Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Внутрішні води
|
|
За запасами внутрішніх вод Південна Америка істотно відрізняється від інших материків. Через в ологість клімату (материк дістає майже вдвічі більше (1 643 мм) від середньої кількості опадів на одиницю площі) повний річний стік становить 27% від усього стоку Землі.
Внутрішні води Південної Америки належать до басейнів Атлантичного океану (більша частина материка) і Тихого (західне узбережжя); території внутрішнього стоку займають близько 6% площі, загалом це міжгірні котловини Анд.
Річки.
Південна Америка має густу річкову мережу. Це пояснюють не лише кліматичними умовами, а й особливостями рельєфу: гори на заході та целикі рівнини в центрі й на сході материка. Переважають річки дощового, а на крайньому півдні — снігово-льодовикового живлення. Найпотужніші серед річок — Амазонка, Парана й Оріноко.
Річка Амазонка
Найповноводніша річка Південної Америки й усього світу — «цариця річок» Амазонка. Це друга, після Нілу, за довжиною річка у світі (6 437 км). У її басейні (7 180 тис. км2), що займає майже 40% території материка, може розміститися майже вся Австралія. Ширина річки у верхній течії — 2 км, у середній — 5 км, у нижній — 15-20 км.
Амазонка розливається на 300 км при зустрічі з Атлантичним океаном і на 150 км заглиблюється в нього прісною течією.
ЦІКАВО ЗНАТИ!
Унаслідок невеликого нахилу місцевості води припливу піднімаються Амазонкою від Атлантичного океану на відстань понад 1 000 км. Величезна сила припливу й відпливу жене воду по всій ширині не тільки Амазонки, але й приток.
Інше надзвичайне явище на Амазонці, пов'язане з припливами, називають амазуну — «вода, що гримить». На мілководді та в пониззі припливні хвилі стіною заввишки до 5 м рухаються з великою швидкістю та страшним шумом, який чути на кілька кілометрів. Вони затоплюють і руйнують береги, зносять хижі, що стоять на берегах, перевертають невеликі річкові судна.
Парана — друга за величиною річка материка (4 380 км), що тече в південному напрямі в Бразилії, Парагваї та Аргентині. Утворюється злиттям річок Ріу-Гранді і Паранаїба, що протікають по Бразильському плоскогір'ю. Площа басейну — 2 663 тис. км2. У верхній течії Парана, спускаючись з Бразильського плоскогір'я, утворює пороги й водоспади, несе каламутні води, слід яких помітний на відстані 100- 150 км від берега Атлантичного океану, куди Парана впадає.
«Парана» мовою індіанців гуарані означає «Велика каламутна вода».
Ріо-де-Ла-Плата — іспанською мовою «срібна річка». Так називають величезний естуарій, у який упадають, зливаючись, річки Парана та Уругвай. Ширина Ла-Плати біля самого океану 220 км, навпроти Монтевідео — 105 км, біля Буенос-Айреса — 40 км. Довжина естуарію — 320 км.
Повінь з січня до травня, друге підвищення рівня води в червні - серпні. Основне джерело живлення — опади. Річка судноплавна.
Ігуасу є найпотужнішим водоспадом. Розміщений на річці з такою ж назвою на відстані 26 км від її впадіння в Парану, на кордоні Бразилії та Парагваю. «Ігуасу» мовою індіанців гуарані означає «велика вода». Це ціла система водоспадів, 275 водяних лавин загальною шириною 3 км. Цей гігантський потік щосекунди несе з 72-метрової висоти 12 866 т води, тобто 766 тис. т щохвилини, або 39 м3 на секунду.
Річка Оріноко (2 730 км) протікає у Венесуелі та Колумбії. Бере початок на південному заході Гвіанського плоскогір'я на висоті понад 1 000 м. Спочатку тече на захід, потім змінює напрямок на схід і, утворюючи дельту площею 20 тис. км2, упадає в Атлантичний океану.
Дивовижне явище можна спостерігати на р. Оріноко. Натрапивши на скелясту перешкоду на своєму шляху, річка розбивається на два потоки: більший несе свої води в Атлантичний океан, менший повертає на південь і з'єднується з Амазонкою.
У басейні Оріноко (1 000 тис. км2) багато крутих виступів, на яких утворюються водоспади. Саме у верхів'ях річки Чурун, притоці Оріноко (Венесуела), розміщений найвищий у світі водоспад — Анхель (1 054 м), що його відкрив венесуельський пілот Д. Анхель 1935 р. Живлення дощове. Як і Парана, Оріноко має чітко виражену сезонність стоку: улітку (квітень - жовтень) розливається, у сухий сезон (листопад - березень) сильно міліє.
Озера.
На материку мало великих озер. Вони зосереджені переважно на півночі Анд і мають льодовикове й вулканічне походження.
На Болівійському нагір'ї на висоті майже 4 000 м над рівнем моря лежить найбільше високогірне озеро світу — Титикака. Площа озера — понад 8 300 км2, глибини сягають 304-381 м. Улоговина тектонічного походження,
В оз. Титикака впадає 45 річок, але витікає лише одна — Десагуа- деро.
|
|