сценарій свята).

1-й ведучий: Добрий день, шановні гості! Ми раді бачити усіх Вас на нашому святі.

2-й ведучий: З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Одним із свят, яке завжди відзначали наші діди та прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

1-й ведучий: Тому і ми вирішили не порушувати традицій нашого народу, а теж ненадовго повернутися в минуле і відсвяткувати це свято молодіжними конкурсними веселими вечорницями.

2-й ведучий: Українські вечорниці

Починаємо в цей час!

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

Хай дзвінке вкраїнське слово

Пружно рветься в небеса!

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Обійдіть весь світ безмежний,

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб пісенний,

Як у нас на Україні!

1-й ведучий: Сьогодні, 13 грудня відзначається святоапостола Андрія. З давніх-давен наш український народ організовуваву цей день вечорниці. Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном...

2-й ведучий: Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч. Свято Андрія, дівчата дуже чекали, бо про свою долю в Святого Андрія запитати мали. Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...

1-й ведучий: Ну що дівчата, будемо ворожити? Пропоную дівчатам про свою долю дізнатись. Колись, щоб знати, котра з Вас швидше заміж вийде, складали чоботи до порога.Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! (Дівчата роззуваються).

2-й ведучий: Цікаво ще знати, як буде зватися чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка:

— Дядьку, як вас звати?

Наші люди цьому не дивуються, бо ж кожний знає, в чому річ. Почувши питання, прохожий дає відповідь. Наприклад: «Михайлом!». Це значить, щомайбутній чоловік теж буде зватися Михайлом.

1-й ведучий: А мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали тарілки і ставила під неї речі: хустку, склянку, ключ, квітку, ляльку, перстень. Котра витягувала хустку — буде щаслива, коли склянку — чоловік буде п’яниця, квітку — ще дівуватиме, ляльку - то зраду від коханої людини матиме, ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля). Давайте дівчата перевіримо, кому яка доля судилася. (Проводиться ворожіння).

2-й ведучий: Давайте далі ворожити. Я знаю ще один спосіб ворожіння — на тинові. Підходиш до тину з зав’язаними очима і тричі промовляєш: «вдівець», «молодець», перебираючи прутики. На останньому, за який взялася рукою, в’яжеш свою стрічку, а тоді дивись — який тобі прутик попався — стрункий, кривий, чи може, сучкуватий. (Дівчата підходять до тину, перебираючи по черзі прутики. Кожна в’яже свою стрічку.

1-й ведучий: Дівчата, а ви пили сьогодні воду? Якщо ні, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися.

2-й ведучий: Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало, що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.

1-й ведучий: Хлопці, щоб ви не сумували на наших вечорницях, ми для вас різні ігри придумали. Давайте пограємоу гру «У мішках»! Для цьо­го створимо дві команди по три учасники. Агов, хлопці, хто і спритніший? Котрий гурт переможе, то отримає в'язанку бубликів,

2-й ведучий: Ще одна гра для хлопців «Панас, хапай нас!»

(Хлопцю зав’язують очі і він « шукає» свою долю)

1-й ведучий: наступний конкурс теж для хлопців. Як ви вважаєте, що є гордістю для козака. Звичайно ж шаровари, і чим ширші, тим краще. І чи знаєте ви скільки всього може козак у шаровари заховати? А от ми зараз перевіримо.Конкурс «Веселі шаровари». (Дівчата тримають шаровари, а хлопці повинні якнайбільше закинути повітряних кульок).

2-й ведучий: На Андрія жінки не пекли хліба, не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в середині — калиту.. Тісто місили всі по черзі. Калита випікалась солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вгризти було трудно — на сухар.

Ой Калита, Калита,

Із чого ж ти вилита?

Ой я з жита сповита,

Ой я сонцем налита

Для красного цвіту

По білому світу…

(Починається головне дійство свята — кусання калити. Ведучі виносять калиту, прив’язують червоною стрічкою до палиці.Таким чином калиту тримають на висоті людського зросту. Виконуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова. Стрибаючи на коцюбі від порога забігає 1 хлопець (Пан Коцюбинський), біля калити стоїть 2 хлопець (Пан Калитинський).

Пан Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський!

Пан Калитинський: Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Якими вітрами сюди потрапив?

Пан Коцюбинський: Та їхав я лісами, полями до дівчат з гарними бровами. Та ось кінь захрапав. Бачу, горить вогник у вікнах, ось сюди і завітав.

Пан Калитинський: Ну й кінь у тебе гонористий, та ще й фицає. Та чого ж ти сюди приїхав?

Пан Коцюбинський: Калиту кусати!

Пан Калитинський: А я буду по писку писати!

Пан Коцюбинський: А я вкушу!

Пан Калитинський: А явмажу!

Пан Коцюбинський: А я сміятися, щоб не трапилось, не буду!

Пан Калитинський: Спробуй! Засмієшся — весь писок сажею вимащу!

(Завдання Калитинського розсмішити Коцюбинського.Якщо розсмішить, той кусати калиту не буде. Його вимажуть сажею. Якщо ні, то має право калиту кусати. По черзі до калити під’їжджають усі парубки. Чути стук у двері, заходить Циганка).

2-й ведучий: Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

Циганка: Дякую, що запрошуєте, а не гоните.

1-й ведучий: Та що ви? Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?

Циганка: Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Тож давайте я вам краще загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте.

1. Що в світі найсильніше? (Вода).

2. Що в світі найскоріше? (Світло).

3. Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску).

4. Скільки в морі піску? (Як трави на землі).

5. Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця).

6. Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини).

7. рукавом махнув — дерево зігнув. (Вітер)

8. Бажаний гість замість цукерок дрова їсть. (Вогонь).

9. Він скрізь: у полі, в саду, а в дім не попаде, і я тоді лиш з дому йду, коли вже він не йде. (Дощ).

Циганка: Не злічити того всього, що є на думці у людини, потішили ви мене. А чи ж знаєте ви яких пісень?

2-й ведучий: Знаємо. А давайте проведемо конкурс на знання українських народних пісень. Поділимось на дві команди. Завдання буде — проспівати по 10 уривків з українських пісень.

1-й ведучий: От і добігає кінця наше сьогоднішнє свято. Ми щиро вдячні вам, що прийшли до нас. І на закінчення хочемо пригостити вас варениками. Які ж вечорниці без вареників.

(Пригощаємо усіх присутніх варениками).

2-й ведучий: Ось і ожили перед нами ігриі забавинашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний нашрід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті! До нових зустрічей! До побачення!

вято калити. Андріївські вечорниці

Категорія: сценарії Андріївських вечорниць

Опубліковано: Неділя, 27 жовтня 2013, 08: 25

Перегляди: 7592

Ведуча: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося?
(чути сміх, Господиня схоплюється. Заходять дівчата)
1 дівчина: Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
2 дівчина: Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
(Дівчата співають пісню)
Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.
(Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу “відданиць”, хлопці крадуть з порога перший капець)
4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?
(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
4 дівчина: Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець: Може, ще й взути?
4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.
(Хлопці, заходять і співають пісню «Як ішов я з Доброчина»).
3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!
Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
6 дівчина: А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.
5 хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».
6 хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»
А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?»
- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».
7 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» – питаю. «А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.
5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)
Господиня: Милі гості, просим сісти,
1 дівчина: Вареники будем їсти.
2 дівчина: Вареники непогані,
3 дівчина: Вареники у сметані.
4 дівчина: Вас чекають у макітрі
5 дівчина: Вареники дуже ситні.
6 дівчина: Білобокі, круглолиці,
7 дівчина: З української пшениці.
8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро
9 дівчина: Вареники наші з сиром
10 дівчина: Вареники непогані
11 дівчина: Вареники у сметані.
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.
12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж, Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
12 дівчина: Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить, за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
Пісня – частівка
Ой кувала зозуленька,
Та й сіла на дубі.
Були б ви дівчата файні,
Як мали б всі зуби.
Ой кувала зозуленька
В селі Вороняки.
Є у всіх нас файні зуби,
Ну, а вам подяка.
Ви хлоп’ята гонорові,
файно виводили.
Все одно наше буде зверху,
Щоб ви не робили.
7 хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!
(Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї)
8 хлопець: От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
7 дівчина: Не сумуй, Ромцю!
8 хлопець: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата,
Чом не люблять дівчата?
8 дівчина: Ой, Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
9 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
10 дівчина: А давайте заспіваємо.
(Пісня «Із сиром пироги»)
Господиня: А зараз 7 до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до джерела.
(Дівчата вибігають)
Господиня: А я піду калиту допікати.
9 хлопець: Тітко Вірю! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала…
10 хлопець: А що буде як паляниці спечуться?
Господиня: Ми їх покладемо в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з’їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
11 хлопець: Ото цікаво! Я пішов по собаку. (Пішов).
(Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
- Галино, а йди-но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.
(Галина виходить)
12 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай – гадати на Андрія.
Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.
Андрій – один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона – Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили, бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія – Первозваного, як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.
Господиня: Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові!
Ведуча: 13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше – Введення Марії у храм (4грудня), друге – Андрія Первозваного (13 грудня) і третє – Миколи Чудотворця (19грудня) Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають дидактичне значення: Саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.
(Входить господиня)
Господиня: А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі)
Господиня: А де ж наш собака!
(Хлопець приводить собаку)
11 хлопець: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня: Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата: Цікава!
Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.
(Дівчата приносять).
А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).
11 дівчина: Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
12 дівчина: Поки плестимуть віночок, давайте підготуємо стіл до ворожіння.
(Обкладають стіл волочком, з одного боку рушника ставлять різні предмети. Кожна дівчина загадує на предметі імена хлопців, кожна своїх. Пускають перстень, до якого предмета перстень покотиться, так буде називатися її суджений).
13 дівчина: А давайте-но до ворожіння пісню заспіваємо!
(Дівчата співають)
Ой, Андрію, Андрієнку,
Даруй мені надієчку.
Скажи мені, Андрієнку,
Ой чи любить Василечко, Ой чи любить, чи кохає,
Чи давно вже другу має.
Чи давно вже іншу має,
Мене, бідну, забуває Покотись лишень колечко,
Скажи мені, Андрієнку,
Чи Василь, чи Миколечко,
Чи Степан, чи Михайлечко.
(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).
11 дівчина: Вінок готовий! Ану, всі до гурту!
(Підкидають вінок догори. Сміх, голоси дівчат)
13 хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.
(підвішують калиту на зріст людини)
14 хлопець: А хто ж буде Калитинський?
1 хлопець: Хай Андрій буде вартовий, а Василь – писар.
2 хлопець: Добрий вечір пане Калитинський!
3 хлопець: Добрий вечір пане Коцюбинський!
2 хлопець: Я приїхав калиту їсти!
3 хлопець: Їж.
2 хлопець: Я кусну.
4 хлопець: А я мазну.
(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)
Господиня: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина Прив’язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.
13 дівчина: А давайте й ми так поворожимо!
(Ворожать)
14 дівчина: Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках. Мені бабця розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.
13 дівчина: Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
(Мірт – ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля).
Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та «Небо і земля»)
6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
Дівчата: Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопці: Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!