Матеріали

Методичнi та методологiчнi

рекомендацiї до пiдготовки семiнарського заняття:

Розглядаючи перше питання з теми слід зазначити: а) як повинно розпочинатися семінарське заняття, з чого повинно складатися вступне слово викладача, яким воно повинно бути за формою і часом. б) вказати як і чим визначається тема семінарського заняття, як визначається мета, для чого потрібно вказувати завдання на початку семінарського заняття. в) чи потрібно запитувати після вступного слова, хто з студентів готовий до семінарського заняття, а хто ні?

У другому питанні потрібно розповісти про: а) методику опитування студентів. б) вказати за якою послідовністю відбувається обговорення питання плану. в)зазначити прийоми активізації пізнавальної діяльності студентів, зосередити увагу на пояснені таких прийомів: 1)прийом опитування експертів, 2)прийом «злива ідей», 3)прийом «оживлення», 4)прийом «вулик», 5)прийом дискусії з розподіленими ролями.

Під час розгляду третього питання потрібно охарактеризувати: а) роль викладача під час проведення семінарського заняття. Потрібно вказати: б) що повинен робити викладач для залучення до активної участі у семінарі усіх студентів?, в) чи потрібно викладачу на початку семестру, до семінарських занять ознайомлюватись з групою г) зазначити дії викладача під час виступу студента, д) дії викладача після закінчення виступу студента, е) дії викладача у підсумковій частині семінару, є) дії викладача, якщо жоден студент не підготувався до семінару.

Матеріали

1 питання: А) Структура методики проведення семінарського заняття складається з таких елементів: вступ, основна частина, підсумкова частина. До елементів вступу належать: перекличка, формулювання теми семінару і вступне слово викладача. У вступному слові до семінару мають обов’язково міститися зазначення зв’язку теми семінарського заняття з темою попереднього семінару, визначення мети, завдання. Семінарське заняття завжди потрібно розпочинати з переклички. Викладач повинен уважно стежити за відвідуванням студентами семінарів, фіксувати їх у своїх записах. Перекличка фіксує початок семінарського заняття, мобілізує і дисциплінує студентів, дає викладачеві змогу контролювати відвідування занять, знайомитись зі студентами, запам’ятовувати їхні прізвища. Вступне слово викладача повинно бути не великим за обсягом, приблизно 3 – 5 хвилин.

Б) Після переклички викладач виголошує вступне слово, в якому формулює тему семінару, яка визначається навчальною програмою, зазначає мету семінару, яка безпосередньо випливає із теми семінарського заняття, також для уточнення мети вказує завдання, які потрібно розглянути. Викладач пояснює студентам зв'язок теми семінару із темою попереднього заняття, її теоретичне та практичне значення. Це допомагає домогтися логічної послідовності у вивчені навчальної дисципліни на семінарських заняттях, наголосити на важливості вивчення теми, мобілізувати і спрямувати пізнавальну діяльність студентів на початку семінару.

В) Деякі викладачі після вступного слова запитують хто із студентів готовий до заняття. Однак П. П. Шляхтун вважає, що цього робити не потрібно. Викладач має знати, що до кожного чи майже кожного семінарського заняття готуються всього кілька одних і тих самих студентів групи, а більшість студентів до семінарів не готуються. Підготувавшись зрідка до виступу з одного питання і виступивши на семінарі, такі студенти і надалі до занять не готуватимуться. Зрештою, сам семінар як форма навчання не стимулює підготовки студента до кожного заняття з усіх питань плану, оскільки в академічній групі із 25 – 30 студентів він не матиме змоги виступити на кожному семінарі.

Висновки до питання: говорить викладач

2 питання: А) після вступного слова викладач формулює перше питання плану семінарського заняття, вказуючи, на що саме потрібно звернути увагу під час розгляду питання, і запрошує студента до відповіді.

На перших семінарських заняттях визначати студентів – доповідачів варто за принципом добровільності, тобто запрошувати до виступу тих студентів, які цього прагнуть. Надалі добровільність треба поєднувати з викликом доповідачів, щоб спонукати до виступів пасивних студентів. Іноді доповідач висловлює бажання виступити тільки з частини питання, розраховуючи, що решту його змісту розкриють інші студенти. Деякі викладачі у такій практиці вбачають засіб залучення більшої кількості студентів до обговорення теми. Однак при цьому зміст питання може залишатись недостатньо розкритим. Крім того така тактика сприяє поверховій підготовці студентів до семінару. Перші виступи(виступи за кафедрою) з кожного питання мають бути повними, всебічними і глибокими. У такому разі і рівень наступних виступів(доповнень) буде вищим, оскільки від студентів вимагатиметься на просте доповнення виступу, а повідомлення про те важливе, чого не згадував доповідач. Після відповідей йдуть додаткові запитання, спочатку з аудиторії, потім їх ставить сам викладач. Відповіді доповідача на запитання показують, наскільки добре він усвідомив матеріал. У реакції студента на матеріал виявляються його інтелектуальні та психологічні риси: самостійність мислення, самовладання, зібраність або навпаки нерішучість, боязкість перед аудиторією, нездатність швидко зорієнтуватись в матеріалі, невміння сформулювати власну думку.

Б) Обговорення плану семінарського заняття відбувається в такій логічній послідовності:

· Постановка питання викладачем

· Виступ студента (доповідача) з питання

· Запитання студентів до доповідача

· Запитання викладача до доповідача (за потреби)

· Доповнення, обговорення питання всіма студентами

· Додаткові питання викладача та відповідь на них студентів

· Висновок викладача з питання і перехід до наступного питання

У підсумковій частині семінару викладач робить висновки з теми заняття, оголошує оцінки за семінарське заняття, дає завдання на наступне заняття та методичні поради щодо його підготовки. Показує зв'язок між проведеним семінаром та наступним.

В) Під час проведення семінарського заняття дуже важливо навчити студентів вмінню оперувати науковими поняттями, узагальнювати матеріал, формулювати гіпотези, підводити підсумки, навчити висловлювати свою думку та відстоювати її.

Цьому можуть сприяти такі прийми:

1) Прийом опитування експертів – його метою є ознайомитися з поглядами експерта на те чи інше питання. Відповіді експертів можуть бути попередньо підготовленні або й не підготовлені, проте наявність відповідних знань у тих хто ставить запитання обов’язкова.

2) Прийом «злива ідей» полягає в тому, що кожен зі студентів пропонує своє бачення вирішення проблеми з поставленого питання. При цьому обирається арбітр, який детально записує кожну ідею. Після того як всі висловилися, йде процес узагальнення ідей, сортування та вибір найбільш оптимальних

3) Прийом «оживлення» великих рефератів або доповідей; після читання розділу реферату (не більше 10 хв.) проводиться обговорення змісту за допомогою питань або вільної дискусії. Після цього реферат (доповідь) читаються далі;

4) Прийом «вулик»: усі беруть участь у дискусії, якою ніхто не керує. Учасників розподіляють на невеликі групи з метою досягнення максимальної участі їх у дискусії. Обговорюється вузьке коло питань. Останні можуть бути однаковими або різними. Результати роботи доповнюються представниками малих груп і далі обговорюються на пленарних засіданнях.

5) Прийом дискусії з розподіленими ролями. За наперед визначеною темою дві групи ретельно готуються до викладення спірних думок з метою стимулювання творчої дискусії. Точки зору учасників заздалегідь з’ясовуються; вони не обов’язково мають відповідати певним поглядам кожної групи. Інші члени групи спочатку можуть тільки слухати, а потім також залучатись до дискусії. Кожен член групи має право висловитись лише один раз.

Висновки до питання: говорить викладач

3 питання: А) Роль викладача на семінарському житті є досить важливою. Викладач є не лише наставником та інформатором студентів, але й є слухачем, який регулює та направляє у правильне русло їх діяльність. Для проведення семінарського заняття на високому методичному рівні викладач повинен володіти високою педагогічною майстерністю.

Якщо на лекції говорить викладач, то на семінарі мають говорити студенти, а викладач – лише зрідка. На семінарі викладач не повинен користуватись заздалегідь підготовленими записами. Методичну розробку складають з метою підготовки викладача до семінару, систематизації матеріалу, забезпечення логічної послідовності у розгляді питань, а наявні в ній визначення та основні теоретичні положення викладач має знати на пам'ять.

Б) Викладач повинен докласти якомога більше зусиль для активної участі у семінарі усіх студентів. Часто на семінарських заняттях виступають одні і ті ж студенти, а решта студентів відмовчуються. Щоб залучити студентів до участі в семінарі, викладач має звертатися до них із запитаннями, пропонувати їм ставити запитання студентам – доповідачам і викладачеві, виступати із доповненнями.

В) Поширена думка, що на початку семестру до семінарських занять викладачеві потрібно ознайомитися зі студентською групою: успішністю студентів (за даними деканату), активністю групи загалом й окремих студентів (через спілкування з викладачами, які раніше проводили заняття в групі), активом (староста, керівники наукового товариства студентів, члени інших виборних органів студентського самоврядування). Однак це може спричинити упереджене ставлення до групи й окремих студентів. Значно цікавіше сформувати власну думку про групу, а вже потім порівняти її з враженнями інших викладачів.

Г) Під час виступу студента викладач повинен його уважно слухати і не перебивати своїми зауваженнями, коментарями та запитаннями. Викладач зупиняє студента лише у двох випадках: якщо студент відповідає не по суті питання або затягує час виступу. У першому випадку викладач нагадує студенту про що має йти мова у розгляді питання. Якщо доповідач і надалі ухиляється від викладу суті питання, викладач припиняє його виступ і пропонує висловитися іншому студентові. У другому разі викладач пропонує студенту скорочувати час виступу, зупиняючись на основному в змісті питання. Затягування виступу відбувається нерідко тому, що студент дослівно зачитує скопійований чи роздрукований текст підручника або статті. Трапляється що такий текст він заздалегідь взагалі не читав і знайомиться з ним уже на семінарі, тому не може виокремити в ньому основне.

Слухаючи виступ студента, викладач на чистому листі відзначає його окремі висловлювання, формулювання, цікаві думки, обмовки, помилки, до яких потрібно повернутись у розгорнутому обговоренні питання. Якщо студент, припустився помилки, викладач його не поправляє, а вже після виступу запитує, чи звернули увагу на неї студенти. Досвід свідчить, що студенти доповідача уважно не слухають, вони переглядають підготовленні матеріали, готуються до виступу з наступного питання, а то й займаються стороніми справами. Це значно знижує ефективність семінару. Тому викладач повинен стежити, щоб студенти зосередилися на доповіді, робити зауваження тим, хто відволікається, звертатися до аудиторії із запитаннями.

Д) Після закінчення виступу студента з питання викладач пропонує аудиторії звернутися до доповідача із запитаннями. Потрібно стежити за тим, щоб запитання студентів були суттєвими, пов’язаними з темою, точно сформульованими. Під час відповідей доповідача на запитання студентів в аудиторії складається сприятлива для виникнення дискусії ситуація.

Після відповідей доповідача на запитання студентів до нього із запитанням може звернутися викладач. Якщо студент розкрив основний зміст питання, не припустився помилок і відповів на запитання студентів, то викладачеві не варто цього робити. Свої запитання він ставить тоді, коли студент упустив у виступі щось важливе або якщо до нього не зверталися із запитаннями студенти. При цьому не слід задавати складних запитань слабко підготовленим студентам, щоб не відбивати у них бажання виступати на семінарі з власної ініціативи. Запитань викладача не повинно бути багато, щоб не перетворювати семінар на іспит. Після закінчення відповідей на запитання та доповнень, викладач ставить перед аудиторією одне чи два додаткові питання в межах обговорюваної теми, і пропонує студентам дати на них відповіді. Це сприятиме поглибленню розгляду питань плану семінару, бажано щоб питання мали проблемний характер.

Викладач повинен у своєму зошиті(журналі) акуратно фіксувати всі види участі студентів у семінарі: доповіді, підготовку рефератів, виступи з ними, доповнення, тощо, нараховувати за них бали, що не тільки доцільно з погляду стимулювання виступів на семінарах, а й необхідно у проведенні занять за кредитно – модульною системою.

Е) У підсумковій частині семінару викладач спершу робить висновки з теми заняття, конкретизуючи їх за питаннями плану. Потім звертає увагу на позитивні та негативні моменти семінарського заняття: відзначає кращі доповіді та доповнення, найактивніших студентів, закликає пасивних студентів до активності. Оголошення оцінок студентів. На закінчення викладач дає завдання на наступне семінарське заняття і методичні поради щодо його підготовки.

Є) Можлива така ситуація що до семінару не підготувався жоден студент. Виступати із власної ініціативи ніхто не бажає, а викликані до виступу студенти відмовляються від нього через непідготовленість. У такому разі викладачеві не варто викликати для доповіді всіх студентів підряд. Обговорення теми він може розпочати із розгляду найпростіших питань, відповіді на які студенти знають і без попередньої підготовки, поступово підводячи його під питання плану семінару. При цьому можна звертатися до вде наявних у студентів знань із тем попередніх семінарських занять, із прослуханих ними лекцій, пропонувати їм дати власну оцінку певним фактам поточного життя суспільства, самому відповідати на поставлені питання. Досвід вчить, що розговорившись, студенти можуть подолати невпевненість у власних знаннях і робити невеликі виступи.

Висновки до питання: говорить викладач