Енергозбереження в Україні: правові аспекти і практична реалізація. – Рівне: видавець О.Зень, 2011. 48-с.

Нормативно-правові акти:

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991.

Про відходи: Закон України від 5.03.1998.

Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8.02.1995.

Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30.06.1995.

Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11.01.2000.

Про пестициди та агрохімікати Закон України від 2.03.1995.

Про планування і забудову територій: Закон України від 20.04.2000.

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994.

Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 21.06.2001.

Про охорону земель: Закон України від 22.05.2003.

Про транспорт: Закон України від 10.11.1994.

Про гідрометеорологічну діяльність: Закон України від 18.02.1999р.

Про енергозбереження: Закон України від 1.07.1994р.

Про електроенергетику:: Закон України від 16.10.1997р.

Про альтернативні види рідкого та газового палива:: Закон України від 14.01.2000р.

Про альтернативні джерела енергії:: Закон України від 14.01.2000р.

Про радіочастотний ресурс України:: Закон України від 1.06.2000р.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату від 9 травня 1992 року (ратифікована Законом України від 29.10.1996 р.

Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату від 11.12.1997 р., ратифікований Законом України від 4.02.2004 р.

Про Кліматичну програму: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06. 1997 р.№ 650.

Про затвердження Порядку погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов’язаної зі штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 301.

Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів: постанова Верховної Ради України від 24.12.1999.

Про Порядок встановлення охоронних зон навколо об’єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності та режим їх використання: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.1999. №2262.

Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України, затверджена постановою КМУ від 15 грудня 2005 року № 1208

План використання радіочастотного ресурсу України, затверджений постановою КМУ від 9 червня 2006 року № 815

Ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом України, затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 19 серпня 2005 року № 53//

Положення про порядок реалізації в Україні радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, затверджене рішенням НКРЗ України від 20 червня 2007 року № 213

Положення про надання дозволів на ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, затверджене рішенням НКРЗ України від 05.02.2009 N 1338

Порядок розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів згідно з Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, затверджений постановою КМУ від 22 лютого 2006 року № 206

Про стан та проблеми імплементації Україною Рамкової конвенції Організації Об'єднаних
Націй про зміну клімату: Рішення РНБО України, введене вдію Указом Президента України від 20.07.2007 р. № 658.

Про регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів: Проект Закону України від 1.07.2009р. №4750.

Постанова НКРЕ від 22.01.2009 № 32 “Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії " зеленого" тарифу для суб'єктів господарської діяльності” (у редакції постанови НКРЕ від 16.07.2009 № 828)

ТЕМА 7. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ПРАВ ПРИРОДОКОРИСТУВАЧІВ (2 год)

Нераціональне використання природних ресурсів загрожує життєдіяльності суспільства та кожної окремої людини. Тому природоохоронна та антропоохоронна політика держави повинна стати ключовою у процесі прийняття державних рішень у сфері природокористування. Насамперед це стосується економіки, адже економічно вигідним не завжди є те, що екологічно безпечне. Забезпечення екологічно безпечної поведінки природокористувачів здійснюється закріпленими в законодавстві правовими методами, які, спрямовані на стимулювання природокористувача або накладення на нього штрафних санкцій за недотримання вимог природокористування.

Важливе місце у системі правовідносин екологічної безпеки займає екологічний ризик. Слід вивчити визначення цієї категорії та з’ясувати її зміст. Вимоги, які становлять зміст екологічної безпеки, визначаються насамперед залежно від суб’єкта господарювання та виду господарської діяльності. Відповідно слід розглянути вимоги екологічної безпеки в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в атомній енергетиці, при розміщенні населених пунктів.

При характеристиці екологічної безпеки природокористування слід детально ознайомитись із вимогами чинних нормативно-правових актів про комплекс заходів як органів державної влади та місцевого самоврядування, так і самого природокористувача, спрямованих на врегулювання раціонального природокористування, завдяки яким екологічний ризик у природноресурсових відносинах може бути наближений до нульового.

Ефективність відносно нової сфери діяльності по забезпеченню екологічної безпеки, екологічного благополуччя і реалізації екологічних прав громадян в значній мірі визначається її інформаційним забезпеченням, яке на початку ХХІ ст. набуває значної ваги і може впливати на політику у сфері використання природних ресурсів, економіку і правозастосування. Здійснення і захист прав на природні ресурси і об’єкти в умовах розвитку ринкової економіки повинно починатись із доступу до інформації про наявність, стан, приналежність, перспективу використання різних природних об’єктів та їх ресурсів. У сфері раціонального природокористування діють як загальні, так і специфічні інформаційні вимоги, виконання яких породжує свої завдання, які потребують негайного правового регулювання.

В контексті розгляду даної теми на семінарському занятті слід приділити значну увагу характеристиці положенням нормативно-правових актів у цій сфері – Закону України «Про інформацію», Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, зокрема Концепції формування системи національних інформаційних ресурсів. Крім того, варто проаналізувати міжнародні інформаційні вимоги у сфері природокористування, які закріплено в Загальній декларації прав людини, конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та Орхуській конвенції.

Серед загроз екологічній безпеці України проблема транскордонного забруднення посідає особливе місце. Усвідомлення міжнародним співтовариством неможливості однобічного розв'язання екологічних проблем в умовах взаємозалежності й транскордонності впливу антропогенного навантаження на навколишнє середовище передбачає особливу роль глобального співробітництва у зміцненні екологічної безпеки, відповідну державну політику кожного члена світового співтовариства. Студенти повинні орієнтуватись в основних напрямках забезпечення транскордонної екологічної безпеки.