Кембріджська школа. А. Маршалл

Маршалл – видатний економіст історичної епохи затвердження панування індустріальної технологічної революції в світовому масштабі і початок аналізу протиріч індустріальної цивілізації..

Його дослідження мають в своїй основі два девіза: «Природа не робить стрибків» і «Багаточисленість в одиничному та одиничне в багаточисленості».

В поняття «природа» він вкладає єдність як природних так і моральних процесів. Ця єдність не є чимось застиглим. Вона в безперервному русі. Принцип «безперервності» займає важливе місце в дослідженні природи, що розуміємо в широкому значенні цього поняття. Безперервність відображає еволюційність розвитку. Розвиток йде через накопичення не стільки сукупності кількості, скільки приросту якості.

«Економічна революція відбувається поступово. її хід іноді сповільнюється або перетворюється в політичну катастрофу. Але її поступальні кроки не бувають несподіваними» (т. 1, с.51).

А.Маршалл економіст-творець «економікс» – досліджує економічні процеси з позиції людини нової епохи, це не «економічна людина» А.Сміта та його послідовників, а він знаходиться в середовищі, де поряд з економічними діють і соціальні, моральні, інституціональні фактори. Це індустріальна цивілізація.

У економічній науці дві задачі – дослідження багатств, а в другої частини дослідження людини. «Політична економія чи економічна наука займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства, вона вивчає ту сферу індивідуальних та суспільних дій, яка найтіснішим образом пов'язана з пізнанням і використанням матеріальних основ благополуччя»(т. 1, с.56).

Нова економічна наука – економікс, її творець А.Маршалл визначає її задачу: дослідження багатств людини в умовах співдружності праці та капіталу, їх ефективної взаємодії.

В організації виробництва особливу роль відіграє «принцип заміщення». «По мірі розширення знань і посилення ділової підприємливості виробників вони в кожному разі вибирають ті фактори виробництва, які краще всього відповідають їх цілям, аналогічним чином суспільство заміняє одного за другим підприємців, ефективність діяльності яких пропорційно менша отриманого прибутку. Ми можемо назвати це принципом заміщення.

Цей принцип знаходить використання майже в усіх областях економічних досліджень» (т.2, с.24).

А.Маршалл у визначенні капіталу притримується традицій А.Сміта, різко критикуючи погляди К.Маркса та його послідовників, які вважають капіталом тільки те, що в якості засобів виробництва належить одній особі (або групі осіб) і використовується для виробництва речей на благо інших за рахунок найманої праці таким чином, щоб перші мали можливість грабувати або експлуатувати інших.

Французькі економісти-фізіократи, а за ними і А.Сміт, використовували термін капітал в понятті «запас». У відповідності зі старою англійською традицією капітал складається з тих речей, які сприяють праці у виробництві або забезпечують її..., він складається з тих речей, без яких виробництво не могло б існувати з такою ефективністю, але які не є безкоштовними дарами природи» (т.З, с.234).

Маршалл поширює на категорію капітал «людську активність – також цінності як і засіб виробництва» (т.З, с.298).

Про ренту Маршалл пише: «Видатна роль земельної ренти в розвитку теорії земельної ренти – історична випадковість. Рента – плата за будь-який не відновлюваний ресурс. У відомому понятті всі види ренти являються ресурсом суспільної рідкості, а всі види ренти являються диференціальними рентами. А тому це квазірента».

Предметом економічної науки він вважає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, які тісно зв'язані з використанням матеріальних основ добробуту. Багатство і людина – головна мета економічних досліджень.

Маршалл підкреслює, що гроші відіграють особливу роль в мотивації економічної цілі. Гроші являють собою загальну купівельну спроможність і люди намагаються їх отримати в якості засобів для досягнення будь-яких цілей, як високого, так і низького порядку, як духовних, так і матеріальних (т.1, с.72), або економічні проблеми людини, так як вони спеціально відносяться до поведінки людини під дією мотивів, що піддаються виміру грошовою ціною (т.1, с.83).

Разом з тим наведені положення заключають і первинну посилку концепції вартості.

Маршалл дає визначення змісту витрат виробництва: «Затрати всіх різноманітних видів праці прямо чи побічно зайнятого в його виробництві, разом з утриманням, або вірніше чеканням необхідним для накопичення використовуваного в його виробництві капіталу, іншими словами, всі ці зусилля та жертви разом взяті ми будемо називати реальними витратами виробництва товару. Сума грошей, які приходиться платити за ці зусилля та жертви, ми називаємо або грошовими витратами виробництва, або для скорочення витратами виробництва» (т.2, с. 21-22). Така основа цін пропозиції.

Маршалл розглядає і принципи, які регулюють попит. Ця проблема досліджувалась Менгером, Візером, Бем-Беркрм, Вальрасом, Джевонсом та іншими. Корисність, ось що стоїть на боці попиту. Але у Маршалла потреба витікає з діяльності, вимірюється корисність через ціни. У Джевонса на боці попиту корисність, на боці пропозиції тягар праці.

Потрібен був геній Маршалла, щоб з'єднати класичну теорію витрат виробництва з теорією корисності на основі загальної теорії рівноваги попиту та пропозиції.

«Загальна теорія рівноваги попиту та пропозиції, – пише Маршалл, – являє собою ту основоположну ідею, яка пронизує будову всіх різноманітних частин центральної проблеми розподілу та обміну» (т.1, с.58).

«Загальна ідея, що полягає в основі ствердження про те, що вартість установлюється на рівноважному рівні попиту та пропозиції отримала такий подальший розвиток, що знайшла всю специфічну систему Коперника, згідно якої всі елементи економічного всесвіту просто утримують своє місце шляхом спільного урівноваження та взаємодії»(т. 1, с.31).

Це положення Маршалл ілюструє на прикладі ножиців: ми могли б з рівними підставами сперечатися про те, чи регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, розрізає чи шматок паперу верхнє чи нижнє лезо ножиців (т. 2, с.31-32).

Рівновага попиту та пропозиції поширюється не тільки на благо, але і на фактори виробництва. Воно характеризує «неперервність». Відомо, що конкурентна сфера як в попиті, так і в пропозиції вирівнює вартості. Але це може бути здійснено тільки на основі руху до безкінечно малих величин. Тому додаток до корисності граничної корисності і дає рівновагу попиту та пропозиції як в обміні, так і в розподілі.

Так само і до поняття продуктивність факторів виробництва та в їх конкуруючій взаємодії поняття гранична продуктивність також характеризує неперервність їх взаємодії.

Маршалл вводить в економічний аналіз елемент «часу». Тут реалізується принцип безперервності, «що зв’язує пропозицію загальною теорією рівноваги попиту та пропозиції до різноманітних періодів» (т.З, с.79). в економічний аналіз Маршалл вводить категорії «зовнішньої та внутрішньої економіки», «основні та додаткові» витрати.

Маршалл зробив велику послугу економістам чітким формулюванням ідеї «еластичності» попиту. Без впливу цього вкладу не могла отримати в подальшому теорія вартості і розподілу, яка розглядається в динамічному стані. Еластичність – універсальна категорія. Вона розповсюджується не тільки на попит на товари, а й на фактори виробництва і пропозицію.

Протиріччя індустріальної цивілізації: величезне багатство небагатьох і злиденність більшості, у Маршалла викликає співчуття соціалістичним ідеям – це видно на оцінці ним альтруїзму, вияв якого і швидке найбільш доцільне приведення його в дію, він вважає найважливішою задачею економіста. Але поряд з цим дається наступна оцінка соціалізму: «Історія взагалі, історія соціалістичних експериментів особливо свідчить, що звичайні люди рідко здатні проявляти чисто ідеальний альтруїзм на протязі будь-якого часу» (т.1, с.64). Але альтруїзм категорія моральна. І ось як він оцінює значення морального фактору: і «ринкові» ціни, і «нормальні» ціни утворюються під дією багатьох факторів, з яких одні знаходяться на моральному ґрунті, а другі на фізичній основі» (т.2, с.41). Потрібен обов'язковий облік цих факторів, але для багатьох економістів це не характерно (криві попиту багатих, середнього класу і бідних у Маршалла).

Маршалл виходить з того, що науковій думці потрібна і індукція, і дедукція. Так само як людині для ходіння потрібні обидві ноги: і права, і ліва

Заслуга Маршалла у введенні в економічну науку графіків, хоча його ставлення до математичних методів в економіці не захоплююче.

Вихід в світ «Принципів...» підвищив суспільну репутацію економістів. Економічна наука стає професійною. Не любителі-одинаки, а професійні школи стають реальністю індустріального суспільства.

А. Маршалл засновник Кембріджської школи. Він вперше в 1885 році читає курс «Економікс».

«Маршалл був першим, – пише Кейнс, – в історії великим економістом в повному зрозумінні цього слова, першим хто своє життя присвятив створенню економічної науки у вигляді самостійного предмету, побудованого на суспільних постулатах і, який відрізняється таким же високим рівнем наукової точності, як природничі біологічні науки. Маршалл був першим, хто зайняв по відношенню до цього предмету професійно наукову позицію, як до наукової дисципліни, що стоїть над поточними суперечками не в них, дисципліні настільки ж далекій від політики і політичних поглядів, як фізіологія від уявлення рядового лікаря».