Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ховаючись за тьму , бо сам є той пітьмою






Як тільки день, - і птах не пропархне,

Все боючись буть вражений стрільбою.

Що було їсти, - гіркий степовий сніг,

Навколюшки черпнеш, ледь жменю назбираєш.

Що було пити, - від снігу рештки крих:

На передовій так кажуть – май що маєш.

На другий тиждень танки поповзли,

Повз них, ховаючись, обурена піхота.

Послабленні, програли бій цей ми

Та відійшли, ховаючись у дотах.

Але, коли ховались в гуркотінь,

Крізь метушню почули лязг набоїв,

Та озирнулися, - лишився там один,

Нестриманий, бо відчайдуха-воїн

І командир скомандував – вперед!

А як назад, бо кликав нас до бою!

І ми розщавили разом ту зграю вщент

І таки знов зустрілися з героєм!

Він дихав ледь, та очі наче синь

Дивилися, як той Христос на паству:

«Я кину вас, як тіло моє тінь,

Пробачте хлопці, що помру завчасно».

КІБОРГ

Хто бачив кров, страждання та зневіру,

Мені повірить, бо я бачив смерть.

Вона підкралась косоока з тилу,

Поперед очі звелась в коловерть

Той хто відчув, що в нього б`ється серце,

Повстав навік, повстав святим життям.

Він не спитав, навіщо обірветься

Зерно буття, не здавшись ворогам.

Так, я помер, та не помер для Бога,

Боєць життя не кіборг, а солдат,

Я пам`ятаю Кия та Сворога,

Я захищав кістьми той Сталінград.

Я світ проніс в долонях незворушних

Даруючи життя ховав собою смерть,

Але побоююсь ще клопотаннів штучних

Бо прагну повернутись, відпочивши ледь.

ПОЛОН

Я смерті не боюсь, цураюсь ворогів

Що непритомленним взяли мене, ще міць не обікравши,

Та катуватимуть, збираючи боргів,

А борг мій є любити Україну, - це назавше.

Полону не боюсь, аж доти є та сила –

Наснага від землі, мов погляд немовля,

Що надає душі безсмертній – крила,

Бо потребує захисту земля.

Труїли ненавистю, страхом та зневірой

Бажали душу сплюндрувати вщент

Не розуміючи, що має вона крила,

Бо вимолена в Бога наперед

Молитеся за мене рідні очі,

Бо я за вас, за ліпших, рушив в бій.

Молитесь та чекайте, Аве Отче,

Бо ми у правді стаємо святій!

СПОВІДЬ ПОВСТАНЦЯ

Зимно було, мороз аж до кісток

Пронизував та спонукав на здачу,

А я повторював, - Зі мною є мій Бог, -

Та цілував натільний хрест на вдачу.

Наполягали нам ті німці, - Здаєтесь,

Все вам пробачимо, підемо на Росію, -

А я питав, - Чи ви вже боїтесь

Без нас піти? Ми є та сама бриля,

Що незворушна, але, коли потік

Нас надихне, то ми вже вас розчавим,

Сховався німець, та вже був той рік,

Що всі ховалися повз полонин та плаїв.

Ховайтеся усі, бо я є той нарід,

Що зупинив орду на можновладді.

Онукам залишаю заповіт,

Що боронять країну від безладдя, -

Ви наш міцний надійний оберіг,

Те, що ви робите, для нас для всіх безцінне,

То справу довершіть, що я колись не встиг-






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.