Залізничний транспорт

Залізничний транспорт надзвичайно важливий для внутрі­шніх переве­зень. Довжина залізниць світу становить приблизно 1, 3 млн км. Більше по­ловини експлуатаційної довжини припадає на розвинені країни і лише 1/5 – на ті, які розвиваються. Відпо­відно, у першому випадку щільність доріг наба­гато вища, ніж у другому. Найбільш висока вона у Бельгії, Німеччині, Швей­царії: 4-18 км/100 км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0, 1–0, 5 км/100 км2. Є країни, які не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Нігер, Чад, Бу­рунді, Ісландія тощо

Залізнична мережа розвинених країн вирізняється високою пропуск­ною здатністю. Цей показник залежить від кількості про­кладених ліній. Бі­льша частина доріг – одноколійна; двоколійні та багатоколійні становлять приблизно 1/7 загальної довжини залізниць світу. Багатоколійні дороги роз­ташовані на підходах до великих залізничних вузлів. Іноді у потужних індус­тріальних районах між постачальником та споживачем сировини проклада­ється декілька шляхів для безперебійної поставки вугілля, заліз­ної руди тощо.

Характерною особливістю цього виду транспорту є наяв­ність великих за довжиною трансконтинентальних доріг. У Єв­ропі це Брест (Франція) – Париж – Берлін – Варшава – Москва – Єкатеринбург, Копенгаген – Гамбург – Франкфурт-на-Майні – Мілан – Рим – Реджо-ді-Калабрія, Амстердам – Брюссель – Па­риж – Мадрид – Кадіс та багато інших, що перетинають конти­нент у різних напрямках. Працює багатофункціональна тунельна дорога під Ла-Маншем, що з’єднала Францію та Англію.

Найбільші трансконтинентальні залізниці в Америці: Галі­факс – Монре­аль – Вінніпег – Ванкувер, Нью-Йорк – Чикаго – Сіетл – Сан-Франциско, Балтимор – Сент-Луїс – Лос-Анджелес, Буенос-Айрес – Вальпараїсо, Буенос-Айрес – Антофагаста. Спо­руджується залізниця, яка з’єднає північні райони Америки з пі­вденними. В Африці немає таких великих доріг. Виняток станов­лять дороги, прокладені у широтному напрямі на півдні мате­рика: Лобиту – Бейра та Людеріц – Дурбан. В Австралії відома дорога Сідней – Перт. В Азії триває робота по об’єднанню заліз­ничної мережі континенту: споруджується трансазіатська дорога від Стамбула до Сінгапуру (14 тис. км). В Індії побу­дована тран­сіндійська залізниця. У Росії діє Транссибірська магістраль Челя­бінськ – Владивосток. Паралельно їй прокладені Південносибір­ська та Си­бірська магістралі. Після завершення будівництва за­лізниці в Китаї, яка з’єднає місто Ош (Киргизстан) з китайською транспортною системою для країн Центральної Азії з’явиться альтернативний російському китайський ви­хід до портів Тихого океану.
Рівень технічної оснащеності дуже важливий для характе­ристики роз­міщення залізничного транспорту. На дорогах США та Західної Європи, Япо­нії діють магістралі зі збільшеною швид­кістю руху. Пасажирські поїзди тут курсують зі швидкістю 200–250 км/год. Застосування електричної тяги най­більш поширене в Європі.

У країнах, що розвиваються, технічний рівень залізничного транспорту низький: застосовується різнотипний рухомий склад, здебільшого малопо­тужні локомотиви, вагони малої вантажності, значне місце належить паровій тязі.

У всьому світі спостерігається тенденція до зниження пито­мої ваги залі­зничного транспорту в загальному обсязі вантажо- та пасажироперевезень. Проте цей вид транспорту ще довго ве­стиме перед у транспортній системі світу.