Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Учитель мудрості






2-га Муза: З дитинства він був тим, хто володів повним знанням Бога, і навіть коли він був ще хлопцем, багато святих і благочестиві жінки, що жили у його рідному місті, чудувалися з серйозності й мудрості його відповідей.

1-ша Муза: І коли його батьки дали йому одежу й перстень змужніння, він поцілував їх і покинув, і пішов у світ, щоб розповідати світові про Бога. Адже тоді багато було у світі тих, хто не знав Господа зовсім, або мали не повне знання про Нього, або поклонялися несправжнім богам, котрі мешкали в лісах і не відали про своїх поклонників.

2-га Муза: І він повернув своє обличчя до сонця і направився у путь, йдучи без сандалів, тому що бачив, що так ходили святі, і несучи на поясі шкіряну сумку і маленьку фляжку для води з паленої глини.

1-ша Муза: І коли він йшов по широкій дорозі, він був сповнений радості від повного знання Господа, і безперестану співав хвалу Богові; і через деякий час дістався дивного краю, у якому було декілька міст.

2-га Муза: І він пройшов крізь одинадцять міст. Деякі з них лежали у долинах, деякі – біля берегів великих річок, інші були заховані в горах. І в кожному місті він знаходив учня, що любив його і йшов слідом за ним, і велика кількість людей слідували за ним від кожного міста, і знання про Господа розходилося я по усьому краю, і багато правителів навернулося, і жерці з храмів, де стояли ідоли, бачили, що половина їх прибутку зникла, і коли вони ополудні били у свої барабани, то зовсім ніхто або усього лиш кілька чоловік приносили павичів та жертви з плоті, що було звичаєм у цьому краї до його приходу.

1-ша Муза: Все більше і більше людей йшло за ним, і чим більше ставало у нього учнів, тим більший був його смуток. Та він не знав, чому його смуток був такий великий. Адже він говорив про Бога з повноти знання, яке Бог сам йому подарував.

2-га Муза: І одного вечора він виходив з одинадцятого краю, що звався Вірменією, і його учні, і великий натовп людей слідував за ним; і він забрався на гору, і сів на скелі, що була на тій горі, і його учні стали довкола нього, а юрба поставала навколішки до молитви у долині.

1-ша Муза: І він затулив обличчя руками і заплакав, і мовив до своєї Душі: «Чому я повен смутку і страху, і кожен мій учень – неначе ворог серед білого дня?» І його Душа відповіла йому: «Господь наповнив тебе досконалим знанням Його, а ти роздавав це знання іншим. Дорогоцінну перлину ти розколов, одежу без швів ти розірвав на шматки. Той, хто роздає мудрість іншим, обкрадає себе. Він схожий на того, хто віддає свій скарб грабіжнику. Хіба Господь не мудріший за тебе? Хто ти такий, щоб видавати таємницю, яку Бог тобі розповів? Колись я була багата, а тепер ти зробив мене бідною. Колись я бачила Бога, а тепер ти заховав Його від мене».

2-га Муза: І він заплакав знов, бо знав, що Душа казала йому правду, і що він віддав іншим досконале знання Господа, і що він був, як той, що схилявся до Божих ніг, і що його віра покидала його тим швидше, чим більше ставало тих, хто вірив у нього.

1-ша Муза: І він сказав до себе: «Я більше не буду говорити про Бога. Той, хто роздає власну мудрість, обкрадає себе».

2-га Муза: І через кілька годин його учні підійшли до нього, і вклонилися до землі, і сказали: «Учителю, говори до нас про Бога, адже ти маєш досконале знання Бога, і жоден чоловік крім тебе не має цього знання».

1-ша Муза: І він мовив у відповідь: «Я розповідатиму про усе, що є на небі і на землі, але про Бога говорити не буду. Ні тепер, і ніколи більше не буду я розповідати вам про Бога».

2-га Муза: І вони розсердились на нього, і сказали: «Ти завів нас у пустелю, щоб ми могли слухати тебе. Невже ти відправиш геть голодними нас і увесь люд, котрий ти закликав слідувати за собою?»

1-ша Муза: І він сказав їм у відповідь: «Я не говоритиму до вас про Бога».

2-га Муза: І юрба підійшла й загомоніла до нього: «Ти завів нас у пустелю і не дав нам їжі. Говори до нас про Бога і ми цим наситимось».

1-ша Муза: Але він не мовив до них ні слова. Бо він знав, якщо говоритиме до них про Бога, то роздасть свій скарб.

2-га Муза: І його учні пішли геть сумні, а юрба людей повернулась до своїх домівок. І багато померло у дорозі.

1-ша Муза: І коли він зостався сам, він встав, повернувся обличчям до місяця, і сім місяців подорожував, ні до кого не заговорюючи і нікому не відповідаючи. І коли сьомий місяць скінчився, він дістався пустелі, пустелі Великої Ріки. І знайшовши печеру, де колись жив Кентавр, він обрав її собі за житло, і зробив собі підстилку з очерету, щоб лежати, і став пустельником. І кожну годину Пустельник хвалив Господа, бо Він дозволив йому зберегти знання Його і Його прекрасної величі.

2-га Муза: І одного вечора, коли Відлюдник сидів перед печерою, що з неї зробив собі житло, він помітив молодого чоловіка зі злим і красивим обличчям, що проходив повз нього у вбогому одязі і з порожніми руками. Кожного вечора молодий чоловік йшов з порожніми руками, і кожного ранку він повертався з оксамитом і перлами. Адже він був Грабіжником і грабував каравани купців.

1-ша Муза: І Пустельник поглянув на нього, і пожалів його. Але не сказав ні слова. Адже знав, що той, хто говорить, втрачає віру.

2-га Муза: І одного ранку, коли юнак повернувся з повними руками перлів і оксамиту, він зупинився, спохмурнів, тупнув ногою по піску і сказав до Пустельника: «Чому ти так дивишся на мене, коли я проходжу повз? Що я бачу в твоїх очах? Досі ніхто не дивився на мене так. І це не дає мені спокою.»

1-ша Муза: І Пустельник відповів йому: «Те, що ти бачиш в моїх очах – це жаль. Жаль дивиться моїми очима.

2-га Муза: І молодий чоловік гірко засміявся, і з докором заговорив до Пустельника: «В мене в руках перла і оксамит, а в тебе замість ложа усього лиш підстилка з очерету. Чому ж ти мусиш мене жаліти? З якої причини?»

1-ша Муза: «Мені тебе шкода – відповів Пустельник, – тому що ти не маєш знання Бога».

2-га Муза: «Чи це знання Бога – цінна річ?» – запитав юнак, і підійшов до входу в печеру.

1-ша Муза: «Це цінніше, ніж оксамит і перла усього світу» – відповів Пустельник.

2-га Муза: «І воно в тебе є?» – запитав молодий Грабіжник, і підійшов ще ближче.

1-ша Муза: «Колись і справді, – відповідав Відлюдник, – я володів досконалим знанням Бога. Але зі своєї дурості я втратив його, поділивши з іншими. Та навіть зараз це знання залишається для мене ціннішим за пурпур і перла». 2-га Муза: І коли молодий Грабіжник почув це, то викинув геть пурпур і перла, що тримав у руках, і виймаючи гостру сталеву шаблю, сказав до Пустельника: «Віддай мені це знання, яким ти володієш, негайно, інакше я заріжу тебе. Чому я не можу вбити того, хто має скарб, дорожчий за мій?»

1-ша Муза: І Пустельник простягнув руки і сказав: «Чи не краще мені піти до царства Божого і там хвалити Його, ніж жити у світі, і не мати знання Божого».

2-га Муза: І молодий Грабіжник став на коліна, і благав його, але Пустельник не розповів йому про Бога і не віддав йому свій Скарб, і молодий Грабіжник встав і сказав Пустельнику: «Як собі хочеш. Тоді я піду до Міста Семи Гріхів, до нього звідси три дні дороги, і за мій пурпур вони дадуть мені насолоду, а за мої перла вони продадуть мені щастя». І він зібрав пурпур і перла, і швидко пішов геть.

1-ша Муза: І Відлюдник крикнув, і погнався за ним, і почав благати його. Цілих три дні він йшов слідом за молодим Грабіжником по дорозі і просив його повернутися, і не йти до Міста Семи Гріхів.

2-га Муза: І молодий Грабіжник постійно обертався до Пустельника, і кликав його, і казав: «Чи ти даси мені це знання Бога, що є ціннішим за пурпур і перли? Якщо ти мені даси його, я не заходитиму в місто».

1-ша Муза: І Пустельник відповідав: «Все, що маю, я віддам тобі, окрім лише цього. Бо це не маю права я віддавати.»

2-га Муза: І в сутінках третього дня вони підійшли близько до величезних червоних воріт Міста семи Гріхів. З міста долинав гучний сміх.

1-ша Муза: І молодий Грабіжник засміявся у відповідь, і хотів постукати в ворота. Як тільки він зробив це, Пустельник підбіг до нього, схопив за край одежі, і мовив: «Простягни руки, поклади їх мені на шию, підстав своє вухо до моїх губ, і я віддам тобі те, що залишилось у мене від знання Бога». І молодий Грабіжник зупинився.

2-га Муза: І коли Пустельник віддав своє знання Господа, він впав на землю і заплакав, і велика темрява сховала його від міста, і від Грабіжника, так, що він їх зовсім не бачив.

1-ша Муза: І коли він лежав плачучи, то відчув, що Хтось стоїть поруч нього; і Він, що стояв поруч, мав ноги кольору міді і волосся неначе з вовни. І Він підняв Пустельника, і мовив до нього: «Досі ти мав досконале знання Господа. Тепер ти матимеш досконалу любов Господа. Чому ж тоді ти плачеш?» І Він поцілував його.

Переклад з англійської та інсценівка Олі Оліщук






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.