Ремонтне господарство.

Складається з вiддiлу головного механiка, ремонтно-механiчного цеху, ремонтно-будiвельного цеху, цехових ремонтних баз.

Залежно вiд того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрiзняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) i систему ремонту за результатами технiчної дiагностики.

Суть системи ПЗР полягає в тому, що всi запобiжнi заходи та ремонти здiйснюються вiдповiдно до встановлених заздалегiдь нормативiв.

Визначення обсягiв i видiв ремонтних робiт у системi ремонту за результатами технiчної дiагностики здiйснюється залежно вiд фактичної потреби в них пiсля об’єктивного контролю технiчного стану того іншого виду засобiв працi.

На вiтчизняних пiдприємствах найбiльш поширеною є система ПЗР. Вона передбачає проведення технiчного (мiжремонтного) обслуговування конкретних засобiв працi, їхнiх перiодичних планових ремонтiв i модернiзацiї. У процесi технiчного обслуговування усуваються дрiбнi несправностi засобiв працi, проводяться огляди стану окремих вузлiв та агрегатiв, здiйснюється замiна мастила та регулювання певних механiзмiв.

Плановi ремонти залежно вiд обсягу, складностi й термiну проведення робiт подiляються на поточний ремонт та капiтальний ремонт.

2. Iнструментальне господарство — це сукупнiсть внутрішньовиробничих підрозділів пiдприємства, зайнятих придбанням, проектуванням виготовленням, вiдновленням i ремонтом технологiчноi оснастки, облiком, зберiганням i видачею на робочi мiсця.

Складається з іструментального вiддiлу, iнструментального цеху, централыного iнструментального складу, цехових iнструментально-роздавальних комор.

Безпосереднiй процес управлiння iнструментальним господарством передбачає: визначення потреби в iнструментi; органiзацiю власного виробництва оснастки; придбання необхiдного iнструменту в спецiалiзованих виробникiв (продавцiв); організацiю належної експлуатацїi iнструменту виробничими пiдроздiлами пiдприємства.

Розрахунки рiчної потреби в iнструментi здiйснiюють, виходячи iз запланованих обсягiв виробництва продукцiї, номенклатури потрiбної для цього оснастки i норм витрат iнструменту. Норму витрат iнструменту встановлюють залежно вiд типу виробництва. У масовому виробництвi її розраховують на операцiю, деталь або вирiб. В одиничному та дрiбносерiйному виробництвi норма витрати iнструменту встановлюється в узагальненому виглядi.

3. Транспортне господарство – це комплекс пiдроздiлiв, які займаються вантажно-розвантажувальними роботами та перемiщенням вантажiв.

Складається з транспортно-технологiчного вiдлiлу, транспортного цеху (цехи за видами транспорту - залiзничного, автомобiльного, електрокарного).

Уся сукупнiсть транспортних операцiй на пiдпiриємствi здiйснюється за допомогою трьох взаємозв’язаних видiв транспорту:

o зовнiшнiй транспорт, забезпечує зв’язок пiдприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залiзничними станцiями, водними та аеропортами), а також зi складами мiсцевих контрагентiв.

o мiжцеховий транспорт використовусться для перевезень вантажiв на територiї пiдприємства (мiж цехами, службами, складами).

o внутрiшньоцеховий транспорт виконує транспортнi операцiї в межах окремого цеху. Вiн, у свою чергу, подiляється на загальноцеховий (перевезення вантажiв мiж цеховими складами, дiльницями, технологiчними лiнiями) i мiжоперацiйний (зв’язок мiж окремими робочими мiсцями).

Планування роботи транспортного господарства полягає в розробцi рiчних (квартальних) i календарних (мiсячних, добових) планiв, а також у оперативному регулюваннi перевезень. У рiчних i квартальних планах розраховуються обсяги перевезень вантажiв, кiлькiсть транспортних засобiв i механiзмiв, обсяги вантажно-розвантажувальних робіт тощо.