Екологічна компонента МЕД: загрози та можливості для глобального розвитку

Світові лідери та розвиток міжнародних економічних відносин наразі ставлять екологічну тематику на чолі багатопланової політики світу. Яскравою ілюстрацією цього є події навколо конференції в Копенгагені зі змін клімату та на самому Саміті; діаметрально протилежні переконання наукових шкіл, політичних об'єднань та, навіть, урядів щодо боротьби з " потеплінням" та ролі у цьому процесі антропогенного фактору. Екологічні скандали зазвичай розгортаються навколо розвинутих країни, а суть їх пов’язана з відповідальністю (у тому числі і економічною, або перш за все економічною) конкретних осіб, виробників, перевізників тощо за заподіяні збитки та використання ресурсів. Можна сказати, що нині людство дійшло висновку, що розв’язання проблем загальнопланетарного масштабу повинно починатись з досягнення консенсусу між зацікавленими сторонами, гармонізації спочатку уявлень та позиції, а потім дій інститутів влади. Водночас світова спільнота все ще залишається на рівні пошуку точок дотику та підґрунтя (економічного, політичного, методологічного тощо) для розробки планів дій, а інтенсифікація зусиль щодо вирішення конкретних проблем продовжує носити загально-декларативний характер. Гармонізація відносин у сучасному важлива за багатьма аспектами – тероризм, голод, освіта, втім, на нашу думку, не менш важливим та актуальним сьогодні є питання забезпечення міжнародної екологічної безпеки (далі – МЕБ) та сталого розвитку планети на засадах багатостороннього співробітництва. У підтвердження цього, можна навести і той факт, що екологічна безпека – одна з головних компонент міжнародної безпеки, що визнано міжнародною спільнотою у відповідних резолюціях Генеральної асамблеї ООН (5 грудня 1986 р. та 7 грудня 1987 р.). Відтак захист та відновлення навколишнього природного середовища та раціональне використання ресурсів тісно пов’язані з забезпеченням міжнародної безпеки по всіх її аспектах, та є стимулом для активізації розвитку міжнародно-правового регулювання.

МЕБ (за В. Кириленко та І. Третьяковою [1, с.1284]) передбачає такий стан міжнародних відносин, при якому забезпечується збереження, раціональне використання, відтворення та підвищення якості навколишнього природного середовища, та при якому національна діяльність окремих держав виключає нанесення екологічної шкоди іншим країнам та всьому світовому співтовариству.

МЕБ може розглядатись і як процес інтеграції, регіоналізації, лібералізації та демократизації міжнародних відносин, що формує комплекс екологічних умов існування людства і впливає на функціонування інституцій, підприємств, організацій, через створення спеціальних режимів взаємовідносин країн з метою упередження екологічних небезпек. Особливої актуальності ці питання набувають в умовах глобалізації, у тому числі й екологічної.

Під екологічною глобалізацією ми розуміємо – процес формування та розвитку єдиного загальносвітового еколого-економічного простору шляхом забезпечення МЕБ на основі розповсюдження нових технологій, посилення екологічної складової в інвестиціях, формування світового ринку екологічних послуг та товарів, співпраці в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Науковці сходяться у думці, що розуміння глобальності та системності характеру екологічних загроз або різке зростання наслідків глобальних загроз екологічного характеру, приходиться на 60-ті роки минулого століття і саме цей час можна вважати початком роботи зі створення системи забезпечення МЕБ (детальніше у роботах 4-7). Одним з рушійних факторів активізації цього процесу стала Чорнобильська катастрофа 1986 р. від якої постраждали мільйони людей не тільки в Україні але і за її межами, а наслідки її залишаються не до кінця вивченими і на сьогодні.

Вирішення національних та міжнародних екологічних проблеми в сучасному світі вимагає інтегрованих підходів для запровадження більш ефективної системи міжнародних екологічних відносин. На думку фахівців, розвиток сучасного міжнародного права та економічних відносин повинні відбуватись з урахуванням концепцій сталого розвитку, ноосфери, фізичної економіки [2, с.214].

Аналіз процесів, що відбуваються в світі, дозволяє говорити про передумови створення системи МЕБ, що у свою чергу потребує створення на прийняття конкретних правових принципів та зобов’язань, рекомендації щодо вдосконалення інституціонального забезпечення.

Найбільш узагальнено завдання для розв’язання глобальних екологічних проблем та забезпечення МЕБ можна сформулювати як

- дослідження глобальних енергетичних та біогеохімічних круговоротів (індустріальні та біосферні процеси), зокрема, перспективи та виклики розвитку традиційної та альтернативної енергетики, динаміка та прогноз обсягів викидів, скидів, поховань та знешкодження забруднюючих речовин та відходів тощо;

- розробка та запровадження систем спостережень та моніторингу на глобальному рівні: розвиток нових систем спостереження, у тому числі і в космосі, обмін даними супутників та створення загальних баз даних і т.ін.;

- аналіз глобальних змін у біорізноманітті, зокрема пошук шляхів його збереження, виявлення нових видів;

- розробка теоретико-методологічних засад дослідження екологічних змін на основі синергетичного поєднання досягнень у різних галузях знань;

- робота з обґрунтування, розвитку та підтримки міжнародних зусиль, у тому числі створення та підтримка роботи комплексних міжнародних програм, фінансова та наукова підтримка регіональних міждержавних проектів тощо.