Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Стаття 73. Центри управління в надзвичайних ситуаціях. Стаття 72. Пункти управління






Стаття 72. Пункти управління

1. Для забезпечення сталого управління суб'єктами забезпечення цивільного захисту та реалізації функцій, передбачених на особливий період, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання використовується державна система пунктів управління.

2. Перелік органів державної влади, які створюють пункти управління державної системи, та вимоги до них визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Перелік та кількість засобів управління, якими обладнуються пункти управління, порядок їх використання визначаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони належать, залежно від завдань, що вирішуються на такому пункті управління.

Стаття 73. Центри управління в надзвичайних ситуаціях

1. Для управління у режимі повсякденного функціонування суб'єктами забезпечення цивільного захисту, координації дій органів управління та сил цивільного захисту, здійснення цілодобового чергування та забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій у системі центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, функціонує державний центр управління в надзвичайних ситуаціях.

2. На регіональному рівні у системі центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, функціонують центри управління в надзвичайних ситуаціях.

3. У разі виникнення надзвичайних ситуацій відповідні центри управління в надзвичайних ситуаціях безпосередньо взаємодіють із штабом з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі його утворення і забезпечують його роботу. Розпорядження і вказівки керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації для персоналу таких центрів управління в надзвичайних ситуаціях обов'язкові для виконання.

4. У разі виникнення надзвичайних ситуацій до роботи центрів управління в надзвичайних ситуаціях залучаються представники заінтересованих органів державної влади.

5. Порядок діяльності центрів управління в надзвичайних ситуаціях визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.)

2) Положення про державну службу України з надзвичайних ситуацій, затв. Указом Президента України від 16.01.2013р. за №20/2013.

3) ПКМУ №368 від 24.03.2004 «Про затвердження Порядку класифікацій НС за їх рівнями».

2. Розкрийте питання тактики ведення пожежно-рятувальних робіт підрозділами на об'єктах з масовим перебуванням людей.

Гасіння пожеж у культурно-видовищних закладах

Гасіння пожеж у культурно-видовищних закладах, особливо у період їх роботи, пов’язано з проведенням складних робіт з евакуації і рятування людей. Під час пожеж на цих об’єктах можливі:

наявність великої кількості людей у залі для глядачів і сценічному комплексі, виникнення паніки;

швидке поширювання вогню сценою, перехід його до зали для глядачів і на горище, а також поширювання вогню вентиляційними системами, пустотами;

обвалення колосників над сценою, підвісної стелі та перекриттів над залою для глядачів;

сильне задимлення зали для глядачів, гримерних, складів та шляхів евакуації (фойє, сходових кліток тощо).

Під час гасіння пожежі у культурно-видовищних закладах КГП зобов’язаний:

вжити заходів для попередження паніки;

організувати і провести у мінімальний строк евакуацію людей із зали для глядачів, у першу чергу з галерей, балконів;

встановити кількість обслуговуючого персоналу, який знаходиться у підвалах та за межами зали для глядачів.

Під час пожежі на сцені КГП зобов’язаний:

організувати подачу стволів на сцену зі сторони зали для глядачів з одночасним захистом колосників і карманів сцени, а також прорізів у суміжні зі сценою приміщення;

на гасіння сцени та захист колосників подавати потужні стволи “А” та лафетні стволи;

організувати опускання протипожежної завіси і охолодження її зі сторони зали для глядачів;

організувати гасіння і захист стаціонарними засобами пожежогасіння (установками пожежогасіння, лафетними стволами, водяними завісами тощо);

за умови недостатньої кількості сил і засобів, явної загрози переходу вогню і диму до зали для глядачів, а також з метою запобігання задимленню зали для глядачів при наявності в ній людей організувати відкривання димових люків;

опустити декорації, що горять, до рівня планшета сцени;

організувати розвідку на горищі, у залі для глядачів і трюмі.

Під час пожежі у трюмі застосовують піну, забезпечивши захист планшета сцени з оркестрового приміщення, потім вводять стволи для захисту інших приміщень.

У разі горіння колосників перші стволи на гасіння необхідно подавати з боку сходових кліток, застосовуючи пожежні автодрабини та колінчасті автопідіймачі, вводити резервні стволи до приміщення горища над залою для глядачів.

Під час пожежі у залі для глядачів:

організувати подачу стволів на гасіння пожежі, на захист сцени і горища, а також на захист інших приміщень;

організувати опускання протипожежної завіси та її охолодження;

вжити заходів для захисту підвісної стелі, звертаючи особливу увагу на зниження температури на горищі і на неприпустимість перевантаження стелі;

організувати перевірку вентиляційної системи, за необхідності розкрити повітропроводи і подати у них стволи;

вжити заходів щодо захисту особового складу від можливого падіння ліпних архітектурних прикрас, різних конструкцій будівель, лебідок тощо.

3. Порядок проведення серцево-легеневої реанімації. Проведення штучного дихання та непрямого масажу серця.

 

Реанімація – це сума активних і своєчасних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму (органів дихання, діяльності серця...), порушення яких спостерігається під час і після хірургічних операцій і травматичних пошкоджень. Завданням реанімації є вивчення закономірностей вмирання організму і відновлення його функцій, профілактика термінальних станів і розробка найбільш удосконалених методів оживлення організму. Під терміном «термінальний стан» розуміють останній етап життя людини – важку стадію шоку, важкий колапс, агонічні стани і клінічну смерть, тобто короткий період часу після припинення кровообігу, протягом якого ще не розвинулися незворотні зміни життєво важливих органів і, в першу чергу, кори головного мозку.

Оживлення організму – складний процес, який потребує швидкості в проведенні тих або інших заходів в залежності від стану хворого і причин, які призвели до розвитку термінального стану.

Достатньо нагадати, що оживити мертвеця можна не пізніше ніж через 5-7 хвилин після настання клінічної смерті, це пов’язано з швидкою загибеллю клітин кори головного мозку внаслідок кисневого голодування. В інших випадках вмирання організму може продовжуватись поступово, в більш тривалі строки, які вимірюються годинами.

Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:

1. Визначення наявності дихання та скорочень серця.

2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті.

3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення.

4. Штучна вентиляція легень.

5. Масаж серця при його зупинці.

“Рот до рота” або “Рот до носа”. Для проведення штучного дихання потерпілого необхідно покласти на спину, стати на коліна біля його голови, покласти одну руку під його шию, другу – на лоб і максимально відхилити голову назад. Затиснути пальцями ніс потерпілого, розкрити його рот, зробити глибокий вдих повітря і щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого здійснити різке видихання повітря доти, доки легені потерпілого не наповняться повітрям і грудна клітка почне відійматись. Потім необхідно дати можливість потерпілого зробити пасивний видих і продовжувати вдихати повітря в легені постраждалого, приблизно 10 – 12 раз на хвилину. При неможливості вдування повітря через рот постраждалого, його вдувають через ніс. При цьому, постраждалого можна покласти на бік, для попередження западіння язика. Рятівник розміщується на колінах біля голови потерпілого. Однією рукою він закриває рот і відхиляє голову, другою рукою допомагає видиханню повітря, стискуючи нижню частину грудної клітки після вдування повітря через носові ходи.

 

БІЛЕТ № 2

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.