М. Фрідмен

Соціальна відповідальність – це відповідальність за процес, за громаду.

Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності перед підприємцями та менеджерами постають проблеми соціальної відповідальності та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством. Саме з цієї причини вона повинна спрямовувати частину своїх доходів та зусиль на благо і вдосконалення суспільства (різноманітними соціальними каналами).

Соціальна відповідальність – це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності та відповідне їхнє реагування має переваги і недоліки.

Відповідальність – це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог що ставляться суспільством і одночасно виражають ступінь участі особистості і соціальних груп як у їх власному моральному удосконаленні, так і в удосконаленні суспільних відносин.

Відповідальність означає обов’язок давати звіт за свої дії. Обов’язок є вагомим фактором за своїм впливом на поведінку менеджера. Усвідомлення відповідальності змушує його перш ніж діяти, зробити все, щоб бути вичерпно інформованим, віднайти найбільш зрілі наступні кроки, зважити всі “за” і “проти” і, нарешті, в процесі самих дій суворо дотримуватися правил ефективного адміністрування.

Таким чином, відповідальність – це відповідальність моральна.

Відповідальність охоплює широке коло питань:

- чи в змозі людина взагалі виконувати вимоги, які до неї ставляться;

- наскільки правильно вона їх розуміє і інтерпретує;

- наскільки широкими є її творчі здібності;

- в якій мірі повинна людина відповідати за одержані результати, можливі негативні наслідки своєї діяльності.

Нині популярним є чіткі правила і коло обов’язків зовнішнього оточення, що діють в багатьох корпораціях Японії. Центральне місце в системі обов’язків займає поняття “он” (добро, благодіяння). У японській практиці широке застосування знаходять принципи “ва” (мир, гармонія), вимогами яких є дотримання толерантності, усунення егоцентристських тенденцій. Усі працюючі повинні уникати критики, гострих взаємних звинувачень, не вимагати від індивіда відкритого визнання своїх помилок, щоб це не вплинуло негативно на його гідність, імідж.

Для Японії характерне схилення перед ритуалами, звичаями і традиціями: фіззарядка і спів гімну фірми, декламування заповідей, щоденні ранкові промови низових керівників перед працівниками тощо, а групова орієнтація домінує над індивідуальними цілями. Досі тут панує “общинний” принцип підкорення лідеру (вожаку), а виключення із “общини” розглядається як вища форма покарання. Від індивіда вимагається не виділятися, підніматися наверх, тільки рухаючись разом з усіма. Можна вести мову про три основні форми соціальної відповідальності: за чистоту навколишнього середовища; перед прийнятими на роботу; перед споживачами.

Підприємницька діяльність повинна вестись з таким розрахунком, щоб мінімізувати забруднення навколишнього середовища. Це стосується задимлення міст та інших населених пунктів, випадання кислотних дощів, невмілого використання добрив і пестицидів, забруднення відходами життєдіяльності людини та ін.

На кожному робочому місці повинні створюватися сприятливі санітарно-гігієнічні і соціально-психологічні умови діяльності, відповідно до високого наукового і технічного розвитку суспільства.

При структурній перебудові і реорганізації підприємств часто вивільняються люди, і обов’язком керівника є сприяння їхньому працевлаштуванню, розробка програм перекваліфікації, надання допомоги працівникам в одержанні нової професії та ін.

Підприємства повинні надавати однакові можливості при прийомі на роботу, просуванні по службі усім, незалежно від національності, віросповідання, партійної приналежності, статі та ін.

Менеджери вважаються відповідальними за виживання підприємства, продовження строку його існування за рахунок розвитку і розширення, реалізація довгострокових соціальних програм та задоволення численних потреб працюючих, але так, щоб це не було загрозою досягнення стратегічних цілей підприємства.

Отже, соціальна відповідальність – це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності та відповідне їх реагування має переваги і недоліки.

Підприємці та менеджери повинні вибирати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечує переваги та сприяє усуненню та послабленню недоліків.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

- сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;