Мета Програми

Основною метою Програми є створення сучасної та стійкої системи взаємовигідних економічних, науково-технічних і культурних зв’язків Харківської області з регіонами суміжних держав на основі європейських інструментів інтеграції та механізмів державно-приватного партнерства.

Шляхи розв’язання проблеми

Найважливішими проблемами області, на розв’язання яких спрямована Програма, є:

- підвищення рівня життя населення та розвиток сучасної соціальної сфери у районах та містах області;

- вдосконалення прикордонної та логістичної інфраструктури з метою оптимізації режиму перетинання державного кордону мешканцями області, швидкого переміщення транспортних засобів і вантажів;

- поглиблення співпраці на міжрегіональному рівні за підтримки Ради керівників прикордонних областей Республіки Білорусь, Російської Федерації та України, Ділової ради торговельно-промислових палат білорусько-російсько-українського прикордоння, європейських інституцій транскордонного співробітництва;

- всебічна підтримка інноваційно-інвестиційної діяльності єврорегіону «Слобожанщина»;

- збереження історичної та культурної спадщини Слобожанщини;

- формування єдиного транскордонного інформаційного простору.

Програма має реалізовуватися шляхом виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання завдань та заходів зазначеної Програми.

Міжвідомчі робочі групи з питань розвитку транскордонного співробітництва прикордонних районів надають відповідний пакет документів пріоритетних проектів до Комісії з конкурсного відбору транскордонних проектів при обласній державній адміністрації для оцінки та включення їх до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на
2011 – 2015 роки, а також до обласної ради - для отримання співфінансування з обласного бюджету в рамках виконання цієї Програми. Окремі проекти можуть надаватися до виконавчого комітету Ради керівників прикордонних областей Республіки Білорусь, Російської Федерації та України для включення їх у міжрегіональні проекти та програми (екологічні, логістичні, освітні тощо).

Головне управління зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації разом із виконавчим комітетом Ради керівників прикордонних областей Республіки Білорусь, Російської Федерації та України готує і погоджує з Міждепутатською робочою групою зі співробітництва між Харківською обласною радою та Бєлгородською обласною Думою щорічні плани заходів та перелік транскордонних проектів щодо виконання Програми та вносить їх для розгляду обласною радою на сесії та затвердження.

Основні завдання Програми

Основними завданнями Програми є:

- стимулювання розвитку ділової активності у прикордонних районах за рахунок збільшення об’ємів прикордонної торгівлі, насамперед продукцією з високою доданою вартістю;

- забезпечення сталого розвитку прикордонних територій шляхом підвищення зайнятості населення та рівня продуктивності праці;

- активізація зовнішньоекономічної діяльності прикордонних територій;

- сприяння розвитку експортоорієнтованого малого та середнього підприємництва;

- створення інструментарію для ефективних комунікацій з потенційними інвесторами;

- забезпечення розробки проекту містобудівного розвитку транскордонного регіону;

- формування транскордонної агломерації європейського типу вздовж вісі Харків–Бєлгород;

- забезпечення екологічної безпеки та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- розвиток транскордонного культурно-пізнавального, екологічного та сільського туризму;

- підтримка кластерних ініціатив;

- забезпечення участі єврорегіону «Слобожанщина» в Асоціації європейських прикордонних регіонів як постійного члена;

- збереження природної, історичної та культурної спадщини Слобожанщини;

- формування єдиного транскордонного інформаційно-комунікаційного простору.

Фінансове забезпечення Програми

Фінансування заходів та проектів на території Харківської області забезпечується за рахунок коштів обласного бюджету, передбачених на відповідний рік, а також інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством України, в обсягах, що будуть визначатися окремими договорами. Для проектів, що включені до Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2011 – 2015 роки, буде передбачено співфінансування з обласного та місцевих бюджетів в обсязі, необхідному для їх реалізації відповідно до вимог чинного законодавства України.

Обсяг фінансування Програми уточнюється під час складання проекту обласного бюджету на відповідний рік у межах видатків, передбачених головним розпорядником коштів, відповідальним за виконання окремих завдань Програми та в цілому за Програму.

На фінансування міжнародних транскордонних проектів планується також спрямувати позабюджетні кошти і кошти міжнародної фінансової підтримки згідно із чинним законодавством України.

Очікувані результати від реалізації Програми

У результаті виконання першого етапу Програми (2011 – 2013 роки) передбачається:

- зменшити територіальні диспропорції прикордонних районів області, наблизити їх економічний та соціальний рівень розвитку до середнього рівня Харківського регіону;

- створити вертикально та горизонтально інтегровану систему транскордонного співробітництва в Харківській області;

- створити інструментарій для ефективних комунікацій з потенційними інвесторами;

- розробити бренди прикордонних районів області;

- підготувати Стратегію сталого розвитку єврорегіону «Слобожанщина» як інтегровану стратегію територіального розвитку шести прикордонних районів Харківської та шести районів Бєлгородської областей;

- скоротити розрив у соціально-економічному розвитку та інфраструктурному забезпеченні прикордонних районів Харківської області з суміжними районами Бєлгородської області;

- збільшити обсяги зовнішньоекономічної діяльності прикордонних територій;

- створити інтегровану систему управління охороною навколишнього природного середовища транскордонних річкових басейнів Лопань, Харків, Уди для забезпечення екологічної безпеки та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на прикордонних територіях;

- підготувати концепцію системної інноваційної платформи «GEOTECHNOPOLIS» вздовж вісі Харків – Бєлгород з метою формування транскордонної агломерації європейського типу та розпочати її проектне впровадження.

У результаті виконання другого етапу Програми (2014 – 2016 роки) передбачається:

- поширити практику використання механізмів державно-приватного партнерства під час реалізації інфраструктурних проектів єврорегіону «Слобожанщина»;

- створити логістичний комплекс у рамках прикордонної інтегрованої російсько-української логістичної системи;

- збільшити експорт високотехнологічної продукції в Російську Федерацію;

- створити і забезпечити функціонування системи транскордонного ділового, культурно-пізнавального, екологічного та сільського туризму.

Контроль за реалізацією Програми

Контроль за реалізацією Програми здійснюється обласною радою, а саме: постійними комісіями обласної ради з питань соціально-економічного розвитку регіону, інвестицій, міжнародного та міжрегіонального співробітництва та з питань бюджету.

Координує роботу щодо виконання Програми Головне управління зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації.

Програма економічного і соціального розвитку Харківської області на 2012 рік

Депутати Харківської обласної ради ухвалили Програму економічного і соціального розвитку Харківської області на 2012 рік, метою якої є зростання добробуту і підвищення якості життя населення за рахунок посилення конкурентоспроможності регіональної економіки.

Програма конкретизує пріоритетні напрями розвитку області, визначені у Стратегії сталого розвитку Харківської області до 2020 року, а саме: поліпшення демографічної ситуації та розвиток охорони здоров’я; скорочення диференціації доходів населення; поліпшення якості житлових послуг і реформування житлово-комунального господарства; розвиток виробництва й переробки сільськогосподарської продукції; підвищення енергозабезпечення та енергозбереження в економіці регіону; поліпшення екологічної ситуації тощо.

Складається Програма з трьох розділів, у яких визначені основні проблеми за окремими галузями, пріоритетні завдання на 2012-й та наступні два роки, заходи з виконання першочергових завдань на поточний рік.

Фінансуватиметься вона за рахунок різних джерел, не заборонених законодавством.

Зокрема, планується що у 2012 році на капітальні вкладення на об’єкти соціально-економічного значення по галузі охорони здоров’я буде витрачено 115, 3 млн.грн., з яких 96, 4 млн. грн. – з держбюджету, а 18, 9 млн.грн. складуть кошти місцевих бюджетів.

На проведення ремонтних робіт та реконструкції об’єктів освітньої галузі буде витрачено майже 95 млн.грн., з них 57.7 млн.грн. – кошти держбюджету, 37, 1 млн.грн. – місцевих бюджетів.

На розвиток культурно-туристичного сектору планується спрямувати 100 млн.грн. з них – майже 90 млн. грн. становитимуть кошти держбюджету.

• Рішення XI сесії Харківської обласної ради VІ скликання Від 01 березня 2012 року № 348-VІ " Про затвердження Програми економічного і соціального розвитку Харківської області на 2012 рік"
• Програма економічного і соціального розвитку Харківської області на 2012 рік

Стратегія соціально - економічного розвитку Харківської області до 2020 року

Рішенням III сесії Харківської обласної VI скликання ради було затверджено Стратегію соціально - економічного (сталого) розвитку Харківської області до 2020 року.

При розробці Стратегії регіонального розвитку робоча група, до якої увійшло більше 80 експертів, спиралася на чинне законодавство України, в тому числі на Закон «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики України», також були враховані ключові принципи, закладені в Програмі реформ Президента України Віктора Федоровича Януковича.

Проект Стратегії активно обговорювався в ході круглих столів, міжнародних конференцій, опрацьовувався в комісіях обласної ради, став предметом громадського обговорення.

• Рішення II сесії Харківської обласної ради VI скликання, від 23 грудня 2010 року № 27-VI " Про затвердження Стратегії сталого розвитку Харківської області до 2020 року"
• Стратегія соціально - економічного (сталого) розвитку Харківської області до 2020 року

Муніципально-правові конфлікти у Харківській області

Дендрофобія харківської влади

В Києві відбуваються суди над екс-урядовцями. Якщо говорити відверто – відбуваються справжні політичні репресії. Можновладці, та й багато хто з пересічних громадян, роблять вигляд, що не бачать цих ганебних явищ. Можновладці продовжують щось казати про демократичні цінності, про боротьбу з корупцією. Хоча навіть сліпому видно, що корупція є системообразуючим чинником держави і нашого життя в цілому.

І, припустимо, справа Луценка, особливо на тлі загальноукраїнської корупції, доводить тільки те, що Юрій Віталійович ніяких корупційних дій не вчинив, а звинувачення проти нього – помста – і все. Незрозуміло, в чому полягає склад злочину і в газовій справі Тимошенко. Втім, суд триває...

До цих справ прикута увага світової спільноти. Вже лунали критичні заяви і керівництва Європейського Союзу, і Держдепартаменту США. Але, коли дійсно причина цього всього помста – чекати розумних дій не варто. Якщо перефразувати слова Оруела: ціль помсти – помста. І в цьому є своя дурна, але все ж таки логіка.

А от політичні переслідування в Харкові, які відбуваються вже більше року, розумом не осягнути.

Протистояння між місцевою владою і харків’янами стосовно вирубки дерев спочатку розпочалося в Лісопарку в 2010 році. Влада забажала прокласти автошлях, який аж ніяк не покращив рух вулицями міста, але бюджетні гроші таки «закатали в асфальт».

У місті з’явилося Громадське об’єднання «Зелений фронт» і така назва відповідає дійсності, бо йдуть бої з громадянами у прямому сенсі цього слова. Бої із фізичним протистоянням, побиттям, затриманнями громадян міліцією, судами, адміністративними покараннями, скаргами до органів прокуратури і міжнародних організацій. «Міжнародна амністія» визнала двох учасників, засуджених Дзержинським районним судом м. Харкова на 15 діб (суддя Л. Лазюк) за статтею 185 КУпАП – «злісна непокора законним вимогам міліції», «в’язнями сумління». Тим самим найвідоміша правозахисна організація визнала, що в даному випадку ми маємо справу з політичними репресіями. Іншим затриманим були винесені різні покарання – від штрафу до зауваження. Зараз скаргу активістів «Зеленого фронту» розглядають в Європейському суді.

Я думаю, читачі пам’ятають, що тоді міліція не тільки не захищала громадян, а була на боці рубачів лісу, брутально поводилася із активістами «Зеленого фронту», порушувала норми закону «Про міліцію» під час затримання протестуючих.

Зверталися захисники дерев і до Комітету з проведення Євро-2012, але місцева влада не прореагувала ані на протести харків’ян, ані на заклики міжнародних організацій. Вирубка відбулася, автошлях проклали – влада перемогла.

З весни 2011 року знову у всьому місті розпочалися масові вирубки цілком здорових дерев. Без зелені залишилася одна з найголовніших вулиць міста – проспект Гагаріна, порубані дерева в історичному центрі Харкова – вулицях Римарській і Пушкінській, Артема і Чернишевський. Іноді мешканцям вдавалося припинити вирубування дерев, але це тільки якщо дерева знищували на невеликих майданчиках – або під магазин, заправку або гаражі. Логічного пояснення цих дій харків’янам місцева влада не вважала за потрібне надати, але коли на засіданні Харківської міської ради депутати від фракції БЮТ задали питання стосовно вирубок дерев, то перший заступник Харківського міського голови Олександр Кривцов пояснив: «ну, мы ж не в лесу живем!». Так ото ж і справжня біда, що можновладці живуть у заміських будинках в лісі, а більшість харків’ян будуть жити у пустелі, дихати пилом та вихлопними газами. Влада створює в Харкові умови, неможливі для нормального життя, не враховує особливості розташування міста, мабуть, не знає, що Харків має лесові ґрунти, і пил у нашому місті пов’язаний саме з такими географічними особливостями міста.

Влітку, так звані (бо документів їх ніхто не бачив) «представники муніципальних служб» знову взялися за парк Горького і почали винищувати велику кількість абсолютно здорових дерев, посилаючись на рішення міськвиконкому, але нікому таке рішення побачити не вдалося.

Першими з цими «муніципальниками» стикнулися подружжя Анна і Артем Поляк. Їх затримали у парку Горького міліціонери, яких на місце події – вирубки дерев без документів – самі ж Анна та Артем і викликали. У Дзержинському райвідділу міліції з ними поводилися дуже брутально, не давали сісти, не пустили до них юриста-захисника. Як наслідок, склали протокол про адміністративне порушення за тою ж статтею 185 КУпАП. Міліціонери навіть вручили затриманим судову повістку на засідання 1-го серпня.

Але, коли подружжя Поляк разом із своїм захисником та друзями прийшли до суду 1-го серпня, суддя п. О. Шестак цю повістку не визнав, тому що у міліції немає ані повноважень відкривати впровадження та призначати засіданні, ані роздавати судові повістки. До сьогодні невідомо, чи буде суд розглядати цю справу.

Але далі більше: 1-го серпня в парку знов почали рубати дерева. Зеленофронтовцям А Цуканову і В Полєтаєву робітники, які спилювали дерева, надати дозвільні документи відмовилися і почали погрожувати.

На місце подій прибула міліція, і, як стверджує А. Цуканов, міліціонери почали захищати лісорубів.

Цуканова відтіснили з площадки в такий спосіб, що він був весь у синцях і потрапив до лікарні із струсом мозку. Полєтаєва затримали і відвезли до сумнозвісного Дзержинського райвідділу міліції і пред’явили звинувачення у порушенні тої самої статті 185 КУпАП, але де «ті законні вимоги», коли ані дозвільних документів на вирубку дерев, ані посвідчень міліціонерів представникам «Зеленого фронту» ніхто не надав.

2-го серпня об 11-й годині біля Екоінспекції зеленофронтовці провели пікет проти бездіяльності цього органу. Але чиновники навіть й не подумали вийти до пікетуючих та пояснити їм, що відбувається у Харкові, чому і на підставі яких документів ведеться масове знищення дерев.

У парку Горького разом із представниками муніципальної охорони знаходилися і якісь молодики спортивної статури у цивільному, які допомагали міліції затримувати та відтісняти зеленофронтовців.

Потім, вже ввечері, коли четверо членів «Зеленого фронту» йшли додому, біля них зупинилася машина з якої вийшли семеро схожих молодиків з палицями і почалася бійка. Усі четверо зеленофронтовців отримали тілесні ушкодження, двоє з них перебувають у лікарні швидкої допомоги.

Я підкреслюю, що все це робиться при повній підтримці порушників закону міліцією. В кращому випадку, міліція проявляє бездіяльність, що, як відомо, теж є злочином.

Усі ці події та обставини навколо них дозволяють зробити єдиний висновок: у Харкові вже рік як відбуваються політичні переслідування незгодних з місцевою владою харків’ян – членів територіальної громади. Тобто, місцева влада, яка зобов’язана діяти в інтересах громади та її членів, навпаки, бореться з цією громадою.

Незважаючи на те, що за цей час була безліч скарг і до прокуратури, і до органів центральної влади ніякої реакції і часто навіть відповідей на ці звернення немає. Тим більше, ніхто не покараний за порушення законів, за побиття громадян.

Уявіть собі такі дії влади в країнах цивілізованого світу, де без дозволу мерії не можна зрубати дике дерево (в’яз або сосну) навіть на власній ділянці. І уявити, що мерія не вважає за потрібне залагодити конфлікт з членами територіальної громади, який тягнеться вже другий рік. Де б була така мерія?

Але постійні конфлікти між місцевою владою та мешканцями Харкова аж ніяк не хвилюють центральну владу. І це виглядає як справжнє божевілля, дикунство, коли до будь-якого будинку чи вулиці приїжджають лісоруби, спилюють здорові дерева, а сухі і хворі залишають. Нема чому дивуватися, що харків’яни впевнено стверджують, що чиновники міськвиконкому та належні їм бізнесові структури просто заготовляють деревину у місті. Чи то на столярні вироби чи то на гроби.

На протести людей, та ще й зважаючи на те, що вони не дуже чисельні, влада взагалі не звертає уваги. Якщо збирається багато громадян на захист дерев, «лісоруби» мовчки їдуть. Вулиць багато, дерев теж. Можна й в іншому місці поспилювати.

Таке враження, що на наше місто напала саранча і нищить все зелене. От тільки, на жаль, саранча ця на двох ногах, та й ще «освячена» виборцями. або, краще сказати, – рішенням міської виборчої комісії.

Але, безумовно, загальний вигляд всього цього дурного безладу, особливо, якщо поєднати це із судовими процесами опозиціонерів в Києві, виглядає, як початок широких політичних репресій влади проти своїх громадян.

І дуже дивно, що такі події, як у парку Горького, примушують до активних дій тільки купку молодих людей з «Зеленого фронту».

Коли влада починає діяти так, як зараз, – це зачепить кожного.

Харківська міська рада

СТАТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА ХАРКОВА

·

·

Харківська міська рада, представляючи інтереси жителів міста Харкова, затверджуючи права та свободи людини і громадянина як вищі цінності, прямуючи до створення гідних умов життя людини, усвідомлюючи свою відповідальність за соціально-економічний і культурний розвиток міста, відповідно до Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", інших нормативно-правових актів, затверджує Статут територіальної громади міста Харкова.

Статут юридично оформлює об'єднання жителів міста в територіальну громаду з урахуванням історичних, культурних і соціально-економічних особливостей, установлює систему, структуру, повноваження органів місцевого самоврядування, територіальну, правову і матеріально-фінансову основи діяльності територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Територіальна громада міста Харкова

1. Територіальна громада міста Харкова (далі - територіальна громада) як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, основний носій його функцій і повноважень - це жителі, що об’єднані постійним проживанням у межах міста, що мають колективні інтереси і правовий статус, визначений Конституцією України, Європейською хартією місцевого самоврядування, законами України, цим Статутом.

2. Членами територіальної громади міста Харкова є жителі, що постійно проживають і зареєстровані на території міста Харкова (далі - міста).

3. Членство жителя міста в територіальній громаді та наявність у нього встановленої законодавством України дієздатності є підставою для володіння та реалізації всієї повноти індивідуальних і колективних прав на участь у місцевому самоврядуванні.

Стаття 2. Принципи організації та діяльності територіальної громади

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування на основних принципах, передбачених Конституцією України і Законом України " Про місцеве самоврядування в Україні":

- народовладдя;

- гуманізму;

- верховенства права;

- законності;

- соціальної справедливості;

- пріоритету прав і свобод людини і громадянина;

- гласності;

- підзвітності та відповідальності перед територіальною громадою її органів та посадових осіб;

- поєднання міських і державних інтересів;

- раціонального використання матеріальних та фінансових ресурсів;

- правової, організаційної і матеріально-фінансової самостійності в межах своїх повноважень;

- різноманіття форм організації місцевого самоврядування;

- державної підтримки і гарантій місцевого самоврядування;

- судового захисту прав територіальної громади.

Стаття 3. Мета та завдання територіальної громади

1. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування заради загального блага, сприяє створенню умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток кожному членові територіальної громади.

2. Визнання, дотримання і захист конституційних прав і свобод людини та громадянина - обов'язок територіальної громади і всіх інших суб'єктів місцевого самоврядування.

3. Основними завданнями територіальної громади є:

а) економічний розвиток міста, збереження рівноваги між економічним розвитком і екологічним середовищем;

б) забезпечення для кожної людини безпечного для життя і здоров'я навколишнього середовища;

в) зберігання, відновлення, раціональне та справедливе використання природних ресурсів;

г) розвиток у місті ефективних виробничої, соціальної, транспортної систем;

д) здійснення обґрунтованої політики розвитку соціальної сфери міста, що користується громадською підтримкою;

е) створення умов для працевлаштування жителів міста та їх матеріально-фінансової самостійності;

є) забезпечення достатньої пропозиції та вибору доступного за ціною житла;

ж) забезпечення різноманітного асортименту доступних та якісних послуг і товарів;

з) створення умов життя в місті, які сприяють фізичному, культурному, моральному і духовному розвитку особистості;

и) створення закладів для підтримки здоров'я жителів міста, пропагування здорового способу життя;

і) забезпечення доступної, безоплатної медичної допомоги усім мешканцям міста Харкова;

ї) забезпечення доступності користування всіма категоріями населення культурно-освітніми, спортивними закладами та спорудами міста;

й) організація надання початкової загальної освіти, базової загальної середньої освіти та повної загальної середньої освіти, організація відпочинку дітей в канікулярний час;

к) надання підтримки в розвитку національно-етнічним, віковим, фаховим, культурним, релігійним та іншим групам населення, створення умов для їх діяльності і мирного співіснування, для участі в них широкого кола жителів міста;

л) збереження і реставрація історичних пам'ятників і споруд, розвиток якісної сучасної архітектури, формування естетичного зовнішнього вигляду міста;

м) створення безпечних умов для проживання у місті, забезпечення ефективного захисту від злочинності, правопорушень, будь-яких форм насильства;

н) сприяння у забезпеченні безпеки дорожнього руху та розвитку транспортної інфраструктури міста;

о) організація, відповідно до закону, діяльності в галузі поховання померлих;

п) вирішення інших завдань, передбачених діючим законодавством.

Стаття 4. Компетенція територіальної громади

1. Територіальна громада правомочна безпосередньо або через створені нею органи розглядати і вирішувати будь-яке питання, віднесене Конституцією України і законами України до відання місцевого самоврядування, а також будь-яке питання, не вилучене із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

2. До компетенції територіальної громади, що реалізується шляхом виборів, референдумів, інших форм безпосередньої участі громади у вирішенні питань місцевого значення, відноситься:

а) формування міської ради, обрання міського голови та ухвалення рішення про дострокове припинення їх повноважень;

б) заслуховування звітів депутатів і міського голови;

в) здійснення контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування у встановлених законодавством України та цим Статутом формах;

г) найменування і перейменування територіальної громади.

3. Обмеження прав членів територіальної громади на участь у місцевому самоврядуванні, відповідно до Конституції України і законів України, може бути застосовано лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.

4. Не можуть вирішуватися територіальною громадою безпосередньо питання виконання делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади.

Стаття 5. Форми реалізації територіальною громадою прав при здійсненні місцевого самоврядування

1. Територіальна громада здійснює своє право на місцеве самоврядування безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

2. Право членів територіальної громади брати участь у здійсненні місцевого самоврядування може бути реалізоване через участь у:

а) місцевому референдумі;

б) виборах міського голови, депутатів міської ради;

в) загальних зборах громадян;

г) реалізації місцевих ініціатив;

д) громадських слуханнях;

е) індивідуальних та колективних зверненнях жителів міста;

є) роботі органів місцевого самоврядування;

ж) інших, не заборонених законодавством формах здійснення місцевого самоврядування.

Стаття 6. Символіка територіальної громади

1. Символікою територіальної громади міста, що відображує його історичні, культурні, соціально-економічні та інші особливості і традиції, є прапор і герб територіальної громади.

2. Прапор територіальної громади представляє собою прямокутне полотнище (співвідношення довжини і ширини 2: 3) ясно-зеленого кольору з зображенням у його центральній частині герба територіальної громади.

3. Герб територіальної громади представляє собою геральдичний щит французької форми (чотирикутний, загострений униз). На зеленому полі щита зображені перехрещені ріг достатку, наповнений плодами й прикрашений квітами, і кадуцей (золотий жезл із срібними крилами), оповитий зміями.

4. З ініціативи органів місцевого самоврядування або членів територіальної громади міста міською радою може бути заснована й інша символіка.

5. Порядок заснування, використання та внесення змін у символіку визначається Положенням про зміст, опис і порядок використання символіки територіальної громади, що затверджується міською радою.

Стаття 7. Знаки пошани територіальної громади

1. За видатні заслуги перед містом, за великий внесок у культурний, економічний, соціальний розвиток територіальної громади громадянам України або громадянам інших держав може присвоюватися звання " Почесний громадянин міста Харкова".

2. Громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, колективи організацій, установ та підприємств можуть нагороджуватися " Почесною грамотою Харківської міської ради", " Почесною грамотою виконкому міської ради", " Подякою міського голови".

3. З ініціативи органів місцевого самоврядування або членів територіальної громади можуть бути засновані й інші знаки пошани.

4. Порядок введення знаків пошани, присвоєння і нагородження знаками пошани визначається відповідними Положеннями, що затверджуються виконавчим комітетом, міською радою, міським головою.

Стаття 8. Міські свята

1. Проявляючи повагу до історичних традицій міста, турбуючись про їх збереження і збагачення, про самобутній розвиток територіальної громади, установлюються міські свята - День міста, День звільнення міста Харкова від фашистських загарбників - 23 серпня.

2. Рішенням міської ради можуть встановлюватися інші загальноміські свята.

Стаття 9. " Міста – побратими"

1. Територіальна громада, через представницькі органи, на добровільних та договірних засадах може вступати у відносини з містами інших країн (міста – побратими) в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

РОЗДІЛ II. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОСНОВА ОРГАНІЗАЦІЇ
ТА ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Стаття 10. Територія міста

1. Територіальною основою організації та діяльності територіальної громади є територія міста.

2. Територію міста, у межах якої здійснюється місцеве самоврядування, визначає межа міста - міська межа. Офіційними документами, в яких зафіксована міська межа та межі районів міста та які визначають принципи розвитку, планування, забудови й іншого використання території міста, є Генеральний план міста та опис меж районів міста, що підлягають коригуванню не рідше одного разу на п'ять років.

3. Зміна межі міста здійснюється у встановленому Конституцією і законами України порядку з ініціативи територіальної громади міста Харкова, Харківської міської ради з урахуванням історичних і місцевих традицій, думки жителів міста і жителів сусідніх адміністративно-територіальних одиниць, вираженої у формах, що дозволяють встановити думку більшості тієї частини жителів, інтереси якої можуть бути обмежені зміною меж.

Стаття 11. Адміністративно-територіальний устрій міста

1. Місто Харків є адміністративно-територіальною одиницею обласного значення і адміністративним центром Харківської області.

2. Територія міста поділяється на такі адміністративно-територіальні одиниці - райони в місті: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Орджонікідзевський, Фрунзенський, Червонозаводський.

3. Розподіл на райони здійснюється з метою організації оптимальної системи місцевого самоврядування, наближення органів самоврядування до жителів міста, розширення можливостей при вирішенні питань міського значення з урахуванням думки жителів районів у місті.

4. Вирішення питань адміністративно-територіального устрою міста Харкова, зміна меж районів у місті Харкові здійснюється з ініціативи територіальної громади міста, територіальної громади району у місті, органів місцевого самоврядування м. Харкова в порядку, визначеному Конституцією і законами України, з урахуванням соціально-економічних, історичних особливостей міста і думки більшості тієї частини жителів, інтереси якої можуть бути обмежені зміною адміністративно-територіального устрою міста.

Стаття 12. Склад земель міста

1. До розмежування земель державної і комунальної власності міська рада розпоряджається землями в межах міста Харкова, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

2. Правовий режим земель у міській межі визначається чинним законодавством України.

3. Зміна правового режиму земель у межах міста, переведення їх з однієї категорії в іншу проводиться в зв'язку зі зміною їх цільового призначення в порядку, установленому чинним законодавством України.

РОЗДІЛ III. ПРАВА ЧЛЕНІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
ПРИ ЗДІЙСНЕННІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 13. Місцеве самоврядування

1. Місцеве самоврядування - це визнане і гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів міста Харкова - самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання міського значення в межах Конституції України та законів України.

2. Місцеве самоврядування здійснюється в межах міста Харкова як безпосередньо територіальними громадами через місцевий референдум, вибори та інші форми прямого волевиявлення громадян, так і через міську раду, її виконавчі органи, міського голову, органи самоорганізації населення.

3. У місцевому самоврядуванні беруть участь територіальні громади районів у місті як суб'єкти права власності, районні в місті ради (у випадку їх створення) і їх виконавчі органи.

Стаття 14. Права членів територіальної громади на участь у місцевому самоврядуванні

1. Кожному члену територіальної громади, незалежно від матеріального стану, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, терміну проживання на відповідній території, мовних або інших ознак, забезпечується право на участь у місцевому самоврядуванні.

2. Члени територіальної громади мають право:

а) безпосередньо брати участь у здійсненні місцевого самоврядування в різних формах прямого волевиявлення;

б) обирати і бути обраними в органи місцевого самоврядування;

в) брати участь у місцевому референдумі;

г) брати участь у здійсненні контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування у встановлених законом і цим Статутом формах;

д) одержувати повну і достовірну інформацію про діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, знайомитися, у встановленому порядку, з документами й іншими матеріалами органів місцевого самоврядування;

е) одержувати копії правових актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

є) направляти індивідуальні та колективні звернення (скарги, заяви, пропозиції) в органи та посадовим особам місцевого самоврядування й одержувати на них відповіді у встановлені законом терміни;

ж) на персональний прийом посадовими особами органів місцевого самоврядування;

з) вносити пропозиції про перегляд чинних правових актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування, що суперечать Конституції України і законам України;

и) доступу до служби в органах місцевого самоврядування;

і) брати участь у створенні органів самоорганізації населення;

ї) бути присутніми на відкритих засіданнях колегіальних органів місцевого самоврядування в м. Харкові;

й) бути членами комісій, робочих груп, які утворюються при органах та посадових особах місцевого самоврядування.

3. Реалізація членами територіальної громади права на участь у місцевому самоврядуванні не повинно порушувати права та свободи інших осіб, права органів місцевого самоврядування і територіальної громади в цілому.

Стаття 15. Права членів територіальної громади на користування об'єктами комунальної власності

1. Члени територіальної громади мають рівні права на користування спортивними міськими спорудженнями для заняття фізичною культурою та спортом, закладами та пам'ятниками культури, бібліотечними, музейними й архівними та іншими фондами міста, установами громадського призначення, іншими об'єктами комунальної власності територіальної громади.

2. Гарантії прав членів територіальної громади, передбачених у пункті 1 даної статті, порядок надання, форми й обсяг додаткових пільг і гарантій, соціальної допомоги, субсидій та інших форм участі територіальної громади в соціальному житті конкретного члена територіальної громади визначаються міською радою.

Стаття 16. Право на освіту та додаткові гарантії його реалізації

1. Територіальна громада, органи місцевого самоврядування разом із державними органами відповідальні за реалізацію конституційного права на освіту.

2. Органами місцевого самоврядування забезпечується доступність і безоплатність освіти, можливість навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства.

3. Діти-сироти, діти з малозабезпечених сімей користуються додатковими гарантіями соціального захисту при реалізації права на освіту.

4. Органи місцевого самоврядування забезпечують створення умов для підтримки особливо обдарованих осіб, зокрема, шляхом заснування для них спеціальних стипендій.

5. Порядок визначення обсягу та надання додаткових гарантій соціального захисту, надання місцевих пільг, соціальної допомоги, стипендій для особливо обдарованих осіб визначається відповідними рішеннями міської ради, районних в місті рад.

6. При загальноосвітніх навчальних закладах комунальної форми власності може створюватися фонд загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету.

7. Органи місцевого самоврядування сприяють розвитку системи позашкільної освіти для дітей та молоді.

Стаття 17. Право на охорону здоров’я

1. Територіальна громада, органи місцевого самоврядування разом із державними органами відповідальні за реалізацію конституційного права на охорону здоров’я.

2. Органи місцевого самоврядування сприяють створенню умов для одержання в місті доступної, безоплатної, якісної та кваліфікованої медичної допомоги.

3. Діти, матері та інші члени територіальної громади пільгового контингенту, що визначений чинним законодавством України, користуються додатковими гарантіями соціального захисту при реалізації права на охорону здоров’я.

4. Порядок визначення обсягу додаткових гарантій соціального захисту та надання пільг при реалізації права на охорону здоров'я визначається чинним законодавством, відповідним рішенням міської ради.

Стаття 18. Додаткові гарантії прав пенсіонерів та осіб з функціональними обмеженнями

1. Предметом особливої турботи органів місцевого самоврядування є громадяни похилого віку, особи з функціональними обмеженнями та інші категорії громадян, що потребують соціального захисту.

За рахунок місцевих бюджетів, залучення благодійних та інших коштів для них можуть встановлюватися додаткові пільги.

2. Перелік додаткових пільг і соціальних гарантій, порядок їх надання, категорії громадян, яким вони надаються, визначаються відповідним Положенням, що затверджується міською радою.

Стаття 19. Право на особисту участь в обговоренні питань міського життя

1. Кожний член територіальної громади має право на особисту участь в обговоренні важливих питань міського життя.

2. З метою забезпечення обговорення жителями міста й для урахування громадської думки органи місцевого самоврядування оприлюднюють у міських засобах масової інформації проекти програм соціально-економічного розвитку міста і приватизації об'єктів комунальної власності, міського бюджету, нормативно-правових актів, що стосуються інтересів усіх або більшості жителів міста.

Стаття 20. Рівноправність членів територіальної громади

1. З урахуванням багатонаціонального складу територіальної громади, предметом особливої уваги органів місцевого самоврядування є забезпечення рівності прав і свобод людини і громадянина незалежно від національної і мовної належності, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, а також розвитку міжнаціональних відносин у дусі злагоди, порозуміння, поваги до національних почуттів і традицій.

2. Особи, що належать до національних меншин, мають право вільно виявляти свою етнічну, культурну, мовну, релігійну та іншу самобутність, підтримувати і розвивати національну культуру через створення національних шкіл, національно-культурних центрів у встановленому чинним законодавством порядку.

РОЗДІЛ IV. ФОРМИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Стаття 21. Місцевий референдум

1. Місцевий референдум є основною формою вирішення територіальною громадою питань міського значення шляхом прямого волевиявлення.

2. Предметом місцевого референдуму можуть бути питання, віднесені Конституцією України і законами України до відання місцевого самоврядування.

3. Питання, які не можуть бути винесені на місцевий референдум, встановлюються Конституцією України та законами України.

4. Питання, що виносяться на місцевий референдум, не повинні призводити до порушення рівноправності в суспільстві, обмежувати або скасовувати права і свободи людини і громадянина, конституційні гарантії їх реалізації.

5. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на території міста і мають вищу юридичну силу стосовно актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

6. Якщо для реалізації рішення місцевого референдуму потрібне прийняття іншого правового акта, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого відноситься дане питання, зобов'язаний прийняти такий акт невідкладно, але не пізніше, ніж у місячний термін після вступу в силу рішення місцевого референдуму.

7. Рішення, прийняте на місцевому референдумі, може бути визнане в судовому порядку таким, що не відповідає вимогам Конституції України і законів України.

8. Порядок призначення і проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються винятково на референдумі, визначається чинним законодавством України.

9. Участь у місцевому референдумі є вільною. Ніхто не може бути примушений до участі у місцевому референдумі. Нікому не може бути відмовлено в участі у місцевому референдумі, крім випадків, передбачених законом.