Тест 8.2

1. Інвестиції за характером участі в інвестуванні поділяються на...
а) прямі та непрямі;

б) валові та чисті;

в) реальні та виробничі;

г) іноземні та приватні.

2. Залежно від того, хто виступає інвестором, інвестиції поді­ляють на...

а) прямі та портфельні;

б)власні та запозичені;

в) внутрішні та іноземні;

г) Міждержавні та приватні.

3. Фінансовими називаються інвестиції...

а) які фінансуються за рахунок фінансових коштів підприємства;

б) які використовуються для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

в) направлені на вдосконалення активної частини основних фондів;

г) вкладені у нематеріальні активи підприємства.

4. Інвестиційна діяльність підприємства може здійснюватися за рахунок...

а) власних фінансових ресурсів;

б) позичкових фінансових коштів;

в) залучених фінансових коштів;

г) бюджетних інвестиційних асигнувань;

д) безплатних і благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;

е) правильні відповіді б), в) та г);

ж) усі відповіді правильні.

5. Величина чистих капіталовкладень визначається як...
а) величина валових капітальних вкладень, зменшена на розмір амортизаційних відрахувань;

б) загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розши­рене відтворення основних фондів;

в) сума валових капітальних вкладень та амортизаційних відра­хувань;

г) величина амортизаційних відрахувань, котрі використовують­ся на просте відтворення основних фондів.

6. Позикові джерела формування інвестиційних ресурсів — це...

а) довгострокові кредити банку;

б) безповоротно надавані кошти на цільове інвестування;

в) емісія акцій підприємства;

г) страхова сума відшкодування збитків, обумовлена втратою майна;

д) усі відповіді правильні.

7. Іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних фондів підприємства є джерелом формування інвести­ційних ресурсів.

а) власним;

б) позиковим;

в) залученим.

8. До власних джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства не належать...

а) частина чистого прибутку, спрямована на розвиток підприємства;

б) емісія акцій підприємства;

в) страхова сума відшкодування збитків, обумовлена втратою майна;

г) іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних фондів підприємства;

д) реінвестована шляхом продажу частина основних фондів.

9 Вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами, називають...

а) іноземними інвестиціями;

б) закордонними інвестиціями;

в) приватними інвестиціями;

г) спільними інвестиціями.

10. Період окупності інвестицій характеризує...

а) ступінь покриття поточних зобов'язань за рахунок поточних активів;

б) рівень дохідності інвестицій;

в) термін, за який інвестиції повністю окупаються;

г) правильні відповіді а) і в);

д) усі відповіді неправильні.

11. Дисконтна ставка, за якою майбутня вартість грошового потоку має бути приведена до теперішньої вартості інвестованих коштів, називається...

а) внутрішньою нормою дохідності;

б) дисконтною ставкою проекту;

в) середньою депозитною ставкою;

г) нормою дохідності інвестицій з урахуванням рівня інфляції, ризику й ліквідності інвестицій.

12. Величина грошового потоку за реальними інвестиціями ви­значається як...

а) сума валового прибутку та амортизаційних відрахувань від вартості матеріальних активів фірми;

б) різниця між теперішньою вартістю грошових потоків і розмі­ром прибутку, який виплачується інвестору;

в) розмір доходу, який планує одержати інвестор;

г) сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань;

д) правильна відповідь відсутня.

13. Реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуван­ням результатів від продажу діючого устаткування та податків має назву...

а) початкові інвестиції;

б) грошовий потік;

в) зведені витрати;

г) питомі капітальні вкладення.

14. Чистий приведений дохід визначається як...

а) сума інвестованих коштів і приведеного до майбутньої вартос­ті грошового потоку;

б) різниця між сумою інвестованих коштів та приведеним до те­перішньої вартості грошовим потоком;

в) різниця між приведеним до теперішньої вартості грошовим потоком і сумою інвестованих коштів;

г) різниця між отриманим доходом і сумою інвестованих коштів.

15. Відтворювальна структура інвестицій — це співвідношення довгострокових витрат та...

а) форми лише простого відтворення основних фондів;

б) форми лише розширеного відтворення основних фондів;

в) простого і розширеного відтворення основних фондів;

г) правильні відповіді б) і в);

д) усі відповіді правильні.

16. Фінансові інвестиції - це....

а) вкладення, які фінансуються за рахунок фінансових коштів підприємства;

б) вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів;

в) вкладення, направлені на вдосконалення активної частини ос­новних фондів підприємства;

г) вкладення капіталу в нематеріальні активи підприємства.

17. Які цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, не є фінансовими інструментами інвестування діяльності підпри­ємства?

а) акції;

б) облігації;

в) опціони;

г)векселі;

д) ощадні сертифікати.

18. Пайові цінні папери — це...
а) інвестиційні сертифікати;

б) облігації;

в) векселі;

г) ощадні сертифікати;

д) казначейські зобов'язання.

19. Яка класифікаційна ознака має найбільш суттєве значення для інвестора при виборі акції як об'єкта фінансового інвестування?

а) особливості реєстрації та обігу;

б) характер зобов'язань емітента;

в) форма власності емітента;

г) регіональна приналежність емітента.

20. Залежно від мети вкладання коштів для інвестора істотне значення має розподіл облігацій на...

а) облігації підприємств та облігації внутрішніх державних і міс­цевих позик;

б) іменні облігації та облігації на пред'явника;

в) процентні та безпроцентні облігації;

г) короткострокові та довгострокові облігації.

21. Обґрунтування економічної доцільності придбання акцій ін­весторами зводиться по суті...

а) до оцінки їхньої реальної вартості, яка забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку;

б) до розрахунку показників: період окупності, внутрішня норма дохідності, чистий приведений дохід та індекс дохідності;

в) до порівняння інвестиційних витрат і величини грошового потоку.

22. Величина грошового потоку за пайовими цінними паперовий розраховується як...

а) сума періодично виплачуваних відсотків і вартість їх реалізації по закінченні терміну їх використання;

б) сума періодично виплачуваних по них дивідендів та вартість їх реалізації по закінченні терміну їх використання;

в) сума періодично виплачуваних відсотків та їхня фіксована вартість;

г) сума періодично виплачуваних дивідендів та їхня ринкова вар­тість по закінченні терміну їх використання;

д) реальна вартість цих фінансових інструментів.

23. Цінний папір, який надає право власності на частку майна і прибутку акціонерного підприємства, — це...

а) акции;

б)облігації підприємств;

в) ощадні сертифікати;

г) компенсаційні сертифікати;

д) приватизаційні сертифікати.

24. Функції щодо регулювання фондового ринку належать...
а) ДКЦПФР України;

б) Кабінету Міністрів України;

в) Антимонопольному комітету України;

г) Верховній Раді України;

д) Координаційному комітету з питань фондового ринку при Президентові України.

25. Ринковий курс акції визначається як...

а) відношення дивідендів на акцію до ставки дисконту;

б) відношення дивідендів на акцію до середньоринкового курсу акції за певний період;

в) відношення чистого прибутку підприємства за певний період до виплачених дивідендів на акцію;

г) усі відповіді неправильні.

26. Інвестиційний проект є економічно ефективним, якщо індекс дохідності інвестицій (І_д):

а) дорівнює 0;

б) більше 0, але менше 1;

в) дорівнює 1;

г) більше 1.

27. До організаційно-економічних чинників, що впливають на рівень ефективності використання капітальних вкладень, відносяться...

а) технологія виробництва;

б) поліпшення структури капітальних вкладень;

в) конкуренція;

г) кон'юнктура ринку;

д) застосування більш прогресивних видів сировини та матеріалів.

28. Найбільшу віддачу від капітальних вкладень можна отримаєш, якщо спрямувати їх на...

а) створення чи оновлення активної частини основних фондів;

б) проектування технології виробництва:

в) управління проектом;

г) маркетингові дослідження;

д) проектування нових видів продукції.

Завдання для розв’язання

8.1. Підприємство мало щорічний прибуток 2000 тис.грн. На мо­дернізацію обладнання плануються капіталовкладення в обсязі 2350 тис.грн. Цей захід спрямований на поліпшення якості продукції і має збільшити прибутки на 20 %. З'ясувати, чи доцільно інвестувати такий проект, якщо Е_н = 0, 2.

8.2. Завдяки застосуванню нової технологічної лінії собівартість одиниці продукції зменшилася з 3680 до 3650 грн. Нову технологічну лінію розраховано на річний випуск 120 тис. виробів. На її прид­бання і введення в дію вкладено коштів на суму 15 млн. грн. Обґрунтувати економічну доцільність застосування нової лінії, розрахував­ши економічну ефективність і термін окупності інвестицій. Е_н = 0, 2.

8.3. Попит внутрішнього ринку на продукцію підприємства стано­вить 120000 шт. Наявна на початок розрахункового року виробнича потужність становить 80000 шт. Очікуваний коефіцієнт використан­ня виробничих потужностей підприємства — 0, 92. Проектом перед­бачається ввести додаткові потужності з такого розрахунку: збіль­шення виробничої потужності на кожні 500 шт. потребує 93 тис.грн. інвестицій. Визначити необхідний розмір інвестицій для забезпечен­ня попиту ринку.

8.4. Визначити технологічну структуру капіталовкладень і голов­ний напрям зміни цієї структури за даними таблиці.

8.5. Програма заходів з автоматизації виробництва на підприємст­ві розрахована на 3 роки і розроблена у двох варіантах. Визначити доцільніший варіант програми за даними таблиці, якщо ставка дис­конту d = 0, 1.

8.6. Акціонерне товариство за результатами своєї діяльності вип­латило акціонерам дивіденди з розрахунку 25 грн. на одну акцію. Найближчими роками є можливість збільшувати розмір дивідендів щорічно на 7, 5 %. Реалізаційна ціна акції на фондовому ринку дорів­нює 200 грн. Обчислити розмір дивідендів через три роки, а також віддачу капіталу.

8.7. Дані за варіантами модернізації цеху наведені в таблиці. Виб­рати з них найдоцільніший (ефективний), якщо Е_н = 0, 15.

8.8. Перед підприємством постало завдання: капітально відремон­тувати існуючі основні фонди провідного цеху або замінити їх сучас­нішим устаткуванням (модернізувати). Дані про кожний з інвести­ційних проектів наведені у таблиці. Який з проектів ефективніший?

8.9. Виробнича фірма розробляє інвестиційний проект, реалізація якого впродовж чотирьох років може забезпечити грошові доходи (потоки) відповідно 62000, 38000, 30000 і 21000 грн. Визначити, чи економічно прийнятний цей проект, якщо початкові інвестиції стано­вили 90000 грн. при ставці дисконту 10 %. Відповідь обґрунтувати, розрахувавши чисту дисконтовану вартість або індекс дохідності інвестиційного проекту.

8.10. Підприємство розглядає можливість реалізації інвестиційного проекту загальною вартістю 1200 тис.грн. За цим проектом на почат­ку першого року підприємство витрачає 800 тис.грн., а на початку дру­гого — 400 тис.грн. Починаючи з кінця другого року підприємство починає отримувати грошові доходи: за 2-й рік — 300 тис.грн., за 3-й — 400 тис.грн., за 4-й — 550 тис.грн., за 5-й — 650 тис.грн. Дис­контна ставка — 10 %. Обґрунтувати доцільність реалізації за­пропонованого проекту, розрахувавши такі показники:

• чистий приведений дохід; • індекс дохідності; • термін окупності інвестицій.

8.10. Для збільшення річного обсягу виробництва до 600 тис. ви­робів розроблено чотири варіанти реконструкції діючого підприєм­ства за даними таблиці. Визначити оптимальний варіант рекон­струкції за терміном окупності капіталовкладень.

8.11. Визначити ефективний варіант капіталовкладень у будівниц­тво при різному розподілі їх за роками, якщо на початку третього року планується одержання грошових потоків, що становитимуть 32 млн..грн. Ставка дисконту дорівнює 10 %. Дані про розподіл інве­стицій за роками і варіанти цього розподілу наведені в таблиці (у млн..грн.).

8.12. Визначити загальну суму необхідних капіталовкладень для підприємства, якщо за існуючої виробничої потужності 21 тис. од. у плановому році очікується попит на його продукцію на рівні 24 тис. од. Капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності становлять 12, 4 грн. Коефіцієнт використання потужності — 0, 84.

8.13. Фірма розглядає проект із щорічними запроектованими гро­шовими потоками протягом трьох років відповідно 5000, 3000 і 4000 тис.грн. Початкові інвестиції— 10100 тис.грн. Застосувавши показник індексу рентабельності та ставку дисконту 10 %, визначити, чи можна схвалити цей проект.

8.13. На підприємстві планується технічне переозброєння провідного цеху з метою поліпшення якості вироблюваної ним продукції. На ос­нові розрахунків бізнес-плану встановлено, що здійснення цих заходів потребує інвестицій у розмірі 3, 5 млн.грн., а грошові потоки (доходи) R_i за роками становитимуть: за 1-й рік — 0, 5 млн.грн., за 2-й — 1 млн.грн., за 3-й — 1, 7 мли грн., за 4-й — 2, 5 млн.грн. Ставку дисконту прийняти на рівні 12 %. Визначити показники ефективності інвестицій на технічне переозброєння цеху та термін їх окупності.

Тема 9. Інноваційні процеси

Методичні вказівки до вивчення теми

Тема «Інноваційні процеси» — одна з найважливіших серед навчальних тем курсу «Економіка підприємств». У процесі її вивчення необхідно постійно проводити порівняльний аналіз проце­сів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі, що його оточує. Розпочати вивчення проблемних питань теми необхідно з виокремлення сукупності термінів та їх тлумачення. У першу чергу слід з'ясувати спільне та різне у тлума­ченні термінів «новина» та «нововведення», «новація» та «інвенція»; встановити зміст і види інноваційних процесів, їхнє місце в іннова­ційній діяльності підприємства.

Знайомлячись з інноваційними процесами в інноваційній діяль­ності, генезисом новин і нововведень, необхідно звернути увагу на локальні й глобальні новини (нововведення), визначити роль і місце новин у нововведеннях, що реалізуються, процес формування гло­бальних нововведень з локальних. При цьому необхідно проаналізу­вати, по яких напрямах і які види інноваційних процесів створюють умови трансформування локальних нововведень у глобальні та гло­бальних у локальні.

Ґрунтуючись на знаннях щодо трансформування локальних і глобальних нововведень, динаміки інноваційних процесів, можна перейти до вивчення взаємозв'язків окремих видів інноваційних процесів. При цьому необхідно спочатку виокремити кожний вид інноваційних процесів, а потім встановлювати взаємозв'язки залеж­но від перебігу процесів щодо кожного виду. На основі окремих вза­ємозв'язків в інноваційних процесах слід визначити зв'язки між усі­ма видами процесів у сукупному впливі один на одного.

Сформована таким чином модель взаємозв'язків і взаємного впливу інноваційних процесів дасть змогу більш докладно досліди­ти вплив цих процесів на підприємницьку діяльність суб'єктів гос­подарювання. Такий вплив тим сильніший, чим більша кількість, процесів, пов'язаних між собою, впливає на певний напрям діяль­ності підприємства або групу напрямів.

Другим проблемним напрямом вивчення теми вважається розвиток науково-технічного прогресу. Вивчаючи питання цього напряму необхідно спочатку ознайомитися із тлума­ченням терміна «науково-технічний прогрес»; визначити сутність і варіантність, сфери використання цього терміна, на основі ретро­спективних інформаційних джерел відстежити еволюцію поняття «науково-технічний прогрес» та його складників. Необхідно також дослідити динаміку розвитку новацій у різних галузях знань та їхній вплив на трансформування техніки та технологій на окремих етапах розвитку суспільства й певного підприємства.

Базуючись на знаннях щодо загального розвитку науково-техніч­ного прогресу, можна переходити до розгляду його форм. Викорис­товуючи результати дослідження динаміки розвитку новацій та їх­нього впливу на суспільний розвиток, необхідно з'ясувати, чому ви­окремлюються саме еволюційна та революційна форми науково-технічного прогресу; визначити, що вони мають спільного, а що їх різнить; встановити, за рахунок яких чинників досягається еволюційність і революційність перетворень у науці й техніці. Треба зро­бити спробу оцінити сучасну ситуацію стосовно науково-технічних перетворень в Україні й визначити, які процеси нині більш активні — еволюційні чи революційні.

Науково-технічний прогрес має певну мету та певні напрями її досягнення. Ці напрями поділяються на загальні та пріоритетні, го­ловною метою вивчення їх є визначення основи такого поділу. При цьому з цілісної сукупності напрямів НТП доцільно виокремити та­кі, що є загальними та пріоритетними для України, й визначити їхнє місце в адекватних процесах загальносуспільного характеру. Базую­чись на відповідних статистичних даних, необхідно дослідити тен­денції трансформації пріоритетів нововведень на сучасному етапі пе­ретворень у різних секторах національної економіки.

Науковий і технічний розвиток, у першу чергу, ґрунтується на досягненнях у царині формування базових технологій. Прогресивні базові технології забезпечують стрімкий розвиток техніки, що ви­кликає зміни у конкретних технологіях, дає змогу створювати необ­хідні суспільству товари з принципово новими споживчими якостя­ми. Тому, вивчаючи проблемні питання стосовно прогресивних базових технологій, необхідно визначити, які технологічні рішення відносяться до базових технологій. Слід з'ясувати критерії, на під­ставі яких визначається прогресивність певної технології, та проце­дуру формування сукупності прогресивних базових технологій су­часної України; виокремити чинники, що найбільше впливають на стрімкий розвиток базових технологій.

Найсучасніші технологічні процеси потребують використання ре­сурсів з новими якостями. Насамперед до таких ресурсів відносяться новітні синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. Розглядаючи проблемні питання щодо новітніх матеріалів, необхідно з'ясувати, що таке синтетичні, композиційні та надчисті матеріали. При цьому необхідно звернути увагу і на галузі виникнення цих матеріалів, і на сфери їх використання; виокремити швидковпроваджувані матеріали й такі, що їх широке використання сьогодні неможливе через відсут­ність відповідних технологій як в Україні, так і за її межами.

Іншим ресурсним чинником забезпечення динамічного розвитку науково-технічного прогресу є нетрадиційні види енергії. їх широке впровадження забезпечить Україні економічну незалежність від за­кордонних постачальників енергоресурсів. Тому при вивченні кола питань стосовно прогресивних енергоресурсів необхідно визначити, які види енергії відносять до нетрадиційних; провести відповідну класифікацію за використовуваними первинними ресурсами, техніч­ними засобами виробництва енергії, засобами передавання та фор­мами подачі енергії споживачам. Слід визначити напрями та обсяги заміни традиційних видів енергії нетрадиційними, спрогнозувати динаміку цих процесів.

Сучасне бачення розвитку техніко-технологічної бази виробниц­тва орієнтоване на широке впровадження в усі сфери управління ви­робничими процесами засобів автоматизації управління процесами виробництва. Тому не є самостійною в інноваційних процесах на основі науково-технічного прогресу комплексна автоматизація і комп'ютеризація виробництва (процесів управління). При вивченні питань щодо цієї проблеми необхідно з'ясувати, що означають тер­міни «автоматизація виробництва» та «комп'ютеризація виробничих процесів», звернувши при цьому увагу на кінцеву мету різних про­цесів. Слід визначити головні засоби, за рахунок яких провадяться автоматизація та комп'ютеризація виробництва, а також галузі, що найбільш потребують таких нововведень. На основі відповідних ін­формаційних джерел слід визначити сучасний рівень автоматизації та комп'ютеризації виробничих процесів на окремому промислово­му підприємстві та в Україні загалом.

Розвиток техніки та технології, накопичення нових наукових до­сягнень в основному здійснюються за рахунок технічних нововве­день. Але у динаміці інноваційних процесів переважають організа­ційні, економічні, соціальні та юридичні нововведення. Ця група нововведень знаходить своє відображення у процесах, що мають міс­це в організаційному прогресі. Ґрунтовне вивчення організаційного прогресу необхідно розпочати з його термінологічного визначення. Далі слід з'ясувати характерні риси, притаманні організаційним, економічним, соціальним та юридичним нововведенням, їхньому впливові на характер і динаміку організаційного прогресу. Необхід­но пам'ятати, що організаційний прогрес на відміну від науково-технічного прогресу узагальнює в собі багатоаспектність трансфор­мацій суспільного виробництва.

При більш глибокому вивченні організаційного прогресу необ­хідно віднайти загальносистемний та внутрішньосуб'єктний напря­ми його розвитку, з'ясувати особливості перебігу інноваційних про­цесів за кожним напрямом окремо, визначити спільні риси, що забезпечують інтегрування цих напрямів у єдине ціле.

Організаційному прогресу, як і іншим процесам життєдіяльності людини, притаманні орієнтація на визначену мету та вплив на певні об'єкти, що забезпечують її досягнення. Отже, при вивченні теми необхідно звернути особливу увагу на такі основні об'єкти організаційного прогресу, як організація виробниц­тва і праці, окремі елементи економічного механізму господарюван­ня, соціальні та правові відносини. Необхідно визначити загальну характеристику цих об'єктів, їхні особливості та структурований поділ на елементи. Слід також з'ясувати форму впливу суб'єктів ін­новаційного процесу на об'єкти у підприємницькій діяльності інституціональних структур.

Завершальним аспектом інноваційної діяльності підприємств, що їх необхідно ґрунтовно дослідити та вивчити, є основні тенденції Організаційного прогресу. Вивчаючи цей блок проблемних питань, і доцільно у першу чергу дослідити основні шляхи, якими розвивався організаційний прогрес від початку свого прояву до сучасного мо­менту; виокремити ключові напрямки трансформацій цього процесу та віднайти ті, що забезпечуватимуть активний розвиток інновацій­ної діяльності у майбутньому. Варто спробувати обґрунтувати свою уяву тих чи інших змін в організаційному прогресі та інноваційних процесах, що будуть формалізуватися під впливом цих змін.

Визначення результативності інноваційної діяльності підприєм­ства ґрунтується на розрахунках ефективності реалізації науково-технічних нововведень. Проведення таких розрахунків передбачає використання певних методів визначення ефективності технічних та інших нововведень. Вивчаючи існуючі та використовувані методич­ні підходи до визначення ефективності нововведень, необхідно звер­нути увагу на такі, що забезпечують найбільшу точність з урахуван­ням не тільки чинника часу, а й динамічного розвитку середовища, що оточує підприємство.

У разі більш глибокого ознайомлення з методологією розрахунку ефективності нововведень доцільно вивчити порядок визначення народногосподарського та внутрішньогосподарського економічного ефекту. Народногосподарський економічний ефект від створення та використання нововведень передбачає визначення всіх характерис­тик впливу нововведення при реалізації його на великій кількості підприємств. Особливість визначення внутрішньогосподарського ефекту — це обмеженість характеристик впровадження нововве­дення певним підприємством у певному напрямі діяльності цього підприємства. Тому на завершальній фазі самостійного вивчення методології розрахунку ефективності нововведень необхідно про­вести відповідні розрахунки ефективності впровадження одного й того ж нововведення у межах певного підприємства або групи підприємств.

Інноваційні процеси мають значні періоди перебігу у часі, особ­ливо фундаментальні наукові дослідження, які можуть провадитися не один рік. Тому для точного визначення ефективності цих дослі­джень, а також результатів впровадження таких виробничих проце­сів необхідно враховувати зміни середовища господарювання під­приємства у часі. Для цього треба докладно розглянути методологіч­ні підходи до дисконтування грошових потоків, протягом підготов­ки та реалізації нововведення. Необхідно набути навичок приведен­ня витрат і доходів підприємства від впровадження нововведень до певного моменту часу й на основі цього визначати ефективність цих нововведень.

Ґрунтуючись на набутих знаннях і навичках щодо розрахунку ефективності нововведень з урахуванням чинника часу, можна пе­реходити до вивчення проблемної інформації стосовно розрахунку чистого прибутку від реалізації науково-технічного нововведення. Чистий прибуток — це визначальний показник економічної ефектив­ності, особливо щодо технічних новин (нововведень). Його, як пра­вило, використовують при визначенні доцільності проведення нау­ково-технічних розробок й виборі найбільш ефективних варіантів реалізації інвестиційних проектів.

Хоча питома вага технічних нововведень у загальних обсягах реалізації науково-технічних нововведень є значною, не менш ва­жливі й організаційні нововведення. Вони не потребують значних капітальних вкладень, але можуть мати ефективність на рівні з науково-технічними нововведеннями. При всій схожості у підхо­дах до визначення ефективності впровадження організаційних но­вовведень вони мають і певні особливості, на які необхідно звер­нути увагу. Крім того, вивчаючи особливості розрахунків ефек­тивності організаційних нововведень, доцільно розглянути й ме­тоди визначення соціального ефекту від реалізації конкретного нововведення.

Рівень НТП оцінюється великою кількістю показників, серед яких основними є показники технічного-рівня виробництва, що відобра­жають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень на­уки, техніки, технології, організації праці й управління.

1. Фондоозброєність праці: Ф_о =

де С_оф — вартість основних виробничих фондів;

Ч — середня чи­сельність промислово-виробничого персоналу.

2. Технічна озброєність праці: Т_о =

де С_акт — вартість активної частини основних виробничих фондів.

3. Електроозброєність праці: Е _о =

де ε — кількість спожитої електроенергії.

4. Коефіцієнти оновлення і вибуття основних фондів, а також їх активної частини:

К_он = ; К_виб =

5. Коефіцієнти вводу та ліквідації основних фондів.