Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття та ознаки кримінального права

Тема 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Поняття та ознаки кримінального права як галузі права. Кримінальне право як наука та навчальна дисципліна

2. Функції та принципи кримінального права

3. Система кримінального права

4. Поняття та структура закону про кримінальну відповідальність

5. Види юрисдикції кримінального закону

 

Поняття та ознаки кримінального права

Кримінальне право як галузь права – це сукупність правових норм, прийнятих Верховною Радою України, що містяться у Кримінальному кодексі України та встановлюють, які суспільна небезпечні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили, а також підстави, принципи кримінальної відповідальності та умови звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, погашення і зняття судимості.

Завдання кримінального права (ст. 1 КК України) – правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Ознаки кримінального права

1. Загальні:

1) загальнообов’язкова нормативність: норми кримінального права є загальнообов’язковими до виконання, здебільшого мають характер заборон;

2) формальна визначеність: кримінально-правові норми встановлюються виключно ВР України, закріплюються у КК України у гранично формалізованому вигляді в письмовій формі, визначаючи ознаки злочинів і покарань за них, тобто вимоги, що ставляться до поведінки людей, межі та умови їх вчинків, наслідки протизаконних дій або бездіяльності;

3) забезпеченість можливістю державного примусу.

2. Специфічні:

1) предмет та метод правового регулювання.

Предмет кримінального права – суспільні відносини, що виникають у результаті вчинення злочину та застосування відповідного покарання за його вчинення.

Метод правового регулювання – примусовий і застосовується лише до особи, яка вчинила злочин, як правило, шляхом покарання. Кримінально-правовий метод застосовується лише в тому разі, коли: 1) вчинене діяння є суспільно небезпечним і відповідно до закону містить склад конкретного злочину; 2) особа, яка вчинила це діяння, була у стані осудності, досягла на час його вчинення встановленого законом віку і підлягає покаранню.

Кримінальне законодавство – система законів, введених в дії вищим законодавчим органом державної влади, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили. Єдине джерело – КК України.



Кримінальне право як наука – це система поглядів, ідей, концепцій щодо теорії кримінального закону, практики його застосування та шляхів реформування, ґенези кримінального права.

Кримінальне право як навчальна дисципліна – це систематизована у певному порядку (у теми, модулі) сукупність знань про теоретичні засади кримінального закону та його історичні витоки, про чинний КК України та слідчо-судову практику його застосування, про закордонне кримінальне законодавство.

Питання 2. Завдання, функції та принципи кримінального права

Функції кримінального права:

1. Охоронна (основна) – кримінальне право охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права.

2. Регулятивна:

а) норми кримінального права, забороняючи вчинювати суспільне небезпечні дії (бездіяльність), у той же час вимагають певної правомірної поведінки;

б) виконуючи функцію охорони існуючих у державі суспільних відносин (основ національної безпеки, особи, власності, суспільства і держави) від злочинних посягань, норми кримінального права опосередковано регулюють ці відносини;

в) деякі норми кримінального права прямо належать до регулятивних: наприклад, норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правомірному захисті від злочинного посягання, норми про звільнення від кримінальної відповідальності, норми про погашення і зняття судимості.

3. Виховна – закріплення норм кримінального закону, який забороняє вчинення суспільно небезпечних діянь, виховує громадян в дусі дотримання даних заборон, тим самим орієнтуючи їх на шанобливе ставлення до соціальних норм, до особистості, до чужого майна і т.д.



4.Превентивна (профілактична): загальна та спеціальна превенція.

5. Заохочувальна – кримінальний закон, окрім заборон, містить також норми, що стимулюють суспільно корисну поведінку. Такі норми або повністю звільняють від кримінальної відповідальності, або пом'якшують покарання.

Принципи кримінального права – це основні, провідні засади, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчу і правозастосовну діяльність.

Принципи:

1. Відповідальність особи лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин, тобто немає злочину без вказівки на це в законі. Кримінальна відповідальність і покарання можуть мати місце лише за те конкретно вчинене особою діяння, що зазначене як злочин в Особливій частині КК. Тому якщо яке-небудь діяння прямо в КК не передбачено як злочин, його вчинення ні за яких умов не може тягти за собою кримінальну відповідальність і покарання. Застосування кримінального закону за аналогією заборонено. Застосування закону за аналогією – полягає у застосуванні правової норми, яка регулює подібні відносини, за наявності прогалин в законодавстві.

2. Принцип відповідальності особи лише за наявності її вини: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

3. Особистий характер відповідальності як принцип кримінального права полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести за нього кримінальну відповідальність і підлягати покаранню. Якої б тяжкості злочин не був вчинений, ніякі інші особи (в тому числі родичі) не можуть бути притягнуті до відповідальності, крім особи, винної в його вчиненні.

4. Принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи із конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного. Чим більш тяжкий злочин вчинено, чим більш суспільне небезпечним є винний, тим більш сувора кримінальна відповідальність настає, тим більш суворим є призначене покарання, і навпаки.

Питання 3. Система кримінального права

Всі норми кримінального права поділяються на дві частини: Загальну і Особливу.

В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення, регулюють інститути, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх.

Особлива частина кримінального права містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів покарань і меж, в яких вони можуть бути призначені за вчинення даних злочинів. Ці норми і зосереджені в Особливій частині КК.

Взаємозв’язок норм Загальної та Особливої частин:

1) норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної частини, тому розкриття дійсного змісту норм Особливої частини неможливо без звернення до частини Загальної;

2) всі інститути Загальної частини мають у своїй основі узагальнення тих ознак, що властиві всім злочинам, передбаченим в Особливій частині. Так само неможливо застосування окремих видів покарання за злочини, передбачені в Особливій частині, без урахування положень, закріплених в частині Загальній, щодо мети, видів, меж і порядку призначення всіх покарань;

3) система покарань, визначена в Загальній частині, знаходить свій прояв і практичне застосування тільки шляхом призначення конкретних покарань, передбачених за окремі злочини в частині Особливій;

4) при кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов'язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, застосовуються одночасно норми цих частин.

Кваліфікація злочину – встановлення відповідності ознак фактично вчиненого діяння ознакам складу злочину, закріпленого в Особливій частині КК України.

Питання 4. Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки, значення та структура

Кримінальне право України знаходить своє відображення в законодавстві України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему – Кримінальний кодекс України від 05.04.2001.

Закон про кримінальну відповідальність – це письмовий правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і містить кримінально-правові норми, які встановлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні, формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину. Закон про кримінальну відповідальність має відповідати Конституції України і загальновизнаним принципам та нормам міжнародного права.

КК України виступає єдиним джерелом кримінального права, тобто злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Вироки, ухвали і постанови судів не визнаються джерелами норми кримінального права. Вони мають обов'язкову силу тільки лише щодо конкретної кримінальної справи; роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, акти КСУ також не створюють норм кримінального права, а розкривають дійсний зміст кримінально-правової норми, націлюють судову практику на правильне її застосування;

Кримінальний закон, закон про кримінальну відповідальність, Кримінальний кодекс України – тотожні поняття.

Структурно КК України складається з двох частин: Загальної та Особливої. Кожна частина Кримінального кодексу поділяється на розділи: у Загальній частині їх 15, в Особливій – 20. Кожен розділ має назву та об'єднує певну сукупність статей, які теж мають назви.

Кожна стаття складається з частин, якими є кожен окремий абзац статті. Деякі статті чи їх частини складаються з пунктів, які мають цифрові позначки.

Деякі статті Кримінального кодексу мають специфічну структуру, оскільки в них передбачені примітки, які роз'яснюють певні терміни закону і теж можуть мати частини (абзаци).

Структура кримінально-правової норми:

1. Гіпотеза – визначає умови, за яких застосовується правова норма, статті Особливої частини КК описують не текстуально, а контекстуально, тобто вона розуміється як необхідна.

2. Диспозиція – визначає стандарти забороненої (злочинної) поведінки певного виду, однак текстуально ці диспозиції описують лише специфічні для даного виду злочину ознаки, а інші необхідні ознаки, які є спільними для багатьох злочинів, законодавець вказує в нормах Загальної частини.

3. Санкція – визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений у диспозиції.

Кримінальний кодекс містить ще два структурних елементи – Прикінцеві та перехідні положення і Додаток – перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. Прикінцеві та перехідні положення є невід'ємною складовою частиною КК України. У них вирішуються питання, що виникають у зв'язку з набранням чинності КК 2001 р., зокрема, втрата чин­ності іншими кримінальними законами та зворотна дія КК.

Питання 5. Види юрисдикції кримінального закону

Види юрисдикції:

1. Просторова юрисдикція означає поширення кримінального закону України в межах певної території та щодо певного кола осіб.

Дія КК України поширена на всю територію України, за КК відповідальності підлягають громадяни України, іноземні громадяни, які не користуються правом особистої недоторканності і дипломатичного імунітету, а також особи без громадянства (територіальний принцип).

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (національний принцип).

Іноземні громадяни та особами без громадянства, що не проживають постійно в Україні ат вчинили злочин за її межами, несуть відповідальність за КК України у випадках, передбачених міжнародними договорами, або якщо вони вчинили передбачені КК України особливо тяжкі злочини проти інтересів України та її громадян (універсальний принцип).

2. Часова юрисдикція кримінального закону України означає тривалість дії кримінального закону в межах певного часового інтервалу.

Закон про кримінальну відповідальність не має зворотної дії у часі, окрім випадків, коли скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал