Форми укладення трудового договору

Існують дві форми укладення трудового договору. Перша – усна, тобто коли ви влаштовуєтеся на роботу в організацію: пишете заяву, подаєте усі необхідні документи (в разі потреби проходите конкурсний відбір), керівник організації підписує наказ про ваше призначення і на підставі цього наказу Вам у трудову книжку робиться запис про призначення на ту чи іншу посаду.

Друга – письмова, тобто коли заключається трудовий контракт чи трудова угода між організацією та майбутнім працівником на визначений чи невизначений термін та обов’язковим підписанням двома сторонами. Трудовий контракт є особливою формою трудової угоди, у якому строк, його дії, права та обов’язки, відповідальність сторін, умови, матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання, в т.ч. достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Контракт укладається обов’язково у письмовій формі в 2-х примірниках. За 2 місяці до закінчення строку чинності контракт контракту за угодою сторін, його може бути продовжено або укладено на новий термін.

7.4. Документи особові та особового походження, що подаються при укладенні трудового договору

Вступаючи на роботу, працівник складає і надає такі документи особового походження: паспорт, заява, (в разі необхідності, коли це зумовлено специфікою роботи, наприклад: лікарі, викладачі – надається документ про освіту), автобіографія, характеристика, резюме, а також трудова книжка, військовий квиток. Особи, яким не виповнилося 18 років, повинні обов’язково подавати медичні висновки про можливість виконання ними обраної роботи.

До особових документів відносять: паспорт, документ про освіту, характеристику, трудову книжку.

До документів особового походження – заяву, автобіографію, резюме.

ЗАЯВА – це письмове офіційне повідомлення, твердження або прохання. Заяви бувають прості й умотивовані.

Враховуючись на роботу, особа подає письмову заяву, в якій викладає прохання прийняти її на певну посаду до певного структурного підрозділу підприємства.

Заяву про прийняття на роботу оформляють на чистому аркуші паперу формату А4 від руки або на трафаретному бланку в одному примірнику.

Для заяви характерні такі реквізити:

- Адресат (адресується на ім’я керівника)

- Відомості про заявника (П.І.Б., вказані повністю в родовому відмінку, домашня адреса, номер телефону)

- Назва виду документа (ЗАЯВА)

- Текст

- Дата (проставляють дату складання документа, переважно словесно-цифровим способом)

- Підпис заявника

Адресат, відомості про заявника зазначаються на початку робочої площі в правому верхньому куті аркуша; кожна частина заяви пишеться з окремого рядка. Домашня адреса та номер телефону заявника наводяться в дужках. У заяві не прийнято вживати прийменник „від” (від кого заява).

Заява про прийняття на роботу після її розгляду разом з іншими необхідними документами слугує підставою для видання наказу (розпорядження) про зачислення особи на роботу. В разі відмови заявникові його повідомляють про це усно чи письмово (за вказаною у заяві адресою, телефоном).

Працівником також подаються заяви в разі переведення на іншу посаду, про надання чергової відпустки, про надання відпуски без збереження заробітної плати, про звільнення з займаної посади, про надання навчальної відпустки.

ХАРАКТЕРИСТИКА – це документ, в якому дається оцінка ділових та моральних якостей особи – працівника (учня, студента).

Характеристика оформлена належним чином, вважається офіційним документом. Її видає адміністрація підприємства (установи, організації чи учбового закладу) своєму працівнику (учню, студенту, практиканту). Характеристики подаються при вступі до закладу освіти, при атестаціях, представленні до винагороди та в інших випадках.

Характеристики оформлюють на загальних бланках або чистих аркушах паперу формату А4. У характеристиках мають бути такі реквізити:

- Назва виду документа (ХАРАКТЕРИСТИКА)

- Текст (текст характеристики можна поділити на чотири частини: в першій – наводять анкетні дані особи, на яку складають характеристику. Спочатку великими літерами зазначають П.І.Б. особи в родовому відмінку, далі – звичайним шрифтом – посаду, вчений ступінь, звання (якщо є), рік народження та освіту. В другій – наводять відомості про трудову діяльність особи: спеціальність, посаду, з якого часу працює на даному підприємстві, відомості про переміщення по службі, рівень професійної майстерності та ін. Для учнів і студентів зазначають: з якого періоду навчається, за якою спеціальністю, відомості про переведення на іншій факультет, ставлення до навчання тощо. В третій частині дають оцінку ділових та моральних якостей особи – її ставлення до роботи, підвищення професійного рівня, участь у громадському житті колективу, стосунки з іншими працівниками. Наводять відомості про урядові нагороди, заохочення (стягнення) тощо. В четвертій (заключній частині) роблять висновки, а також зазначають куди подаватиметься характеристика. Якщо характеристика складається на працівника, котрий звільнився, або на випускника навчального закладу, то текст викладається в минулому часі, а якщо на момент складання характеристики працівник іще працює або студент навчається – то в теперішньому часі). Текст характеристики викладається від третьої особи.

- Дата складання

- Підпис відповідальної особи та відбиток гербової печатки.

АВТОБІОГРАФІЯ – це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги при його написанні – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Автобіографію складають у довільній формі, однак окремі елементи й реквізити в ній мають бути обов’язково. Оформлюють автобіографію від руки на чистому аркуші паперу або на трафаретному бланку, коли вступають на роботу чи вступають на навчання. Всі відомості про себе викладають у розповідній формі від першої особи в хронологічній послідовності (із зазначенням місця й року) і таким чином, щоб можна було дістати уявлення про життєвий шлях, кваліфікацію та громадську діяльність автора.

Є такі види автобіографій:

- Автобіографія – розповідь, котру складають в описовій формі;

- Автобіографія – документ, в якій точно викладають факти.

В автобіографії – документі наводяться такі відомості:

- Назва виду документа (АВТОБІОГРАФІЯ)

- П.І.Б. автора (теперішні та колишні, якщо були зміни)

- Число, місяць, рік народження

- Місце народження (місто, селище, район, область, країна)

- Соціальне походження

- Відомості про батьків (П.І.Б. теперішні та колишні (якщо були зміни), де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначають останнє місце роботи, вказують, що тепер не працюють або на пенсії)

- Освіта і спеціальність за дипломом (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися)

- Трудова діяльність (коротка в хронологічній послідовності, назви місць роботи та посади)

- Останнє місце роботи (місце навчання), посада

- Нагороди й заохочення

- Участь у громадському житті

- Родинний стан і склад сім’ї

- Паспортні дані, домашня адреса й номер телефону

Нижче проставляється дата складання автобіографії (ліворуч) і ставить підпис (праворуч). Автобіографія зберігається в особовій справі.

Якщо автобіографію пишуть на трафаретному бланку, то висвітлюють деякі додаткові питання: судимість, участь у воєнних діях і т.п.

РЕЗЮМЕ. Якщо на підприємстві оголошується конкурс на заміщення вакантної посади, то тих, хто бажає взяти участь у ньому, просять надіслати резюме (поштою або факсом), щоб можна було вибрати кандидатури, які найбільше підходять до даної роботи, й запросити їх на співбесіду. Як правило, резюме аналізують за відсутністю кандидата, й тому треба, аби цей документ дав уявлення про нього. Обсяг резюме має становити не більше ніж одну сторінку. Оформляти резюме слід друкованим способом на чистому аркуші паперу.

У резюме наводяться такі відомості:

- Назва виду документа (РЕЗЮМЕ)

- І.Б.П. (теперішні) кандидата

- Домашня адреса, номер домашнього телефону

- Дата й місце народження відповідно до записів у паспорті

- Родинний стан

- Домашня адреса

- Контактний телефон

- Навчання (освіта) (зазначаються у такій послідовності: вищі, середні спеціальні, професійно-технічні заклади освіти, курсова підготовка)

- Науковий ступінь (якщо є)

- Досвід роботи

- Трудова діяльність

- Додаткові відомості – ділові якості (працездатність, індивідуальність, знання, навички роботи, володіння суміжними спеціальностями)

Нижче від текстової частини проставляють дату складання (ліворуч) і підписуються (праворуч). У правому верхньому куті можна приклеїти фотокартку.

7.5. Особливості трудового контракту. Трудова угода.

Порядок приймання на роботу працівників регламентується правилами внутрішнього трудового розпорядку або статутом (положенням) підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.

Приймання на роботу здійснюється шляхом укладання трудового договору, тобто угоди, безпосередньо між власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою і працівником, згідно з яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-УІІ, зі змінами (далі - КЗпП), трудовий договір може бути укладений на невизначений строк. Такий трудовий договір називається безстроковим.

Трудовий договір, що укладається на строк, визначений за узгодженням сторін, називається строковим. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії. Строковий трудовий договір можна укласти і на один день. З іншого боку, закон не перешкоджав укладенню його на 3, 5, 10 або 20 років.

Трудовий договір може бути також укладений на час виконання певної роботи. Це інший різновид строкового трудового договору.

Законодавство про працю не дає чіткого визначення форми трудового договору, тому він може бути оформлений шляхом складання двостороннього документа під заголовком " трудовий договір", " контракт", підписаного сторонами, або шляхом подання працівником заяви про приймання на роботу і накладення резолюції власника про приймання. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівник був фактично допущений до роботи за вказівкою особи, наділеної розпорядчими повноваженнями, хоч ніякі документи про приймання на роботу не оформлялися.

У письмовому трудовому договорі передбачаються права й обов'язки сторін, тривалість робочого часу, розмір оплати праці й умови соціально-побутового забезпечення працівників, а також відповідальність сторін.

Договір оформляється у двох примірниках по одному для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

Особливою формою письмового трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін {у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть установлюватися за узгодженням сторін (ст. 21 КЗпП).

Якщо договір укладається не шляхом складання двостороннього документа, підписаного сторонами, то той, хто влаштовується на роботу, пише особисту заяву з проханням про приймання.

Приймання працівника на роботу оформляється виданням наказу чи розпорядження незалежно від того, у якій формі укладений трудовий договір (ст. 24 КЗпП).

У наказі зазначаються прізвище, ім'я і по батькові працівника, посада (спеціальність, кваліфікація, розряд), місце роботи, умови оплати праці.

При необхідності в наказі чи розпорядженні про приймання працівника на роботу можуть бути зафіксовані додаткові умови, наприклад строк трудового договору, тривалість випробувального строку з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі, тривалість робочого часу, якщо трудовий договір укладений не на повний робочий день або тиждень, оплата затрат у зв'язку з переїздом працівника на роботу в іншу місцевість тощо.

Згода працівника з умовами праці, результати співбесіди і, у разі необхідності, медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежного мінімуму та ін. проставляються на зворотному боці зазначеної форми.

Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) доводиться до відома працівника під розписку.

Після підписання наказу про приймання на роботу оформляється особова картка за формою № П-2, а при необхідності працівником заповнюється особовий листок з обліку кадрів (або анкета) і формується особова справа. На підставі наказу або розпорядження про приймання на роботу вноситься запис до трудової книжки. Запис про строковий характер трудового договору у трудовій книжці не робиться.

При прийманні на роботу робиться такий запис:

У трудовому законодавстві, коли мова йде про припинення трудових правовідносин, застосовується різна термінологія: " припинення трудового договору", " розірвання трудового договору", " звільнення працівника". Термін " припинення трудового договору" є найбільш загальним і включає в себе всі випадки розриву трудових зв'язків за згодою сторін, з ініціативи однієї зі сторін трудового договору, з ініціатив третіх осіб, а також у зв'язку зі смертю працівника.

Головні підстави припинення трудового договору перелічені у статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Звільнення працівників оформляється наказом (розпорядженням) по особовому складу.

Наказ (розпорядження) про розірвання трудового договору готується за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації на підставі заяви працівника, подання керівника відповідних структурних підрозділів, третіх осіб, які не є стороною трудового договору.

Наказ про звільнення містить прізвище, ім'я та по батькові працівника, посаду, структурний підрозділ [місце роботи}, статтю КЗпП, на підставі якої звільняється працівник, інші акти законодавства, пільги і компенсації, передбачені чинним законодавством, підстава видання цього наказу (розпорядження).

Після підписання наказу та ознайомлення з ним працівника під розписку оформляється трудова книжка. Запис про звільнення вноситься у трудову книжку в день звільнення. Причина звільнення має бути зазначена точно відповідно до формулювань чинного трудового законодавства і з посиланням на відповідну статтю і пункт закону (КЗпП).

Запис засвідчується підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним на те посадової особи і печаткою підприємства (відділу кадрів підприємства).

Після внесення запису у трудову книжку аналогічний запис здійснюється в особовій картці працівника форми № П-2 у розділі V " Додаткові відомості".

Трудова книжка відповідно до статті 47 КЗпП повинна бути видана працівникові в день звільнення. При отриманні трудової книжки вивільнюваний працівник розписується в особовій картці та у книзі обліку руху трудових книжок (форма № П-10).

Якщо на працівника велася особова справа, на листку внутрішнього опису робиться запис номера і дати наказу про звільнення і підшивається копія наказу про звільнення. Особова картка й особова справа здаються в архів підприємства, де вони зберігаються 50 років.

7.6. Документальне оформлення прийняття, переведення, звільнення працівників, надання відпустки

До розпорядчих документів по особовому складу належать накази (розпорядження) керівника підприємства:

- про прийняття, переведення і звільнення працівників;

- про заохочення і стягнення;

- про зміни, що стосуються особистості працівника (зміна прізвища, найменування посади, заміщення посади за штатним розкладом та ін.).

Багато підприємств і організацій, використовують у своїй роботі вищезгадані форми, однак підприємства й організації з невеликим числом працюючих оформляють накази на окремих листах (формат А-4), які підшивають у спеціальні папки або в рукописному, вигляді заносять у спеціальні книги наказів по кадрах. Книги, у які заносяться накази, пронумеровуються, прошнуровуються і засвідчуються підписом керівника і печаткою підприємства.

Накази (розпорядження) готуються на підставі розпоряджень керівника підприємства, організації, установи, доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв працівників, підписаного контракту, рішення конкурсної комісії, документів, передбачених законодавством.

Тексти наказів щодо особового складу, за винятком окремих випадків, не мають констатуючої частини і дієслова " Наказую", як це прийнято в наказах щодо основної діяльності. Тому кадрові починаються з розпорядної дії: прийняти, призначити, надати відпустку, відрядити і т. д. Розпорядна частина наказу починається із зазначення прізвища, імені та по батькові працівника, посади (учений ступінь, звання, спеціальність, розряд), найменування структурного підрозділу (якщо підприємство має структурні підрозділи), дати набуття чинності даного пункту наказу (якщо вона не збігається з датою реєстрації наказу).

Кожний пункт наказу щодо особового складу повинен бути сформульований у суворій відповідності з вимогами КЗпП України.

У наказі про прийняття на роботу зазначаються умови приймання, якщо працівник приймається: на тимчасову роботу (наприклад, з... по....), за переведенням, за сумісництвам, з випробувальним терміном (його тривалість). Обов'язково зазначається встановлений розмір оплати (оклад, тарифна ставка, штатний розпис).

При переведенні працівника на.іншу роботу або посаду в наказі зазначається попередня посада (робота), а також нова посада і підрозділ (місце роботи), вид переведення (для тимчасових переведень - із зазначенням тривалості), причина переведення: (у повному дотриманні вимог КЗпП), умови оплати праці.

При звільненні зазначається причина звільнення згідно зі статтею КЗпП.

При наданні відпустки в наказі визначається вид відпустки, її тривалість, дата початку і закінчення.

У наказі про відрядження зазначається дата і тривалість відрядження, місце, куди направляється працівник, найменування підприємства.

Після тексту розпорядчої частини у наказі робиться посилання на письмову підставу даної розпорядчої дії (заява, доповідна чи пояснювальна записка), або на статтю КЗпП, яка відповідає причині звільнення. Проект наказу, у разі необхідності, узгоджується з відповідними посадовими особами. Завізований проект наказу подається на підпис керівникові підприємства. Обов’язково проект наказу погоджується з юристом фірми чи установи. А також працівник на якого складно цей наказ повинен бути ознайомлений з ним під розпис.

7.7. Накази з особового складу: індивідуальні та зведені. Правила

оформлення, юридичного засвідчення. Систематизація, порядок зберігання наказів з особового складу

Накази щодо особового складу можуть бути індивідуальними, тобто містити інформацію тільки про одного співробітника, або груповими, якщо на підприємстві протягом одного дня видається велика кількість наказів по кадрах.

У зведеному наказі (розпорядженні), який передбачає групу питань, рекомендується розміщувати їх у такій послідовності:

- приймання на роботу (призначення на посаду);

- переведення на іншу постійну роботу (на даному підприємстві, в установі, організації);

- звільнення з роботи;

- надання відпусток;

- заохочення;

- стягнення.

У кожній групі питань прізвища працівників розміщуються в алфавітному порядку.

За формою накази повинні бути однаковими. Це полегшує їх використання для отримання довідок. Кожний пункт наказу розпочинається з нового рядка дієсловом, що позначає дію (призначити, перевести, звільнити, оголосити, надати тощо) і пишуть великим літерами. Також великими літерами з нового рядка проставляють прізвище особи. Потім подають текст пункту. Наприкінці кожного пункту зазначають підставу для його складання.

Наказ вступає в силу з моменту його підписання. Однак окремі параграфи можуть мати своє терміни вступу в силу. Наприклад, призначення працівника на посаду може бути виконане з 1 вересня, тоді як наказ підписано 28 серпня. В разі, якщо терміни не зазначені – вони обчислюються з моменту підписання наказу.

Вимоги до тексту

Певні вимоги висуваються до викладу тексту наказу, оскільки правильні, чіткі формулювання гарантують трудові права працівників.

За строками зберігання накази по особовому складу розрізняються:

- про надання відпустки, про відрядження – 3 роки;

- кадрові переміщення – 75 років.

Накази, книги або картки реєстрації наказів є документами постійного зберігання і по закінченні 40-річного терміну зберігання в архіві підприємства повинні бути передані до Держархіву.

Ведення книги реєстрації наказів

Прийняття на роботу, переведення, звільнення чи надання відпусток працівникам проводиться наказами з особового складу, які оформляє відділ кадрів. Ці накази реєструють у книзі наказів:

КНИГА РЕЄСТРАЦІЇ НАКАЗІВ

Книга реєстрації наказів повинна бути пронумерована, прошнурована та опечатана. Вилучення аркушів з книги не допускається.

У разі відміни чи зміни окремих пунктів раніше виданих наказів видається новий наказ, котрий реєструється у встановленому порядку. Записи у книзі мусять відповідати наявності наказів. Книга наказів є документом постійного зберігання.

Оригінали з наказів з о/с, підписані та завізовані зацікавленими посадовими особами, заносять за порядком їх номерів та дат до спеціально заведеної з цією метою справи відповідно до номенклатури.

Накопичення наказів ведеться протягом календарного року, після чого справа закривається та зберігається у відділі кадрів до передачі в архів де зберігається постійно.

Накази про відпустки реєструються в окремій книзі.

7.8. Особова картка: правила ведення, оформлення, зберігання.

На всіх робітників і службовців, прийнятих на постійну, тимчасову або сезонну роботу, заводяться особові картки, необхідні для аналізу складу й обліку руху кадрів.

Особові картки заповнюються на підставі опитування працівника і відповідних документів: паспорта, трудової книжки, документів про освіту, військового квитка. Особова картка працівника є основним документом з обліку особового складу на підприємстві. Всі записи, зроблені в картці мають бути документально підтверджені. На підставі паспорта працівника вказують: П.І.Б.; рік, місяць, число народження; серію, номер паспорта, ким і коли його видано; домашню адресу; родинний стан. Дані про загальний і безперервний стаж роботи, переміщення працівника, про останнє місце роботи, дату й причину звільнення з останнього місця роботи зазначають на підставі записів у трудовій книжці. На підставі диплома роблять відповідні записи. Заповнюється особова картка працівником відділу кадрів, інспектором по кадрах або особою, якій наказом.керівника поставлено за обов'язок ведення кадрового діловодства, в одному примірнику, від руки (розбірливо) або на друкарській машинці. Усі записи в особовій картці формулюються: повністю, без скорочень. Обов’язково проставляють дату заповнення картки й дають підписатися особі, на яку оформлено картку.

В разі звільнення працівника в картці проставляють номер і дату наказу, зазначають причину звільнення. Після звільнення працівника його особова картка зберігається в кадровій службі в окремій картотеці в алфавітному порядку протягом двох років, потім підшивається у справу і здається в архів підприємства, установи, організації, де зберігається 73 роки.

7.9. Особова справа. Характеристика документів, з яких формується

особова справа. Порядок ведення, зберігання, користування особовими справами.

Особова справа (досьє) являє собою сукупність документів, що містять: відомості про працівника.

Оскільки порядок роботи з особовими справами не регламентований загальнодержавними нормативами, підприємства по-різному вирішують питання їх формування.

Особові справи можуть заводитися на всіх працівників підприємства, але, як правило, вони ведуться на керівних працівників; фахівців, матеріально відповідальних осіб. Особові справи оформляються після видання наказу про приймання на роботу.

Склад документів, що вміщуються в особову справу, залежить від того, на яку посаду приймається працівник, яка специфіка його трудової діяльності тощо.

Практика показує, що найбільш раціональним здається такий склад і порядок розміщення документів в особовій справі:

- внутрішній опис документів, що є в особовій справі;

- анкета або особовий листок з обліку кадрів;

- автобіографія;

- копії документів про освіту;

- заява про приймання на роботу або трудовий контракт;

- копія наказу про приймання на роботу;

- доповнення до особового листка з обліку кадрів.

Надалі в хронологічній послідовності в особову справу включаються: документи, що підтверджують зміни анкетно-біографічних даних працівника (наприклад, копія свідоцтва про шлюб); характеристики, відгуки, подання про призначення, атестаційні листки, накази про переведення на іншу постійну роботу; копії документів, що підтверджують підвищення кваліфікації, перепідготовку, стажування.

Включення в особову справу наказів (розпоряджень) про відпустки, про направлення у відрядження, на курси перепідготовки, підвищення кваліфікації і стажування, витяги з наказів про стягнення, заохочення, про зміну прізвища не допускається.

Особові справи зберігаються окремо від інших видів документів, у спеціальних сейфах. Доступ до них мають лише працівники, які визначені наказом керівника.

7.10. Трудова книжка – основний документ, що підтверджує трудову діяльність особи. Правила ведення, зберігання, використання трудових книжок на підприємствах. Оформлення записів у трудовій книжці.

ТРУДОВА КНИЖКА – це документ установленого зразка, в якому записано відомості про стаж роботи, нагороди, заохочення кожного працівника.

Отже, це основний документ, що підтверджує трудову діяльність особи. Тому трудовим книжкам, зокрема точному їх заповненню приділяють особливу увагу. Порядок заповнення трудових книжок і вкладок до них, обліку їх та видачі в разі звільнення або втрати тощо регламентує „Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях”. Трудова книжка заводиться лише один раз. Не можна мати декілька трудових книжок.

Розглянемо порядок ведення трудових книжок.

Загальні положення

- Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств і організацій усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, котрі є співвласниками (власниками) підприємств, позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. На осіб, котрі працюють за трудовим договором у підприємців, котрі не мають прав юридичної особи, а також в окремих громадян з їх обслуговування (хатні робітники, водії тощо), трудові книжки не ведуться. Їхня робота підтверджується довідкою організації, а також довідкою про сплату внесків у фонд державного соціального страхування. На осіб, які працюють за сумісництвом трудові книжки ведуться за основним місцем роботи.