Наданння першої допомоги потерпілим у ДТП. Перевалено дорожньо-транспортні випадки відбуваються далеко від медичних установ і пунктів зв'язку, з яких можна викликати «швидку допомогу»

Перевалено дорожньо-транспортні випадки відбуваються далеко від медичних установ і пунктів зв'язку, з яких можна викликати «швидку допомогу». Саме ця обставина, а також і те, що водії раніше інших можуть надати допомогу, зобов'язує їх уміти надавати першу медичну допомогу, тобто проводити найпростіші невідкладні заходи для порятунку життя потерпілих. Водії автомобілів і інших транспортних засобів, причетні і непричетні до дорожньо-транспортного випадку, але знаходяться поблизу, зобов'язані негайно зупинитися і надати допомогу людині, яка її потребує. Ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, карається законом.

Послідовність дій при наданні допомоги потерпілим:

Організація виклику «швидкої допомоги». Одного із присутніх потрібно відправити до найближчого
телефона із завданням повідомити в лікувальну установу і відділення міліції про характер і місце дорожньо-
транспортного випадку, кількості потерпілих.

Витягування потерпілих з розбитого автомобіля. Дорожньо-транспортні випадки на дорогах часто
супроводжуються складними переломами, черепно-мозковими травмами, ушкодженнями хребта. У потерпілого
може бути відразу кілька травм. Тому виносити його з автомобіля треба дуже обережно. Не можна смикати і
згинати йому тулуб, руки або ноги, витягати їх силою. Треба постаратися усунути все, що втримує потерпілого.

Якщо людина знепритомніла і перебуває в неприродному положенні, виносити його з автомобіля потрібно вдвох або втрьох, намагаючись не змінювати цього положення. З особливою увагою варто поставитися до потерпілих при підозрі на перелом хребта, не переміщати їх без гострої потреби, тому що це може викликати параліч. Таку людину потрібно покласти на спину або живіт з таким розрахунком, щоб місце ушкодження не ущемлялося.

3. Надання першої медичної допомоги. Потерпілому, якого витягли з автомобіля, потрібно послабити
краватку, розстебнути комір, пряс, щоб не утруднялось дихання.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно у всіх випадках накладати шини, а при їхній відсутності робити фіксацію підручними предметами (дошками, прутками); якщо в потерпілого виникла кровотеча, варто вжити заходів до тимчасової її зупинки.

Надання першої допомоги слід проводитися швидко і не заподіювати постраждалому зайвого болю.

4. Транспортування потерпілих у лікувальну установу. Коли все можливе для порятунку потерпілих
на місці події зроблено, а «швидку допомогу» викликати не можна або зрозуміло, що вона прибуде пізно,
потрібно подбати про доставку потерпілих у найближчу лікувальну установу. Діяти треба з такою ж
обережністю і увагою, як і при витягуванні їх з аварійного автомобіля. Коли виникає необхідність підняти
потерпілого, варто користуватися такими способами:

— встати на коліно збоку від потерпілого, підвести руки під лопатку, голову, шию і підняти його;

- встати на коліна в головах потерпілого, підвести руки під плечі і підняти його.

Ні при яких умовах не дозволяється самостійне пересування потерпілого у випадку ушкодження нижніх кінцівок, черепа, органів грудної і черевної порожнини.

Якщо необхідно перенести потерпілого на носилках, його укладають обережно, у зручному для нього положенні. Носилки ставлять поруч із потерпілим з боку ушкодження. Два чоловіки встають поруч із хворим на одне коліно, один з них підводить руки під голову, шию і спину, інший - під хрестець і гомілки. Третя людина посуває під потерпілого носилки. Піднімати носилки потрібно обережно й одночасно, іти

обов'язково в ногу, короткими кроками, злегка згинаючи ноги в колінах. При підйомі в гору потерпілого несуть головою вперед, при спуску з гори - ногами вперед, за винятком випадків ушкодження нижніх кінцівок. Завжди потрібно намагатися зберегти потерпілому горизонтальне положення.

У тих випадках, коли потерпілого необхідно перенести на руках, варто скористатися наступними прийомами:

. якщо переносить одна людина, вона підводить одну руку під сідниці, іншу - під спину, обережно піднімає потерпілого і несе;

. якщо переносять два чоловіки, вони стають по обидва боки потерпілого на одне коліно - на те, що ближче до голови потерпілого, підводять одну руку під спину, а іншу під сідниці, піднімають і несуть не в ногу; при несвідомому стані найбільш зручний спосіб перенесення «один за одним»;

. якщо потерпілого можна за станом здоров'я переносити в сидячому положенні, то легше це зробити на «сидінні із двох рук > >, - переносять із трьох рук створюють сидіння, а четвертою рукою підпирають спину або на «замку* із чотирьох рук.

Транспортування, залежно від характеру ушкодження, здійснюють за такими правилами:

. при переломах кісток черепа, ушкодженнях голови і головного мозку, при переломах хребта і кісток таза потерпілого транспортують тільки в горизонтальному положенні;

. при переломах ребер, ключиць найбільш безболісне транспортування в положенні сидячи, але коли потер­пілий не може сидіти, транспортування здійснюють на носилках з наданням йому нашвсидячого положення;

. при пораненнях грудної клітини потерпілого укладають на поранений бік або на спину в напівсидячому положенні;

убік поранення;

• при пораненнях живота і при внутрішніх кровотечах потерпілого укладають на спину, під коліна і хрестець підкладають подушку або інший предмет, що її заміняє;

. при непритомному стані потерпілого укладають так, щоб голова його була нижче ніг.

Варто передбачити всі особливості майбутнього транспортування: його дальність і якість дороги, мороз і непогоду, характер отриманих травм, стан потерпілого; подбати про те, щоб воно не погіршувалося в результаті перевезення. В усіх випадках вжити заходів попередження і боротьби із травматичним шоком. Якщо відносно недалеко знаходиться велика лікарня або клініка, краще доставити потерпілого одразу туди, минаючи навіть ближній медпункт. Якщо до великої лікувальної установи далеко, пораненого потрібно везти в найближчу медичну установу. Після прибуття не виносьте його з автомобіля, а попросіть

Ніколи не можна залишати поранених без допомоги і відправляти їх без супровідного, котрий може знадобитися, щоб надати необхідну допомогу в дорозі.

11. Прийоми безпечного гальмування автомобілем

Надійні й ефективні гальма дозволяють водієві впевнено вести автомобіль із великою швидкістю і воднораз забезпечують необхідну безпеку руху.

У процесі гальмування кінетична енергія автомобіля переходить у роботу тертя між фрикційними накладками колодок і гальмових барабанів, а також між шинами й дорогою.

Величина гальмового моменту, що розвивається гальмовим механізмом, залежить від його конструкції і тиску в приводі. Для найпоширеніших типів гальмових приводів, гідравлічного і пневматичного, сила натискання на колодку прямо пропорційна тиску, що розвивається в приводі при гальмуванні.

Гальма сучасних автомобілів можуть розвивати момент, що значно перевищує момент сили зчеплення шини з дорогою. Тому досить часто в практиці спостерігається юз, коли при інтенсивному гальмуванні колеса автрмобіля блокуються і ковзають по дорозі, не обертаючись. До блокування колеса між гальмовими накладками і барабанами діє сила тертя ковзання, а в зоні контакту шини з дорогою - сила тертя спокою. Після блокування, навпаки, між тертьовими поверхнями гальма діє сила тертя спокою, а в зоні контакту шини з дорогою — сила тертя ковзання. При блокуванні колеса витрати енергії на тертя в гальмі і на кочення припиняються і майже все тепло, еквівалентне кінетичній енергії, що поглинається, виділяється в місці контакту шини з дорогою. Підвищення температури шини приводить до розм'якшення гуми і зменшення коефіцієнта зчеплення. Тому найбільша ефективність гальмування досягається у випадку кочення колеса на межі блокування.

колесах відбувається при меншій силі натискання на педаль, ніж при гальмуванні тільки гальмами. Тривале гальмування (наприклад, під час руху на затяжних спусках) у результаті нагрівання гальмових барабанів різко зменшує коефіцієнт тертя фрикційних накладок, а отже, і гальмовий момент. Таким чином, гальмування з невідокремленим двигуном, що застосовується як додатковий спосіб зменшення швидкості, дозволяє збільшити термін служби гальм. Крім того, при гальмуванні з невідокремленим двигуном збільшується поперечна стійкість автомобіля.

Гальмовим шляхом називають частину зупинкового шляху, що пройде автомобіль із моменту початку гальмування коліс до повної зупинки автомобіля.

Автомобіль протягом кожного зі складових інтервалів часу проходить певний шлях, і їхня сума є зупинковим шляхом:

S₀=S₁+S₂+S₃, м,

деS_1, S₂, S₃ —відповідно шляхи, пройдені автомобілем за час t_p, t_пр + ty, t_m

За час t _pводій усвідомлює необхідність гальмування і переносить ногу з педалі подачі палива на педаль гальма. Час t_p залежить від кваліфікації водія, його віку, стомлюваності й інших суб'єктивних факторів. Він коливається від 0, 2 до 1, 5 с і більше. При розрахунках за звичай приймають t_р = 0, 8 с.

Час t_np необхідний для вибирання зазорів і переміщення всіх деталей привода (педалі, поршнів гальмових циліндрів або діафрагми гальмових камер, гальмових колодок). Цей час залежить від конструкції гальмового привода і його технічного стану.

Норми ефективності гальмування, які передбачені правилами руху, розраховані на дороги з асфальто— або цементобетонним покриттям з коефіцієнтом зчеплення не нижче 0, 6. При гальмуванні автомобіля під ч дією сили інерції створюється момент, що збільшує навантаження на передні колеса і зменшує навантаження на задні, тобто відбувається, так званий, перерозподіл динамічної ваги між осями. У цьому випадку передня частина автомобіля навантажується і притискається до дороги, а задня, навпаки, розвантажується і -. піднімається. Це явище проявляється тим помітніше, чим інтенсивніше гальмування. У результаті розвантаження, що відбувається, задні колеса більше схильні до загальмовування «на юз», особливо в автомобілів, що мають у статичному стані приблизно рівне навантаження на осі. Під час гальмування автомобіля величини гальмових сил на колесах правої й лівої сторони можуть бути неоднакові. У результаті цього утвориться момент, що повертає автомобіль навколо вертикальної осі, що може викликати занос автомобіля. Причинами подібного явища можуть бути різний стан накладок і барабанів, розрегулювання і збільшення зазору між накладками і барабаном, різний стан шин і т.д.

Погіршення гальмової динамічності може також наступити внаслідок проникнення в гальма масла, води або бруду, що зменшують гальмовий момент.

Значний вплив на величину гальмового шляху має стан покриття. Нове покриття має шорсткувату поверхню, мікроскопічні виступи якої, вдавлюючись у гуму покришки, збільшують її зчеплення з дорогою. У міру зношування покриття мікронерівності зменшуються, поверхня стає гладкою і коефіцієнт зчеплення зменшується.

На зимових засніжених і зледенілих дорогах в умовах дощу, зчеплення різко погіршуються, і зникає різниця в гальмовій динамічності автомобілів всіх типів, характерна при гальмуванні на сухих покриттях.

Список використаної літератури

Кисликов В.Ф. Будова й експлуатація автомобіля / В.Ф.Кисликов, В.В.Лущик. — К.: Либідь, 2005.

Плеханов І.П. Автомобіль / І.П.Плеханов. - К.: Освіта, 1992.

Іващенко М.В. Будова й експлуатація вантажних автомобілів / М.В.Іващенко. - Чернігів: ТСОУ, 2001.

Іващенко М.В. Підручник водія легкового автомобіля / М.В.Іващенко м. - Чернігів: РВК " Деснянська
правда", 2006.

Селезньов О.І. Автомобіль /О.І.Селезньов, І.Г.Козлов. — К.: Радянська школа, 1982.

Бортницький П.І. Автомобілі /П.І.Бортницький. -К.: Урожай, 1980.

Боровських Ю.І. Будова автомобілів / Ю.І.Боровських, Ю.В.Буральов, К.А.Морозов. - К.: Вища
школа, 1991.

Бандрівський М.І, Правила та безпека дорожнього руху / М.І.Бандрівський, 3.Д.Дерех: Львів: Світ,
2004.

Винокуров Л.Є. Основи охорони праці / Л.Є.Винокуров, М.В.Васильчук, М.В.Гаман. - К.: Факт,
2005.

Безпека руху - це життя: витяги з нормативних документів і актів України, що діють у сфері дорожнього
руху. -Вінниця: ДТП, 2008.

Міленін О.Л. Водіння за екстремальних умов / О.Л.Міленін, С.М.Гусаров, та ін. - Харків: НВП
" Світлофор", 2001.

КолчинськаН.В. Подання першої медичної допомоги учасникам дорожнього руху / Н.В.Колчинська. —
Харків: НВП " Світлофор", 2006.

Виходець О.М., Кизилова Е.О., Слобяк 3-Ю. Культура та етика водіння / О.М.Виходець,
Е.О.Кизилова, З.Ю.Слобяк. -К.: Педагогічна преса, 2008.

Коноплянко В.І. Основи безпеки дорожнього руху / В.І.Коноплянко. - М.: ДОСААФ, 1978.

Правила дорожнього руху. —Харків: НВП " Світлофор", 2010.