Нейтронна радіографія 3 страница

Величина r – це випадкова величина з нульовим середнім значенням, тому що збурення, внесені дефектом у реєстрований потік, малі. Середня квадратична флуктуація s(r) залежить від засобу виміру самої величини. Якщо N₀ або u₀ – середньої величини, отримані за результатами тривалих вимірів на ділянці контрольованого виробу, яка явно не містить дефектів, то s(rN)=dN і s(r_u)=d_u. При проведенні контролю можна іноді приймати попередню ділянку виробу за бездефектну. У цьому випадку значення s (r) повинно бути збільшене в у разів. Проте надалі буде розглядатися тільки випадок із постійним значенням N₀.

При визначенні s (r) необхідно відповідно до (6.10) врахувати радіаційну й апаратурну складової похибки. Апаратурна похибка визначається конкретним набором елементів і схемних рішень, використаних при розробці пристроїв, і її значення прагнуть звести до мінімуму. У подальших оцінках передбачається, що апаратурна похибка не перевершує радіаційну, і для її врахування в розрахунках прийнято s_a= s_р.

Якщо для величини r ввести відношення сигналу до шуму, то для лічильних схем реєстрації з урахуванням (6.12), (6.13) при t_вим, рівному часу проходження дефекту перед вікном коліматора, можна записати:

. (6.17)

Коефіцієнт R= 0, 5 – 1, враховує, що в момент закінчення або початку відліку в поле видимості коліматора може потрапляти не весь дефект. У (6.17) враховано, що A_k = bh і продуктивність по площі буде рівна Р_A =bu.

Прийнято вважати, що дефект виявляється в тому випадку, якщо сигнал від нього в К раз переважає значення середньої квадратичної флуктуації. Критерій виявлення дефекту в цьому випадку запишеться:

. (6.18)

Використовуючи критерій (6.18), можна одержати величину мінімально виявлюваного дефекту для каналу реєстрації:

. (6.19)

Для струмових схем реєстрації з використанням (6.14) і (6.19) можна одержати вираз відношення сигнал/шум на інтегруючій ланці:

, (6.20)

який має найбільше значення при

і . (6.21)

Вводячи для струмового режиму реєстрації критерій виявлюваності дефекту, аналогічний (6.19), і, припускаючи, що підібрані оптимальні параметри каналу, тобто з урахуванням співвідношення (6.21), можна одержати для об’єму мінімально виявлюваного дефекту такий вираз:

. (6.22)

Вибір величини К визначається імовірнісними характеристиками виявлення дефектів. До таких характеристик відносяться імовірність пропускання дефекту r₁₀ і помилкового спрацьовування r₀₁, тобто реєстрація дефекту при його відсутності в прийнятім сигналі. Знаходженню зв'язку між цими величинами присвячена достатньо велика і докладна література. Тут розглядається знаходження імовірності помилкового спрацьовування і пропускання для умов контролю, які зустрічаються часто, коли апріорні імовірності наявності і відсутності дефекту в контрольованому виробі рівні одне одному і необхідно так вибрати поріг К, щоб звести до мінімуму імовірність виникнення помилки виявлення дефекту.

Відносна зміна вихідного сигналу r є випадковою величиною з нормальним законом розподілу і нульовим середнім значенням:

. (6.23)

При наявності дефекту цей розподіл зсувається

. (6.24)

Виявлення дефекту полягає в порівнянні величини r, отриманої в процесі контролю, із граничною величиною r₀. При r³ r₀ приймається рішення про наявність дефекту. Можна показати, що мінімальна імовірність помилки досягається при При цьому

, (6.25)

де . (6.26)

Деякі результати розрахунків за формулою (6.25) приведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1 – Імовірність помилкового спрацьовування і пропускання дефекту при різних значеннях відношення сигналу до шуму

У даному випадку параметри каналу реєстрації можна визначити таким чином. За заданими r_{1 0} і r₀₁ із використанням (6.25) знаходиться необхідне значення К. З використанням (6.22) або (6.18) у залежності від схеми реєстрації при заданій продуктивності контролю визначається чутливість, що характеризується величиною Vд. Цьому дефекту відповідає сигнал r_Д. При проведенні контролю приймається гіпотеза про наявність дефекту, якщо зареєстроване .

У залежності від значень r₁₀ і r₀₁ змінюється значення К. Відповідно до критерію (6.18) параметри каналу реєстрації залежать від імовірнісних характеристик виявлення дефекту при радіометричному контролі виробів. При цьому ціна пропускання і помилкового спрацьовування може бути нерівнозначною. Помилкове спрацьовування спричиняє за собою необхідність у повторному контролі або у виправленні виробу, що не містить у дійсності дефекту. Відповідно зростають витрати на виготовлення виробу, може знизитися продуктивність контролю. З ростом ймовірності пропускання дефекту знижується надійність роботи контрольованого виробу, термін його служби, можуть істотно погіршитися інші технічні характеристики. Збільшення r₁₀потребує вживання заходів, що компенсують погіршення експлуатаційних характеристик виробу, тобто збільшення витрат споживача. Зіставлення зазначених чинників для конкретних умов виробництва, контролю й експлуатації виробів дозволяє правильно визначити ймовірність пропускання і помилкового спрацьовування, а також ціну помилок того або іншого роду. Це у свою чергу дозволяє щонайкраще вибрати параметри каналу реєстрації радіометричного дефектоскопа.

Проведена оцінка параметрів дефектоскопа отримана при деяких припущеннях, що спрощують розрахунок. Так, не врахована трапецеїдальна форма вхідного сигналу, не проведена оптимізація вибору енергії джерела випромінювання, його активності й ін.. Проте розрахунки показують, що у випадках, коли розсіяним випромінюванням можна зневажити, результати визначення співвідношення між чутливістю і продуктивністю близькі до отриманих при використанні більш складних співвідношень.

Погіршення чутливості контролю в порівнянні з отриманою розрахунковим шляхом для вузького пучка відбувається через вплив коливань товщини, обумовлених зміною профілю виробу. Внаслідок цього в реєстрованому сигналі з'являється складова, яка називається супутнім сигналом. З погляду того, що звичайно розміри дефекту в площині, перпендикулярній напрямку просвічування, значно менші, ніж розміри колімаційного вікна, зміна товщини D d, що дає такий же сигнал, як і кубічний дефект із розміром Vд, можна визначити так:

. (6.27)

Звідси очевидно, що до однакових змін вихідного сигналу приведе зміна товщини в стільки разів меншого лінійного розміру дефекту, у скільки разів площа дефекту в площині, перпендикулярній напрямку просвічування, менша площі колімаційного вікна. Іншою причиною, що приводить до зниження чутливості, є наявність у реєстрованому спектрі сигналу внеску розсіяного випромінювання. Як видно на рисунок 6.6, в умовах, коли не прийнято заходів для зменшення цього внеску, погіршення чутливості з ростом товщини контрольованого виробу може бути значним. Тому при розробці схем радіометричних дефектоскопів особливо велика увага приділяється питанням зменшення внеску супутнього сигналу і розсіяного випромінювання.

Рисунок 6.7 – Залежність чутливості радіометричного дефектоскопа від товщини просвічування при різноманітних параметрах каналу реєстрації (цифри біля кривих – значення параметра каналу реєстрації 2h/ut)

Якщо повернутися до аналізу виразів (6.19), (6.22), які визначають чутливість каналу реєстрації в тому випадку, коли прийняті ефективні заходи по усуненню заважаючих чинників, то можна відзначити, що за умови забезпечення постійної швидкості рахунку, при збільшенні товщини контрольованого виробу (наприклад, збільшуючи з ростом товщини величину густини потоку квантів, що потрапляють на виріб) абсолютна чутливість каналу реєстрації не зміниться, отже об’єм мінімально виявленого дефекту не залежить від товщини контрольованого виробу. Отже, відносна чутливість, що і визначає в основному якість контрольованих виробів, із ростом товщини контрольованих виробів поліпшується.

Характерною рисою є також сильна залежність продуктивності контролю від абсолютних розмірів виявлюваного дефекту. Продуктивність по площі пропорційна квадрату об’єму мінімально виявлюваного дефекту. Це є додатковим підтвердженням доцільності використання радіометричного методу дефектоскопії для контролю виробів, де великі по абсолютній величині дефекти не роблять істотного впливу на якість виробу, тобто для контролю товстостінних виробів.

Слід зазначити також основні обмеження, що накладаються на величини, які входять у вирази для чутливості каналу реєстрації радіометричного дефектоскопа. Збільшенню середньої швидкості рахунку в схемах із формувачами імпульсів перешкоджає обмежена швидкодія електронних блоків, на яких створені ці схеми. Як уже відзначалося, першою ланкою, що обмежує швидкодію, є самий сцинтиляційний кристал. Наступні блоки лише знижують значення гранично припустимої швидкості рахунку. Від цієї вади вільна схема рис. 6.4, в, за допомогою якої можна реєструвати великі потоки випромінювання. Проте в міру зростання швидкості рахунку і зниження радіаційної складової похибки зростає роль апаратурної складової. Ця складова починає переважати, і подальше збільшення реєстрованого потоку втрачає зміст. Звичайно, ще раніш перестають бути справедливими вирази (6.19) і (6.22), отримані в припущенні, що s_р=s_а.

Якщо збільшення швидкості рахунку відбувається внаслідок збільшення активності використовуваного джерела випромінювання, то це приводить до збільшення розмірів активної частини джерела. Проте коли активна частина джерела починає перевищувати розміри дефекту, то в отримані вирази варто внести поправки, що знижують розрахункову чутливість контролю. Звідси випливає й інше обмеження – малі можливості вибору величини m, тому що до джерела випромінювання подається вимога високої питомої активності.

Проводячи порівняння лічильних і струмових схем каналів реєстрації, можна сказати, що лічильні схеми забезпечують при однаковому реєстрованому потоці дещо кращу чутливість. Перевагою схем із формувачами є можливість працювати в спектрометричному режимі, тобто виділяти один або декілька спектральних інтервалів реєстрованого випромінювання. Канали реєстрації, побудовані на лічильних схемах, найбільш просто й органічно сполучаться з цифровими обчислювальними машинами, використовуваними як пристрої опрацювання інформації про якість виробу за результатами радіометричного контролю. До переваг струмових схем відноситься велика простота їхнього апаратурного виконання. Крім того, якщо в схему не введені формуючі каскади, то величина реєстрованого потоку випромінювання практично не обмежена. Це дає можливість контролювати виріб із великим перепадом по товщині.

6.3 Методи і засоби радіометричної дефектоскопії

Одна з задач при радіометричній дефектоскопії – ефективне зменшення вкладу розсіяного випромінювання. Це забезпечило б кращу чутливість. Найпростіше використати захист блока детектування з досить довгим колімаційним каналом. Але великі габарити і маса не завжди допустимі.

Вклад розсіяного випромінювання можна зменшити і використовуючи засоби спектрометрії (рис.6.8, б), які виді-ляють тільки фотопік реєстрованого спектру. При цьму розсіяне випромінювання і шуми на каскади наступної обробки не поступають. Але при цьому не реєструється і частина g-квантів, які пройшли без розсіювання ОК, але могли втратити частину енергії в сцинтиляційному кристалі.

а). б).

Рисунок 6.8 – Схема електричної компенсації товщини об'єкта (а) та електричні сигнали в каналах (б)

Зменшення впливу розсіяного випромінювання можна досягнути шляхом розділення імпульсів з формувача і подачі на дві інтегруючі ланки, постійні часу яких значно відрізняються t₂ > > t₁.

Підсилені сигнали попадають на схему віднімання і дальше на реєстратор.

Сигнал на виході підсилюючого П₂ пропорційний плавним змінам товщини і нереагує нарізні зміни дефектів. Після підсилювача П₁ сигнал реагує на всі зміни (дефекти) при плавній зміні товщини сигнал після підсилювача П₃ рівний нулю.

Часто замість схеми віднімання застосовують схему, яка дає навиході сигнал пропорційний відношеню вхідних сигналів. Така схема реєстрації має переваги в реєстрації в умовах вібрації. Але оцінка статистичних властивостей вихідного сигналу в цьому випадку ускладнюються, так як операція ділення нелінійна.

У випадку коли ОК має різні перепади товщини появляється неконтрольовані “мертві зони“, тому що потрібен час приблизно 3t₂ у випадку ступеневої зміни профілю сигналу, для того щоб на виході П₂ встановилась напруга, яка б відповідала новому значеню товщини.

Рисунок 6.9 – Схема конструктивної компенсації товщини об’єкта в дефектоскопії

Кожний детектор контролює ділянки однакової товщини. При відсутності дефекту сигнал на виході підсилювача П₃ дорівнює нулю. Необхідна висока ідентичність каналів. Крім того виникають великі похибки при зміні віддалі “джерело – детектор”, тому що коліматори сфокусовані в певну точку.

Іноді при НК з великими перепадами товщини використовують систему автоматичного регулювання підсилення (АРП), щоб розширити діапазон роботи при зміні реєстрованого потоку ІВ на кілька порядків. Звичайно використовуються і компенсатори, які зрівнюють профіль виробів. Але підібрати склад компенсатора ‑ задача складна, не завжди практично розв’язуються. Добре було б використати сканування пучка ІВ в кількох напрямках, але це значно збільшує час НК і ускладнює НК.

Важливою задачею в металургії є визначення дефектів в блюмах при прокаті. Часто в прокаті утворюються заповнені шлаком дефекти і пустоти. Потрібно в тому місці обрізати блюм. Точне визначення місця обрізування за допогою радіометричного гамма-дефектоскопа дозволить суттево скоротити витрати металу і брак продукції.

Дефектоскопічна установка (рис.6.9) має радіаційну головку з ⁶⁰Co з охолоджувальною водою, теплозахисним екраном.

Рисунок 6.9 – Будова дефектоскопічної радіометричної установки на прокатному стані

Блок приймачів має 10 детекторів з розмірами кристалів 40´ 50 мм, вони контролюють зону шириною до 200 мм.

Схема реєстрації ІВ – лічильна з наступним вводом інформації в ЕОМ. Всі процеси синхронізуються ЕОМ, яка встановлена в операторській. Мінімально виявлений дефект 0, 2 см³ при товщині до 250 – 320 мм. Максимальна швидкість контролю виробу до 2 м/с, а точність визначення положення лінії обрізу 2 – 4 см.

Для контролю литих стальних труб діаметром 300 – 1000 мм і товщіною стінки 20 – 100 мм. застосовується дефектоскоп РДР – 21. Приймач ІВ має три колімаційні вікна з детекторами. Джерело (¹³⁷Cs) знаходиться ззовні. Реєстрація здійснюється за допомогою самописця Н-320/5, а сигналізатор-відмітчик позначує дефектні місця на трубі.

Одноканальна радіометрична установка ДГС-1 і девятиканальна ДГС-9 призначені для контролю суцільності виробів простої форми. Джерело (⁶⁰Co) у свинцевому кожусі з щілинним коліматором 4 мм ´ 40 мм. У кожному каналі вимірюють густину потоку нерозсіяного ІВ шляхом вимірювання середньої частоти імпульсів, амплітуда яких перевищує рівень дискримінації. Сигнали з детекторів можуть подаватись на віддаль до 250 м. У якості реєстратора – самописець.

Гамма-дефектоскоп РД-10Р призначений для радіометричного контролю товстостінних виробів з густиною 1, 7-1, 8 г/см, хоча можна і для інших густин. Він має п’ять каналів реєстрації. Вимірює перепад товщин ОК до 600 мм. Може працювати в автоматичному режимі, тому що вбудовано систему АРП. Для визначення глибини дефектів є три додаткові приймачі.

Радіометрична гамма-дефектоскопія є досить перспективний вид контролю. Її перевагами є те, що в сцинтиляційних детекторів ефективність на два порядки вища ніж у плівок; для проведення НК не потрібен контакт з ОК; можливий контроль рухомих ОК; вона малочутлива до вібрацій; є можливість автоматизації процесу НК та можливість оптимізації технологічного процесу.

Проте даний метод НК має і певні недоліки: обмежена чутливість; вплив товщини матеріалу; неохідність сканування знижує продуктивність; необхідні джерела з високою питомою активністю.

Контрольні запитання

1 У чому полягає радіометричний метод?

2 Які є схеми реєстрації електричних сигналів в радіометрії?

3 Які є диференціальні схеми в радіометрії?

4 Які є способи визначення товщини матеріалів радіометричним методом?

5 Як розшифровується радіометричний сигнал?

7 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ПРИ РАДІАЦІЙНІЙ ДЕФЕКТОСКОПІЇ

7.1 Вимоги до проведення робіт

Ефективність контролю, забезпечення сприятливих умов для обслуговуючого персоналу і його безпеки багато в чому визначаються організацією роботи радіаційних дефектоскопічних лабораторій, а також виконанням відповідних вимог до проведення цих робіт. Все це зводиться до комплексу технічних, організаційних і експлуатаційних заходів, які забезпечують якісне виконання робіт, а також радіаційну і технічну безпеку обслуговуючого персоналу і навколишнього населення.

Основні заходи для забезпечення радіаційної безпеки персоналу при експлуатації радіаційних дефектоскопічних лабораторій є такі:

– технічні заходи: вибір оптимального планування лабораторій, ефективність біологічного захисту, вибір радіоізотопних дефектоскопів, облік вимог санітарії і гігієни;

– організаційні заходи – організація охорони лабораторій, розробка інструкцій по експлуатації з врахуванням місцевих умов, реєстрація рівнів опромінення обслуговуючого персоналу, реєстрація несправностей, проведення і реєстрація стану радіаційних лабораторій, дотримання об'єму і періодичності контрольно-профілатичних робіт, технічне навчання персоналу;

– експлутаційні заходи – попередня оцінка очікуваної радіаційної обстановки на ділянці контролю, своєчасне градуювання і профілактика дозиметричних приладів, контроль за радіаційною обстановкою.

Залежно від обсягу робіт, місць їх проведення, можливості транспортування промислових контрольованих виробів, на підприємствах організовуються пересувні або стаціонарні лабораторії, які оснащуються відповідною радіоізотопною апаратурою, радіометричними і дозиметричними приладами, допоміжним обладнанням і комплектуються кадрами. При виборі радіоізотопної апаратури враховуються параметри виробів, які контролюються, і вимоги, які пред'являються до них відповідною нормативною документацією і діючими стандартами. Замовлення і постачання гамма-дефектоскопів і радіоактивних джерел для них проводиться у різних фірм по заявках, узгоджених з органами санітарно-епідеміологічної служби.

Для замовлення і отримання гамма-дефектоскопів адміністрація підприємств повинна підготувати приміщення, необхідні для проведення робіт по радіоізотопній дефектоскопії, зберігання радіоізотопної апаратури і джерел, у разі необхідності виділити автотранспорт для організації пересувних лабораторій, погодити їх планування з районною або міською санітарно-епідеміологічною станцією і з місцевими органами МВС. У разі будівництва спеціальних будівель для радіоізотопних дефектоскопічних лабораторій або для переобладнання приміщення складається технічне завдання, в якому повинні бути враховані вимоги " Санітарних норм проектування промислових підприємств № 101-54", " Санітарних правил при радіаційній дефектоскопії" і " Правил будови і експлуатації рентгенівських кабінетів і апаратів для дефектоскопії". У технічному завданні вказуються розрахункові значення товщини і матеріалу захисту, приводяться вимоги, що пред'являються до вентиляції, водопроводу, каналізації, опалювання, енергетичного обладнання і обробки приміщень. Технічне завдання на радіоізотопні дефектоскопічні лабораторії також підлягає узгодженню з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби і МВС.

Випуск дослідних і серійних зразків гамма-дефектоскопічної апаратури здійснюється спеціалізованими підприємствами відповідно до вимог ГОСТ на гамма-дефектоскопічну апаратуру.

Конструкція електричної схеми дефектоскопів задовольняє вимоги „Правил технічної експлуатації і безпеці обслуговування електроустановок промислових підприємств” і норм допустимих радіозавад. Причому випуск більше трьох апаратів і їх серійне виробництво дозволяються тільки згідно технічних умов на їх виготовлення, узгоджених з Державним комітетом по використанню атомної енергії і Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я. При випуску не більше трьох дефектоскопів технічна документація узгоджується з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби. Застосування дефектоскопів, які не відповідають вказаним вимогам, не допускається.

Стаціонарні лабораторії для радіаційної дефектоскопії організовуються, як правило, на машинобудівних або металургійних заводах. Доцільно розміщувати такі лабораторії в окремих будівлях або прибудовах до цехів. Не рекомендується розміщувати дефектоскопічні лабораторії в багатоповерхових будівлях і особливо на їх верхніх поверхах. У окремих випадках стаціонарні лабораторії розташовуються в спеціальних загородках всередині великих цехів підприємств. Стаціонарні лабораторії складаються з камери для просвічування, пультової, фотолабораторії, приміщень для розшифровування радіографічних плівок, обслуговуючого персоналу і зберігання плівок, душових, санвузлів. У тих випадках, коли на підприємстві крім просвічування виробів в стаціонарних умовах камер проводяться роботи з переносними гамма-дефектоскопами чи рентгенівськими апаратами на дільницях в цехових, стапельних або монтажних умовах, в складі лабораторій передбачаються сховища переносних гамма-дефектоскопів. У камерах стаціонарних лабораторій, а також в приміщеннях, де проводиться зберігання або перезарядка гамма-дефектоскопів, повинен бути передбачений відповідний захист. Розрахунок захисту повинен виконуватися виходячи з потужності експозиційної дози гамма-випромінювання, енергії випромінювання джерела, які застосовується, відстані до найближчої точки приміщення, що захищається і допустимих значень потужності дози в суміжних приміщеннях. Робота на дільницях просвічування в спеціально відгороджених дільницях цехів дозволяється адміністрацією підприємства після узгодження з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби. При спорудженні таких дільниць необхідне виконання наступних заходів: вхід на дільниці для просвічування повинен виконуватися у вигляді лабіринту або дверей зі спеціальним захистом (бетон, свинець, стальний або свинцевий дріб); двері повинні блокуватися з механізмом переміщення джерела так, щоб усунути можливість відкривання дверей при включеному апараті; в період просвічування на пульті керування і на дільниці просвічування повинні включатися попереджаючі світлові сигнали, добре помітні для навколишніх. У тих випадках, коли виріб, який контролюється, подається на дільницю просвічування зверху за допомогою підіймальних кранів, отвори в стелі повинні мати мінімальні розміри і відповідний захист у вигляді втулок, плит, похилих бар'єрів і т.д.

При проведенні робіт по радіоізотопної дефектоскопії монтажно-будівельними організаціями на об'єктах, що знаходяться на відстані від основної радіоізотопної лабораторії, застосовуються пересувні лабораторії. У залежності від площі, яка використовується, і транспортних засобів ці лабораторії поділяються на три типи:

1) лабораторія легкого типу, яка використовується для короткочасної або одноденної роботи на об'єктах, віддалених від базової радіоізотопної лабораторії на відстань не більше за 100 – 150км, розміщується, як правило, на базі кузовів автомобілів;

2) лабораторія середнього типу, призначена для проведення радіоізотопної дефектоскопії на об'єктах з вели-ким об'ємом робіт протягом тривалого періоду часу і що роз-ташовується на загальній використовуваній площі до 20 м2, виконується у вигляді фургона-причепу;

3) лабораторія важкого типу, яка використовується для проведення радіоізотопної дефектоскопії на об'єктах з вели-ким об'ємом робіт протягом тривалого часу і що розташовується на загальній використовуваній площі більше від 20 м², має вигляд фургона-причепу.

У всіх типах пересувних лабораторій повинні бути передбачені сховища для радіоізотопних дефектоскопів, можливість фотообробки і розшифрування радіографічних знімків, а також розміщення обслуговуючого персоналу при їх транспортуванні. У лабораторіях середнього і важкого типів необхідне обладнання побутових приміщень для двох-трьох чоловік обслуговуючого персоналу. Бажано, щоб джерела електроживлення пересувних лабораторій були автономні, а кузови транспортних засобів виконаними у волого- і пилозахисному виконанні. Всі пересувні лабораторії повинні бути забезпечені джерелами опалювання, які б підтримували необхідну робочу температуру, а також обладнані вентиляційними системами, які забезпечують не менше ніж трьохкратний обмін повітря на протязі зміни.

До моменту отримання гамма-дефектоскопічної апаратури і радіоактивних джерел адміністрація підприємств повинна виділити необхідну кількість осіб, відповідальних за експлуатацію дефектоскопів, забезпечити їх навчання і інструктаж. Повторний інструктаж повинен проводитися систематично не рідше ніж один раз в шість місяців. Одночасно адміністрація підприємств повинна забезпечити і затвердити детальні інструкції, в яких викладається порядок проведення робіт, обліку, зберігання і видачі дефектоскопів, режим утримання приміщень, заходи особистої профілактики, система організації, об'єм і порядок проведення радіаційного контролю.

Гамма-дефектоскопи і радіоактивні джерела для них, що поступають на підприємства, повинні підлягати обліку, що забезпечує їх збереження. Гамма-дефектоскопи і джерела до них беруться на облік в прибутково-витратному журналі, який зберігається на підприємстві постійно. Облік гамма-дефектоскопів здійснюється за номенклатурою з вказівкою заводського номера, вигляду і характеристик використовуваних в ньому джерел гамма-випромінювання. Адміністрація підприємств, яка отримала гамма-дефектоскопи або джерела до них, зобов'язана в десятиденний термін сповістити місцеві органи санітарно-епідеміологічної служби і призначити відповідального за зберігання радіоактивних джерел, який зобов'язаний вести систематичний облік наявності і переміщення на підприємстві радіоактивних джерел і гамма-дефектоскопів. Видача гамма-дефектоскопів для проведення робіт проводиться відповідальною особою з письмового дозволу керівника лабораторії або уповноваженої ним особи. Видача і повернення гамма-дефектоскопів реєструються в прибутково-витратному журналі і формулярі. Після закінчення робіт радіографіст зобов'язаний повернути гамма-дефектоскоп відповідальній особі. Якщо гамма-дефектоскоп в призначений час не повернений, відповідальний за його зберігання негайно доводить це до відома адміністрації, яка повинна вжити необхідних заходів для повернення гамма-дефектоскопа. Збереження гамма-дефектоскопічної апаратури і радіоактивних джерел перевіряється щорічно спеціальною комісією, яка призначається адміністрацією підприємства. У разі виявлення втрат джерел або гамма-дефектоскопів негайно інформуються вищестоячі організації, органи внутрішніх справ і санітарно-епідеміологічної служби.