Розробка елементів технології вирощування культури в господарстві

Науково-обґрунтована технологія вирощування с.-г. культур та правильне і своєчасне виконання всіх її елементів забезпечують наступні завдання галузі рослинництва:

- виробництво якісної, екологічно чистої продукції з мінімальними енергетичними і трудовими затратами при максимальному виході її за одиницю часу на одиницю площі;

- поєднання інтенсивного виробництва рослинницької продукції з комплексом агротехнічних, агрохімічних і меліоративних заходів щодо збереження та відтворення родючості ґрунтів;

- своєчасна й ефективна сортозміна польових культур і раціональне їх розміщення в сівозміні, спрямоване на поліпшення умов вирощування і зниження транспортних витрат на перевезення врожаю;

- виробництво продукції рослинництва на базі сучасної досконалої і високопродуктивної сільськогосподарської техніки та високоефективної її експлуатації;

- боротьба із втратами врожаю під час вирощування польових культур, збирання і перевезення врожаю;

- ощадне і високоефективне застосування добрив, води для зрошення, засобів захисту рослин, комплексу протиерозійних заходів тощо;

- висока фахова кваліфікація працівників усіх ланок агропромислового комплексу і чітка система організаційно-господарських та економічних заходів, а також оперативної інформації для своєчасного і якісного проведення комплексу сільськогосподарських робіт, запобігання виникненню і ліквідація негативних ситуацій в процесі виробництва рослинницької продукції.

3.2.1. Розміщення культури в сівозміні. Кращим попередником для ріпаку озимого є пар, оскільки на пару накопичується більше вологи, мало розвиваються бур’яни і досить багато часу для проведення основного і передпосівного обробітку ґрунту. Добрим попередником є також зайнятий пар, особливо люцерновий. Але вищевказані попередники в нашій зоні використовуються для посівів озимої пшениці. Тому частіше за все попередниками озимого ріпаку стають ярі і озимі колосові, кращим з яких є такі, які раніше звільняють поле: озимий та ярий ячмінь. Овес, озима і яра пшениця являються поганими попередниками. Вони висушують верхній шар ґрунту, а проміжок часу від збирання врожаю попередників до посіву озимого ріпаку замалий для проведення основного і передпосівного обробітку ґрунту. Можливий також варіант вирощування ріпаку озимого після кукурудзи на силос, за умови її скошування не пізніше першої декади серпня, а також сприятливих кліматичних умов.

Але сам озимий ріпак – кращий попередник для озимих і ярих зернових культур, а також для проміжних культур в умовах достатнього зволоження та при зрошенні. Це зумовлено тим, що озимий ріпак рано звільняє поле та накопичує багато органічної маси.

Для озимого ріпаку найдоцільніше створити спеціалізовані ріпаковозернові сівозміни з максимальним насиченням цими культурами. Не слід висівати ріпак на площах, де вирощувалися цукрові буряки, оскільки виникає небезпека поширення нематоди, яка пошкоджує і ріпак теж. Вирощування ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан ґрунту, зводить до мінімуму зараження зернових кореневою гниллю.

За відсутності таких сівозмін у господарствах, де вирощують цукрові буряки, ріпак розміщують у кормовій сівозміні, а коли немає змоги розмістити його й тут через непридатність ґрунтової відміни, ріпак висівають у польовій сівозміні з таким розрахунком, щоб повертався він на попереднє місце не раніше, ніж через 5-6 років. У всіх інших господарствах, де не вирощують цукрових буряків, ріпак розміщують у будь-якій сівозміні з поверненням його на попереднє місце через 4-5 років.

Озимий ріпак у господарстві вирощується у наступній сівозміні:

1. Пар чорний;

2. пшениця озима;

3. горох;

4. пшениця озима;

5. ріпак озимий;

6. ячмінь ярий;

7. соняшник

Це, як зазначалось вище дозволяє отримати дійсно можливий урожай ріпаку озимого на рівні 22, 6 ц/га. Для створення більш сприятливих умов розвитку рослин ріпаку та підвищення його продуктивності пропонується вирощувати його у наступній ланці сівозміни:

1. Пар чорний;

2. ріпак озимий;

3. пшениця озима.

Таке розміщення культури дозволить збільшити запаси продуктивної вологи в ґрунті, що в свою чергу збільшить величину дійсно можливого урожаю до рівня 34, 1ц/га. Незважаючи на кризу світової економіки ріпак в господарстві не здає своїх позицій, залишаючись однією з найрентабельніших культур. Відтак цікавість до технологічних аспектів вирощування ріпаку не зменшується.

3.2.2. Система обробітку ґрунту. Підготовка ґрунту під озимий ріпак – важливий агроприйом, від якого залежить поява своєчасних дружніх сходів, розвиток кореневої системи, а в кінцевому результаті – продуктивність культури.

Для доброго інтенсивного розвитку кореневої системи після всіх попередників рекомендується орати на глибину 22-30 см. Якщо попередник рання картопля, можна обмежитись поверхневим обробітком.

Через два тижні після оранки поверхневим обробітком ґрунту знищують першу хвилю пророслих бур'янів, а передпосівним обробітком – другу. Оскільки після зернових до сівби ріпаку часто залишається мало часу, особливу увагу звертають на якість оранки. Плуг для прискорення осідання ґрунту агрегатують з котком і боронами.

Для передпосівного обробітку при вирощуванні ріпаку використовують комбіновані агрегати – РВК-3, 6, ЛК-4 та ін., які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і створюють його дрібногрудочкувату структуру. Глибина ходу розпушувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не більше 3-4 см. Під дією комбінованих знарядь ґрунт додатково осідає, що компенсує недотримання інтервалу тривалістю 1, 5 місяці між оранкою і сівбою.

Якщо в технології передбачено застосування ґрунтових гербіцидів, то вносять їх після вирівнювання поля комбінаторами. Заробляють в ґрунт з допомогою зчіпки важких борін чи культиватора КПС-4. Не можна заробляти комбінаторами, оскільки вирівнюючою дошкою гербіцид з ґрунтом може переміщуватись з вищих місць на нижчі, руйнуючи рівномірність його внесення. Високоякісний передпосівний обробіток ґрунту – важлива технологічна умова при вирощуванні ріпаку та інших дрібнонасінних культур.

Запорукою успіху при вирощувані посівів ріпаку є те, що в наявності господарства є необхідна кількість сучасного комплексу техніки, машин для раціонального внесення мінеральних добрив, сівалки для посіву, машин для протруювання насіння, обприскувачі, сучасна техніка для обробітку ґрунту.

3.2.3. Система удобрення. Розрахунок норм добрив під запрограмовану урожайність. Забезпечення поживними речовинами є визначальним фактором доброго розвитку рослин ріпаку та його продуктивності. Ця культура потребує більшої кількості добрив, ніж, наприклад, озимі зернові. Так, з одиницею врожаю насіння і соломи ріпак виносить із ґрунту: азоту – на 62%, калію – на 66%, фосфору – на 100%, а кальцію в чотири рази більше, ніж озима пшениця. Для створення однієї тони насіння він виносить із ґрунту: азоту – 45-80 кг, фосфору – 18-40 кг, калію – 25-100 кг, кальцію – 30-150 кг, магнію – 5-15 кг, сірки – 30-45 кг.

Тому дуже важливо правильно встановити дозу внесення добрив. Найкращим методом визначення доз добрив є балансово-розрахунковий. При цьому дози поживних речовин розраховуються з урахуванням їх виносу запланованим урожаєм, вмісту рухомих елементів в ґрунті і коефіцієнтів використання їх з ґрунту і добрив.

Розрахунок добрив проводиться балансовим методом, який оснований на обліку використання рослинами поживних речовин із ґрунту та добрив. Розрахунок подано у таблиці 3.3.

З проведеного розрахунку норм внесення мінеральних добрив видно, що калійні добрива вносити не потрібно. Щодо калійних добрив, то це пояснюється високим вмістом валового калію на чорноземних ґрунтах.

Таблиця 3.3.