Загальний курс транспорту

ТЕМА – «Транспортна система світу»

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживан­ням, між різними галузями господарс­тва, між країнами та реґіо­нами. Він впливає на розвиток господарства і як споживач ме­талу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припа­дає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробни­чого персоналу. У світі в системі транспорту працює по­над 100 млн чол.

Транспорт – це комплекс, що складається з окремих видів: залізнич­ного, морського, річкового, автомобільного, трубопрові­дного та повітряного. У них свої особливості, переваги, вади та сфера застосування. Вони взаємо­діють між собою і становлять транспортну систему, що розвивається під впливом господарства у цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транс­порт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажо­по­токи. Транспортний фактор є одним з вирішальних при розмі­щенні промис­лових підприємств.

Сільське господарство впливає на роботу транспорту зале­жно від сту­пеня його інтенсивності та рівня розвитку агропроми­слової інтеграції. Транс­порт вивозить сільськогосподарську про­дукцію в натуральному та перероб­леному вигляді, завозить ко­рми, паливо, мінеральні добрива, будівельні ма­теріали, сільсько­господарські машини та запчастини до них. Високий рівень аг­ропромислової інтеграції знижує транспортні видатки, бо відходи переро­бки сільськогосподарської продукції залишаються усере­дині АПК.

Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через значні потоки вантажу, особливо при концентрації вели­кого будівництва у визна­ченому районі. У цьому випадку ство­рюється транспортний комплекс. При розосередженому будівни­цтві галузь користується послугами місцевого тра­нспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) працює відповід­ний відомчий транспорт.

Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня та внут­рішня торгі­вля. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних стосу­нків з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від ба­гатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як спожи­вача розд­рібного товару та ін.

У процесі виробництва продукції та обміну нею між окре­мими держа­вами, реґіонами, містами складаються транспортно-економічні зв’язки, які проявляються у вантажопотоках. Голов­ним у вивченні транспорту є встано­влення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціона­льних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Докладний аналіз зв’язків дозволяє дати наукові рекомендації щодо раціонального розміщення підприємств і галузей господар­ства.

Транспортно-економічні зв’язки розрізняють за видами транспорту, ва­нтажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжреґіона­льними та внутрішніми. Розміщення транспортно-економічних зв’язків зале­жить від рівня розвитку країн та може мінятись під впливом суспільно-полі­тичної ситуації у світі.

У різних країнах світу розвиток транспортної системи від­бувається по-своєму, але має багато спільних рис. Наприклад, як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, види транспорту, їхні основні фонди на­лежать або державі, або при­ватним компаніям. Так, у США залізниці нале­жать кільком моно­поліям, а у Великій Британії, Франції, Німеччині, Індії, Ар­гентині, Бразилії, Мексиці, Індонезії, Туреччині та інших країнах вони є вла­сністю держави. В переважній більшості держав світу заліз­ниці не довіря­ються приватним компаніям.

Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Північної Америки, де зосереджено понад половини залізничних колій, рухомого складу, шосейних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку тран­спорту (великі швидкості, реґулярність спо­лучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку видів тра­нспорту, за­старілий різнотипний склад, малопотужний парк ло­комотивів, вагонів, авто­мобілів, непридатне обладнання. У бага­тьох країнах Азії, Африки та Латин­ської Америки користуються послугами таких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гу­жовий, працюють носильники та рикші. В’ючний транспорт роз­повсюджений у тропічній Африці, гірських областях Південної Америки, пустелях та напівпустелях Азії, рикші та велорикші – у Південній та Пів­денно-Східній Азії.

Робота транспортної системи характеризується довжиною мережі шля­хів сполучення (30 млн км), рухомим складом (350 млн автомобілів, 65 тис. суден, декілька мільйонів вагонів, сотні тисяч локомотивів), чисельністю за­йнятих на транспорті (100 млн чол.), вагою вантажів, що перевозяться (по­над 100 млрд т на рік) вантажообігом (45 трлн тонно-кілометрів на рік), паса­жирообігом (10 трлн пасажирокілометрів на рік) Всі шляхи сполучення та всі транспортні засоби світу у сукупно­сті творять світову транспортну систему, яка постійно удоскона­люється не тільки техні­чно, але й організаційно.

У зв’язку з цим виникли форми сумісної експлуатації декі­лькох видів транспорту. Наприклад, безперевантажувальне спо­лучення у формі контей­нерних перевезень: товар переміщується різними видами транспорту від ві­дправника до отримувача без проміжних перевантажень.

У Європі ведеться робота із створення трансєвропейської транспортно-енергетичної мережі, концепція якої з’явилась ще у 1990 році. Сутність кон­цепції – у відпрацюванні чіткого механі­зму координації роботи різних видів транспорту, зокрема, у ор­ганізації комбінованих (змішаних) перевезень з чіткою взаємо­дією різних видів транспорту. В країнах ЄС комбіновані переве­зення становлять 4% від загального обсягу вантажообігу, а в окремих країнах – від 10 до 40%. На Німеччину та Францію при­падає 90% від зага­льного обсягу змішаних перевезень. Для комбінованого транспорту плану­ється створення залізничного напрямку Північ–Південь, до якого буде залу­чена й Україна. Як перспективний напрямок планується організація переве­зення навантажених автомобілів на залізничних платформах спеціалі­зованих вантажних поїздів, рух яких буде здійснюватись вночі зі швидкістю 160 км/год. Потяг довжиною 1500–2000 м здатний прийняти до 100 вантажівок. Розроблено 10 схем доставки ван­тажів комбінованими перевезеннями.
Розвиток світової транспортної системи характеризується збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських перевезень. При цьому зростання перевезень перевищує зріст довжини та розгалуженості транспор­тної мережі. У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу мають автомобільні: понад 70%, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5% – на залізниці. Далі йдуть трубопровідний та внутрішній водний тран­спорт.

За обсягом вантажообігу перше місце займає морський транспорт – 70%; потім ідуть залізничний та автомобільний тра­нспорт. Це пояснюється зростанням морських перевезень та їх­ньою середньою дальністю, значно бі­льшою, ніж у інших видів транспорту. У вантажообігу світової транспортної системи пере­важають розвинені країни.