Сутність витрат, їх різновиди та класифікації.

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ

Термінологічний словник:

Граничні витрати — приріст сукупних витрат унаслідок приросту обсягу виробництва на гранично малу величину.

Дегресуючі витрати — витрати, відносна зміна яких менша за відносну зміну обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності витрат k _e < 1).

Елементи витрат —витрати, однорідні за змістом (видом).

Змінні витрати — витрати, загальна сума яких змінюється внаслідок зміни обсягу виробництва.

Калькуляційні статті витрат — групи витрат, за якими визначається собівартість продукції.

Коефіцієнт еластичності витрат — відношення відносної зміни витрат до відносної зміни обсягу виробництва.

Непрямі витрати — витрати, які не можна віднести безпосередньо (прямо) на конкретні види продукції у багатопродуктовому виробництві.

Нерегульовані витрати — витрати, на величину яких не може впливати певний центр відповідальності (підрозділ).

Нерелевантні витрати — витрати, які не залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і тому не враховуються в порівняльних обчисленнях.

Неявні витрати — витрати, що характеризують нереалізований дохід від альтернативного використання ресурсів.

Постійні витрати — витрати, які в межах даної виробничої потужності не залежать від обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності дорівнює нулю).

Прогресуючі витрати — витрати, відносна зміна яких більша за відносну зміну обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності витрат k _e > 1).

Пропорційні витрати — витрати, відносна зміна яких дорівнює відносній зміні обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності k _e = 1).

Прямі витрати — витрати, які можна безпосередньо (прямо) віднести на конкретні види продукції.

Регульовані витрати — витрати, на величину яких впливає певний центр відповідальності (підрозділ).

Релевантні витрати — витрати, які залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і враховуються у порівняльних обчисленнях.

Середні витрати — середня величина витрат на одиницю продукції за певний період виробництва.

Структура витрат — співвідношення витрат за певними класифікаційними ознаками.

Явні витрати — витрати, що формуються згідно з чинною системою (стандартами) бухгалтерського обліку (бухгалтерські витрати).

Сутність витрат, їх різновиди та класифікації.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети — це витрати підприємства. Як відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) та поточні. Інвестиційні витрати, чи інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати — циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т. п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі—витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Витрати підприємства, пов’язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

За об’єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та витрати на одиницю продукції.

За методикою обчислення витрати на одиницю продукції поділяються на середні та граничні:

де С_с — середні витрати;

С — сукупні операційні витрати за певний період;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

С_г — граничні витрати;

d C — приріст сукупних витрат;

dN — приріст обсягу виробництва на гранично малу величину.

За економічним змістом (видами) відрізняють такі елементи витрат:

· матеріальні витрати;

· оплата праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизаційні відрахування;

· інші витрати.

За калькуляційними статтями витрати групуються так:

· прямі матеріальні витрати;

· пряма заробітна плата;

· інші прямі операційні витрати;

· загальновиробничі витрати;

· адміністративні витрати;

· інші загальні операційні витрати;

· витрати на збут продукції.

За способом віднесення на окремі види продукції розрізняють витрати прямі та непрямі. В однопродуктовому виробництві всі витрати — прямі.

За можливістю впливу на величину витрат з боку центру відповідальності вони поділяються на регульовані та нерегульовані.

За залежністю від операційної активності (обсягу виробництва) витрати поділяються на змінні та постійні (рис.1.1). Змінні витрати залежать від операційної активності (обсягу виробництва) і бувають пропорційні та непропорційні (дегресуючі та прогресуючі). Для пропорційних витрат коефіцієнт еластичності k _e=1, для дегресуючих — k _e < 1, для прогресуючих — k _e > 1.

Постійні витрати в межах певної виробничої потужності не залежать від обсягу виробництва, для них k _e=0. Докладніше з характеристикою і класифікацією витрат можна ознайомитися за.

Рис. 1.1. Динаміка витрат: а — постійних; б — дегресуючих; в — пропорційних; г — прогресуючих

В аналітичних і прогнозних обчисленнях спрощено вважають, що всі змінні витрати є пропорційними. Це дає змогу будувати прості функції витрат, а саме:

;

,

де С — сукупні операційні витрати за певний період;

С_з.о — змінні витрати на одиницю продукції;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

C_п — постійні витрати за даний період;

С_о — витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).

Важливе практичне значення має розмежування витрат на змінні та постійні в реальних умовах виробництва. Найпоширеніші методи такого розподілу — прямий (бухгалтерський) розподіл сукупних витрат на змінні та постійні, виходячи з їх змісту та аналітичний метод, який ґрунтується на динаміці витрат і обсягу виробництва. Перший метод достатньо точний, але трудомісткий, другий дає приблизні результати і може застосовуватися за зміни обсягу виробництва в певних періодах і стабільних норм.

У разі обґрунтування господарських рішень виділяють витрати явні та неявні, релевантні та не релевантні.