Залози внутрішньої секреції. Щитоподібна та при щитоподібні залози.

Важливу роль у регуляції життєдіяльності організму виконують ендокринні залози. Основна їхня ознака — відсутність вивідних протоків, їхні гормони, або інкрети, виділяються безпосередньо в кров. Гормони збуджують або, навпаки, пригнічують діяльність окремих органів та цілого організму. Дія гормонів специфічна. Гормони швидко руйнуються.

Діяльність ендокринних залоз залежить від нервової системи й регулюється нею, а гормони в свою чергу впливають на нервову систему, особливо на автономну. Така регуляція називається нейрогуморальною.

До ендокринних залоз належать щитовидна, прищитовидні, вил очкова, надниркові залози, гіпофіз, шишкоподібне тіло, епіфіз мозку, пан- креатшші острівці, статеві залози.

Залежно від походження ендокринні залози поділяються на три групи: нейрогенні, які утворюються із закладок нервової системи (до них належать шишкоподібне тіло, задня частка гіпофіза та хромафільні залози); бранхіогенні, які розвиваються з епітелію зябрових кишень (до них належать щитовидна, прищитовидна, вилочкова залози й передня частка гіпофіза); мезодермаль-ні, що розвиваються із мезодерми (до них належать коркова частина надниркових залоз і внутріш- ньосекреторна частина статевих залоз).

Щитовидна залоза (glandula thyreoidea) розміщена в передній ділянці шиї, нижче від під’язикової кістки, й прикриває собою бічну поверхню гортані та передньобічну поверхню трахеї. Залоза складається з двох часток і перешийка, маса її від ЗО до 60 г. Зовні залоза покрита волокнистою капсулою, у маленьких дітей вона гладенька й прозора. Тканина залози складається з окремих часток, а кожна часточка — з мікроскопічних міхурців — фолікулів. У фолікулах міститься в’язка колоїдна речовина з вмістом гормонів — тироксину та трийодтироніну, які надходять безпосередньо в кров. Вони регулюють обмін речовин, теплоутворення, збудливість нервової системи, ріст і розвиток тканин.

Протягом життя людини щитовидна залоза змінюється. Так, у новонароджених її маса дорівнює кільком грамам. У період статевого дозрівання вона росте швидко й у 11—15 років її маса — 15 г, у 16—20 років — 25—70 г. Після 40—50 років залоза зменшується, під капсулою відкладається жирова тканина. В 60—65 років частина фолікулів заміщується сполучною тканиною, зменшується кількість артеріальних і венозних судин, тобто відбувається часткова атрофія залози.

Прищитовидні залози (glandula parathyreoideae) представлені чотирма дрібними овальної або круглої форми тільцями, масою від 0, 01 до 0, 05 г кожне. Прищитовидні залози прилягають до задньої поверхні правої та лівої часток щитовидної залози по одній вгорі й унизу.

Прищитовидні залози виробляють паратгормон, який сприяє засвоєнню організмом кальцію й підтримує його рівень у крові. Видалення прищитовидних залоз призводить до порушення росту кісток, підвищення збудливості центральної нервової системи, корчів та смерті від тетанії.