Лестницы и лестничные клетки.

Сходи в будівлях мають бути зручними і безпечними для сполучення між поверхами (однакового кольору і розміру по висоті, не слизькі); достатньої пропускної здатності для своєчасної евакуації людей з приміщень; задовольняти вимогам пожежної безпеки; достатньої несівної здатності (щодо міцності, жорсткості і ін.); відповідати індустріальним методам виготовлення і зведення. Конструктивні елементи. Сходи складаються з маршів і площадок, розташовуваних в окремому приміщенні з неспалимими стінами, називаному сходовою кліткою.

Рис. 5.1. Лестничная клетка, элементы ступеней и схема её разбивки: а- разрез; б – план; в – профили ступеней; 1- междуэтажная площадка; 2- марши; з – этажная площадка; 4 – ступень; 5 – проступь; α – угол наклона.

У кожному сходовому марші є два фризових східця особливої форми і розмірів, що служать переходом до верхньої і нижньої площадок. Марші, розташовані між поверхами, називають міжповерховими; що призначені для виходу на горище – горищними; для спуска в підвал – підвальними; для підйому від рівня вхідної площадки до рівня підлоги першого поверху – цокольними (5––7 східців).

Висоту поверху в будівлях розбивають на дві однакові частини. На рівні кожного поверху влаштовують поверхові сходові площадки, а між поверхами – проміжні. Підтримуючу східці конструкцію маршу виконують у вигляді балок чи, рідше, плити. Якщо балки розташовані під східцями, то їх називають косоурами, якщо ступіні примикають до них збоку, то тятивами. Несівні конструкції маршу (косоури, тятиви, плити) спираються на сходові площадки, а ці площадки, у свою чергу, спираються на стіни сходових кліток. Сходи мають огородження, виготовлені зі сталевих стійок, що прикріплюють нижніми кінцями до маршів, і ґрати, що прикріплюють до верхнього похилого елемента, на якій розташовують поруччя.

За призначенням сходи цивільних будівель поділяються на:

• основні – для повсякденного користування;

• пожежні, що влаштовують відкрито поза будівлею для підйому на дах,

• аварійні, котрі розташовують поза будівлею і служать для евакуації людей. У залежності від застосовуваних матеріалів сходи бувають:

• дерев’яні (у тому числі внутрішні квартирні для квартир у двох рівнях);

• складені зі збірних залізобетонних східців по металевих чи залізобетонних балках;

• суцільні з монолітного залізобетону;

• суцільні зі збірного залізобетону;

• сталеві з гарячекатаних чи гнутих профілів.

Конструктивні рішення. У сучасному будівництві застосовують здебільшого сходи зі збірних залізобетонних елементів, переважно, великорозмірних. У цегельних будинках сходові площадки зашпаровують у процесі кладки в стіни. У великопанельних будинках їх спирають на опорні консолі-столики з металевих куточків, що приварюють до закладних деталей, передбачених у панелях стін. Повнозбірні залізобетонні сходи можуть складатися з двох маршів і двох площадок або з двох маршів, що мають півплощадки на кінцях, виконаних за одне ціле з маршем Традиційне рішення (з чотирьох елементів) – масове. Друге (із двох) менш трудомістке при монтажі, але має більшу металомісткість через більший проліт маршу з півплощадками, що спирають на додаткові ригелі каркаса. Евакуаційні сходи виконують у вигляді металевих дробин. При висоті будинку до 5 поверхів входи на горища (покриття) проектують з верхніх площадок сходових кліток через люки по металевих дробинах. Кількість входів на горище – не менш двох. Люки розмірами 0, 6× 0, 8 м мають кришки (ляди) з межею вогнестійкості не менше як 0, 7 год. У будинках старої забудови і громадських будівлях, що мають більшу висоту поверху (3, 6 м і більше) натомість двохмаршових сходів, щоб зменшити кількість східців у марші, виконують проміжні площадки і марші по внутрішньому контуру сходової клітки. Тому сходи виходять трьох- і чотирьохмаршові. У цих випадках по центру сходових кліток утворюється квадратний чи прямокутний простір, який у сучасних умовах при реконструкції будинків використовують для обладнання ліфтом. Згідно з будівельними нормами сходові клітки багатоквартирних житлових будівель слід розташовувати в середині будівлі біля зовнішніх стін. Провітрювання сходової клітки слід забезпечувати через скління, що відкривають, у прорізах площею не менше як 1, 2 м2 на кожному поверсі. Число підйомів в одному сходовому марші чи на перепаді рівнів (на цокольному сходовому та міжповерхових маршах) має бути не менше 3 і не більше 18. Найменша ширина маршу в типових будинках була 1, 05 м, пізніше – 1, 2 м. Ширина сходової площадки має бути не менше ширини сходового маршу. Ширину маршу визначають як відстань між стіною і його огородженням, зараз (як і у старих будинках) така ширина не може перевищувати довжину проступу. Ухил маршів у багатоповерхових будівлях не може бути більшим за 1: 1, 75; зручніші з ухилом 1: 2. У громадських будівлях сходи підрозділяють на головні, зв’язані з вхідним вузлом будівлі, допоміжні, призначені для додаткових зв’язків між поверхами і аварійними евакуаційними виходами, також службові, застосовувані для виконання функціональних зв’язків. Зокрема, тільки як службові. застосовують гвинтові сходи У будівлях, що мають особливе значення, застосовують парадні, часто відкриті (без сходових кліток) сходи на висоту одного поверху. При розробці об’ємно-планувальних рішень будівель необхідно досягати економічного рішення вертикальних комунікацій, що забезпечують зручні, короткі шляхи руху від входів у будівлі до приміщень на усіх поверхах, а також задовольняють вимогам евакуації людей. Окрім розглянутих вище (застосовуваних у житлових будинках) сходи можуть бути, наприклад, двохмаршові прямолінійні, розгалужені прямокутні, розгалужені напівкруглі і т.ін. Площа таких сходів на 55– 60% більше, ніж двохмаршових, і вони складніші конструктивно. У будівлях театрів, кінотеатрів і концертних залів для зручної і швидкої зміни глядачів передбачають роздільні вхідні і вихідні сходи. У спортивних будівлях і спорудах великої місткості передбачають шляхи евакуації з кожного сектора зали чи трибун. При висоті поверху 3, 3 і 3, 6 м найбільш зручні для руху, економічні і прості конструктивно двохмаршові сходи. При висоті поверху 3, 3 м, ширині маршу 1, 2 м і ухилі 1: 2 довжина сходової клітки в чистоті складає 5, 4 м, а при висоті поверху 3, 6 м –– 6, 0 м. При висоті поверху 4, 2; 4, 8; 5, 4 м застосовують трьохмаршові сходи, тому що прольот сходової клітки виходить більше 6 м. Середні марші по кількості східців такі ж самі або мають меншу кількість східців. Мінімальну ширину маршів з населенням на поверсі більше 200 людей, а також у кінотеатрах, театрах, клубах і лікарнях приймають 1, 35 м, в інших будівлях, а також для допоміжних сходів – не менше 1, 2 м, а для сходів, що ведуть у приміщення з числом людей не більше 5 – 0, 9 м.