Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Прилегла пряма

 

Рисунок 7 - Відхилення від прямолінійності

Тобто зі зростанням цифрового позначення степінь точності зменшується.

Стандартом рекомендуються наступні рівні геометричної точності, що характеризуються співвідношенням між допуском форми та допуском розміру:

А - нормальна відносна геометрична точність, при якій до­пуск форми дорівнює 60 % від допуску розміру Тр-р;

В- підвищена точність, при якій використовується 40 % від допуску розміру Тр-р;

С- висока точність - використовується 25 % від допуску розміру Тр-р .

Числові значення допусків площинності та прямолінійності встановлює ГОСТ 24643.

 

2 Відхилення розташування, залежні та незалежні допуски розташування

Відхилення та допуски розташування поверхонь

Відхиленням розташування називається відхилення реаль­ного розташування елемента, що розглядається, від його номі­нального розташування.

Елемент- це узагальнений термін, під яким у залежності від відповідних умов розуміють поверхню, лінію, точку.

Під номінальним розташуваннямрозуміють розташування елемента (поверхні, лінії, точки) поверхні чи профілю, що ви­значається номінальними лінійними та кутовими розмірами:

- між ними та базами;

- між елементами, що розглядаються, якщо бази не задані.
База- це елемент деталі (чи елементів), який визначає одну з площин чи осей системи координат, по відношенню до якої:

- задається допуск розташування;

- визначається відхилення розташування елемента, що роз­глядається.

Базами є, наприклад:

- площина симетрії;

- вісь базової поверхні;

- площина;

- вісь поверхні обертання.

При оцінюванні величини відхилення розташування реаль­ні поверхні та профілі замінюються прилеглими, а за осі, пло­щини симетрії та центри реальних поверхонь приймаються осі, площини симетрії і центри прилеглих елементів.

Виділяються відхилення розташування (рисунок 10):

- відхилення від паралельності площин;

- відхилення від перпендикулярності площин;

- відхилення нахилу площини відносно площини чи осі;

- відхилення співвісності відносно осі базової поверхні та
відносно загальної осі;

- відхилення від симетричності відносно базового елемента;

- відхилення від перетину осей;

- позиційні допуски.

 

 

Рисунок 10 - Відхилення розташування поверхонь

 

 

Розглянемо вказані відхилення розташування (рисунок 10).

Відхилення від паралельності площин Δ = а- b- це різни­ця найбільшої та найменшої відстані між площинами в межах нормованої ділянки (рисунок 11а).

Допуск паралельності Т- це найбільше допустиме значен­ня відхилення від паралельності.

Приклад позначення відхилень від паралельності представлено на рисунку 11б;він означає, що допуск паралельності кожної поверхні відносно поверхні А дорівнює 0,1 мм.



Поле допуску паралельності площин - це область в просто­рі, обмежена двома паралельними площинами, що знаходять­ся одна від одної на відстані, яка дорівнює допуску паралель­ності Т, та паралельні базовій поверхні.

 

 

 

Рисунок11 - Відхилення від паралельності площин

 

Відхилення від перпендикулярності площин - це відхилен­ня Δ кута між площинами від 90°, виражене в лінійних одини­цях на довжині нормованої ділянки l (рисунок 12а).

Допуск перпендикулярності Т - найбільше допустиме зна­чення відхилення від перпендикулярності. На кресленні до­пуск перпендикулярності відносно поверхні А, яка дорівнює 0,02 мм позначають, як показано на рисунку 12б.

 

 

Рисунок 12 - Відхилення та допуски перпендикулярності площин

Поле допуску перпендикулярності площин - це область в просторі, обмежена двома паралельними площинами, що відда­лені одна від одної на відстані, яка дорівнює допуску перпен­дикулярності Т, та перпендикулярні базовій площині.

Відхилення нахилу площини відносно площини чи осі - це відхилення кута між площиною та базовою площиною чи віс­сю (прямою) від номінального кута, що виражене в лінійних одиницях на довжині нормованої ділянки.

Допуск нахилу Т - це найбільше допустиме значення відхи­лення нахилу.

Допуск нахилу поверхні відносно поверхні А, який до­рівнює 0,1мм, позначається на кресленні як показано на рисунку 13.

Поле допуску нахилу - область у просторі, обмежена двома паралельними площинами, віддаленими одна від одної на від­стані, що дорівнює допуску нахилу Т, та розміщеними під но­мінальним кутом до бази (площини чи осі).



 

 

Рисунок 13 - Позначення допуску нахилу

Відхилення від співвісності відносно осі базової поверхні -

це найбільша відстань Δ між віссю поверхні обертання, що роз­глядається, та віссю базової поверхні на довжині нормованої ділянки L (рисунок 14а).

Допуск співвісності в діаметральному виразі - це подвоєне найбільше допустиме значення відхилення від співвісності.

На кресленні (рисунок 14): допуск співвісності отвору ø20Н7 відносно осі базового отвору ø25Н7 дорівнює ø0,06мм (рисунок 14б — в діаметральному виразі; рисунок 14в -в радіусному виразі).

Поле допуску співвісності - це область у просторі, обмежена циліндром, діаметр якого дорівнює допуску Т, а вісь співпадає з базовою віссю. На кресленні позначають знаком ø або R.

Рисунок 14 - Відхилення тадопуск співвісності

Відхилення від співвісності відносно спільної осі- це най­більша відстань (Δ1, Δ2, ..., Δn) між віссю поверхні обертан­ня, що розглядається, та спільною віссю двох чи декількох по­верхонь на довжині нормованої ділянки (рисунок 15а). Зображення на кресленні означає: допуск співвісності отворів відносно загальної осі дорівнює ø0,02 мм (рисунок 15б).

 

 

Рисунок 15 - Відхилення та допуск співвісності загальної осі

Відхилення від симетричності відносно базовогоелемента -

це найбільша відстань Δ між площиною симетрії (віссю) еле­мента, що розглядається, та площиною симетрії базового еле­мента в межах нормованої ділянки (рисунок 16а).

Допуск симетричностіповерхонь Б відносно осі отвору до­рівнює Т0,06мм (рисунок 16б).

Допуск симетричності в діаметральному вираженні- це по­двоєне найбільше допустиме значення відхилення від симет­ричності.

Допуск симетричності в радіусному вираженні- це найбіль­ше допустиме значення відхилення від симетричності.

Поле допуску симетричності - це область в просторі, що об­межена двома паралельними площинами, які віддалені одна від одної на відстані, що дорівнює допуску симетричності в ді­аметральному вираженні Т, чи подвоєному допуску симетрич­ності в радіусному вираженні Т/2, та симетрична відносно ба­зової площини симетрії чи базової осі (рисунок 16а).

Відхилення від перетину осей - це найменша відстань А між осями, що номінально перетинаються. Зображення, подане на рисунку 17, означає: допуск перетину осей отворів дорівнює Т0,06 (мм).

Допуск перетину осей в діаметральному вираженні - це по­двоєне найбільше допустиме значення відхилення від перети­ну осей.

 

 

Рисунок 16 - Відхилення та допуски симетричності

Допуск перетину осей в радіусному вираженні - це найбіль­ше допустиме значення відхилення розташування.

 

Рисунок 17 - Позначення допуску перетину осей

Допуск перетину осей в радіусному вираженні - це найбіль­ше допустиме значення відхилення розташування.

 

Сумарні відхилення і допуски форми та розташування поверхонь

Існуючі сумарні відхилення і допуски форми та розташуван­ня поверхонь представлені на рисунку 18.

Сумарним відхиленням форми та розташуванняназиваєть­ся відхилення, що є результатом спільного прояву відхилень форми та розташування поверхонь чи профілів, які розгляда­ються, відносно заданих баз. Це межа, що обмежує допустиме значення сумарного відхилення форми та розташування.

 

Рисунок 18 - Сумарні відхилення форми і розташування

Існують такі сумарні відхилення форми:

Радіальне биття— це різниця найбільшої та найменшої від­станей від точок реального профілю поверхні обертання до базової осі в перетині площиною, що перпендикулярна базовій осі.

Допуск Т радіального биття- це найбільше допустиме зна­чення радіального биття.

Поле допуску радіального биття - це область на площині, перпендикулярна базовій осі, обмежена двома концентричними колами з центром, що лежить на базовій осі. Кола віддалені одне від одного на відстані, яка дорівнює допуску радіального биття Т. Це биття є результатом спільного прояву ексцентрич­ності та відхилення від круглості при оберті виробу навколо базової осі на 360°.

Торцеве биття- це різниця Δ найбільшої і найменшої від­станей від будь-яких точок реального профілю торцевої пове­рхні до площини, що перпендикулярна базовій осі.

Допуск Т торцевого биття— це область на торцевій поверх­ні циліндра, діаметр якого дорівнює заданому чи будь-якому (в т.ч. і найбільшому) діаметру торцевої поверхні, а вісь цилі­ндра співпадає з базовою віссю.

Базова поверхня циліндра обмежена двома паралельними площинами, що віддалені одна від одної на відстані, яка до­рівнює допуску торцевого биття Т, і перпендикулярні базовій осі. Це биття є результатом спільного прояву відхилень від перпендикулярності ( _]_ ) та площинності та виявля­ється при обертанні виробу на 360°.

Рисунок 19 - Позначення радіального та торцевого биття

Повне радіальне биття- це різниця Δ найбільшої та най­меншої відстаней від всіх точок реальної поверхні в межах нормованої ділянки до базової осі.

Допуск повного радіального биття- це область в просторі, обмежена двома циліндрами, осі яких співпадають з базовою віссю, а бокові поверхні віддалені одна від одної на відстані, яка дорівнює допуску повного радіального биття Т. Це биття є результатом спільного прояву відхилень від циліндричності та співвісності.

Повне торцеве биття- це різниця Δ найбільших та най­менших відстаней від точок всієї торцевої поверхні до площи­ни, перпендикулярної до базової осі.

Допуск повного торцевого биття- це найбільше допустиме значення повного торцевого биття.

Поле допуску повного торцевого биття- цеобласть в прос­торі, обмежена двома паралельними площинами, що знаходяться одна від одної на відстані, яка дорівнює допуску Т, і перпендикулярними базовій осі. Це відхилення є результатом спільного прояву відхилень від площинності та перпендикулярності.

Класифікація відхилень і допусків форми та розташування поверхонь згідно з ГОСТ 24642.

Допуски форми чи розташування можуть бути:

- незалежними;

- залежними.

Незалежний допуск- це допуск, числове значення якого постійне для всієї сукупності деталей і який не залежить від дійсного розміру базового елемента, що розглядається. Його числове значення постійне для всієї сукупності деталей, що виготовляються за кресленням.

Залежний допуск - це змінний допуск розташування чи форми (мінімальне значення якого Тmin), вказаний в кресленні чи технічних вимогах, який допускається перевищувати на ве­личину Тдод, відповідну до відхилення дійсного розміру, що розглядається, і (або) базового елемента даної деталі від про­хідної межі. Тому повне значення залежного допуску розташу­вання для даної деталі дорівнює:

 

Тзал = Тmin + Тдод

Залежний допуск дозволяється перевищувати на величину граничних відхилень вала та отвору.

Прохідна границя - термін, що використовується до того з двох граничних розмірів, який відповідає максимальній кіль­кості матеріалу, тобто dmах вала або Dmin отвору.

Приклади залежних допусків:

- допуск на міжосьову відстань отворів;

- допуск на зміщення отворів від номінального розташуван­ня в тому випадку, якщо отвори призначені для встановлення
в них гвинтів чи штифтів, шпильок тощо і точність з'єднання
повинна забезпечити складання деталей.

Залежний допуск форми чи розташування на кресленні по­значають умовним знаком М, який розміщують:

- після числового значення допуску, якщо залежний допуск пов'язаний з дійсними розмірами елемента, що розглядається (рисунок 20а).

- після літерного позначення бази (рисунок 20б) чи без лі­терного позначення (рисунок 20в) в третьому полі рамки ба­зового елемента;

- після числового значення допуску та літерного позна­чення бази (рисунок 20г) чи без літерного позначення бази (рисунок 20д), якщо залежний допуск пов'язаний з дійсними розмірами елемента, що розглядається, чи базового елемента.

Приклад 1. Визначити залежний допуск перпендикулярно­сті, приведений на рисунку 20а.

Розв'язання.

Тmin = 0,02 мм - мінімальне значення допуску перпендику­лярності (випливає з креслення);

Тдод — 0,021 мм = ІТ7 (Ø) - максимальне значення додатко­вого допуску, яке дорівнює допуску отвору.

Тзал = Тminдод = 0,020 + 0,021 = 0,041 мм.

 

Рисунок 20 - Приклади позначення залежних допусків

 

Приклад 2. Визначити допуск співвісності поверхні валу Ø30h7 відносно іншої поверхні Ø45h8 (рисунок 20д). Умо­ва залежного допуску розповсюджується на обидві поверхні.

Розв'язання.

Тmin = 0,02 мм (див. креслення).

Тдод = ТІТ7 = 0,021 мм (для 030);

Тзал = ТІТ8 = 0,039 мм (для 045);

Тзал = Тminдод1дод2 = 0,020 + 0,021 + 0,039 = 0,080 (мм).

Це означає, що положення дійсної (реальної) осі отвору об­межене циліндром, діаметр якого дорівнює залежному допус­ку Тзал = 0,080мм.

 

3 Позначення граничних відхилень форми і розташування поверхонь (ГОСТ 2.308-79)

Позначення на кресленнях допусків форми та розташування поверхонь

Допуски форми та розташування поверхонь вказують згід­но з ГОСТ 2.308.

Допуски форми та розташування поверхонь можна вказува­ти у два способи:

- умовними позначеннями на контурі поверхні;

- записом у технічних вимогах на полі креслення.

Умовне позначення є переважним. Правила та умовні позначки погоджені з міжнародним стан­дартом і забезпечують єдине розуміння (поняття) технічної до­кументації.

Запис в технічних вимогах використовують лише в тих ви­падках, коли вимоги неможливо вказати умовними позначен­нями.

Запис текстом повинен включати:

- назву допуску;

- позначення літерою або конструктивну назву елемента,
що нормується;

- числове значення допуску, мм;

- вказівки пробази і залежні допуски.

Невказані допуски форми і розташування поверхонь

Невказаними називаються допуски, які безпосередньо не наносяться на кресленнях і не вказуються в технічних вимо­гах. Але вони повинні відповідати єдиним вимогам щодо від­хилень форми і розташування, що пред'являються до деталі.

Ці вимоги регламентує ГОСТ 25069. За способом регла­ментування невказаних допусків всі показники точності форми і розташування поверхонь, які встановлює ГОСТ 24642, розді­лені на три групи і подані так (таблицю1).

 

Таблиця 1

 

Характеристика точності форми і розташування згідно з ГОСТ 24642- Знак допуску Спосіб нормування невказаних допусків
Площинність Прямолінійність Циліндричність Круглість Профіль поздовжнього перерізу Паралельність   Відхилення допускаються тільки в межах поля допуску на розмір нормованої поверхні або на розмір між нормованою поверхнею і базою, Правило діє незалежно від наявнос­ті посилань на ГОСТ 25069-81. Чи­сельне значення допуску прийма­ють 40-50 % від допуску розміру.
  Перпендикулярність Співвісність Симетричність Перетин осей Радіальне биття Торцьове биття       Для цих показників встановлені чисельні значення допусків в залеж­ності від допуску розміру (за квалітетом розміру). Не вказані допуски повинні виконуватися тільки при наявності в технічній документації або в кресленнях посилань на стан­дарт (запис типу: "Не вказані допус­ки форми і розташування згідно г ГОСТ 25069-81").
  Нахил Позиційний допуск Повне радіальне биття Повне торцьове биття Форма заданого профілю Форма заданої поверхні Чисельно допуски не встановле­ні. Характеристики цих показники виражаються через інші види вка­заних і не вказаних допусків розмі­рів, форми та розташування. При необхідності прямого нормування їхні допуски завжди вказують не кресленнях.

Допуски розташування осей отворів для кріпильних деталей

Позиційні відхилення і допуски

Позиційні допуски забезпечують точність розташування елементів, заданих на кресленнях лінійними та кутовими роз­мірами з відліковими координатами. Вони нормуються двома способами:

- за значенням граничних відхилень координуючих розмірів;

- за значенням позиційного допуску елемента (його осі, пло­щини симетрії).

Для нормування позиційних відхилень потрібне чітке визна­чення на кресленні елементів, до яких відноситься позиційний допуск, і розмірів, які визначають номінальне розташування відлікової координати. Такі розміри вказують в кресленні номі­нальними значеннями без граничних відхилень і обмежують прямокутними рамками (рисунок 21а).

 

Рисунок 21 - Позначення позиційних допусків на кресленні

 

Переважно метод позиційних допусків використовують для нормування розташування осей отворів під кріпильні деталі (рисунок 25б, розмір D).

Переваги цього методу виявляються при зазначенні залеж­них допусків для деталей, які контролюються комплексними калібрами.

Контрольні запитання для самооцінки

1 Які поверхні називаються реальною, номінальною і при­леглою?

2 Назвати комплексні і диференційовані показники від­хилень форми циліндричної поверхні і пояснити різни­цю між ними.

3 Які існують комплексні і диференційовані показники
відхилень форми плоских поверхонь і методи їх виміру?

4 Привести приклади розташування поверхонь із залеж­ними і незалежними допусками.

5 Привести приклади основних відхилень розташування
поверхонь.

6 Привести приклади позначення відхилень форми і роз­ташування поверхонь згідно з ГОСТ 2.308.

7 Пояснити поняття "позиційний допуск".
8 Визначитипоняття "не вказаний допуск".

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.016 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал