Пашуальна виплата — це .

а) періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди, які встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продажів;

б) одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцен­зійної угоди;

в) періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди, які встановлюються з розрахунку на одиницю ліцензійної продукції;

г) одна із форм розрахунку за ліцензії, яка здійснюється шляхом передачі ліцензіару частки цінних паперів ліцензіата.

22. Нематеріальні активи підприємства оцінюються за їхньою собівартістю, якщо....

а) нематеріальні активи створені самим підприємством і є його власністю;

б) нематеріальні активи купуються в процесі діяльності підприємства;

в) підприємство купує ліцензію на використання ноу-хау;

г) керівництво підприємства вирішило продати будь-які свої не­матеріальні активи.

Тема 7. Оборотні кошти підприємства

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми «Оборотні кошти підприємства (організації)» пе­редбачає набуття знань і навичок виокремлення оборотних коштів з цілісної сукупності ресурсів підприємства, виконання аналітичних і прогнозних розрахунків обсягів оборотних коштів, проведення оптимізації витрат підприємства та його запасів. На початку вивчення теми необхідно встановити сутнісну характеристику оборотних коштів як сукупності поточних витрат фінансових коштів підприєм­ства; з'ясувати сфери, які вони обслуговують, напрями їх отримання й використання.

На основі первинної характеристики оборотних коштів необхід­но чітко виокремити обігові кошти, що обслуговують сфери вироб­ництва та обігу. Визначити, яка між ними різниця і що є спільного. Вивчаючи цей напрям теми, слід звернути увагу на загальні обсяги оборотних коштів, необхідних для ефективної виробничої та комер­ційної діяльності підприємства; дослідити, як змінюється співвід­ношення оборотних коштів у сферах виробництва та обігу залежно від напрямів діяльності підприємства та специфічних особливостей певної галузі.

На основі висновків дослідження динаміки оборотних коштів у різних сферах можна переходити до вивчення питань, пов'язаних із нормуванням оборотних коштів. Необхідно звернути увагу на структурований поділ загальної сукупності оборотних коштів на нормо­вані та ненормовані, чітко визначити мету нормування та причини неможливості нормувати кошти, віднесені до групи ненормованих оборотних коштів.

Подальше детальне вивчення характерних ознак оборотних кош­ів дозволить визначити їхній функціональний та елементний взаємозв'язок. На підставі цих ознак можна побудувати функціональну елементну структуру оборотних коштів. Використовуючи дані статистичної звітності та інформаційні документи засобів масової інформації, необхідно дослідити динаміку трансформацій функціональної та елементної структури оборотних коштів на підприємствахрізних галузей національної економіки. Це дасть змогу повною мірою вивчити і набути навичок виокремлення певних груп оборотних коштів у загальній сукупності ресурсів підприємства.

Ґрунтовне вивчення змін, що відбуваються з оборотними коштами у сфері виробництва та обігу, дасть можливість визначити основні джерела формування оборотних коштів. Вивчаючи питання, що стосуються можливих джерел формування оборотних коштів, необхідно з'ясувати, яким чином та для якої мети формуються оборотні кошти підприємства. Наступний крок — визначення загальної сукуп­ності можливих джерел для формування оборотних коштів, а після відповідної класифікації — групування джерел, за рахунок яких здійснюється формування оборотних коштів у різних сферах діяль­ності підприємства.

Однією з найважливіших рис діяльності фахівця-економіста є вміння обґрунтовано визначати оптимальні обсяги оборотних коштів, необхідні у певний проміжок часу. Таке економічне обґрунтування базується на нормуванні оборотних коштів підприємства. На початку розгляду аспектів діяльності, пов'язаних з нормуванням оборотних коштів, необхідно докладно визначити основну мету та призначення робіт щодо розрахунку нормативів оборотних коштів.

Наступним етапом є детальне вивчення відповідної методологіч­ної бази розрахунку нормативів. У першу чергу необхідно розгляну­ти такі методи нормування: аналітичний, коефіцієнтний, прямого розрахунку. Також слід ознайомитися і на прикладах навчитись об­числювати нормативи оборотних коштів в окремих їх елементах (виробничих запасах, незавершеному виробництві, витратах май­бутніх періодів, залишках готової продукції).

Завершальним у вивченні методологічних підходів визначення оптимальних обсягів оборотних коштів стане розрахунок сукупного нормативу оборотних коштів підприємства. Виконання цього розра­хунку передбачає врахування великої кількості чинників, що впли­вають на динаміку окремих елементів оборотних коштів, а також методів отримання первинної інформації для найбільш повного і точ­ного розрахунку. Тому необхідно досконало опанувати не тільки елементні розрахунки, а й викристалізувати у собі комплексне ба­чення механізму трансформацій оборотних коштів, необхідне для виконання таких складних розрахунків.

Однак визначити доцільність різних змін, які стосуються оборот­них коштів, неможливо без оцінки ефективності таких зрушень. У цьому контексті не менш важливим є цілісна сукупність показників рівня ефективності використання обігових коштів. З усієї групи по­казників студенту необхідно звернути особливу увагу на такі: кое­фіцієнти оборотності (кількість оборотів) і завантаження, тривалість одного обороту, рентабельність. Необхідно вивчити методику роз­рахунку цих показників; на основі первинної документації на прак­тичних прикладах дослідити шляхи підвищення ефективності вико­ристання оборотних коштів за рахунок: оптимізації запасів ресурсів і незавершеного виробництва; скорочення тривалості виробничого циклу; поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення, прискорення реалізації виробленої продукції.

Завершити вивчення теми «Оборотні кошти» необхідно ознайом­ленням із сучасними проблемами нестачі оборотних коштів на підпри­ємстві та поповнення їх до нормативного рівня за умов кризової ситуа­ції. Для цього можна скористатися інформацією з періодичних видань та монографій з питань генезису оборотних коштів підприємств.

Оборотні кошти — це зазначені об'єкти. Оборотний капітал, що вкладається у виробництво і реалізацію про­дукції, споживається повністю і відтворюється одразу після завер­шення виробничого циклу через реалізацію товару.

Оборотні кошти здійснюють один оборот, а далі все повто­рюється. Оборотний капітал підприємства залежно від ролі, яку він відіграє у виробничому процесі, поділяється на оборотні фонди (капі­тал у виробництві) та фонди обігу (капітал в обігу).

Нормуванням оборотних коштів називають економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансових ресурсах для забезпечення його нормального функціонування. Ос­новним методом нормування оборотних коштів є метод прямого розрахунку — розрахунку нормативів за кожним нормованим еле­ментом.

Норма витрат матеріальних ресурсів — це максимально допус­тимі планові витрати ресурсу (сировини, матеріалів, палива тощо), які можна споживати для виробництва одиниці продукції.

Нормативи витрат — це поелементні складові норми, які визна­чають витрати тих чи інших матеріальних ресурсів, віднесених на фізичну одиницю (одиницю потужності, м³, м², 1 м погонної довжи­ни, тонну тощо).

Вагомість нормування оборотних коштів у ринкових умовах іс­тотно зростає, оскільки в кінцевому підсумку від нього залежать пла­тоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Загальний норма­тив оборотних коштів складається з певних нормативів:

Н_заг = Н_в.з + Н_н.в + Н_в.м.п + Н_г.п

де Н_в.з; Н_н.в; Н_в.м.п; Н_г.п — нормативи відповідно виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах розраховуєть­ся за формулою:

Н_в.з = Д N

де Д — денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів;

N — норма запасу певного виду ресурсів, днів.

Денну потребу в матеріальних ресурсах визначають шляхом ді­лення загальнорічної потреби в них (М_заг) на кількість днів у році:

Д = М_заг: 360

Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою:

N = N_пот + N_підг + N_тр + N_стр

де N_пот; N_підг; N_тр; N_стр — запас відповідно поточний, підготовчий, транспортний і страховий.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві — це кошти, яких повинно вистачати для створення перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва з метою забезпечення ритмічної роботи й рівномірного здавання готової продукції на скла­ди підприємства. Обчислюється цей норматив за формулою:

Н_н.в. = р S T_ц k_н.в

де р — середньодобовий обсяг випуску продукції в натуральному ви­раженні;

S — планова виробнича собівартість одиниці продукції;

Т_ц — тривалість виробничого циклу;

k_н.в — коефіцієнт наростання витрат.

Найскладнішою частиною розглядуваного нормативу є розраху­нок середньої вартості виробів у незавершеному виробництві. У за­гальному випадку на різних виробництвах упродовж виробничого циклу витрати, що пов'язані з виготовленням продукції, наростають по різному. Для навчальних цілей у розрахунках використовуватиме­мо таку формулу:

k_н.в = ПВ + , або k_н.в =

де ПВ — питома вага початкових одноразових витрат на виробниц­тво в собівартості продукції;

а — одноразові витрати на початку ви­робничого циклу;

b — решта витрат до завершення виробництва го­тової продукції.

Нормування оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Цей норматив встановлюється у грошовому вираженні як залишок неописаних на собівартість витрат на кінець року:

Н_в.м.п = В_поч + В_пл - В_соб

де В_поч; В_пл; В_соб— видатки майбутніх періодів відповідно на поча­ток року, які плануються в цьому році і які підлягають перенесенню на собівартість у цьому році.

Нормування оборотних коштів у запасах готової продукції. Після визначення нормативів для кожного виду готової продукції розраховується середньозважений норматив по підприємству зага­лом. Тоді норматив оборотних коштів у запасах готової продукції можна визначити за формулою:

Н_г.п = q N

де q — вартість одноденного обсягу випуску готової продукції.

Для аналізу і планування витрат матеріальних ресурсів викорис­товують такі показники: коефіцієнт використання матеріалу, ко­ефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення продукту з одиниці перероб­леної сировини, матеріаломісткість, матеріаловіддачу, електромісткість, енергомісткість, розмір відходів та ін.

Коефіцієнт використання матеріалу характеризує ступінь вико­ристання сировини та матеріалів і визначається як відношення його корисної витрати до нормативу витрат, встановленого для цього виду матеріалу.

Матеріаломісткість визначається за формулою

М_м = К_м.р: V,

де К_м.р — кількість витрачених матеріальних ресурсів;

V— обсяг випус­ку товарної (реалізованої) продукції на підприємстві (у натурально­му або вартісному вираженні).

Матеріаловіддача — показник, обернений до матеріаломісткості.

Розмір відходів — це коефіцієнт, що показує відношення величини відходів до загальних витрат матеріалу.

До показників використання оборотних коштів на підприємстві належать коефіцієнт оборотності оборотних коштів, фондомісткість, період обороту оборотних коштів, коефіцієнт збереження, рента­бельність оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів визначає кількість оборотів, які можуть зробити оборотні кошти за певний розрахунко­вий період (найчастіше рік), і показує, який обсяг реалізованої про­дукції припадає на 1 грн. вартості оборотних коштів. Обчислюється цей показник за формулою: k _об =

де Q — річний обсяг реалізованої продукції;

С_о.з.сер — середньорічна вартість оборотних коштів.

Фондомісткість показує, яка вартість оборотних коштів припа­дає на 1 грн. вартості реалізованої продукції:

Ф_м.оз =

Період обороту оборотних коштів показує, скільки днів триває один оборот оборотних коштів:

Т_об =

Коефіцієнт збереження оборотних коштів характеризує ефек­тивність використання оборотних коштів:

К_зб =

де Н_о.з — сумарний норматив оборотних коштів.

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність ви­користання оборотних коштів і є відношенням балансового прибутку підприємства (П_6ал) до його середньорічного залишку оборотних коштів:

R_оз =

Середньомісячний залишок оборотних коштів обчислюється за формулою:

С^м_о.з.сер =

С_поч, С_кін — залишок оборотних коштів відповідно на початок і кінець місяця.

Середньорічний залишок оборотних коштів обчислюється за фор­мулою:

С^р_о.з.сер =

де С ; С ,..., С — середньомісячні залишки оборотних коштів.

Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє збільшенню обсягу вироблюваної продукції та вивільненню частини оборотних коштів і за їх рахунок створенню додаткових резервів для розширен­ня виробництва. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів за два суміжних періоди (наприклад, роки), можна визначити їх зміну, що спричинюється прискоренням або уповільненням їх обер­тання. Загальний розмір цієї зміни визначається так:

DС_о.з.сер = С_{о.з.сер1} – С_{о.з.сер2}

де С_о.з.сер1; Со_.з.сер2 - середні суми оборотних коштів за два суміж­них періоди.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли фактична потреба в них менша від планової. Вона визначається як різниця між плановою потребою у базовому періоді і фактичною су­мою середніх залишків нормованих оборотних коштів. Відносне ви­вільнення або додаткове залучення оборотних коштів за розрахун­ковий період обчислюється за формулою:

де Q — річний обсяг реалізації продукції;

Т_звіт, Т_6аз — тривалість обороту оборотних коштів у році відповідно звітному та планово­му (базовому).

Оборотність вивільнених коштів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства. Так, приріст прибутків (збитків), що одержується за рахунок зміни оборотності оборотних коштів, розраховується за формулою:

де П_баз — прибуток від реалізації продукції в базовому році;

К_баз і К_зв — коефіцієнт оборотності оборотних коштів у році відповідно базовому і звітному.

завдання для самостійної роботи