Потенційно можливий урожай озимого ріпаку

Нерегульовані фактори місцевості майже завжди перебувають не в оптимальних для рослин кількостях і співвідношеннях і обмежують К_ФАР посівів. Тому врожайність нижча за ту, яка відповідає максимально можливому для культури К_ФАР.

Як видно з розрахунку потенційний урожай основної продукції озимого ріпаку сорту Анна становить 40 ц/га.

3.1.3. Дійсно можливий урожай. Урожай, який може бути отриманий за існуючих метеорологічних умов називають дійсно можливий урожай (ДМУ). Для його визначення користуються даними спеціальних дослідів. ДМУ завжди нижче ПУ. Отримання програмованих урожаїв істотно залежить від вологозабезпеченості посівів. Річні опади не повністю використовуються рослинами, частина їх збігає з талими водами, випаровується з поверхні ґрунту, не зайнятої рослинами. За узагальненими даними, використання річних опадів на різних за механічним складом ґрунтах коливається від 42 до 88%. Різна вологоємність ґрунтів зумовлює і значні коливання продуктивної вологи по агрокліматичних районах. Через нерівномірність опадів по агрокліматичних районах України розрахунок дійсно можливого урожаю за вологозабезпеченістю посівів слід проводити диференційовано для кожного господарства, а в перспективі і для кожного поля з урахуванням особливостей ґрунтів і рельєфу місцевості.

Врожайність основної продукції визначається за формулою:

, де: (3.2.)

ДМУ _в – врожайність основної продукції за стандартної чи природної вологості, ц/га;

W – кількість фактично доступної для рослин продуктивної вологи, м³/га;

K _в – коефіцієнт водоспоживання, м³/ц.

W=Wпр+(Роп× Кво)-Wз (3.3.)

Wпр – доступна волога в 0-100 см шарі ґрунту на період сівби (для озимого ріпаку – 120 мм).

Роп – кількість опадів, які випадають за період вегетації культури, мм.

Кво – коефіцієнт використання опадів (для зони Степу дорівнює 0, 5).

Wз – волога, що залишається в метровому шарі ґрунту при дозріванні врожаю (в даному випадку 40 мм).

Звідси,

За всіх зазначених умов, отриманий дійсно можливий урожай становить 22, 6 ц/га, що практично відповідає рівню врожаю який отримує господарство. Для підвищення продуктивності ріпаку озимого необхідно збільшення кількості вологи яка використовується рослинами. Це можливо або за застосування зрошення якого в господарстві не має, або за рахунок збільшення запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту, що можливо при використанні як попередника культури чистого пару. В цьому випадку дійсно можливий урожай ріпаку озимого буде:

, де: (3.4.)

ДМУ _в – врожайність основної продукції за стандартної чи природної вологості, ц/га;

W – кількість фактично доступної для рослин продуктивної вологи, м³/га;

K _в – коефіцієнт водоспоживання, м³/ц.

W=Wпр+(Роп× Кво)-Wз (3.5.)

Wпр – доступна волога в 0-100 см шарі ґрунту на період сівби (для озимого ріпаку – 200 мм).

Роп – кількість опадів, які випадають за період вегетації культури, мм.

Кво – коефіцієнт використання опадів (для зони Степу дорівнює 0, 5).

Wз – волога, що залишається в метровому шарі ґрунту при дозріванні врожаю (в даному випадку 40 мм).

Звідси,

Тому при використані чорного пару як попередника культури дає змогу отримати більш високу врожайність основної продукції за рахунок збереження стандартної і природної вологості. Дійсно можливий врожай ріпаку озимого сорту Анна після чорного пару буде становити 34, 1 ц/га.

3.1.4. Рівні продуктивності ріпаку озимого. Рівні продуктивності культури залежать від різних умов: забезпеченість теплом, вологою, поживними речовинами посівів, рівня агротехніки, біологічних можливостей сорту.

Запланований урожай визначається з урахуванням екологічних умов урожайності озимого ріпаку на сортодільницях та у виробництві.

Розрахункові рівні продуктивності, потенційна урожайність озимого ріпаку сорту Анна, а також урожайність культури в господарстві приводиться в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.