Культурно-національне піднесення наприкінці XVI - поч. XVII ст. Острозька академія. Заснування Києво-Могилянського колегіуму.

Наприкінці XV — першій половині XVI ст. у Польщі та Литві почалося культурне піднесення завдяки поширенню ідей гуманізму, Відродження та Реформації в Європі, яке мало вплив на розвиток української культури. В свою чергу, українська культура справляла вплив на польську.

Незважаючи на наявність в українському середовищі досить значного прошарку високоосвічених людей, які сприяли формуванню нової української свiтської інтелігенції, давалися взнаки кризовий стан шкільної освіти в Україні, вiдсутність вищої школи. Ситуація змінилася наприкінці ХVI ст., коли активізація єзуїтів у шкільництвi викликала несподіваний для апологетів католицизму супротив українського суспільства. На протидiю чужинному впливу розпочалось інтенсивне створення нових українських шкіл. Взірцем реформованого навчального закладу вищого ступеня стала Острозька школа, фундована князем К.Острозьким, яка перша піднесла систему освiти в Україні до рівня вищих католицьких шкіл у Речі Посполитiй. Провідне місце в її навчальній програмі займало вивчення слов’яно-руської, грецької і латинської мов, а також «семи вільних наук» – граматики, риторики, діалектики, геометрiї, арифметики, музики, астрономії. Викладачами школи, яку сучасники назвали академією, були визначні вчені й письменники Г.Смотрицький, І.Княгинецький, В.Суразький, Клирик Острозький, Д.Наливайко та ін. Вони склали т.зв. Острозький вчений гурток, який став важливим осередком розвитку ренесансно-гуманістичної культури в Україні. Подiбні вогнища культури виникають у багатьох інших містах України з інiцiативи тих чи інших представників української знаті, шляхти або міщанства чи духовенства. Серед них – культурно-освітні осередки при дворах кн.А.Курбського у Миляновичах на Волині, кн.Ю.Слуцького, в маєтку волинського маршалка П.Загоровського та ін. У 1586 р. було створено школу вищого типу при Львiвському Успенському братствi, де викладали визначні діячi української культури Т.Ставровецький, С. та Л.Зизанiї, С.Косiв та ін. Братські школи, подібнi до Львiвської, виникають у Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вiнниці, Немировi, Кам’янці на Поділлі, Крем’янці, Луцьку та ін.

Після укладення Берестейської унії і посилення наступу католицизму в Галичинi та на Волинi культурно-освітні сили переносять свою дiяльність зі Львова й Острога до Києва, ближче до місця зосередження козацтва, яке дедалі активніше виступає захисником культурно-національних інтересiв українського народу. Головними осередками культурного життя були Києво-Печерський і Богоявленський монастирі з братством і школами, які дістали безпосередню підтримку гетьмана П.Сагайдачного і козацтва в цiлому.

Активну участь у піднесеннi освiти і культури беруть І.Борецький, П.Беринда, З.Копистенський, Л.Зизаній, Т.Земка та ін. Найбільш яскравою постаттю серед них був київський митрополит П.Могила, визначний церковний і культурний діяч, учений, організатор вищої школи в Українi. Йому належить заслуга в об’єднанні київської братської школи з печерською монастирською школою і створенні колегіуму на зразок західноєвро-пейських шкіл, який був перетворений митрополитом на академiю. 3 її історією пов’язаний всебічний розвиток культури українського народу протягом ХVII-ХVIII ст., задоволення його освітніх і наукових потреб. Тут формувалася і розвивалася тогочасна лiтературна мова, був започаткований перший у нашій країні театр. Із стін Києво-Могилянської академії вийшло багато визначних державних, громадських, політичних і освітянських діячів, письменників, поетiв, художників і композиторiв, які відзначились у різних сферах суспільно-полiтичного і культурного життя України, зробили значний внесок у національно-визвольну боротьбу.