М'язи голови

Довгий м’яз шиї й довгий м’яз голови лежать на передній поверхні шийної частини хребетного стовпа. Довгий м’яз шиї згинає шию, а довгий м’яз голови нахиляє голову.

М’язи голови. До м’язів голови належать дві великі групи м’язів: жувальні й мімічні.

Жувальні м’язи виконують функцію зв’язку з активними рухами нижньої шелепи під час їжі й членороздільної мови. Скроневий м’яз ( т. temporalis) заповнює скроневу ямку черепа, починається віялоподібно від скроневої лінії. Волокна цього м’яза збираються в міцний сухожилок, який проходить під виличною дугою и прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи.

Жувальний м’яз (т. masseter) починається від нижнього краю виличної кістки та виличної дуги й прикріплюється до зовнішньої поверхні кута нижньої щелепи. Це найсильніший жувальний м’яз. При скороченні він підіймає нижню щелепу й притискує зуби до верхньої щелепи, а також тягне її вперед. Бічний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus lateralis) починається від нижньої поверхні великого крила й бічної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки, а прикріплюється до нижньої капсули скронево-нижньощелепового суглоба й крилоподібної ямки щелепи. При скороченні щелепа відтягується в протилежний бік, а при двосторонньому скороченні висуває її вперед.

Медіальний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus medialis) починається від криловидної ямки крилоподібної кістки, а прикріплюється до внутрішньої поверхні кута нижньої щелепи. Скорочуючись, м’яз підіймає нижню щелепу й тягне її у свій бік.

Мімічні м'язи відрізняються від жувальних тим, що починаються одним сухожилком від різних кісток черепа, а іншим сухожилком вплітаються в шкіру. Надчерепний м’яз (т. epicranius) покриває череп зверху і складається з трьох частин: передньої, яка представлена двома лобовими черевцями, середньої — сухожилкового шолома, задньої — двох

потиличних м’язів. Сухожилковий шолом являє собою міцну фіброзну пластинку, яка покриває все окістя черепа. Лобові черевця прикріплюються до шкіри лиця в ділянці надочноямкових країв лобових кісток. Потиличні черевця прикріплюються до сухожилкового шолома та вийної лінії потиличної кістки, а також соскоподібного відростка скроневої кістки.

Кільцевий м’яз рота (т. orbicularis oris) розміщується під шкірою навколо щілини рота. Разом з іншими м’язами утворює верхню й нижню губи. В кільцевий м’яз рота вплітаються й інші мімічні м’язи. Скорочуючися, м’яз звужує ротову щілину.

Кільцевий м’яз ока (гп. orbicularis oculi) розміщується навколо входу в очну ямку, під шкірою верхньої та нижньої повік, а також біля слізного мішка. У зв’язку з цим розрізняють: очноямкову, повікову та слізну частини м’яза; очноямкова — розташована на краю орбіти, вона зажмурює око; повікова — під шкірою повік, заплющує око; слізна розширює слізний мішок під час виділення сльози у слізний канал.

Гордіїв м’яз (т. procerus) лежить у ділянці кісток спинки носа й утворює поперечні складки біля кореня носа.

М’яз — зморщувач брови (т. corrugator supercilii) починається від лобової кістки в ділянці кореня носа, проходить через лобове черевце надчерепного м’яза, прикріплюється до шкіри брови. Скорочуючися, м’яз утворює вертикальні зморшки на лобі.

Щічний м’яз (т. buccinator) верхніми волокнами починається від зовнішньої поверхні коміркового відростка верхньої щелепи, нижніми волокнами — від тіла нижньої щелепи, нижче коміркового відростка, а середніми волокнами — від місця з’єднання основи черепа з нижньою щелепою (крилощелепного шва). В напрямку кута рота верхні волокна цього м’яза вплітаються в нижню губу, середні — в кільцевий м’яз рота, нижні — у верхню губу.

М’яз — підіймач кута рота (т. levator anguli oris) починається від собачої ямки верхньої щелепи, йде до кута рота і вплітається в шкіру та слизову оболонку нижньої губи.

М’яз — опускач кута рота ( т. depressor anguli oris) починається від нижнього краю нижньої щелепи і вплітається в шкіру та слизову оболонку верхньої губи.

Носовий м’яз (т. nasalis) починається від комірок верхнього ікла та різця, частина волокон м’яза підіймається по спинці носа, де сполучається з волокнами однойменного м’яза з протилежного боку. Скорочуючися, ці волокна стискують хрящі носа. Волокна, які розширюють ніздрі, прикріплюються до хряща й шкіри крил носа.

Великий виличний м’яз (т. zygornaticus major) починається від тіла виличної кістки, волокна його вплітаються в шкіру кута рота. При скороченні цей м’яз відтягує кут рота вгору та вбік.

М’яз підборідний (т. mentalis) починається від комірок нижніх різців, його волокна спрямовані донизу й прикріплюються до шкіри підборіддя. М’яз виконує декілька функцій: зморщування шкіри підборіддя, утворення ямок, а також притискує нижню губу до верхньої.

Передній, верхній і задній вушні м’язи лежать навколо вушної раковини. Ці м’язи у людей малорозвинуті й лише у небагатьох можуть приводити в рух вушну раковину.

М’яз сміху (т. risorius) пролягає між кутом рота й щокою. Скорочуючись, утворює ямку на щоці. Непостійний.

М’яз — підіймач верхньої губи (т. levator labii superioris) починається трьома головками: від лобового відростка й підорбітального краю верхньої щелепи та від виличної кістки. Волокна м’яза йдуть донизу і вплітаються в шкіру носогубної складки. Скорочуючися, м’яз підіймає й розтягує верхню губу, тягне крило носа вгору та вбік.

М’яз — опускач нижньої губи (т. depressor labii inferioris) починається від краю нижньої щелепи, прикріплюється до шкіри нижньої губи. Скорочуючися, відтягує нижню губу вниз і вбік.