Відмови від зовнішніх продажів

Приклад 9. Підприємство має два центри прибутку: підрозділ виробництва склотари та підрозділ виробництва томатного соусу. Наведемо планові показники діяльності підрозділу виробництва склотари.

Нормативна собівартість одиниці продукції, грн:

- прямі матеріальні витрати- 1, 6

-прямі витрати на оплату праці – 1, 2

-змінні загальновиробничі витрати – 2, 0

постійні загальновиробничі витрати -1, 8

разом виробничі витрати -6, 6

змінні витрати на збут-0, 8

постійні адміністративні витрати та витра­ти на збут (постійні витрати розподілені на основі очікуваного обсягу виробництва) - 0, 6

разом повні витрати -0, 6

звичайна націнка -2, 8

разом відпускна ціна-10, 8

очікуваний річний обсяг виробництва -350000 банок

- очікуваний обсяг продажу:

— зовнішньому продавцеві – 200 000 банок

— всередині компанії- 150 000 банок.

Необхідно визначити трансфертну ціну різними методами.

Розв 'язання прикладу 9.

Коли керівник підрозділу має повну свободу вибору — прода­вати всередині об'єднання або продавати зовнішнім покупцям, ринкова ціна є найкращою трансфертною ціною.

За такого підходу підрозділ виробництва склотари продавати­ме банки підрозділу виробництва соусу за ціною 10, 8 грн за бан­ку. Трансфертне ціноутворення на основі ринкових цін — попу­лярний метод, оскільки дає змогу узгодити оцінку діяльності окремих центрів і всього підприємства.

У разі неможливості використання ринкових цін можуть бути застосовані трансфертні ціни на основі витрат або договірні трансфертні ціни. Встановлення трансфертної ціни на основі витрат передбачає вибір витрат, які становитимуть базу для транс­фертного ціноутворення.

Базовими витратами можуть бути різні витрати: від змінних виробничих до повних витрат.

При застосуванні підрозділом склотари трансфертної ціни 5, 6 грн за одиницю (1, 6 + 1, 2 + 2, 0 + 0, 8), що дорівнює змінним витратам, на реалізації кожної банки всередині об'єднання втрачається 5, 2 грн (10, 8 - 5, 6) маржинального доходу. Отже, загаль­на сума маржинального доходу, що втрачається підрозділом склотари в разі очікуваного продажу банок усередині об'єднання, становитиме: 150 000 банок • 5, 2 = 780 000 грн.

Таким чином, якщо підрозділ виробництва склотари не має віль­них потужностей і може продати всю продукцію зовнішнім по­купцям, мінімальна трансфертна ціна дорівнюватиме ринковій ціні: 5, 6 + 5, 2 - 10, 8 грн.

З іншого боку, якщо підрозділ виробництва склотари має віль­ну потужність, але не може продати на зовнішньому ринку понад 20 000 банок, альтернативні витрати становитимуть нуль. Тоді мінімальна трансфертна ціна дорівнюватиме змінним витратам, тобто: 5, 6 + 0 — 5, 6 грн.

Трансфертна ціна на основі виробничої собівартості дає змо­гу відшкодувати постійні виробничі витрати. Перевагою такої ціни є те, що вона цілком зрозуміла, до того ж інформацію про неї можна отримати безпосередньо з облікових реєстрів. Таку трансфертну ціну зазвичай застосовують центри витрат. Повна виробнича собівартість однієї банки, що виробляється підрозді­лом склотари, дорівнює 6, 6 грн. Виходячи з цього, прогнозний звіт про прибуток підрозділу виробництва склотари матиме та­кий вигляд:

1. Продаж:

зовнішнім покупцям (200 000 • 10, 8) - 2 160 000 грн;

всередині компанії (150 000 • 6, 6) - 990 000 грн.

2. Собівартість реалізованої продукції (350 000 • 6, 6) = = 2 310 000 грн.

3. Валовий прибуток (1-2) — 840 000 грн.

4. Операційні витрати [(0, 8 + 0, 6) • 350 000] = 490 000 грн.

5. Операційний прибуток (3-4) — 350 000 грн.

Недоліком такого підходу є включення до трансфертної ціни постійних витрат, які можуть спричинити невідповідні управлін­ські рішення. Припустимо, що підрозділ виробництва соусу може купувати банки у зовнішнього постачальника за ціною 6, 4 грн за одиницю. Якщо трансфертна ціна дорівнює 6, 6 грн, підрозділ виробництва соусу може прийняти рішення купувати банки у зов­нішнього постачальника. В цьому випадку економія підрозділу виробництва соусу становитиме 2 грн на одиницю, але об'єднан­ня втрачає 120 000 грн на цій операції (6, 4 — 5, 6) • 150 000.

У розглянутій операції припускалося, що підрозділ виробниц­тва склотари не мав альтернативних витрат понад 0, 8 грн (6, 4— 5, 6) на одиницю для використання потужності щодо 150 000 од. Проте, якщо підрозділ виробництва склотари може продати всю вироблену продукцію за ринковою ціною, то йому слід здійснити це. Тоді підрозділ виробництва соусу може купувати банки у зов­нішнього постачальника за ціною 6, 4 грн, що дасть об'єднанню змогу оптимізувати її ресурси. Це підтверджує наведений далі розрахунок:

1. Додатковий маржинальний дохід підрозділу виробництва склотари внаслідок купівлі банок у зовнішнього постачальника (150 000 -5, 2) — 780 000 грн.

2. Додаткові витрати підрозділу виробництва кетчупу від за­купівлі банок у зовнішнього постачальника (150 000 • 0, 8) — 120 000 грн.

3. Додатковий прибуток компанії (1-2) — 660 000 грн.

Отже, в цьому випадку об'єднанню не слід застосовувати тран­сфертну ціну, доки підрозділ виробництва соусу може купувати банки у зовнішнього постачальника за ціною, меншою 10, 8 грн.

Таким чином, договірна трансфертна ціна для об'єднання мо­же бути встановлена в діапазоні, де максимальною ціною є ціна закупівлі банок у зовнішнього постачальника підрозділом вироб­ництва соусу, а мінімальною ціною — додаткові змінні витрати (5, 6 грн) підрозділу виробництва склотари.

Тема 4 «С-ма обліку і кал-ня за норм. В-тами»

Приклад 1. Підприємство «А» виробляє шоколадні цукерки. На підставі інформації про склад виробничих витрат та їх норми на виробництво одиниці продукції, наведеної в табл. 4.1, скласти нормативну калькуляцію для шоколадних цукерок (одиниця про­дукції — коробка 500 г).

НОРМИ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ

1.Визначаємо вартість основних матеріалів. Нормативні витрати розраховуються шляхом множення нормативної ціни на нормативне використання кількості кожного необхідного для виробництва ресурсу.

НОРМАТИВНІ ВИТРАТИ ОСНОВНИХ МАТЕРІАЛІВ

2. Обчислюємо суму витрат на оплату праці. Витрати на опла­ту праці включають основну і додаткову заробітну плату та нара­хування до загальної суми заробітної плати (умовно в розмірі 38, 2 %). Нормативні витрати розраховуються шляхом множення нормативної ціни на нормативне використання кількості кожного необхідного для виробництва ресурсу.

Нормативні в-ти на оплату праці

3. Визначаємо суму загальновиробничих витрат, які поділя­ються на змінні — водопостачання й електроенергія та постійні, базою розподілу яких є години прямої праці. Нормативні витрати розраховуються шляхом множення нормативної ціни на норма­тивне використання кількості кожного необхідного для виробни­цтва ресурсу.

Нормативні загальновироб. В-ти

4. Встановлюємо нормативну собівартість одиниці продук­ції (коробка 500 г), яка розраховується як сума витрат основ­них матеріалів, витрат на оплату праці (з нарахуваннями), за­гальновиробничих витрат, зворотних відходів, втрат від браку.

Нормативна соб-ть од. продукції

Отже, нормативна собівартість виробництва одиниці продук­ції шоколадних цукерок (коробка 500 г) становить 24, 65 грн.

Приклад 2. На підставі інформації, поданої в таблиці Норм.в-ти основних матеріалів, ви­значити питомі кількісні нормативи для таких статей виробничих витрат: цукор-пісок; основна заробітна плата, якщо фактичний обсяг виробництва дорівнює 1000 коробок шоколадних цукерок.