Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класифікація банківських депозитів




 

Критерій класифікації Вид
За типами вкладників депозити фізичних осіб
депозити юридичних осіб
міжбанківські депозити
За формами вилучення строкові
до запитання
За видами залучених валют в національній валюті
в іноземній валюті
За порядком звернення до депозиту з правом поповнення
без права поповнення
За порядком повернення коштів основна сума та відсотки виплачуються одночасно
відсотки виплачуються періодично, а основна сума - після завершення терміну дії депозитного договору
За формою оформлення депозиту депозитний договір (для юридичних осіб)
депозитний сертифікат (для фізичних осіб)
За методом нарахування відсотків за простою відсотковою ставкою
за складною відсотковою ставкою

 

Депозити бувають до запитання і строкові.

Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Депозити (вклади) до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.

Для покриття операційних витрат, пов'язаних із веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії за ведення поточних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче від установленого рівня.

Строкові депозити(вклади) - це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових депозитів (вкладів) відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку.

Строкові депозити (вклади) є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов. Строкові депозити (вклади) є джерелом одержання прибутків їх власниками, вони оформляються угодою між вкладником і банком. Строкові депозити (вклади) не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання.



Однією з форм строкових депозитів (вкладів) є сертифікати, які бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні - фізичним особам.

Сертифікат - це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат (крім іменного) може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку - втрату частини ресурсів.


3. ОПЕРАЦІЇ З ПОЗИЧАННЯ КОШТІВ БАНКУ - це дії апарату банку з мобілізації коштів шляхом емісії та продажу банківських облігацій і отримання позичок в інших банках, у тому числі – НБУ.



На відміну від звичайних акцій, облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється певний термін. Тому кошти, отримані банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власникові номінальну вартість цього цінного папера.

Якщо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму розпорядженні кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків. Це здійснюється через викуп раніше випущених облігацій за кошти, отримані від випуску нових незабезпечених боргових зобов’язань. Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані у прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. конвертованість облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найвигідніший момент.

Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані банком за допомогою облігацій, від депозитів.

Якщо перші називаються в банківській практиці позичковими, або позиченими, то другі – залученими. При випуску облігацій банк відіграє активну роль (ініціатива належить йому), тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

 

Узагальнення недепозитних джерел формування ресурсної бази банківської установи наведено у таблиці:

 

 


Характеристика недепозитних джерел формування ресурсів банків

 

Міжбанківський кредит Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ре­сурсів. Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними - від одного дня до 3-6 місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, на­даними господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ. Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для роз­ширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності.
Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю.
Позички у центрального банку 1. Участь в операціях НБУ на відкритому ринку короткострокове та середньострокове рефінансування банків че­рез організацію тендерів Короткострокове рефінансування банків за допомогою опера­цій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середньострокове - до шести місяців, під забезпечення і на тендерній основі. Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які перебу­вають у власності банків, а також враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Одержані на підставі тендера кредити НБУ не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню. Якщо банк-позичальник не повертає у визначений строк таких кредитів, НБУ має право застосувати безспірне стягнення заборговано­сті, а за відсутності такої можливості зараховує цю заборгова­ність на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в роз­мірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше ніж за 10 днів. Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості НБУ має право реалізувати предмет застави або одержати за ним платіж і спрямувати кошти на пога­шення простроченого кредиту.
через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»). Постійно діючі лінії рефінансування банків є гнучким механі­змом короткострокового (миттєвого) підтримання їх ліквідності. Кредит через лінію рефінансування надається строком на один робочий день - кредит «овернайт». Надання банкам таких кре­дитів здійснюється тільки під забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку - клієнта Депозита­рію НБУ - і не обтяжені в обігу (вільно обертаються на вторин­ному ринку). Кредит «овернайт» надається в розмірі не більше як 85 % від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. Кредити «овернайт» надаються за щоденно ого­лошеною НБУ процентною ставкою і за умови укладення щоква­рталу між комерційним банком і НБУ кредитної угоди.
НБУ здійснює рефінансування комерційних банків через опе­рації на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності і век­селів Державного казначейства України, що враховані комерцій­ним банком.
2.Одержання стабілізаційного кредиту Стабілізаційний кредит надається комерційному ба­нку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відпо­відного територіального управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабі­льного банку чи фінансової установи та наявності програми фі­нансового оздоровлення банку. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кредитних операцій комерційного бан­ку не використовується.
Операції РЕПО (тобто на умовах зворотного викупу) Залучення коштів на біржових і позабіржових торгах з купівлі-продажу державних та інших цінних паперів. Банки, які потребують підтримання своєї короткострокової лі­квідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій «прямого» РЕПО, за яких вони продають цінні папери зі свого портфеля із зобов'язанням їх наступного викупу.
У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській си­стемі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж пе­редбачалося монетарною програмою, НБУ може продавати з вла­сного портфеля державні цінні папери за допомогою операцій «зворотного» РЕПО на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів в установлений строк.

 

 



mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.089 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал