Контролінг і розроблення стратегії запобігання банкрутству

Контролінг – координація роботи складових частин системи управління підприємством: системи цілей, організаційної системи, системи управління персоналом, системи планування і контролю, а також інформаційної системи і системи виробництва і реалізації. Під координацією припускається спрямованість координації окремих дій на одну вищу мету.

Типовими робочими завданнями фахівця з контролінгу є забезпечення рентабельності та ліквідності підприємства, які зазначаються так:

- надання консультаційних послуг при виявленні відхилень від мети в окремих сферах діяльності;

- рішення повинні бути знайдені швидко і знаходитися в межах, що не змінюють істотно умови, але мають швидкі результати.

Виконуючи зазначені завдання, необхідно:

– знайти вузькі місця. Для оцінки можуть бути використані такі наступні інструменти: розроблення і використання загальних і специфічних для даного підприємства показників, проведення порівнянь у рамках підприємств і галузей. При цьому використовують такі методи контролінгу: АВС-аналіз, вартісний аналіз, СВОТ-аналіз тощо;

– розвивати програму дій, підготувати та провести рішення про проведення заходів. Тут беруться до уваги такі принципи: однозначність і конкретність постановки цілей припускає процес вибору, що при цьому вимагає оцінки варіантів. Оцінка повинна проводитися за об'єктивними критеріями і критеріями, що підпадають під кількісний облік та повинні по можливості оптимально відображати досягнення цілей. У даному випадку можна застосувати аналіз планованого ефекту, як допоміжні засоби пропонуються: зіставлення витрат, рентабельності, обліку витрат і ефективності;

– реалізувати рішення з проведенням контролю. Етап реалізації передбачає діяльність з впровадження і виконання обраного заходу. При кінцевому контролі беруть до уваги, що в даному випадку планові показники варто виправляти, якщо виявлені помилки.

Таким чином, функціонування контролінгу на підприємстві вимагає такого: формування цілей; орієнтації можливості дій на ці цілі; вибір найкращих альтернатив; постійного контролю за дотриманням планових показників; вивчення помилок на основі відхилень від запланованих показників; прийняття заходів щодо регулювання відхилень від плану.

В теорії менеджменту цілі підприємства поділяють на стратегічні та оперативні. Відповідно до цього в процесі контролю за досягненням поставлених цілей контролінг також може бути стратегічним і оперативним. Стратегічний контролінг означає дотримання задач контролінгу для підтримки стратегічного управління підприємством. Стратегічний контролінг включає координацію стратегічного планування і контролю зі стратегічним забезпеченням інформацією. Для оперативного контролінгу проблеми тактичного й оперативного планування та контролю є вирішальними. За допомогою тісного взаємозв'язку між оперативним і стратегічним контролінгом одночасно здійснюється перевірка стратегії щодо її виконання.

Контроль і планування мають потребу в забезпеченні інформацією з необхідною точністю й у визначений момент часу. Для того щоб майбутні вдалі можливості зробити видимими, необхідно використовувати інформацію про наступний розвиток зовнішніх обставин, що дозволить розробити і запровадити в життя оптимальну стратегію зовнішніх умов. Це, у свою чергу, вимагає відповідної системи інформаційного забезпечення, що розглядається як перший ступінь системи планування і контролю. При цьому процеси інформаційного забезпечення повинні розглядатися в тісному взаємозв'язку із процесами прийняття управлінських рішень, координація яких здійснюється контролінгом. В умовах постійних змін є дві проблеми щодо інформації: оцінка ризиків відбувається занадто пізно; час реакції на обставини, що виникли, став тривалішим. Як результат – кризовий розвиток підприємств. Звідси система інформаційного забезпечення повинна сигналізувати про приховані ризики й небезпеки ще на ранніх стадіях кризи підприємства, тобто підприємство повинно мати систему раннього попередження, реагування та прогнозування банкрутства. Дана система реалізується поетапно: спочатку встановлюються об’єкти спостереження (ті зовнішні і внутрішні фактори спостереження підприємства, у яких ймовірна можливість виникнення небезпеки). Потім для кожного об’єкта спостереження встановлюються істотні показники, що завчасно сигналізують про небезпеку та номінальні розміри, при яких відбуваються порушення. У такий спосіб забезпечується координований контролінгом безупинний контроль.

До функцій контролінгу можна віднести:

- планування – координація окремих виробничих планів стосовно загального плану діяльності підприємства, складання бюджетів;

- контрольну – порівняння планових і фактичних показників, під час якого відбувається оцінка відповідності планування і виконання, аналіз відхилень, а також проведення коригування заходів. Може здійснюватися також через внутрішній аудит та проведення ревізії фінансової системи;

- інформаційну – систематична реєстрація, узагальнення та подання інформації для управління;

- регулювання – подання всієї інформації для досягнення цілей підприємства, поточне спостереження за плановими показниками та порівняння їх з дійсним положенням, при відхиленні – коригування дій.

У процесі виконання функцій контролінгу використовуються як загальноекономічні методи (спостереження, порівняння, групування, аналіз, синтез, систематизація, прогнозування, графічне зображення), так і специфічні (опитування, АВС-аналіз, бюджетування, функціонально-вартісний аналіз, портфельний аналіз, факторний аналіз відхилень, аналіз точки беззбитковості, бенчмаркінг). Нижче наведено характеристику деяких специфічних методів контролінгу.