уповноваженому органу. При цьому план досудової санації державних підприємств повинен містити:

- реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);

- відомості про фінансово-господарське становище;

- заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризацію підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передачу майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення;

- розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;

- визначення джерел фінансування заходів (зобов'язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

- умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора тощо);

- очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Уповноважений орган у місячний термін розглядає та затверджує або відхиляє поданий підприємством план досудової санації. У разі, коли витрати на реалізацію заходів, передбачених планом досудової санації державних підприємств, пропонується фінансувати за рахунок коштів державного бюджету, пропозиції про включення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік подаються Мінфіну та Мінекономіки. Заходи, пов'язані із відчуженням основних засобів, передачею структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду, погоджуються з Фондом державного майна в установленому порядку.

Термін проведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В окремих випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців.

Також при проведенні досудової санації слід брати до уваги Положення^[29] та Типовий план реструктуризації та досудової санації[30], які визнача­ютьпорядок і способи проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, у випадках, коли Фонд державного майна України здійс­нює функції з управління державними корпоративними правами з метою запо­бігання їх банкрутству, поліпшення їхнього фінансового стану та підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг) та господарських това­риств, у статутних фондах яких державна частка становить більше ніж 50 від­сотків.

Слід зазначити, що з метою запобігання банкрутству державних підпри­ємств з боку держави підвищуються вимоги до управління об’єктами державної власності, у тому числі для підприємств з часткою державної власності у стату­тному капіталі. Постановою^[31] встановлено конкретний перелік функцій управ­ління та критерії^[32] з визначення його ефективності. Контроль за виконанням функ­цій з управління об’єктами державної власності здійснюється шляхом проведення моніторингу додержання законності та оцінки ефективності вико­нання централізованими та місцевими органами виконавчої влади, іншими ор­ганами, які здійснюють управління об’єктами державної власності, обов’язків, визначених відповідно до законодавства.

Функції з моніторингу покладено на Міністерство економіки.

Для проведення моніторингу щокварталу через 10 днів після закінчення строків, встановлених для подання фінансової та статистичної звітності, Міністерство економіки отримує інформацію про діяльність суб'єктів господарювання державного сектору економіки, їх майновий стан (у частині вартості та збереження цілісності активів), показники фінансово-господарської діяльності, стан виконання фінансового плану та платоспроможності, виконання керівником суб'єкта господарювання умов контракту; про прийняті рішення стосовно реструктуризації, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання, передачі державного майна до статутних фондів господарських товариств, відчуження основних фондів суб'єктів господарювання, передачі державного майна в оренду, лізинг, концесію, заставу, укладення договорів про спільну та спільну інвестиційну діяльність; про призначення (звільнення) керівника суб'єкта господарювання, проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління корпоративними правами держави, а також призначення представників держави в органах господарських товариств: про ефективність управління об'єктами державної власності, визначену відповідно до її критеріїв.

Інформація надсилається від:

1) суб'єктів управління;

2) Фонду державного майна України;

3) Державного комітету статистики України;

4) Державного департаменту з питань банкрутства;

5) Міністерства фінансів України.

Зазначена інформація подається за формами, встановленими Міне­кономіки разом із Фондом державного майна, Мінфіном та Держкомстатом.

Міністерство економіки узагальнює та аналізує надіслану йому ін­формацію. На особливому контролі перебуває інформація про випад­ки погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання внаслідок неефективного управління об'єктами держав­ної власності, пропозиції щодо внесення змін до законодавства, привати­зації об'єктів державної власності, зміни суб'єкта їх управління, передачі в комунальну власність, закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств або їх відчуження.

Результати аналізу подаються Кабінетові Міністрів України, Голов­ному контрольно-ревізійному управлінню України, правоохоронним ор­ганам.

Порядок проведення санації у процесі порушення провадження у справі про банкрутство викладено нижче.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу проведення санації боржника та призначити керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, але цей строк за рішенням суду може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Із дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. У статті 17[33] викладено права керуючого санацією.

Протягом трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, при цьому платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства. У разі наявності інвесторів план санації розроблюється за їх участю та погоджується з ними. Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, викладені у ст. 18¹.

План санації може передбачати продаж майна боржника недержавної форми власності як цілісного майнового комплексу (ст. 19¹) або частини майна (ст. 20¹).

План санації розглядається комітетом кредиторів у чотиримісячний строк із дня прийняття ухвали про санацію. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів рішення про схвалення було підтримано більш ніж половиною голосів кредиторів – членів комітету кредиторів. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд для затвердження не пізніше п’яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не було подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Керуючий санацією здійснює контроль за виконанням плану санації і щоквартально звітує перед комітетом кредиторів про хід його виконання. За п’ятнадцять днів до закінчення санації керуючий санацією надає зборам кредиторів звіт та реєстр вимог кредиторів і за наявності скарги кредиторів, які голосували проти рішення або не брали участі в голосуванні. Звіт керуючого санацією розглядається зборами кредиторів, які скликаються не пізніше десяти днів після закінчення процедури санації чи появи підстави для її припинення. Звіт керуючого санацією затверджується господарським судом. Господарський суд оформлює своє рішення ухвалою. Затвердження господарським судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення господарським судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство. Із дня затвердження звіту керуючого санацією господарським судом у порядку черговості, передбаченому Законом[34], боржником проводяться розрахунки відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Якщо зборами кредиторів не було прийнято рішення або таке рішення не подано до господарського суду протягом п’ятнадцяти днів із дня закінчення санації чи виявлення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом.

План санації державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію; підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, і перебувають в управлінні Фондом державного майна; господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду; об’єктів державної власності, що перебувають в управлінні міністерств та інших органів виконавчої влади, у разі створення за їх участю нових суб’єктів господарювання, погоджується з Фондом державного майна України[35]. Керуючий санацією для отримання рішення про погодження плану санації підприємства-боржника звертається до Фонду з відповідною письмовою заявою протягом трьох місяців із дня винесення господарським судом ухвали про проведення санації підприємства-боржника. План санації, що подається до Фонду для погодження, повинен бути попередньо розглянутий комітетом кредиторів, погоджений інвестором (у разі наявності), боржником, підписаний керуючим санацією та головним бухгалтером. План санації боржника погоджується Фондом протягом одного місяця з дня його надходження.

У разі подання до Фонду планів санації боржників, які включені до переліку стратегічно важливих для економіки та безпеки держави, особливо небезпечних, містоутворювальних та таких, що займають монопольне становище на відповідному ринку України, Фонд подає такі плани санації на попереднє погодження до Міністерства економіки України. У разі виявлення недоліків у поданому плані санації Фонд надає керуючому санації свої пропозиції стосовно доопрацювання плану. Фонд у десятиденний строк із дня отримання доопрацьованого плану санації приймає рішення про його погодження.

Процедура санації може бути оголошена самим боржником. Якщо є письмова згода кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50% заборгованості, то керівник боржника може подати до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство у формі санації. До заяви повинен бути прикладений план санації, погоджений із кредиторами, письмова згода кредиторів на призначення керуючого санацією керівника підприємства-боржника й пропозиції щодо кандидатури розпорядника майном, запропоновані комітетом кредиторів. Суддя виносить ухвалу про порушення справи про банкрутство, призначає розпорядника майном, запропонованого комітетом кредиторів й керуючого санацією – керівника підприємства-боржника. Керівник підприємства-боржника виконує повноваження керуючого санацією без ліцензії.

Керуючий санацією повинен зробити оголошення в офіційних друкованих органах і друкованих органах місцевого самоврядування про порушення справи про банкрутство боржника й відкриття процедури санації. Кредитори в місячний строк від дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство у формі санації зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви із грошовими вимогами до підприємства-боржника й заперечення, якщо вони є, проти здійснення процедури санації керівником підприємства-боржника. Керуючий санацією разом із розпорядником майна розглядає вимоги кредиторів та включає їх до реєстру кредиторів і починає процедуру санації. Якщо план санації не виконано або не відновлено платоспроможність підприємства-боржника, процедура банкрутства підприємства-боржника здійснюється відповідно до вимог законодавства.

План санації розробляється фінансовими та контролінговими службами підприємства, санатором, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Для розроблення плану санації використовують інструменти контролінгу. Структура плану санації наведена нижче.

ПЛАН САНАЦІЇ

(назва підприємства - боржника)

Даний план санації складений відповідно до статей 17, 18, 19, 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, схвалений комітетом кредиторів (протокол №... від ”.....”.............20....р.) і спрямований на відновлення платоспроможності...........................(назва боржника) та задоволення вимог кредиторів боржника. План санації визначає також умови участі...........................(назва Інвестора), визнаного таким ухвалою господарського суду..................................(назва області) від “.......”.................... 20...р. зі справи №.......у процедурі санації боржника.

1 Загальні положення: характеристика боржника (історія створення, реквізити, основні напрямки господарської діяльності); інформація про власників акцій, організаційна структура; основні види продукції, яка випускається, ціни та ринки збуту.

2 Аналіз фінансово-господарського стану підприємства-боржника. Аналіз фінансово-господарського стану боржника проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства за 2 попередні роки та за станом за останній звітний період. При цьому зазначається структура доходів, структура витрат, чистий прибуток (збиток), причини збиткової діяльності, структура активів, наявність готової продукції на складі та товаро-матеріальних цінностей, структура довгострокових та поточних фінансових інвестицій, структура кредиторської та дебіторської заборгованості, аналіз імовірності ліквідації боржника і соціальні наслідки.