Теорія раціональних очікувань

Економіка пропозиції. Засновники цієї концепції – Артур Лафер, Пол Крейг Робертс, Норман Тюр. Вони змістили увагу зі спросу – на стимулювання пропозиції. Виступають проти методів прямого гос регулювання, так як вони знижують ефективність і ініціативу виробника. Виходять з важливості стимулів до праці та до збережень. Пропонують значне зменшення податків як засобу прискорення економічного росту і темпів підвищення продуктивності. Рецепти цієї теорії застосовувались Рейганом в США и Тетчер у Великобританії.

А. Лафер визначив суть теорії таким чином: «це по суті та галузь економічної теорії, яка концентрує увагу на самих особистих і окремих мотивах». Вихідний принцип – безкінечна окрема ініціатива в умовах максимальної свободи ринкового механізму.

Важливе місце в теорії пропозиції займає інфляція, основною причиною якої вони вважають:

1. кейнсіанські рецепти

2. профсоюзи з їх програмою підвищення зарплати та рівня зайнятості,

3. Високі податкові ставки на підприємців,

4. високі госрасходи на соціальні заходи.

В якомті мір зниження інфляціонного характеру пропонують:

1. Зниження податків

2. Скорочення витрат держави на соціальні потреби

3. Ліквідацію бюджетного дефіциту;

4. Відміну адміністративних обмежень на вільне підприємництво.

Основні положення

1. Відмінний від кейнсіанського підхід до податково-бюджетної політики. Увага зконцентрована на середньостроковому періоді. Уникають точної настройки економіки. Зниження уваги до сукупного спросу.

2. Звернення до економічних стимулів. Можна впливати на збереження інвестицій та пропозиції праці.

3. Обґрунтування необхідності значного скорочення податків. За допомогою ефекта Лафера доводилося, що це може викликати ріст податкових надходжень. Ефект Лафера – ріст державних прибутків буває лише до певного рівня податкових ставок. Потім він сповільнюється, але при досягнені критичної відмітки починає знижатися.

Теорія раціональних очікувань (ТРО) В 80ті роки в США зявилася радикально-нова школа, відхилившаяся від монетаризму – ново класична макроекономіка (або теорія раціональних очікувань). Засновники – Роберт Лукас (Чикагський університет), Томас Сарджен (Стендфордскій університет), Роберт Барроу (Гарвардський універсиет).

Виходячи з того, що в макроекономічному аналізі головна роль відводиться суб’єктивним очікуванням та прогнозам учасників господарчого процесу. Першу спробу суб’єктивних прогнозів предприйняв Ф. Кейтан. Він виходив з гіпотези адаптивних очікувань - економічні агенти діють в залежності від минулого досвіду та інформації. На цій гепотизі базувався і монетаризм. В 60ті роки Дж. Мут ввів поняття «раціонального очікування», що мало наувазі не тільки досвід минулого виходив з того, що індивіди мають усю доступну їм інформацію і використовують їїв максимізації свого положення. Суть ТРО можна виразити таким чином: господарчі агенти в змозі уловлювати, раціонально очікувати та враховувати в своїй діяльності усякі міри економічної політики країни і відповідно реагувати на них своїми господарськими рішеннями.

Прихильники ТРО відкидають госрегулювання, вважаючи міри державної економічної політики неефективними та безперспективними. Ще госвтручанняу вигляді некомпетентної та непослідовної економічної політики вони розглядають як основи циклу. Іншою причиною дестабілізації економіки називають недосконалість інформації, її граничність та викривлення.

Концепція ТРО будується на двох передумовах: 1) ціни та зарплата є гнучкими; 2) прогнози людей є незміщенними (не містять систематичних помилок) і базуються на всій доступній інформації. Наприклад якщо влада систематично намагається підвищіти об’єм випуску і скоротити безробіття, то люди скоріше за все усвідомлять це і почнуть включити ці заходи в свої очікування. Звідси висновок – регулюючі заходи держави мають минимальну ефективність. Тому жержаві відводиться тілько контрольза цінами та пропозицієй.