Тест 4.1

1. Трудові ресурси — це:

а) сукупність постійних і тимчасових працівників, які отримали необхідну професійну підготовку;

б) люди, які вже працюють або будуть залучені до праці в майбут­ньому;

в) промислово-виробничий персонал;

г) явочна чисельність працівників.

2. До категорій персоналу залежно від виконуваних функцій належать:

а) інженери;

б) спеціалісти;

в) директори;

г) робітники.

3. Персонал підприємства поділяється на промислово-виробничий і непромисловий за такими ознаками:

а) характером участі у виробничій діяльності;

б) характером виконуваних функцій;

в) складністю виконуваних робіт;

г) віковим і професійним складом.

4. До промислово-виробничого персоналу підприємства не належать:

а) головний бухгалтер;

б) юрист;

в) лікар;

г) прибиральниця.

5. Працівник підприємства, який готує і оформлює документацію, належить до категорії:

а) керівник;

б) спеціаліст;

в) службовець;

г) робітник.

6. Для робітників рівнем кваліфікації є:

а) тарифний розряд;

б) рівень спеціальної освіти;

в) науковий ступінь;

г) посада і оклад.

7. Структура персоналу — це питома вага:

а) промислово-виробничого персоналу;

б) окремих категорій працівників;

в) працівників певного рівня кваліфікації;

г) певної групи професій.

8. Показник рівня дисципліни — це:

а) кількість звільнених за прогули та інші порушення;

б) відношення кількості звільнених з усіх причин до середньооблікової чисельності;

в) відношення неявок на роботу до середньооблікової чисельності працюючих;

г) кількість доган та інших адміністративних стягнень до поруш­ників дисципліни за певний період.

9. Як відомо, планову чисельність робітників можна обчислити за трудомісткістю виробничої програми. Визначити, чи зміниться чисельність, якщо Т _сум збільшити на 20%, а Ф _Д і k_вн — на 10 % кожний:

а) не зміниться;

б) збільшиться;

в) зменшиться.

10. Якщо плановий відсоток невиходів на роботу збільшиться, то ко­ефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову:

а) збільшиться;

б) зменшиться;

в) не зміниться.

11. Визначте неправильне твердження:

а) для встановлення чисельності управлінського персоналу під­приємства керуються типовими штатними розписами;

б) коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову — це відношення явочної чисельності працюючих до облікової;

в) показник плинності кадрів на підприємстві — це відношення кількості звільнених з усіх причин до середньооблікової чи­сельності працюючих;

г) завданням кадрової політики на підприємстві є розробка стра­тегії формування й використання трудового потенціалу.

12. Спеціалістами вищої кваліфікації називають працівників:

а) що досягли певного працездатного віку;

б) що мають наукові ступені та звання;

в) із середньою освітою і великим практичним досвідом роботи;

г) із вищою спеціальною освітою і великим практичним досвідом роботи.

13. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань і практичних навичок, називається:

а) категорією;

б) кваліфікацією;

в) спеціальністю;

г) професією.

14. Коефіцієнт відповідності кваліфікації працівників складності ви­конуваної ними роботи обчислюється як відношення:

а) чисельності працівників до чисельності управлінського апарату;

б) середнього тарифного розряду групи працівників до середньо­го розряду виконуваних робіт;

в) чисельності висококваліфікованих працівників до загальної чисельності працівників підприємства;

г) середнього розряду виконуваних робіт до чисельності високо­кваліфікованих і кваліфікованих працівників.

15. Визначте помилкові твердження:

а) за складністю виконуваних робіт персонал підприємства поді­ляється на керівників, спеціалістів, службовців і працівників;

б) відношення кількості звільнених працівників до середньооблі­кової їх чисельності — це показник стабільності персоналу;

в) планова чисельність робітників, що обчислюється за нормами обслуговування, прямо пропорційна нормі обслуговування;

г) кваліфікація працівника характеризує ступінь складності вико­нуваної ним роботи.

ТЕСТ 4.2

1. Трудові ресурси — це...
а) усі люди працездатного віку;

б) працездатного віку, підлітки та пенсіонери, що пра­цюють;

в) будь-яка чисельність працюючих разом людей на даному під­приємстві;

г) сукупність постійних працівників, що мають необхідну профе­сійну підготовку та певний досвід практичної діяльності.

2. Сукупність постійних працівників, що мають необхідну про­фесійну підготовку та певний досвід практичної діяльності, називають...

а)трудовим колективом підприємства;

б) персоналом підприємства;

в) трудовими ресурсами;

г) трудовим потенціалом підприємства.

3. До категорії «службовець» відносяться працівники, які...

а) займаються інженерно-технічними та економічними роботами;

б) зайняті безпосередньо у процесі виробництва та надання матеріальних благ;

в) здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування;

г) обіймають посади керівників структурних підрозділів підпри­єства;

д) виконують суто розумову роботу.

4. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань і практичних навичок, називається...
а) професією;

б) спеціальністю;

в) кваліфікацією;

г) категорією.

5. Спеціальність — це...

а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань;

б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок;

в) більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

г) сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визна­чають ступінь підготовленості працівника до виконання професій­них функцій обумовленої складності.

6. Спеціалістами вищої кваліфікації називають працівників...
а) із середньою освітою та деяким практичним досвідом;

б) що обіймають певні посади, але не мають спеціальної освіти;

в) що мають наукові ступені та звання;

г) з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом;

д) певного працездатного віку.

7. Структура персоналу - це відсоткове співвідношення окремих груп персоналу за такими класифікаційними ознаками, як...

а) категорія персоналу;

б) вік персоналу;

в) освіта та кваліфікація персоналу;

г) усі відповіді правильні.

8. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимча­сових і сезонних працюючих, прийнятих на роботу на строк один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у від­пустці, відрядженні, звільнені від праці за хворобою чи з інших при­чин, називається...

а) явочною;

б) обліковою;

с) середньообліковою.

9. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує...
а) плинність персоналу;

б) структуру персоналу;

в) резерв персоналу, що має використовуватися для заміни тих, що не виходять на роботу з поважних причин;

д) кількість персоналу, звільненого з поважних причин у цьому звітному періоді.

10. Професійний склад персоналу підприємства не залежить від...

а) характеру продукції чи послуг, що надаються підприємством;

б) характеру ринку праці;

в) специфіки галузі діяльності підприємства;

г) рівня технічного розвитку підприємства.

11. Співвідношення чисельності основних робітників і чисельності допоміжних робітників — це показник...

а) частки окремих категорій працівників;

б) плинності персоналу;

в) рівня дисципліни;

г) продуктивності праці.

12. Коефіцієнт відповідності кваліфікації робітників рівню складності виконуваних ними робіт обчислюється як відношення...

а) чисельності основних робітників до чисельності допоміжних робітників;

б) загальної суми років роботи на даному підприємстві всього персоналу до середньооблікової чисельності;

в) чисельності висококваліфікованих і кваліфікованих робітників до загальної кількості робітників;

г) середнього тарифного розряду групи робітників до середнього тарифного розряду робіт, що вони виконують.

13. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин
і середньооблікової їх чисельності — це показник...

а)частки окремих категорій працівників;

б) плинності персоналу;

в) рівня дисципліни;

г) продуктивності праці.

14. Основна ознака підприємств, що підлягають реструктуризації:

а) підприємство повинно мати складну організаційну структуру;

б) продукція підприємства має відповідати поточному плато­спроможному попиту;

в) кризовий стан підприємства;

г) відсутність власних оборотних коштів.

15. Реструктуризація включає в себе такі складові:

а) пошук можливості отримання інших джерел доходів;

б) зміну бази оподаткування на підприємстві;

в) реформу кадрової політики;

г) переоформлення юридичних установчих документів.

16. Комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємства, на­зивається...

а) стратегією реструктуризації підприємства;

б) програмою реструктуризації підприємства;

в) процедурою реструктуризації підприємства;

г) метою реструктуризації підприємства.

17. Реструктуризація підприємства має бути спрямована на­самперед на...

а) відновлення конкурентоспроможності підприємства;

б)підвищення конкурентоспроможності підприємства;

в) вихід підприємства на нові ринки збуту продукції;

г) підвищення конкурентоспроможності підприємства.

18. Стратегічна реструктуризації підприємства забезпечує...
а) оперативне зниження дебіторської заборгованості;

б) відновлення конкурентоспроможності продукції;

в) суттєве покращання результатів діяльності підприємства;

г) довготермінову конкурентоспроможність підприємства.

19. Реструктуризація підприємства, пов'язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу, які супроводжуються орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, називається...

а) технічною реструктуризацією;

б) економічною реструктуризацією;

в) фінансовою реструктуризацією;

г) управлінською реструктуризацією.

20. Який вид реструктуризації підприємства характеризується процесами комерціалізації або корпоратизації підприємства?
а) організаційно-правова реструктуризація;

б) управлінська реструктуризація;

в) економічна реструктуризація;

г) фінансова реструктуризація.

21. Наступним заходом після занесення підприємства до Реєст­ру неплатоспроможних підприємств та організацій є...

а) ліквідація підприємства;

б) обґрунтування концепції реструктуризації підприємства;

в) поглиблений аналіз техніко-економічного та фінансового ста­ну підприємства;

г. введення розпорядження майном

22. Проведення реструктуризації підприємства можливе шляхом:
а) об'єднання підприємств із створенням нової юридичної особи;

б) створення холдингової компанії на базі дочірніх підприємств;

в) перепрофілювання підприємства;

г) виділення окремих структурних підрозділів із створенням но­вих юридичних осіб;

д) усі відповіді правильні.

23. Підрозділ підприємства, для якого освоєння нових ринків є важким, але який має високий ступінь специфічних виробничих знань і технологій, без якого неможлива кооперація і збут на під­приємстві, відноситься до...

а) об'єктів, які легко реорганізуються;

б) об'єктів, які потенційно піддаються реорганізації;

в) об'єктів, що важко піддаються реорганізації;

г) об'єктів, що підлягають ліквідації.

24. Підприємство, яке потенційно піддається реорганізації, ха­рактеризується...

а) швидким входженням у нові ринки;

б) великою можливістю освоєння нових ринків;

в) достатньо важким освоєнням нових ринків;

г) малою можливістю освоєння нових ринків збуту продукції.

25. Підрозділи підприємства з високою конкурентоспромож­ністю, але низьким рівнем відповідності загальній стратегічній цілі...

а) ліквідуються;

б) зберігаються і розвиваються;

в) продаються (можливим є створення спільного підприємства);

г) зберігаються із спробою підняти рівень їхньої конкуренто­спроможності.

26. Процес фінансового оздоровлення починається з...
а) виявлення та аналізу причин фінансової кризи;

б) визначення цілей санації;

в) розробки програми санації;

г) реалізації плану санації;

д. усі відповіді правильні

27. При проведенні процесу санації першочергово необхідно сформувати...

а) систему санаційних заходів;

б) цілі та стратегію санації;

в) проект санації;

г) бізнес-план санації.

28. Система санаційних заходів розробляється на основі...
а) стратегії санації;

б)програми санації;

в) бізнес-плану санації;

г) реалізації плану санації.

29. Система взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід під­приємства з кризи, називається...

а) проектом реструктуризації підприємства;

б) стратегією санації;

в) бізнес-планом санації;

г) програмою санації.

Завдання для розв’язання

4.1. Підприємство почало працювати з 17 травня. Чисельність пра­цівників за списком становила: 17 травня — 300 осіб, 18 травня — 330, 19 травня — 350, 20 травня — 360, з 21 по 31 травня — 380, з 1 червня по 31 грудня — 400 осіб. Визначити середньооблікову чисельність працівників у травні, у другому кварталі та за рік.

4.2. Річний обсяг виробництва на підприємстві становить 900 тис. шт. виробів при трудомісткості виготовлення одного виробу 0, 35 нормо-год. Тривалість робочої зміни — 8 годин при однозмінному режимі ро­боти. Внутрішньозмінні втрати часу з вини працівників — 1, 5 %, а рег­ламентовані простої устаткування — 3 % номінального фонду часу. Рі­вень виконання норм виробітку планується 105 %. Визначити необхідну чисельність працівників, якщо в році буде 248 робочих днів.

4.3. Станом на 01.10 на підприємстві чисельність працюючих за списком становила 800 осіб; 13.10 вісім працівників було звільнено за порушення дисципліни, 18.10 на роботу прийнято 10 осіб, а 22.10 звільнено за власним бажанням 7 працівників. Визначити середньооб­лікову чисельність працюючих за жовтень, чисельність працюючих на 1 листопада і коефіцієнт плинності кадрів підприємства в жовтні.

4.4. Річна планова трудомісткість робіт на підприємстві — 28300 людино-днів. Річний фонд робочого часу одного працівни­ка — 230 днів. Визначити планову чисельність працюючих.

4.5. У цеху встановлено 15 одиниць устаткування. Норма обслуго­вування — 5 одиниць устаткування на одного наладчика. Підприєм­ство працює безперервно у три зміни. Річний плановий фонд робочо­го часу одного працюючого — 230 днів. Визначити планову чисель­ність обслуговуючих працівників.

4.6. У цеху встановлено 70 верстатів. Режим роботи цеху двозмін­ний. Норма обслуговування — 7 верстатів на одного наладчика. Плановий фонд часу одного працюючого — 220 днів. Обчислити планову чисельність необхідних виробництву наладчиків.

4.7. Підприємство почало працювати з 18 березня. Чисельність працюючих — 200 осіб. Визначити середньооблікову чисельність працюючих за березень.

4.8. У звітному році трудомісткість виробничої програми підпри­ємства становила 2 млн.. нормо-год. Передбачається, що в наступно­му році через ускладнення продукції її загальна трудомісткість збіль­шиться на 11 %. У звітному році річний фонд робочого часу одного робітника становив 1900 нормо-год. Очікується, що в наступному році він збільшиться на 7 %. У звітному році норма виробітку стано­вила 112 %. У наступному році очікується її збільшення на 6 %. Виз­начити необхідну чисельність основних робітників у звітному і на­ступному роках.

4.9. У звітному році трудомісткість виробничої програми підпри­ємства становила 1778000 нормо-год. Передбачається, що в наступ­ному році через ускладнення продукції загальна трудомісткість збільшиться на 8 %. У звітному році річний плановий фонд часу од­ного робітника становив 2000 нормо-год. Очікується, що наступно­го року він збільшиться на 10 %. Виконання норми виробітку кож­ним працівником утримається на рівні 110 %. Як зміниться рівень чи­сельності виробничого персоналу у плановому році?

4.10. Визначити, якою повинна бути чисельність обслуговуючого персоналу на дільниці, яка має 40 верстатів, якщо режим роботи дво­змінний, норма обслуговування — 10 верстатів на одного працюючо­го. Невиходи на роботу плануються на рівні 5 %.

4.11. Ливарний цех працює у дві зміни. У місяці 22 робочих дні. Мі­сячна планова трудомісткість програми формовки — 2420 машино-змін. Планові невиходи працюючих на роботу становлять 11, 5 % но­мінального робочого часу. Визначити необхідну кількість робітників-формовників при нормі обслуговування 12 машин на одного робітника.

4.12. Визначити необхідну кількість робітників та промислово-ви­робничого персоналу (ПВП)обробного цеху, якщо річний обсяг ви­пуску продукції становить 280 тис. шт., норма часу на виготовлення одиниці продукції — 0, 6 год. Річний фонд робочого часу на одного працюючого — 1700 год. Коефіцієнт виконання норми виробітку — 107 %. Питома вага основних робітників у загальній чисельності ПВПцеху — 82 %.

4.13. Визначити середньооблікову чисельність робітників за перший квартал звітного періоду за такими даними:

1. Нормативна трудомісткість виробничої програми — 50 тис. нор­мо-год.

2. Зниження цього показника у березні — 12 %.

3. Місячний фонд часу одного робітника — 160 год.

4. Виконання норми виробітку, %: січень — 100; лютий — 105; бере­зень—112.

4.14. Визначити планову чисельність робітників на виробничій дільниці, якщо річний обсяг випуску продукції становить 1200 тис. шт. Робота складається з трьох операцій з такими нормами часу на обробку виробу: фрезерування — 0, 9 хв., токарні роботи — 1, 7 хв., шліфування — 3, 1 хв. Річний фонд робочого часу на одного працю­ючого — 1860 год. Коефіцієнт виконання норм виробітку — 110%.

4.15. Визначити явочну та середньооблікову чисельність працю­ючих, якщо режим роботи підприємства безперервний, річний пла­новий фонд часу одного робітника — 320 днів, кількість верстатів, що обслуговуються, — 60. Кожний верстат обслуговує ланка з трьох робітників, режим роботи тризмінний.

Тема 5. Капітал і виробничі фонди

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення проблемних питань теми необхідно починати з усвідом­лення поняття категорії матеріальних активів підприємства. З них слід виокремити поняття виробничих фондів, з'ясувати спільність і різницю у тлумаченні економічної сутності та значення термінів «основні фонди» та «оборотні фонди». При цьому необхідно роз­глядати їх відповідно до характеру виробничого функціонування та участі у виробництві продукції.

Наступним кроком у вивченні теми має бути класифікація основ­них фондів за видовою (технологічною) структурою, за призначен­ням, за ступенем участі у виробничому процесі. Розглядаючи вироб­ничу структуру основних фондів, слід зазначити, що прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зрос­тає. Також необхідно розглянути вплив різних чинників на виробни­чу структуру підприємства.

На основі аналізу статистичних даних, які характеризують склад і динаміку основних фондів промисловості та її окремих галузей, слід виокремити галузеві особливості виробничої структури основ­них фондів, тенденції її зміни, а також дати оцінку динаміці питомої ваги основних фондів окремих галузей у загальній вартості основ­них фондів промисловості.

Другим проблемним напрямом вивчення теми вважається оцінка та процес відтворення основних виробничих фонів. Облік та плану­вання відтворення основних фондів здійснюється в натуральних по­казниках та у вартісній формі. При цьому тривале функціонування та поступове зношення (спрацювання) засобів праці, а також постій­на зміна" умов їх відтворення обумовлюють необхідність викорис­тання таких видів оцінки основних фондів: за балансовою вартістю (первинною та відновною) та балансовою вартістю з урахуванням зношення (спрацювання). Поряд з цим слід розрізняти призначення способів оцінки основних фондів, які застосовуються, їх роль в об­ліку засобів праці, визначенні їх зношення та норм амортизації.

Продовжуючи розгляд другого питання, необхідно визначити сут­ність фізичного зношення та техніко-економічного старіння засобів праці, їх види, методи обліку зношення, чинників, які його визнача­ють, та форми їх відшкодування.

Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації для певної групи обладнання. Слід ознайомити­ся з діючими нормами амортизаційних відрахувань. Після цього не­обхідно опанувати методику визначення суми різномірної, подвійно-залишкової та прискореної амортизації. З метою пожвавлення про­цесу відтворення основних фондів і захисту нагромаджених аморти­заційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів. Студен­ти мають оволодіти двома основними методами прискореної амор­тизації: методом зменшуваного залишку та кумулятивним методом.

Із знаннями з вищенаведених питань можна переходити до роз­гляду форм простого та розширеного відтворення основних вироб­ничих фондів. Нерівномірність зношення окремих деталей, частин і вузлів, засобів праці обумовлює необхідність їх періодичного віднов­лення або ремонту. Студенти мають знати не тільки сутність і зна­чення ремонту, але й характерні ознаки його окремих видів, існуючу організацію ремонтних робіт у промисловості, порядок їх плануван­ня та фінансування, а також основні шляхи вдосконалення форм простого відтворення, зменшення строків проведення робіт і пов'я­заних з ними витрат. Студентам необхідно виокремити кожну фор­му розширеного відтворення основних виробничих фондів (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючого підприємства, нове будівництво виробничих та інфраструктурних об'єктів), а по­тім встановлювати взаємозв'язки залежно від перебігу цих процесів відносно кожної форми.

Наступним проблемним напрямом вивчення теми є система показників, яка може всебічно характеризувати ефективність основних фондів. Вона охоплює два блоки: перший — показники рівня відтворення окремих видів і всієї сукупності засо­бів праці; другий — показники рівня використання в цілому та окремих видів основних фондів. У системі показників ефективності відтворення основних фондів слід ознайомитися з методикою обчис­лення таких коефіцієнтів: оновлення основних фондів, вибуття ос­новних фондів, спрацювання окремих видів та всієї сукупності ос­новних фондів. У системі показників, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, слід звернути увагу на методичні підходи до розрахунку узагальнюючих показників: фон­довіддачі та фондомісткості, а також коефіцієнтів, які об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення та охоплення елементів за­собів праці.

Набувши знань та навичок щодо розрахунку показників ефектив­ності відтворення і використання основних фондів, можна перехо­дити до вивчення проблеми економічного і соціального значення підвищення ефективності відтворення та використання основних фондів підприємства. Студенти мають докладно розглянути дві гру­пи шляхів ефективного використання основних фондів: збільшення екстенсивного завантаження та підвищення інтенсивного наванта­ження. Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретизованих заходів. Слід зазначити, що на підприємствах різних галузей народ­ного господарства України система дійових колективних та еконо­мічних стимулів ефективного використання виробничих фондів по­ки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку.

Основні фонди — це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад 1 рік), не змінюючи при цьому своєї первинної фор­ми та розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі та їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основ­них фондів визначається як:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основ­них фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (С_перв) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

С_перв = С_придб + С_дост + С_монт + С_інш

де С_придб - вартість придбання основних фондів, грн.;

С_дост - вартість доставки основних фондів;

С_монт – вартість установки, монтажу та доведення до необхідного стану ОФ, грн.;

С_інш – інші витрати, пов’язані з придбанням ОФ (збори мита, непрямі податки, витрати на страхування ризиків та ін.) грн.,

2. Відновна вартість (переоцінена) - це вартість відтворення основ­них фондів у сучасних умовах виробництва.

С_відн = С_перв і або С_{відн =}

де і — індекс переоцінки, який визначають діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

DПп - середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів;

t - кількість років експлуатації основних фондів до мо­менту визначення відновної вартості.

За первісною, або відновною, вартістю основні фонди зарахову­ються на баланс підприємства і перебувають там протягом усього пе­ріоду їх експлуатації.

Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:

1. Повною вартістю (первісною або відновною балан­совою вартістю).

2. Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зно­шення.

Залишкову вартість основних фондів можна представи­ти формулами:

С_зал = С_перв - С_зн

або

С_зал = С_перв - t А

або

С_зал = С_відн - t А

де С_зн — вартість зношення (амортизаційні відрахування).

С_перв та С_відн - відповідно, початкова первісна і відновна варто­сті, грн.

t - кількість років експлуатації основних фондів до мо­менту визначення відновної вартості.

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається лікві­даційною вартістю. За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів відбувають­ся нерівномірно протягом року, то для обчислення деяких (насампе­ред планових) показників розраховують середньорічну вартість основних фондів підприємства:

С_сер = С_поч + k — (12 - k₁)

де С_поч — вартість основних фондів на початок звітного року;

к, к₁ — кількість місяців, протягом яких відповідні групи основних фондів експлуатувалися у звітному році;

С_введ — вартість основних фондів, що вводяться протягом року;

С_вив — вартість основних фондів, виведених з експлуатації у звітному році.

Наявність і рух основних фондів у бухгалтерському обліку відоб­ражаються щомісяця. Вартість основних фондів на кінець розрахун­кового періоду визначається так:

С_кін = С_поч + С_введ — С_вив

Основні фонди, що беруть участь у процесі виробництва, поступово втрачають первісні характеристики через зношення. Під зно­шенням основних фондів розуміється втрата їх вартості. Розрізняють два види зношення: фізичне та моральне. Фізичне зношення умовно поділяють на усувне і неусув­не. Перше періодично усувається шляхом ремонтів, а при другому ос­новні фонди поступово накопичують зношення і з часом їх викорис­тання стає неможливим. Ступінь фізичного зношення одиниці основ­них фондів характеризується коефіцієнтом фізичного зношення. Визначається коефіцієнт фізичного зношення одним з двох методів:

• за терміном експлуатації:

К_фіз = %

де Т_ф, Т_н – час роботи одиниці основних фондів відповідно фак­тичний і нормативний;

• за даними обстеження технічного стану відносного економічного зношення

К_фіз = %

де А_зн — сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації одиниці основних фондів;

С_поч — початкова вартість одиниці основ­них фондів.

Моральне зношення — це знецінення діючих основних фондів до настання повного фізичного зношення. Ступінь морально­го зношення задається відповідним коефіцієнтом і визначається за формулою:

К_мор = або К_мор = 1 -

де С_н, С_д — повна вартість основного фонду відповідно нового і дію­чого;

П_н, П_д — продуктивність основного фонду відповідно нового і діючого.

Загальний коефіцієнт зношення є комбінацією двох попередніх ко­ефіцієнтів:

К_заг = 1- (1 - К_фіз)(1 - К_мор).

Загальна вартість ремонтів ( В_рем ) певного виду облад­нання за рік обчислюється за формулою:

В_рем = В_{зам.елем} + В_{зар.плат}, (грн.)

де В_{зам.елем} — вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, грн./рік;

В_{зар.плат} — витрати на заробітню плату при проведенні ре­монтів, грн./рік;

В_{зам.елем} = В_1елем , (грн./рік)

де В_1елем - вартість одного замінюваного елемента (серед­ньозважена величина), грн.;

К_рем - кількість ремонтів протягом року;

Y - коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

К_рем =

де Ф’_Д - дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год.;

t_напр - час напрацювання на відмову (час від однієї від­мови до наступної), год.

t_напр =

де І — середня частота відмов у рік.

В_{зар.плат} = t_рем , (грн./рік)

де t_рем – витрати часу на один ремонт, год.;

С_{год.рем} – середнього динна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн./год.;

ПСЗ – процент відрахувань на соціальні заходи.

Просте відтворення основних фондів забезпечується амортиза­ційними відрахуваннями.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції частинами з метою її повного відшко­дування.

Отже, повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний, термін їх використання складається із суми первісної вартості та вит­рат на підтримку їх у робочому стані:

А = С_перв + С_к.р. + С_мод

де С_к.р., С_мод — вартість відповідно капітальних ремонтів і модерні­зації основних фондів.

Балансова вартість основних фондів на момент введення їх в ек­сплуатацію містить повну суму амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корис­ної експлуатації основного фонду і призупиняється на період його ре­конструкції, модернізації, добудови або консервації. Термін корис­ного використання об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його експлуатації.

Щорічна сума амортизаційних відрахувань визначається ділен­ням повної суми амортизаційних відрахувань на нормативний термін служби основних фондів:

А_р =

Суми амортизаційних відрахувань на підприємстві визначаються за допомогою річних норм амортизації. Річна норма амортизації — це відношення річної суми амортизації (без ліквідаційної вартості) до балансової вартості основних фондів, виражене у відсотках:

п_а =

де С_бал — балансова вартість основних фондів.

За бухгалтерським обліком нарахування амортизації здійснюєть­ся щомісяця. Місячну суму амортизації визначають діленням річної суми амортизації на 12. Підприємства із сезонним характером вироб­ництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду робо­ти підприємства у звітному році.

В Україні механізм нарахування амортизації для потреб податко­вого обліку визначається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно з цим законом застосовують три ме­тоди амортизаційних нарахувань: рівномірного списання; прискоре­ний; спеціальний.

Річні норми амортизаційних відрахувань встановлюють у відсот­ках до балансової вартості кожної з трьох груп основних фондів на початок звітного періоду:

• будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої — 5 %;

• транспортні засоби та вузли до них, меблі, офісне обладнання, по­бутові електромеханічні, оптичні прилади та інструменти, ЕОМ, інформаційні системи, телефони, рації, офісне обладнання — 25 %;

• інші основні фонди, що не ввійшли до перших двох (насамперед виробниче устаткування) — 15 %.

Метод рівномірного списання передбачає погашення вартості об’єкта, що амортизується, рівними частинами протягом всього пері­оду його експлуатації за встановленою нормою:

А_р =

При цьому балансова вартість (С_бал) розраховується таким чи­ном:

• для основних фондів, що належать до першої групи:

С_бал(к) = С_бал(к-1) – А_(к-1) + К_(к-1)

• для основних фондів, що належать до другої або третьої груп:

С_бал(к) = (С_бал(к-1) – А_(к-1) + С_вв(к-1)+ К _(к-1) – С_вив(к-1))

де к — поточний місяць;

к-1 — попередній місяць розрахунків;

А_(к-1) — сума амортизаційних відрахувань у попередньому періоді;

С_вв(к-1) — вартість придбання;

С_вив(к-1)— вартість виведених з ек­сплуатації основних фондів;

К_(к-1) — витрати на капремонт;

І_(к-1) — індекс інфляції у попередньому періоді.

Підприємство може самостійно прийняти рішення про застосу­вання прискореної амортизації до третьої групи основних фондів за нормами в розрахунку на календарний рік:

перший рік експлуата­ції— 15 %;

другий— 30 %;

третій — 20 %;

четвертий — 15 %;

п'ятий — 10 %;

шостий — 5 %;

сьомий — 5 %.

У податковому обліку віднесення сум амортизації на валові витрати здійснюють щоквартально в розмірі 1/4 річної норми амортизаційних відрахувань.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 " Основні засоби" суб'єктам господарювання рекомендовано нарахо­вувати амортизацію в бухгалтерському обліку такими методами:

• прямолінійним (рівномірного списання);

• зменшення залишкової вартості (зменшення залишку);

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивним (цілих значень років);

• виробничим (суми одиниць продукції).

Прямолінійний метод найпоширеніший. Він характеризується рівномірністю розподілу сум амортизації між обліковими періодами. Застосовується насамперед до об'єктів, стан яких залежить від терміну їх корисного використання (будівлі, споруди, передавальні при­строї, меблі). Річну суму амортизаційних відрахувань визначають за формулою (см. Метод рівномірного списання): А_р = :

де С_бал — первісна балансова вартість групи основних фондів; п_а — річна норма амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні суми амортизації основних фондів виходячи з їх залишкової вартості (А_зал) на початок року:

А_р = , п_а = 1 -

де п — термін корисного використання основних фондів.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає нарахування амортизації виходячи із залишкової вартості основних фондів на початок року і подвійної річної норми амортизації:

А_р =

де п_а обчислюється як і при рівномірній амортизації.

За кумулятивним методом (цілих значень років) визначають суму щорічної амортизації, що обчислюється як добуток амортизованої вартості основних фондів на кумулятивний коефіцієнт (к):

А_р = (С_перв – С_лікв)

Виробничий метод застосовують тоді, коли для відшкодування вартості основних фондів використовують їх сумарний виробіток за весь період експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих машино-годинах, кілометрах пробігу тощо). Річна сума амортизації визначається як добуток фак­тичного річного обсягу (Q_факт, грн.) випуску продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації (q):

А_р = Q_факт q, q =

де Q_план — загальний обсяг продукції (грн.), який підприємство планує виробити за допомогою цих основних фондів.

Суми амортизаційних відрахувань є частиною витрат виробниц­тва і не можуть бути вилучені до бюджетів чи інших централізованих фондів.

Виробнича потужність — це максимально можливий обсяг ви­пуску продукції за певний період (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних оди­ницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Визначення виробничої потужності завершується складанням ба­лансу, де фіксуються її зміни протягом розрахункового періоду і ви­хідна потужність. Останню розраховують за формулою:

ВП_вих = ВП_вх + ВП_вв - ВП_вив

де ВП_вх — виробнича потужність на початок розрахункового періо­ду;

ВП_вв — виробнича потужність, введена за розрахунковий пері­од;

ВП_вив — виробнича потужність, виведена з експлуатації в розра­хунковому періоді.

Середньорічну потужність розраховують аналогічно середньоріч­ній вартості основних фондів:

ВП_сер = ВП_вх + ВП_вв - ВП_вив ,

де К, К₁ — кількість місяців експлуатації груп устаткування у звітно­му році.

Виробничу потужність одиниці устаткування (верстата, агрега­ту) обчислюють так:

ВП_од = Ф_Д t, або ВП_од = р

де Ф_Д — дійсний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування;

t — тру­домісткість виготовлення (обробки) одиниці продукції;

р — про­дуктивність роботи одиниці устаткування.

Ф_Д = (Ф_к – В – С) п_зм Т_зм К_втрат, (год)

де Ф_к – число календарних днів у періоді;

В, С - число вихідних і святкових днів у періоді;

п_зм - кількість змін роботи одиниці устаткування;

Т_зм - тривалість зміни, год.;

К_втрат - коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін.

Для обчислення виробничої потужності виробничої дільниці або цеху застосовують формулу для розрахунку потужності одиниці ус­таткування, помножуючи її на кількість одиниць устаткування, яке розміщується в зазначених виробничих підрозділах.

Виробнича потужність потокової лінії (ВП_пл):

ВП_пл = , (одиниць/період)

де r — такт потокової лінії, год/одиниць.

Виробнича потужність агрегатів неперервної дії (ВП_неп), наприклад, доменних печей, обчислюється за формулою:

ВП_неп = . т/період

де Ф_к - календарний фонд часу роботи доменної печі, год/рік;

t_пл - час на одну плавку, год/плавк;

q — обсяг металу, що виплавляється за одну плавку, т/плавк.

Ефективність відтворення та використання основних фондів

На підприємствах обчислюють значну кількість показників вико­ристання основних фондів. Усі вони поділяються на дві групи: уза­гальнені й часткові.

Узагальненими називають показники, які використовують на всіх рівнях економіки, галузі, підприємства. Розглянемо основні з них.

1. Фондовіддача основних фондів — це відношення обсягу вироб­леної продукції підприємства (Q) до середньорічної вартості основних фондів (С_сер), що показує, який обсяг виробленої продукції припадає на 1 грн. вартості основних фондів, тобто

Ф_в =

2. Фондомісткість основних фондів — це показник, обернений до фондовіддачі. Він показує, яка вартість основних фондів припадає на 1 грн. виробленої продукції, тобто

Ф_м = , або Ф_м = ,

3. Фондоозброєність праці – обчислюється за формулою:

Ф_о = ,

де Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

4. Рентабельність основних фондів — це відношення прибутку, отриманого підприємством за певний період, до середньорічної вар­тості основних фондів підприємства.

Часткові показники застосовують на підприємствах та в цехах і поділяють на показники інтенсивного використання (характеризу­ють вихід продукції за одиницю часу) і екстенсивного (характеризу­ють використання основних фондів протягом певного періоду). Роз­глянемо основні з них.

1. Коефіцієнт змінності роботи устаткування — це відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць устаткування:

К_зм = , або К_зм =

де Ф_Д – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Ф_Д1 – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

2. Коефіцієнт напруженості використання устаткування

К_нап =

3. Коефіцієнт інтенсивного навантаження

· По групі обладнання

К_інт = , або К_інт =

де q — кількість продукції, виготовленої за одиницю часу;

П — про­дуктивність устаткування;

t_ф, t_н — фактично витрачений час на ви­готовлення одиниці продукції і технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці цієї продукції.

· На робочому місці

К_інт =

де t_маш.і – машинний час обробки однієї деталі і0го виду, н-год.;

t_шт.і - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

4. Коефіцієнт екстенсивного навантаження:

• По групі обладнання

К_екст =

де Ф_д, Ф_н — фонд часу роботи устаткування за певний період відпо­відно дійсний і номінальний.

Ф_н = (Ф_к – (В+С)) ,

де Ф_к – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

t_зм – тривалість зміни, год.;

З_зм – кількість змін роботи обладнання на добу.

• На робочому місті

К_екст =

де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

t_шт.і - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.;

N_i - обсяг випуску деталей і-го виду, шт..

5. Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів

К_інтегр = К_екст К_інт

6. Коефіцієнт використання виробничої потужності

К_вик =

де ВП — середньорічна виробнича потужність.

Для характеристики руху основних фондів на підприєм­стві використовуються показники:

1. коефіцієнт оновлення

К_онов =

де С_к - вартість основних фондів на кінець року, грн.;

2. коефіцієнт вибуття

(К_ви6)=

завдання для самостійної роботи