Висновки

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

“Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні та його вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємства”

ВСТУП

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність у всіх країнах спрямована на:

· сприяння вирівнювання темпів економічного розвитку;

· порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;

· реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік.

Функціями ЗЕД є:

· організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

· міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

· організація міжнародного грошового обігу.

Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентоспроможну продукцію.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему економічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб’єктами. Економічні відносини запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну систему господарювання. Вона залучає до себе дві основні підсистеми:

· зовнішньоторговельну діяльність;

· міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність утворюється тут на підставі інтернаціоналізації, котра охоплює усі стадії відтворювального процесу, а також інформаційну, правову і соціально-культурну інфраструктуру. Підключення країни до системи світо-господарських зв’язків на рівні технологічного поділу праці в самому виробництві залучає її до єдиного світо-господарського простору, ядром якого і є виробничо-інвестиційна діяльність. Країна отримує прямий доступ до цілісного світового ринку товарів і капіталів, до нових технологій і сучасного менеджменту.

Кожний з відзначених рівнів зовнішньоекономічної діяльності сам по собі не відображає усієї гами відносин, що складаються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну сторону господарського буття, певну грань відносин його елементів. Це виражається так чи інакше у двох можливих моделях зовнішньоекономічної діяльності: зовнішньоторговельній та виробничо-інвестиційній.

Ефективність господарської діяльності вітчизняних підприємців у рамках правової системи України визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. У зв’язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб’єктів ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється такими нормативними актами: Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності”, “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про інвестиційну діяльність” та інші.

Актуальність роботи зумовлена такими позиціями: по-перше, в умовах залучення дедалі більшої кількості суб’єктів господарювання до зовнішньоторговельної діяльності її роль у розвитку національної економіки й економіки окремої області зростає; по-друге, завдяки ефективній зовнішньоторговельній діяльності підвищується результативність аграрного виробництва, а зовнішньоторговельні операції характеризуються вищою прибутковістю порівняно з операціями на внутрішньому ринку; по-третє, стає очевидною необхідність удосконалення механізмів регулювання й управління зовнішньоекономічною діяльністю, які мають забезпечити узгодження інтересів численних суб’єктів різних сфер, насамперед безпосередніх товаровиробників.

Мета даної роботи дослідити державне регулювання ЗЕД, та як саме це регулювання впливає на ЗЕД вітчизняних підприємств.

Завдання:

1. визначити сутнісні характеристики державного регулювання ЗЕД в Україні;

2. визначити методи та інструменти впливу держави на ЗЕД вітчизняних підприємств;

3. відобразити оцінку ефективності державного регулювання ЗЕД;

4. охарактеризувати можливі шляхи удосконалення митно-тарифного регулювання України.

Об’єкт дослідження – основні засади, визначення державного регулювання ЗЕД, та принципи і методи впливу державного регулювання ЗЕД на вітчизняні підприємства.

Предмет дослідження – складові державного регулювання ЗЕД.

Методи дослідження – у роботі були використані такі методи дослідження, як класифікація та узагальнення.

Інформаційною базою магістерської роботи є дослідження сучасних спеціалістів у сфері менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, інформації взятої з законів України та господарського кодексу України, митного кодексу України та багатьох електронних ресурсів.

Теоретичне значення роботи полягає в роз’ясненні особливостей державного регулювання зовнішньої торгівлі України, її вплив на вітчизняні підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та впровадження в діяльність зарубіжного досвіду застосування електронно-інформаційних систем у митній справі.

Структура роботи складається зі вступу, основної частини, яка містить три розділи з підрозділами, двох рисунків та трьох таблиць, висновків, 56 використаних джерел та двох додатків.

ВИСНОВКИ

Було розглянуто поняття, його вплив на підприємства, методи і інструменти, а також можливості його удосконалення.

Розглянувши державне регулювання ЗЕД, можна зробити висновок, що хоч держава незалежна, податкова система та митний контроль і сама ЗЕД є не до кінця сформовані, мають прогалини та слабкі місця. Але коли Україна почала інтегрування в ЄС, та її вступ В СОТ позитивно вплинув на економічні зв’язки та діяльність країни в цілому. Україна повинна ще багато перебудувати, і пройшовши цей шлях вона піде в потрібному напрямі.

Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки повинно полягати в створенні умов і сприянні розвитку його зв'язків із зарубіжними партнерами.

На разі Українська влада багато часу приділяє проблемі встановлення та розвитку зв’язків із зарубіжними партнерами, щоб утриматися в цьому нестабільному міжнародному середовищі.

У сучасних умовах складовою частиною комплексу заходів має стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.

І тому на даному етапі важливо триматися такого курсу, як встановити та укріпити зв’язки із зарубіжними партнерами; налаштувати правильну та врівноважену зовнішньоекономічну діяльність, як підприємств так і країни в цілому; визначити і впровадити основні принципи державного регулювання економіки; зміцнити економічну безпеку українських підприємств.

Коли механізм державного регулювання запрацює в правильному напрямку країна зможе далі розвиватися, щоб набратися знання та досвіду. Маючи знання та досвід можна зайняти кращу нішу міжнародного господарства.

Під час державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можуть виникнути, як позитивні, так і негативні наслідки, тому треба розуміти що це дуже делікатна справа, яка потребує високого професіоналізму.

Та перш ніж починати державне регулювання, потрібно зробити оцінку ефективності цього регулювання. Під ефективністю зовнішньоекономічної діяльності в узагальненому вигляді розуміють співвідношення сукупності затрат і доходів від цієї діяльності. Для досягнення найбільшого економічного ефекту від зовнішньоекономічної діяльності слід розвивати виробництво експортної продукції, яка дозволяє одержати найбільшу валютну виручку на одиницю затрат, та імпортувати ті товари, власне виробництво яких викликало б найбільші затрати на одиницю вкладених валютних коштів.

Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності проводять для того, щоб обгрунтувати пропозиції про продаж купівлю товарів, оцінити структуру, що склалася, напрямки зовнішньоторгового обороту підприємства. Отже, знаючи потрібні формули можна розрахувати важливі показники, і проаналізувавши їх робити висновки щодо ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Ключовим елементом розвитку зовнішньоекономічної стратегії України є розвиток та удосконалення системи митно-тарифного регулювання. Низка проблемних питань у структурі митно-тарифного регулювання завдають шкоди у розвитку зовнішньої торгівлі, тому дослідження даної теми є досить актуальним у наш час. Багато країн, зокрема з низьким рівнем економічного розвитку, використовують мито та митні збори як одне з найважливіших джерел наповнення державного бюджету, так як збір мита є простішим ніж інших податків. Україна не є винятком, близько 35% доходів загального фонду державного бюджету формується саме за рахунок мита та митних зборів, у той час як у розвинутих країнах світу частка даного доходу становить лише 10%.

Та використовуючи мито та митні збори, як джерело наповнення бюджету варто пам’ятати, що знатно завищені мито та збори відлякують потенційних партнерів по бізнесу, та фірми, що переправляють свою продукцію через кордон країни.

Митні тарифи за своїм економічним змістом і характером дії належать до ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту. Оскільки мито належить до непрямих податків, які стягуються при переміщенні товарів через митний кордон, то воно, будучи включеним до ціни товару, підвищує її та знижує його конкурентоспроможність.

Крім сплати мита обов'язковим платежем при переміщенні вантажів через митний кордон є митні збори. Вони нараховуються за вантажною митною декларацією і справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів. Щоб країна могла отримати дохід, та не відлякувати охочих до роботи підприємців, варто встановити правильні мито та митні збори. Ці цифри повинні будуть привабити зарубіжних підприємців, та виконувати функцію захисту вітчизняного підприємництва.

Що потрібно зробити, щоб обрати правильний шлях в розвитку митно-тарифного регулювання? Задаються питанням багато науковців в різних країнах, зокрема і в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність держави повинна бути спрямована на стимулювання експорту своєї продукції, а не на сприяння імпорту готової продукції, як це, на жаль, певною мірою відбувається сьогодні в Україні. Стимулювати експорт мають в першу чергу податкова і митно-тарифна політика держави через відповідне субсидування експорту, реструктуризацію заборгованості, а також створення умов для добросовісної конкуренції. Натомість, в Україні податкова і митно-тарифна політика фактично створюють перешкоди для експорту. Держава надає гарантії для товарних кредитів, стимулюючи імпорт і збільшуючи державний борг. Тому треба це виправляти. Треба задуматися над вдосконаленням митно-тарифного регулювання України.

Шляхи покращення стану митно-тарифного регулювання в Україні: по-перше, перспективним напрямком розвитку митно-тарифного регулювання є запровадження спрощеного порядку застосування процедур оформлення для підприємств-резидентів; по-друге, митне регулювання України повинно в повній мірі виконувати всі свої функції, такі як: захисні, регулюючі, а також буди фіскальним інструментом; по-третє, основна робота при вдосконаленні митної політики має бути спрямована на оптимізацію митного тарифу шляхом зниження податкового навантаження за різною номенклатурою товарів, які не сприятливі до імпорту; по-четверте, обмеженням для диференціації ставки мита в залежності від призначення товарів є правова та економічна невизначеність статусу товарів (якщо він декларується митним органам за зниженою ставкою мита тому що призначений для промисловості); по-п’яте, рекомендується продовжити роботу щодо подальшого зниження ставки ввізного мита на технологічне обладнання, яке не має вітчизняних аналогів, при збереженні захисних ввізних митних зборів на високо конкурентне обладнання, яке виробляється вітчизняними підприємствами; і останнє – це відмова від необґрунтовано завищеного мита;

Запровадження цих пропозицій дасть змогу, з одного боку, забезпечити сприятливі умови для збільшення ввезення товарів, а з іншого – значно знизить кількість порушення митних правил.

Отже, основним напрямком у сфері вдосконалення митного регулювання при імпорті товарів в останні роки повинна стати оптимізація імпортного митного тарифу з урахуванням зобов'язань СОТ, під якою розуміється зниження ставки митних зборів за широкою номенклатурою товарів, при одночасному захисті конкурентоспроможних вітчизняних підприємств шляхом підвищення або збереження відносно високих ставок тарифу. Запропонований підхід до формування тарифу вже показав свою ефективність в попередні роки.

Нічого не стоїть на місці, і з розвитком IT-технологій стає можливим удосконалювати методи державного регулювання. Одна із багатьох ланок, яку в Україні треба модернізувати – це Митниця. Довгі перевірки та купа змарнованого часу, корупція поглинають Митницю. Але це можна оминути, якщо застосувати новітні комп’ютерні технології. Це вже показали багато країн світу. Впровадивши електронно-інформаційну систему митного контролю можна значно покращити працездатність Української митниці, скоротити час перевірок, та унеможливити наявність корупції.

Тож саме від вибору виду та механізму державного регулювання залежить успішність діяльності держави, як на міжнародному ринку так і в цілому.