ФО розрах-в за соц. страх-ням

Базу нарах-ня і розміри ЄСВ наведено в ст 7 і 8 ЗУ№2464 «Про збір та облік єдиного внеску на заг.обов'язкове держ. соц. страх-ня».. Отже, що стосується роботодавця, то: 1) % ЄСВ, який нараховуватиме роботодавець на ФОП залежить від класу проф. ризику в-ва, до якого належить кожне окреме п-во у Фонді нещасних випадків. Оскільки класів ризику є 67, то й розмірів ЄСВ стільки ж, але у кожного свій — починаючи з 36, 76% (1-й клас) і закінчуючи 49, 7% (67-й клас); 2) 34, 7% ЄСВ нараховуватиме п-во на винагороду, яку виплачує фіз.особі за цивільно-правовими договорами (договором підряду на роботу чи послугу; 3) 33, 2% ЄСВ нараховуватиме п-во на суми лікарняних як на перші 5 днів, так і на ін. дні, що сплач-ся за рах-к коштів ФСС; 4) 8, 41% ЄСВ нараховуватиме п-во на ФОП працюючих інвалідів. Якщо ж інваліду нарахов-ся лікарняний, то розмір ЄСВ на суму такого лікарняного становить «звичайні» 33, 2%. Щодо працівника, то: 1) 3, 6% ЄСВ утримуватиметься із з/п прац-ка, у т. ч. й інваліда, працівника-іноземця; 2) 2% ЄСВ буде утримуватися зі суми лікарняного, яка нарах-ся прац-ку (в т. ч. інваліду); 3) 2, 6% ЄСВ утримуватиметься з винагороди, яка виплач-ся фіз.особам. Нарах-ня ЄСВ зд-ся у межах максим. величини бази нарах-ня ЄСВ, що = 15-ти розмірам прожиткового мінімуму для працезд. осіб, установленого законом. Відрахування в фонд соц.страх-ня Дт23, 91, 92, 93, 94 Кт651. Утримання із ЗП Дт661 Кт641 (15%) ПДФО; Дт661 Кт651.

31.Ф-ми і с-ми опл. праці

У суч. умовах на п-вах застос-я різні ф-ми і с-ми опл. праці, але найб поширення отримали 3 ф-ми опл.праці: відрядна, погодинна і тарифна. Відрядна опл.праці - це опл.праці за к-сть зробленої прод-ї (роб, посл), вона заснована на опл.праці в прямій залежності від його рез-тів. Різновиди відрядної оплати праці: Відрядно-преміальна - це така с-ма опл.праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановл-ся за досягнення визначених показників: виконання плану в-ва прод-ї, завдань по якості прод-ї або економії у витраті матер. і ін. видів ресурсів. Непряма-відрядна – застос-ся для опл.праці допоміжних робітників, з/п яких залежить від рез-в праці основних робітників, що обслугов-ся ними. Питома вага робітників, які отримують заробіток по цій с-мі, порівняно невелика. Відрядно-прогресивна опл.праці, як правило, вводиться тимчасово на найважл ділянках основного в-ва. При цій с-мі заробіток робітника визнач-ся по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. Колективна відрядна (бригадна) опл.праці - відрядна ф-ма опл.праці по рез-тах роботи колективу (бригади). Спочатку розрах-ся заробіток усієї бригади як при прямій відрядній с-мі, викор-чи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіл-ся між членами бригади м-дом коефіцієнто-годин або м-дом коефіцієнта виконання норм. Акордна с-ма опл.праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір опл.праці встановл-ся на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання. Погодинна опл.праці - це опл.праці за відпрацьований час. Ця ф-ма має такі с-ми: Проста погодинна – розрах-ся як добуток годинної тариф. ставки роб. даного розряду на відпрацьований час у даному періоді. Погодинно-преміювальна - це така опл.праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за к-сть відпрацьованого часу, але і визначений % премії до цього заробітку. С-ма посадових окладів. По цій с-мі оплач-ся працівники, робота яких має стабільний хар-р. Тарифна с-ма являє собою основу для диференціації з/п відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці. Тариф. ставка - абсолютний розмір опл.праці різних груп і категорій робітників за 1 часу. Вона встановл-ся урядом по кожній галузі окремо, як правило, для робітників, праця яких по складності відноситься до I розряду. Ставка I розряду визнач-ся згідно з встановленим державою розміром мін з/п і визначає рівень з/п некваліфікованого робітника. Тариф. ставки ін.розрядів розрах-ся множенням тариф. ставки I розряду на відповідний тариф.коефіцієнт. Опл.праці керівників і службовців зд-ся відповідно до посадових окладів. Розподіл працівників по посадах зд-ся за допомогою Єдиної номенклатури (переліку) посад і Кваліфікаційного довідника посад керівників і службовців.

32. ФО розрах-в за виплатами працівникам

Для обліку розрах-в із ЗП призначений рах.66. 1) нарахування ЗП виробн. персоналу Дт23 Кт661; 2) нарах-ня ЗП заг.виробничому персоналу Дт91 Кт661; 3) нарах-ня ЗП адмін.персоналу Дт92 Кт661; 4) нарах. ЗП збутовому персоналу Дт93 Кт661; 5) нарах ЗП ін. прац-м Дт94 Кт661; 6)нарах відпускні прац-м різних категорій, якщо на п-ві не створений резерв на опл.праці відпускних Дт23, 91, 92, 93, 94 Кт661; 7)нарах відпускні прац-м різних категорій Дт471 Кт661; 8) нарах лікарняні за перші 5 днів хвороби прац-а Дт23, 91, 92, 93, 94 Кт663; 9) нарах лікарняних працівникам різних категорій починаючи з 6 дня хвороби працівника за рах-к фонду соц. страх-ня Дт651 Кт663; 10) нарах премії різного хар-ру допомоги, які не відносяться до основної і додаткової ЗП прац-в, але включ-ся в фонд опл. праці Дт94 Кт663; 11) виплачено ЗП та ін. виплати з каси Дт661, 663 Кт301; 12) виплачено ЗП та ін. виплати на зарплатні картки прац-м шляхом перерах-ня коштів з рах-в банку Дт661, 663 Кт311, 313; 13) депонована ЗП Дт9661 Кт662; 14) виплачено з каси депоновану ЗП Дт662 Кт301.

33. Економічний зміст, умови визнання та класифікація доходів підп.-ва.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників). Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як: — податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обо­в’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів; — надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; — попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг); — завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; — надходження, що належать іншим особам. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи; г) інші доходи; д) надзвичайні доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); - сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; - є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод під­приємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Дохід, який виникає в результаті використання активів підп. іншими сторонами у вигляді дивідендів, відсотків і роялті визнаються за умов: суму доходу можна достовірно визначити; існує ймовірність збільшення економічних вигод підп. у майбутньому.

34. Економічний зміст, умови визнання та класифікація витрат підп.-ва.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення влас­ного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються: — платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо; — попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; — погашення одержаних позик; — зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.

Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами. Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені. За видами діяльності витрати поділяються на витрати від: - Звичайної діяльності - Операційної діяльності - Основної діяльності -Інвестиційної діяльності -Фінансової діяльності -Надзвичайної діяльності Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (опе­раційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.Елемент витрат представляє собою сукупність економічно однорідних витрат. За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

35. ФО і порядок розподілу ЗВВ.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні. Змінні загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат (вид продукції, робіт, послуг) із використанням бази розподілу. Базою для розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці; заробітна плата; обсяг діяльності; прямі витрати. Під час розподілу загальновиробничих витрат необхідно враховувати фактичний рівень потужності діяльності підприємства у співставленні його з нормальним. Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, постійні — виходячи з нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

91 – 20 – використано виробничі запаси на загальновиробничі витрати

91 -25 - використано напівфабрикати на загальновиробничі витрати

91 – 22 – відпущено в експлуатацію МШП загальновиробничого призначення

91 – 661 – нарахована з/п загальновиробничого персоналу

91-651 – нараховано єдиний соціальний внесок

91 -131 – нараховано знос основних засобів загальновиробничого призначення

91 -372 – нараховано витрати на відрядження загальновиробничого персоналу

91- 39 – списано витрати майбутніх періодів загальновиробничого призначення на витрати звітного періоду

23 - 91 – списано на в-во змінні і розподілені постійні ЗВВ

901 -91 – списано на с/в реалізації постійні ЗВВ.