Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Чорний Ворон. Пам’яті славного степового отамана Чорного Ворона






Пам’яті славного степового отамана Чорного Ворона

 

Музика Олеся Коляди

Вірші Володимира Стецюка

 

Чорний Ворон!

Чорний Ворон!

Чом же склав ти крила?

Чому волю не плекаєш,

Небо й степ покинув?

 

Ой, не склав я свої крила

Та й не зрадив волю.

Чорна хмара небо вкрила –

Принесла надію.

 

Полягли всі козаченьки

У бою завзятім.

Підрубали мені крила

Вороги прокляті.

 

Край дороги між дубами

Вирили могилу.

Поховали… Поховали

Волю України.

 

Замітають суховії

Землю наді мною.

Де ж ви, орли молодії,

Чом забули волю?

 

Хто ж над степом чорну хмару

Розжене-розкрає

І гадюче враже плем’я

Зборе в нашім краї?

 

Чорний Ворон!

Чорний Ворон –

Степовий отаман –

Із забутої могили*

Розмовля з вітрами.

 

*Із забутої могили... - В радянський період могилу Чорного Ворона кілька разів зрівнювали з землею, щоб стерти навіть саму згадку про полум’яного борця за свободу. І лише з набуттям Україною незалежності стараннями Історичного клубу «Холодний Яр» на чолі з відомим дослідником повстанського руху Романом Ковалем могилу отамана відновили.

 

 

Степовий-Блакитний (Кость Пестушко) - провідник селянського повстанського руху, командир легендарної Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру. Народився 10 лютого 1898 року в селі Ганнівці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (нині Петрівський район Кіровоградської області). Навчався в Олександрівському механіко-технічному училищі (нині Запорізький технічний університет). Під час Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Два роки хоробро воював на Турецькому фронті. Був поранений. Нагороджений за мужність двома георгіївськими хрестами. Після шпиталю був направлений до офіцерської школи в місті Горі. Закінчивши школу, отримав направлення на Західний фронт, де й зустрів Лютневу революцію. Зголосився добровольцем до так званих «ударних батальйонів смерті». Після жовтневого більшовицького перевороту, який спричинив повний розлад у російській армії і криваві розправи над офіцерами, за допомогою солдатів-українців виїхав до України. Восени 1918 року був мобілізований до Армії УНР. Під час антигетьманського повстання приєднався до війська Симона Петлюри. Після суперечливих подій на українських теренах і фактичного розпуску українського війська соціалістичним урядом мусив повернутися в рідні місця. За твердженням деяких дослідників (Р. Коваль), отримавши зброю (1000 багнетів) від Нестора Махна, організував 3-тисячний загін і воював з білогвардійцями - денікінцями, назвавши його республіканським військом, чим викликав неабияке невдоволення Нестора Махна. Переконавшись у справжній сутності махновців, Кость Блакитний дійшов категоричного висновку, що це банда, яка живе сьогоднішнім днем і нічого спільного з українською справою не має. У січні 1920 року Пестушко повернувся в Ганнівку. Саме в той час в село вступила червона дивізія латишів. Костя арештували, але, переконавшись, що в денікінському білогвардійському війську він не служив, командування дивізії його звільнило, і на сході села його було обрано головою волосного ревкому і комісаром Ганнівської волості. На цих посадах він перебував до 12 травня 1920 року. Прикриваючись офіційним становищем, Пестушко створив українську підпільну організацію. Згодом визрів план повстання. Для цього було вирішено скористатися черговою мобілізацією новобранців до Червоної армії, якою, згідно з розпорядженням більшовиків, мали опікуватися голова Ганнівського волосного комітету Пестушко і голова Жовтянського волосного комітету, колишній капітан царської армії Григорій Гниненко. 12 травня разом з новобранцями вони прибули в Кривий Ріг, де й спалахнуло повстання і почалося творення легендарної Степової дивізії, колискою якої став район войовничих козацьких сіл: Верблюжки, Варварівки, Водяного, Петрового, Ганнівки. 24 вересня 1920 року Степова дивізія переможним маршем підійшла до Холодного Яру, де на нараді отаманів Костя Блакитного було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць. Після вимушеної демобілізації Степової дивізії восени 1920 року і переходу в підпілля за вказівкою повстансько-партизанського штабу Юрка Тютюнника, який готував всеукраїнське повстання, Степовий-Блакитний мав підняти широке повстання на Херсонщині. Але внаслідок зради отамана Андрія Рибалка-Зірки ці плани було зірвано. З його вини було заарештовано ЧК і 7 вересня 1921 року розстріляно в Жандармській балці Катеринослава 51 повстанця. Було розкрито і Цетральний український повстанський комітет у Києві, керівництво якого також заарештували. Під час перебування в Ганнівці був зраджений колишнім повстанцем Кравченком й сам Пестушко. Будинок, в якому знаходився Кость і його соратник отаман Лютий (Ялисей Черевик) було оточено. З боєм прориваючись з оточення, був смертельно поранений у спину. Це сталося 29 квітня 1921 року.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.