Висновок. Нам студентам 2-ПО курсу Черкаського національного університету ім

Вступ

Нам студентам 2-ПО курсу Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького випала чудова можливість відвідати село Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та побачити на власні очі славетну школу Олександра Антоновича Захаренка.

Нас зустрів директор школи, заступник самого Олександра Антоновича Захаренка, випускник Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького фізико-математичного факультету – Іван Леонідович. Саме він і розпочав екскурсію та розповідь про історію й життя Сахнівської школи Захаренка. Школа з будівлями та подвір’ям займає 6 гектарів та кожен сантиметри цієї землі несе спогади, розповідає різноманітні історії та виховує найкращі моральні та патріотичні якості.

У шкільному дворі корпусу, де навчаються діти середніх та старших класів є дуже красивий фонтан „Колос”. Фонтан нас зацікавив своїм незвичайним механізмом. Він був побудований у вигляді прямого золотого колосу з маленькими рибками під ним. Але струмок води з нього не біжить, для того, щоб побачити струмок, потрібно голосно закричати, або поплескати в долоні.

Також неподалік від фонтану ми побачил встановлену чавунну плиту з написом: „1917-1967 рр. Жителям села Сахнівки 2017 року від вчителів і учнів 1967 р. Відкрити 7 листопада 2017 року”. Нам пояснив Іван Леонідович, що це металевий сейф, досить значних розмірів, який було опущено в котлован перед фонтаном. Вчителі та учні 1967 р. назвали цей сейф „Лист у майбутнє” і до сейфу поклали книжки, підручники, зошити, щоденники дітей; газети того часу; 4 магнітні стрічки і магнітофон зі спогадами людей; лист біологів та насіння різних культур з проханням перевірити це зерно на схожість; сотні дитячих листів і один „особливий” – лист матері до сина, якому на той час виповнилось 2 роки. Головним був лист звернення до нащадків.

Над вхідними дверима мозаїкою викладено 5 картин – 5 девізів школи: 1. “Хай завжди буде сонце”, “Хай завжди буде мама”, “Хай завжди буде мир”.

2. “Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди.”

3. “Без книги немає знань, без знань немає майбутнього.”

4. “Людина без захоплення – пуста людина.”

5. “Не можна і дня жити без тривоги за Батьківщину.”

По периметру всього шкільного двору ростуть сотні дерев та рослин. Але ці дерева та кущі не просто рослини, це – пам’ять про кожного учня чи вчителя. Іван Леонідович розповів, що в школі є така традиція: учні-випускники саджають туї, яблуньки, березки чи дубки на пам’ять та згадку про себе. Тобто кожне дерево посаджено руками учнів та вчителів.

Також є ялинки, посаджені гостями-американцями; кущі, що ростуть у вигляді дев’ятки, було посаджено учнями дев’ятого класу. Не можна не згадати клумбу здоров’я з різноманітними цілющими травами та іменну невеличку рощу. Кожне дерево має своє ім’я, ім’я дитини, яка народилась у шкільного вчителя чи вчительки. Донька – березка, синок – дубок.

У школі є музей – справжній великий музей у окремій двоповерховій будівлі. Зали цього музею розповідають про історію як школи, так і самого села Сахнівка. Екскурсію проводив Іван Леонідович. Він розповідав про все наче легенду з теплом і гордістю у голосі, тремтінням і любов’ю у серці. Також в одному з музеїв учениця розповіла нам зворушливий вірш про часи Голодомору, це було дуже зворушливо.

Олександр Антонович писав: „Школа радості і творчості народжується там, де вчителі люблять дітей більше, ніж своє життя”. Девізом школи є слова Олександра Антоновича: „Якщо хочеш змінити світ на краще, зберегти його чисту красу, незайману святість, починай це робити з себе, і не завтра, а сьогодні з цієї хвилини”. Літери цього наставляння викладенні на стінах холу корпусу для старшокласників.

Школа має свій телецентр, за допомогою якого учні та вчителі транслюють програму про шкільне життя в радіусі 10 км.

На стінах скрізь висять різноманітні витвори дитячої фантазії, починаючи з вишиванки та аплікацій і завершуючи великим червоним літаком, власноруч збудованим школярами та вчителем праці. Літак підвішано на прозорій лісці, що надає йому вигляд застиглого в польоті.

Візит до Авторської Захаренка середньої загально освітньої школи села Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області зворушив нас – майбутніх вчителів і навіяв роздуми. Ми повертались обговорюючи побачене і почуте з чіткою думкою: Сахнівська школа – це приклад для інших шкіл, а Олександр Антонович – для всіх учителів.

Висновок

Ім'я цього талановитого вченого, організатора народної освіти, одного із засновників Академії педагогічних наук України відоме педагогічній громадськості далеко за межами України. Подвижницька праця, багатогранна громадська діяльність самобутнього вчителя, «скульптора дитячих душ», директора школи мають велике значення для розвитку педагогічної науки і практики.

У 2002 р., вже після смерті педагога, Сахнівській школі було надано статус «Авторської…»
Популяризації педагогічної спадщини народного вчителя, видатного педагога сприяли перші Всеукраїнські педагогічні читання «Школа О. А. Захаренка як модель сучасної сільської школи»

У лютому 2007 року виповнилось 70 років від дня народження однієї з найяскравіших постатей в українській педагогіці, заслуженого вчителя України, дійсного члена Академії педагогічних наук України, директора Сахнівської школи, що на Черкащині, — Олександра Антоновича ЗАХАРЕНКА. Педагогічна спадщина Олександра Захаренка є безцінним внеском у скарбницю національної педагогіки. Його ім'я стоїть в одному ряду з іменами таких видатних вітчизняних педагогів, як В. О. Сухомлинський, А. С. Макаренко, І. Г. Ткаченко. З-поміж багатьох педагогів-вчених О. А. Захаренко вирізняється тим, що його ідеї йшли від практики вчителя.
Книжка О. А. Захаренка «Слово до нащадків» (Київ, 2006) — результат піввікової педагогічної праці, багаторічних пошуків. Автор унікальної системи навчання і виховання пише про досвід сахнівських учителів — як створити таку школу, щоб діти зростали в ній мислячими, працьовитими, розумними, порядними.