Завдання аналізу ЛРС (ідентичність, доброякісність, чистота).

Мета аналізу. Основним завданням практичної фармакогнозії є аналіз лікарської рослинної сировини, який визначає її ідентичність (тотожність), чистоту та доброякісність. Такий аналіз називають фармакогностичним. Визначення ідентичності засвідчує відповідність лікарської рослинної сировини назві, під якою вона надійшла на аналіз. Для визначення ідентичності сировини АНД пропонує такі види аналізу: макроскопічний, мікроскопічний, рідше використовують елементи фітохімічного аналізу (якісні реакції на наявність у сировині тих або інших сполук).

Чистота — це відсутність у лікарській рослинній сировині домішок, які поділяють на органічні та мінеральні.

Органічні домішки:

- частини інших (неотруйних) рослин, а також сіно, солома;

- частина сировини, що втратила колір, властивий цьому виду (почорніла, побуріла, вицвіла); недозрілі плоди; шматки кори, вкриті лишайником; бруньки, що почали розпускатися тощо;

- інші частини цієї рослини, що не є сировиною, тобто не наведені у відповідній АНД на дану лікарську рослинну сировину;

- надто подрібнена сировина.

Мінеральні домішки: грудочки землі, камінці, пісок.

Усі перелічені вище домішки належать до допустимих.

Недопустимі домішки:

1) отруйні рослини та їхні частини;

2) металеві предмети;

3) скло;

4) послід птахів та гризунів.

Наявність домішок знижує чистоту та якість сировини, тому кількість домішок регламентується відповідно до АНД на лікарську рослинну сировину. Допустимі домішки не повинні перевищувти норми.

Доброякісність сировини залежить від низки чинників. Вони визначають правильність збирання сировини, сушіння, відсутність плісняви, шкідників, нормальну вологість та кількісний вміст дічих речовин.

ВИСНОВОК до першого питання:

Для проведення різних видів фармакогностичного аналізу фармацевт повинен знати мету кожного аналізу і такі поняття, як: ідентичність, чистота, доброякісність ЛРС.

2. Види аналізів: макроскопічниій, мікроскопічний, люмінесцентний, хімічний якісний та кількісний, гістохімічний, фітохімічний, фізико-хімічний, біологічний.

Види фармакогностичного аналізу. Сировина, яка надходить на аналіз, може бути:

1. цільна;

2. різана або подрібнена;

3. порошкована;

4. різано-пресована (брикети, гранули).

Для дослідження сировини використовують різні методи аналізу: 1) макроскопічний, 2) мікроскопічний, 3) люмінесцентний, 4) мікрохімічний, 5) гістохімічний, 6) фітохімічний, 7) біологічний.

Макроскопічний аналіз

Є основним методом визначення ідентичності, цілої лікарської рослинної сировини за морфологічними ознаками. Макроскопічний аналіз проводять за такою схемою: зовнішні ознаки сировини, розмір, колір, запах, смак.

Зовнішні ознаки сировини визначають неозброєним оком або за допомогою лупи (х10), її розкладають на спеціальній дошці, матовому склі або клейонці й уважно обстежують у різних положеннях і з різних боків. При цьому звертають увагу на морфологічні ознаки окремих частин сировини (форму об'єкта, будову його поверхні тощо).

Розмір сировини визначають за допомогою міліметрової лінійки або розкладають сировину на міліметровому папері. Для об'єктивного визначення розмірів частин сировини проводять декілька вимірів: для великих об'єктів (3 см і більше) — 10—15 вимірів, для дрібних (3 см) — 20—30. Потім розраховують їх середнє значення.

Колір сировини визначають при денному освітленні на сухих зразках. При цьому визначають колір за поверхнею, а також на зламі або на розрізі.

Запах сировини визначають, розтираючи її пальцями (крихка сировина); тверді об'єкти зішкрібають ножем, скальпелем або розтирають у ступці. Деякі об'єкти ошпарюють (для посилення запаху).

Смак можна визначати тільки у тієї сировини, яка відома і неотруйна. Шматочок сировини обережно розжовують і, визначивши смак, випльовують. Також можна визначати смак 10%-го відвару сировини. Методика макроскопічного аналізу значною мірою залежить від морфологічних ознак сировини.

Макроскопічий аналіз сировини «Листки». Листками (Fоїіа) у фармацевтичні практиці називають лікарську сировину, яка являє собою висушені або свіжі листки, або окремі листочки складного листка. Листки зазвичай збирають повністю розвинутими, з черешками або без них.

Зовнішні ознаки. Для визначення зовнішніх ознак дрібні та шкірясті листки зазвичай досліджують сухими; великі, тонкі листки, що, як правило, бувають зім'ятими і зморщеними, розм'якшують у вологій камері або занурюють на декілька хвилин у гарячу воду, а потім розкладають на скляній пластинці і старанно розправляють пінцетом або препарувальною голкою. У сухій або підготовленій сировині визначають: тип листка (простий або складний), розчленованість та форму листкової пластинки, наявність або відсутність черешка, характер краю листка, його основи та верхівки, тип жилкування, опушеність. Свіжі листки досліджують без попереднього оброблення.

Розмір — довжину та ширину листкової пластинки, довжину та діаметр черешка визначають за допомогою лінійки. Для визначення розмірів тонкі листки попередньо розмочують у воді.

Колір визначають з обох боків листка при денному освітленні на сухій сировині.

Запах. Для визначення запаху крихкі листки розтирають між пальцями, а шкірясті розламують.

Смак визначають тільки в неотруйній сировині! На смак досліджують шматочок сировини або її 10%-й настій.

Макроскопічний аналіз сировини «Трава». Травою (Неrbае) у фармацевтичній практиці називають лікарську рослинну сировину, яка являє собою висушені або свіжі надземні частини трав'янистих рослин. Сировина складається зі стебел з листками, квітками, іноді з бутонами або недозрілими плодами. До цієї сировини належать верхівки (трава полину), або вся надземна частина (трава конвалії), або надземна частина разом з коренями (трава сухоцвіту багнового).

Зовнішні ознаки. Для визначення зовнішніх ознак звертають увагу на будову стебла, листків, квітів, плодів, обстежуючи сировину неозброєним оком або за допомогою лупи. За необхідності сировину розмочують, опускаючи її на декілька хвилин у гарячу воду, а потім розкладають на гладенькій поверхні і розправляють усі її частини. Якщо трава подрібнена, то для розмочування беруть шматочки стебла, листків, квіток. Для проведення аналізу визначають форму стебла на поперечному розрізі, тип суцвіття. Листки, квіти і плоди відривають і досліджують окремо.

Розміри. Визначають у стебла довжину та діаметр біля основи; у листків — довжину та ширину листкової пластинки, довжину та діаметр черешка; у квіток — довжину, ширину, діаметр, а також довжину квітконіжки; у плодах — довжину, товщину, діаметр.

Колір визначають на сухій сировині при денному освітленні.

Запах визначають при розтиранні.

Смак визначають тільки в неотруйній сировині!. На смак досліджується шматочок сировирш або її 10%-й відвар.

Макроскопічний аналіз сировини «Квітки» Квітками (Flоrеs) у фармацевтичній практиці називають лікарську сировину, що складається з окремих висушених квіток (квітки бузини чорної) або суцвіть (суцвіття ромашки, календули), а також їхніх частин (лейкоподібні квітки волошки). Квітки збирають зазвичай на початку цвітіння, деякі — у фазу бутонізації (квітки полину цитварного).

Зовнішні ознаки. У сировині визначають тип суцвіття, опушеність; потім сировину розмочують, занурюючи в гарячу воду на І хв, і розглядають неозброєним оком або за допомогою лупи (х10) будову квітки (або суцвіття). Квітку кладуть на предметне скло і під лупою її розділяють препарувальними голками на окремі частини. Звертають увагу на наявність або відсутність квітконіжки, па форму і характер квітколожа (плоске, опукле, конічне тощо), па наявність приквітника або обгортки з приквіток, на особливості будови оцвітини — проста (чашечкоподібна, віночкоподібна) чи подвійна; будову чашечки і віночка (правильні або неправильні; зрослопелюсткові чи роздільнопелюсткові); число і форму чашолистиків (або зубчиків чашечки), число і форму пелюсток (або зубчиків віночка); число і будову тичинок, число маточок, особливості будови зав'язі.

Розміри. Довжину, ширину, діаметр квітки або суцвіття, а також довжину квітконіжки визначають за допомогою вимірювальної лінійки або міліметрового паперу на розмоченій сировині.

Колір сировини визначають при денному освітленні на сухому матеріалі. Запах — при розтиранні.

Смак визначають тільки в неотруйній сировині!. На смак досліджують

шматочок сировини або її 10%-й відвар.

Макроскопічний аналіз сировини «Плоди.» Плодами (Frисtиs) у фармацевтичній практиці називають прості, а також несправжні плоди, супліддя та їхні частини. Плоди збирають достиглими і висушують. Деякі соковиті плоди переробляють у свіжому вигляді (плоди обліпихи).

Зовнішні ознаки. Плоди досліджують у сухому вигляді, розглядаючи їх неозброєним оком або за допомогою лупи (х10). Соковиті плоди, які втратили свою форму під час сушіння, спочатку розглядають у сухому вигляді, а потім розмочують протягом 10 хв у гарячій воді або кип'ятять у воді 5—10 хв. Плід складається з оплодня і насіння, що міститься в ньому. Визначають форму (ша- роподібна, овальна, яйцеподібна, довгаста тощо) плоду, характер його поверхні (зморшкувата, гладенька, ребриста, блискуча тощо). Звертають увагу на кількість гнізд у плоді (плід розрізають упоперек і підраховують кількість гнізд та насінин у кожному гнізді), наявність ефіроолійних канальців або вмістищ. У соковитих плодів після розмочування визначають форму й особливості будови оплодня; відділяють кісточки від м'якоті і підраховують їхню кількість, визначають форму, розмір, характер поверхні тощо.

Розміри визначають за допомогою вимірювальної лінійки або міліметрового паперу: вимірюють довжину, товщину, діаметр.

Колір сировини визначають при денному освітленні на сухому матеріалі, ззовні і всередині (за потреби).

Запах — при розламуванні сировини або при розтиранні.

Смак визначають тільки в неотруйній сировині!. На смак досліджують шматочок сировини або її 10%-й відвар.

Макроскопічний аналіз сировини «Насіння». Насінням (Sетіпа) у фармацевтичній практиці називають ціле насіння та окремі сім'ядолі. Насіння збирають, як правило, дозрілим і висушують.

Зовнішній вигляд. Досліджують сухе насіння, розглядаючи його неозброєним оком або за допомогою лупи (х10). Насіння складається з насінної шкірочки, ендосперму (у деяких рослин насіння без ендосперму) і зародка. Діагностичне значення мають форма, характер поверхні насінини (гладенька, ямкувата, гола або опушена); форма, розмір та розміщення зародка, наявність і форма рубчика або насінного входу тощо.

Розміри визначають за допомогою вимірювальної лінійки або міліметрового паперу, а розміри шароподібного насіння визначають, просіюючи крізь сито з круглими отворами.

Колір визначають при денному освітленні на сухому матеріалі.

Запах — при розламуванні, розтиранні або зішкрібуванні сировини.

Смак визначають тільки в неотруйній сировині!. На смак досліджують шматочок сировини або її 10%-й відвар.

Макроскопічний аналіз сировини «Кора». Корою (Соrtiсеs) у фармацевтичній практиці називають зовнішню частину стовбурів, гілок і коренів дерев та кущів, що знаходиться по периферії від камбію. Кору, як правило, заготовляють навесні, у період руху соку.

Зовнішній вигляд. Кору досліджують у сухому вигляді, визначають форму шматків кори (плоска, жолобкувата, трубчаста, жолобкоподібно перекручена тощо); характер поверхні зовнішнього та внутрішнього боків (гладенька, жорстка, поздовжньоребриста, з тріщинами і без них); наявність чи відсутність сочевичок, їх форму; характер зламу (рівний, скалкуватий, волокнистий тощо).

Розміри. Довжину і товщину кори визначають за допомогою вимірювальної лінійки (ширина значення не має).

Колір визначають на зовнішньому та внутрішньому боках, а також на зламі при денному освітленні, на сухій сировині.

Запах — при розламуванні або зішкрібанні внутрішньої поверхні кори. Також запах посилюється при зволоженні сировини.

Смак визначають тільки в неотруйній сировин!. На смак досліджують шматочок сировини або її 10%-й відвар.

Макроскопічний аналіз сировини «Корені, кореневища, цибулини, бульби, бульбоцибулини». У фармацевтичній практиці використовують висушені, рідше свіжі, підземні органи багаторічних рослин, зібрані, як правило, восени або рано навесні, очищені або відмиті від землі, звільнені від відмерлих частин, залишків стебел та листків. Великі підземні органи перед сушінням розрізають уздовж або впоперек на частини. До цієї сировини належать корені — rаdісеs, кореневища — rhіzотаtа, кореневища з коренями — rhіzотаtа сит rаdісіbus, кореневища і корені — rhіzотаtа еt rаdісеs, цибулини — bиlbі, бульби — tubera, бульбоцибулини —bиlbotubera.

Зовнішні ознаки. Підземні органи можуть бути цілі, різані, розщеплені, очищені та неочищені від корка тощо. Підземні органи досліджують у сухому вигляді неозброєним оком або за допомогою лупи (х10). Визначають тип підземних органів (корінь, кореневище, кореневище з коренями тощо); форму (циліндрична, зігнута, конічна, куляста, довгаста тощо); характер поверхні (гладенька, зморшкувата, борозенчаста; із залишками рубців від листків, бічних корінців; наявність поздовжніх або поперечних складок тощо); характер зламу (рівний, зернистий, щетинистий, волокнистий тощо); наявність серцевини (наповнена або порожниста). Для розпізнавання підземних частин особливого значення набуває будова провідної системи. Для цього об'єкт з одного краю вирівнюють скальпелем у поперечному напрямку (тверді об'єкти попередньо розмочують у воді) і розглядають неозброєним оком або під лупою (х10). Якщо під час обстеження розміщення провідних елементів недостатньо видно, то тоді роблять забарвлюють розчином флюроглюцину і концентрованої хлоридної кислоти або іншим реактивом для визначення лігніну.

Корені можуть мати первинну або вторинну будову. У коренів із первинною будовою в центрі знаходиться центральний осьовий циліндр, із вторинною — у центрі міститься деревина. Кореневища можуть мати пучкову та безпучкову будову. У кореневищ односім'ядольних рослин провідні пучки розкидані без особливого порядку в корі і в центральному циліндрі. У двосім'ядольних рослин із пучковою будовою провідні пучки розміщені у формі кола ближче до поверхні кореневища з широкою серцевиною у центрі.

Кореневища з безпучковою будовою відрізняються від коренів тим, що вони мають у центрі серцевину (у деяких видів вона зруйнована — кореневище всередині порожнисте).

Цибулини складаються з дещо потовщених соковитих лусочок, які сидять на вкороченому стеблі (донці), і зазвичай декількох зовнішніх сухих лусочок. Бульби мають переважно зморшкувату поверхню і пучкову будову. Бульбоцибулини мають тільки зовнішні сухі лусочки.

Розміри. Довжину, діаметр, товщину визначають за допомогою вимірювальної лінійки або міліметрового паперу. Діаметр і товщину вимірюють у найширших місцях.

Колір сировини визначають при денному освітленні зовні та на зламі на сухих зразках.

Запах — при розламуванні, зішкрібуванні, розтиранні або змочуванні водою.

Смак визначають тільки у неотруйній сировині!. На смак досліджують шматочок сировини або її 10%-й відвар.

Мікроскопічний аналіз

Мікроскопічний., аналіз є основним методом визначення ідентичності подрібненої (різаної, порошкованої, різано-пресованрї) лікарської рослинної сировини. Мікроскопічний аналіз ґрунтується ііазнанні анатомічної будови рослин. Розглядаючи мікропрепарат під мікроскопом,.потрібно зосередити увагу на тих ознаках, за якими можна.відрізнити відповідний, орган однієї рослини від подібного органа іншої називають - діагностичними. Під час проведення мікроскопічного аналізу потрібно керуватись АНД на досліджуваний вид сировини, а саме розділом «Мікроскопія». Наприклад, для листків кропиви дводомної характерні цистоліти, ретортоподібні, жалючі, головчасті волоски, а для кори дуба — друзи, групи кам'янистих клітин, механічний пояс тощо.

Мікроскопічний аналіз проводять за допомогою мікроскопів різної конструкції. Техніка мікроскопічного аналізу в значній мірі визначається морфологією лікарської рослинної сировини. Для приготування мікропрепаратів тверду лікарську сировину спочатку розм'якшують різними способами: кип'ятять у воді або витримують у суміші вода—гліцерин—спирт. Листки та квітки просвітлюють. Для цього сировину кип'ятять у 3-5%-му розчині калію або натрію гідроксиду. З підготовленого матеріалу готують поверхневі (тонкі листки, квітки) мікропрепарати, а також поздовжні чи поперечні зрізи (кора, підземні органи, насіння, шкірясті листки тощо). Іноді препарати забарвлюють спеціальними реактивами, які наведено в АНД (з метою кращого дослідження основних діагностичних ознак).

Діагностичними ознаками листків є:

- епідерма, яка характеризується відповідною формою клітин (з прямими або звивистими бічними стінками; з тонкими або потовщеними оболонками тощо);

- наявність, характер і товщина шару кутикули;

- товсті поперечні зрізи з попередньо розмоченого матеріалу і;

- форма продихів, їх розміщення (з одного або двох боків листка), характер оточення їх клітинами епідермісу;

- наявність водяних продихів;

- волоски — характерні діагностичні елементи листків, оскільки їх форма дуже різноманітна (одноклітинні, багатоклітинні, головчасті, пучкові, гіллясті, ретортоподібні та ін.);

- ефіроолійні залозки, вмістища з ефірною олією, молочні судини є характерними ознаками для кожного виду рослин, а іноді й усієї родини (наприклад, будова ефіроолійних залозок родин айстрових та ясноткових);

- кристали оксалату або карбонату кальцію (друзи, рафіди, призматичні кристали, цистоліти тощо).

Діагностичними ознаками підземних органів є:

- тип будови (первинна або вторинна);

- характер розміщення провідної тканини (пучковий або безпучковий тип будови);

- характер потовщення судин і трахеїд (сітчасте, спіральне, драбинчасте тощо);

- механічні елементи (волокна, кам'янисті клітини);

- наявність молочних судин, вмістищ з ефірною олією або смолою; їх будова;

- характер запасних поживних речовин (крохмаль, інулін, жирна олія);

- кристали кальцію оксалату.

Діагностичними ознаками кори є:

- товщина і характер будови корка (іноді діагностичне значення має колір корка, наприклад, кора крушини);

- механічні елементи — луб'яні волокна та кам'янисті клітини, їх будова, розміщення, кількість;

- кристали кальцію оксалату (можуть розміщуватись в окремих клітинах, а також утворювати кристалоносну обкладку);

- наявність крохмалю, ефірних олій та інших діючих речовин, які визначають мікрохімічними реакціями.

Люмінесцентна мікроскопія

Метод люмінесцентної мікроскопії застосовують для визначення ідентичності лікарської рослинної сировини. Перевага цього методу полягає в тому, що сировину вивчають у сухому вигляді. З неї готують товсті зрізи або препарати порошку і розглядають їх за допомогою люмінесцентного мікроскопа. Активні речовини, що містяться в рослинах, зумовлюють яскраву флуоресценцію, при чому різні хімічні речовини мають різний характер забарвлення. Інтенсивність забарвлення свідчить про більшу чи меншу концентрацію цих речовин. Люмінесцентна мікроскопія дає можливість одночасно вивчити анатомічну структуру об'єкта і дослідити характер його люмінесценції при збереженні основної переваги такого аналізу — високої чутливості та специфічності.

Мікрохімічний аналіз

Мікрохімічні реакції проводять із сухою сировиною (найчастіше з порошком), а результати реакції розглядають під мікроскопом. Метою мікрохімічного аналізу є встановлення ідентичності лікарської рослинної сировини. За допомогою мікрохімічних реакцій встановлюють наявність у лікарській сировині діючих речовин (алкалоїдів, дубильних речовин, ефірних олій тощо), а також визначають різні частини клітини, характер оболонки, вміст клітинного соку, різні включення.

Гістохімічний аналіз

Гістохімічні реакції використовують для встановлення ідентичності лікарської рослинної сировини. За допомогою цих реакцій можна виявити ті чи інші сполуки безпосередньо в клітинах і тканинах, де вони локалізуються. Гістохімічні реакції проводять на свіжих або фіксованих зрізах матеріалу; у деяких випадках можна використовувати висушений матеріал. Результати реакції розглядають під мікроскопом. Більшість гістохімічних реакцій потрібно проводити швидко, щоб не відбулась дифузія досліджуваної речо-вини і не зруйнувались тканини під впливом реактиву. За допомогою гістохімічного аналізу також можна перевірити доброякісність сировини (наприклад, сильне здерев'яніння луб'яних волокон кореня алтеї свідчить про недоброякісність даної сировини).

Фітохімічний аналіз

Фітохімічний аналіз проводять з метою визначення доброякісності сировини: вмісту вологи, зольності, характерних числових показників, а також якісне і кількісне визначення діючих речовин. Методи аналізів описано у відповідній АНД для конкретного виду сировини. Якісні реакції проводять із водними витяжками сировини або наносять реактиви безпосередньо на сировину. Наприклад, наявність антраглікозидів можна виявити в сировині такими способами:

1) якщо до водної витяжки з кори крушини додати розчин натрію гідроксиду, то колір набуде червоного забарвлення;

2) якщо на внутрішню поверхню кори крушини нанести краплю розчину натрію гідрокарбонату, то також з'явиться червоне забарвлення.

Кількісне визначення діючих речовин у сировині визначають згідно з методиками, наведеними в АНД. Застосовують такі методи визначення діючих речовин: гравіметричний (масовий), титрометричний (об'ємний), хроматографічній. Найчастіше використовують оптичні методи аналізу: фотоколориметричний, спектрофотометричний, флуорометричний, поляриметричний.

Біологічний аналіз

Біологічний аналіз проводять у тому разі, коли якість сировини неможливо визначити вищезгаданими методами. Наприклад, сировину, яка містить кардіоглікозиди, стандартизують біологічним методом. Якість (активність) сировини і препаратів із неї визначають на білих мишах, жабах, кішках, кроликах, голубах і виражають в одиницях дії (ОД). За одну одиницю дії береться найменша доза препарату, яка спричинює зупинення серця у піддослідних тварин протягом однієї години. Залежно від того, на якій тварині проводять експеримент, одиниці дії називають за назвою тварин: жаб'ячими (КОД), котячими (НОД), голубиними (ГОД) тощо.

ВИСНОВОК

до другого питання:

Знати види фармакогностичних методів аналізу фармацевту необхідно для подальшого вивчення матеріалу за програмою, а також щоб проводиди визначення ідентичності, чистоти і доброякісності ЛРС, згідно вимогам ДФХІ.