Введення шлункового зонду.

Показання. Забір шлункового соку, аспірація вмісту шлунка (при кровотечах, застійних явищах пов" язаних з кишковою непрохідністю та інш.), декомпресія, промивання шлунка, годування хворого.

Техніка. Якщо дозволяє стан хворого, то його садовлять на стілець, щільно до спинки та злегка нагнувши голову вперед. Груди хворого закривають клейончатим або полиетиленовим фартухом, а біля ніх ставлять чисту миску. Лівою рукою охоплюють шию хворого, в праву руку беруть товстий зонд, змочений водою або вазеліновим маслом. Округлий кінець зонду кладуть на корень язика та просять хворого зробить ковтальний рух, при цьому швидко рухаючи зонд у стравохід. Далі хворий повинен зробити декілька глибоких вдихань, під час яких продовжують вводити зонд. При цьому хворий робить дихальні рухи дихаючи через ніс. Зонд не здавлювати зубами.

Довжина стравоходу від верхніх резців до кардіальної частини шлунка в середньому дорівнює 40 см., однако вона значно варіює в залежності від росту та конституцій хворого. Перед проведенням зондування необхідно виміряти відстань від верхніх передніх зубів до пупка, додавши до одержаної цифри 6-7 см.. Одержана довжина дорівнює відстані від входу у ротову порожнину до пілоруса, тобто до тієї його області, до якої доцільно провести зонд.

Якщо у хворого сильно проявляється блювотний рефлекс, то перед введенням зонду йому необхідно змазати зев та глотку 10% розчином новокаїну. При попаданні зонду до гортані хворий починіє кашляти, задихатися, втрачати голос. У цих випадках зонд треба негайно вийняти, а процедуру почати з початку.

Ослабленим хворим які не можуть сидіти, зондування шлунка виконується у ліжку в положенні лежачи на спині. Новокаїном або дікаїном виконується попередня анестезія входу до глотки. Значно полегшує введення зонду застосування ларингоскопу. Після того як зонд введено до шлунка, хворого повертають на бік та прибирають подушку, щоб голова опинилася нижче шлунка.

Можливі ускладнення. Проникання зонду до трахеї при намаганні введення його до стравоходу. При йому з" являєтся асфікційний кашель, симптоми гіпоксій. Спазм пілоруса під час інтубації зонду через назо-шлунковий шлях. Виникнення пролежнів, аспіраційної пневмоній після довгого перебування трубки у шлунку або кишках (більше 5-6 діб).

Перша допомога. При проникненні зонду до трахеї необхідно видалити його, надати хворому можливість відпочити та повторно ввести зонд. При спазмуванні пілоруса проводять мікрошлункотомію або цекостомію з наступним введенням трубки.