Стан розгляду кримінальних проваджень щодо злочину, передбаченого ст. 126 КК

Результати аналізу матеріалів судової практики свідчать, що під час розгляду кримінальних проваджень щодо злочину, передбаченого ст. 126 КК, проблемні питання не виникали. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КК кримінальна відповідальність передбачена за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Кваліфікуючою ознакою є вчинення тих самих дій, що мають характер мордування групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких. Дії, передбачені ст. 126 КК, не спричиняють порушення анатомічної цілості тканин або нормального функціонування тканин чи органів тіла людини, а виключно фізичний біль, що є ознакою відмежовування злочину, передбаченого ст. 126 КК, від легкого тілесного ушкодження.

Зокрема, кваліфікуючи дії К. за ст. 126 КК, Дніпровський районний суд м. Києва виходив із таких фактичних обставин: під час словесного конфлікту на ґрунті неприязних стосунків К. правою ногою умисно завдав потерпілому два удари по лівій нозі, внаслідок чого останній впав на землю. Після цього умисно завдав потерпілому тринадцять ударів правою рукою по голові та тулубу, а також шість ударів правою ногою по голові, тим самим нанісши останньому побої, які завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Оскільки кримінальне правопорушення було вчинене особою до досягнення ним віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, до К. застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері (№ 755/11293/14-к).

Формулювання «інші насильницькі дії», вжите у ч. 1 ст. 126 КК, вказує на невичерпний перелік проявів насильства, які для кваліфікації за ч. 1 цієї статті мають характеризуватись такими ознаками, як заподіяння фізичного болю та відсутність тілесних ушкоджень. Прикладом таких дій є опосередкований спосіб завдання фізичного болю, про який йдеться в кримінальному провадженні стосовно злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК.

Зокрема, Сокальським районним судом Львівської області дії обвинуваченого О. кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК з огляду на таке. Під час сварки з потерпілою обвинувачений, не маючи можливості безпосередньо вдарити потерпілу, наніс удар ногою по металевих дверях, передбачаючи, що двері нанесуть удар потерпілій, яка стояла за ними, в результаті чого остання отримала удар дверима по голові, відчувши значний фізичний біль без тілесних ушкоджень. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2014 року кримінальне провадження за обвинуваченням О. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, закрито на підставі відмови потерпілої від обвинувачення (№ 454/2762/14-к).

У ч. 2 ст. 126 КК визначено спеціальну ознаку об’єктивної сторони складу злочину, що розглядається, – умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що мають характер мордування. Відповідно до пункту 3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» № 6 від 17 січня 1995 року, до дій, які мають характер мордування належать дії, що полягають у багаторазовому або тривалому завданні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії. Якщо внаслідок таких дій заподіяно тілесні ушкодження, то відповідальність повинна наставати залежно від ступеня їх тяжкості за статтями 121, 122 чи 125 КК.